Постанова від 29 грудня 2025 р. у справі №520/22991/23 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2025 р. Справа № 520/22991/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., м. Харків, повний текст складено 06.10.25 у справі № 520/22991/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивачки з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати дії відповідача стосовно виключення позивачки з кола осіб, яким він зобов`язаний проводити автоматичні масові перерахунки пенсії відповідно до пенсійного законодавства України, в тому числі відповідно до ст. 27, 28 та ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, протиправними;

- зобов`язати відповідача скасувати в пенсійній справі позивачки в графі "особливості" позначку" не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі" та включити позивачку в коло осіб, яким відповідач зобов`язаний проводити автоматичні масові перерахунки пенсії відповідно до Закону;

- здійснити розрахунок та виплату пенсії позивачки з 07.10.2009 з урахуванням доплати за понаднормовий стаж, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №1058-ІV, на підставі суми мінімального розміру пенсії за віком, дійсному на момент фактичної виплати та з урахуванням автоматичних перерахунків відповідно до ст. 27, 28 та ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, з урахуванням автоматичних масових перерахунків надбавок до пенсії, відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року №251 та від 20 лютого 2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в редакції дійсної на момент нарахування до фактичної виплати пенсії позивачці, з компенсацією втрати частини доходів та за винятком сплачених сум.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду 22 січня 2024 року у справі № 520/22991/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зазначення в пенсійній справі ОСОБА_1 в графі "особливості" позначку" не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області скасувати в пенсійній справі ОСОБА_1 в графі "особливості" позначку" не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України здійснити розрахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року з урахуванням доплати за понаднормовий стаж, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №1058-ІV, на підставі суми мінімального розміру пенсії за віком, дійсному на момент фактичної виплати та з урахуванням приписів ст. 27, 28 та ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, з урахуванням надбавок до пенсії, відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року №251 та від 20 лютого 2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році".

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1717,76 грн.

12.06.2025 до суду надійшла заява представника позивачки, в якій він просив:

- встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 в адміністративній справі № 520/22991/23;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у десятиденний строк до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 в адміністративній справі № 520/22991/23.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено частково.

Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі № 520/22991/23.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом трьох місяців з дня отримання даної ухвали, подати до Харківського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі № 520/22991/23.

01.10.2025 до суду надійшов звіт відповідача, в якому він просив прийняти та затвердити звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі № 520/22991/23.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду 22 січня 2024 року у справі № 520/22991/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Не погодившись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу, відмовити у прийнятті звіту від 29.09.2025; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у десятиденний строк звіт про виконання рішення від 22.01.2024; постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України, і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка, із посиланням на обставини справи, указує на те, що рішення суду не виконано. Позивачка звернула увагу суду першої інстанції на цю обставину, однак у оскаржуваній ухвалі не було жодної реакції.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач погоджується з висновками, викладеними судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі. Вважає судове рішення законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу позивачка зазначає, що вказаний відзив відповідача не містить жодного заперечення по жодному з пунктів, викладених в апеляційній скарзі.

Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі № 520/22991/23, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем надано докази про виконання вказаного рішення суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зауважує на таке.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України”, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України” від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України” від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia” від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 за №4094-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень” (далі також - Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

За приписами частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частинами першої-третьої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Відповідно до частин першої, другої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

За приписами частин першої-третьої, десятої та одинадцятої статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Поряд з цим, у разі невиконання судового рішення звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування, а також відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення.

За змістом наданого до суду звіту про виконання судового рішення та доказів, доданих до звіту, зокрема витягу з матеріалів пенсійної справи позивачки, встановлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі № 520/22991/23 Головним управлінням скасовано в пенсійній справі ОСОБА_1 в графі "особливості" позначку "не підлягає МП.признач. за ріш. суду в твердому розмірі" та здійснено розрахунок пенсії з 07.10.2009 з урахуванням доплати за понаднормовий стаж, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV, на підставі суми мінімального розміру пенсії за віком, дійсному на момент фактичної виплати та з урахуванням приписів ст. 27, 28 та ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, з урахуванням надбавок до пенсії, відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року № 251 та від 20 лютого 2019 року № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році".

Доплата пенсії за період з 07.10.2009 по 30.06.2025 у розмірі 177856,17 грн нарахована в серпні 2025 року на визначений ОСОБА_1 поточний рахунок, відкритий у банківській установі АТ КБ «Приватбанк».

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем рішення суду від 22.01.2024 у справі № 520/22991/23 виконано.

Разом із цим зі змісту заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, як і зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивачка фактично не погоджується з розміром перерахованої на виконання рішення суду пенсії та вважає протиправними дії/бездіяльність відповідача щодо виконання рішення суду.

Так, позивачка зауважує, що пенсія за кожен місяць періоду боргу з 07.10.2009 була нарахована в мінімальному розмірі не “на момент фактичної виплати”, як зобов`язав суд у рішенні, а на момент виникнення права. Тобто, без перерахунку на момент виплати, фактично — за вартістю пенсії на момент її виникнення, без урахування знецінення грошей за 15 років, які минули. Окрім того, відповідач здійснив розрахунок пенсії позивачки в режимі макетної обробки, що є незаконним і, власне, призвело до неправильного розрахунку, адже, макетна обробка передбачає “ручне” втручання в розрахунок пенсії. Нарахована відповідачем сума не відповідає вимогам статей 27, 28 та 42 Закону України № 1058-IV та Постановам Кабінету Міністрів України, зазначеним вище, в редакції дійсної на момент здійснення фактичної виплати. Позивачка наголошує, що “належним” виконанням рішення суду є не нарахування будь - якої суми у спосіб, не передбачений Законом № 1058-ІV, а фактичне здійснення нарахування суми боргу та її виплати саме в порядку та у спосіб, передбачений законом.

Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає, що останні не є свідченням невиконання відповідачем судового рішення у цій справі, оскільки відповідач вчинив дії, спрямовані на виконання рішення суду.

Разом з цим колегія суддів звертає увагу, що у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, підлягає застосуванню інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами статті 383 КАС України.

Так, відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 28 жовтня 2024 року у справі №580/2522/24.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі № 520/22991/23.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 у справі № 520/22991/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц