Постанова від 29 грудня 2025 р. у справі №320/17334/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/17334/24 Головуючий у 1 інстанції: Жук Р.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Безименної Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у нездійсненні перерахунку із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, керуючись пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням величини оцінки одного року стажу в розмірі 1,35%, керуючись пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії за віком відповідно із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що перерахунок пенсії позивача здійснено правомірно. При здійсненні перерахунку відповідач керувався положеннями пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсії. Також відповідач посилається на відсутність у позивача права на перерахунок пенсії з огляду на пропуск строку звернення до суду.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 17 квітня 2010 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

14 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про здійснення перерахунку його пенсії із застосування величини оцінки одного року стажу в розмірі 1,35%

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 30 листопада 2023 року повідомило позивача, що 11 жовтня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», у зв`язку з чим з 01 жовтня 2017 року проведено осучаснення раніше призначених пенсій відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV) з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки 3764,40 грн. та страхового стажу, один рік якого дорівнює 1%.

Також, зазначено, що оскільки пенсія позивачу призначена з 17 квітня 2010 року, тобто, до набрання чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, то застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% для розрахунку пенсії після 01 жовтня 2017 року не відповідає вимогам чинного законодавства.

Не погоджуючись із даною відмовою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У частині першій статті 9 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 27 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

На момент призначення пенсії позивачу частина перша статті 25 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV передбачала, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою:

Кс = (См х Вс) / (100% х 12), де Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08%.

11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (далі Закон № 2148-VIII), яким внесено зміни, зокрема до Закону №1058-IV, розділ XV Прикінцевих та перехідних положень якого доповнено пунктами 4-3, 4-4.

Пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII (далі - Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII), з 01 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Відповідно до пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV, з 01 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.

Як вбачається з матеріалів справи, з 01 жовтня 2017 року ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності на підставі Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV.

Положення абзацу1 пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV поширюються на правовідносини щодо визначення розміру пенсії за віком позивачу при призначенні, оскільки у цій нормі зазначено, що з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, а тому відповідач при обчисленні розміру призначеної пенсії за віком згідно з Законом № 1058-ІV позивачу безпідставно не застосував величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% .

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позивача права на перерахунок та виплату пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35%, та визнав протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні такого перерахунку і зобов`язав здійснити такий перерахунок пенсії.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду з вказаним позовом, слід зазначити наступне.

Так, відповідач посилається на відсутність у позивача права на перерахунок пенсії, з огляду на пропуск шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України.

Водночас, спірні відносини між позивачем та відповідачем виникли у зв`язку із відмовою відповідачем у проведенні перерахунку пенсії позивачу 30 листопада 2023 року, а до суду позивач звернувся 28 грудня 2023 року, тобто, в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

Таким чином, доводи апелянта щодо пропуску строку звернення до суду є необґрунтованими.

Водночас, строк звернення до суду не є тотожним строку, з якого пенсія підлягає перерахунку, оскільки, строк звернення до суду передбачений частиною другою статті 122 КАС України, а строк, з якого здійснюється перерахунок пенсії, визначений положеннями Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Безименна Н.В.