Рішення від 30 грудня 2025 р. у справі №560/7914/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/7914/25

РІШЕННЯ

іменем України

31 грудня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, в якому просить

визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради щодо відмови у виплаті державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на відповідний рік",

зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради нарахувати та виплачувати, як матері ОСОБА_2 2016 р.н., державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на відповідний рік" та

зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради донарахувати та виплатити, як матері ОСОБА_2 2016 р.н., державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на відповідний рік" починаючи з 09.11.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що здійснює догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років та отримує державну соціальну державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю віком до 18 років, а також надбавку на догляд як за дитиною з інвалідністю підгрупи А віком до 15 років. Зазначає, що розмір такої допомоги є меншим прожиткового мінімуму відповідної категорії громадян. За результатами розгляду звернення позивачки про виплату щомісячної доплати в сумі, якої не вистачає до прожиткового мінімуму, відповідач листом від 05.05.2025 відмовив у виплаті такої надбавки. З метою захисту порушеного права позивачка звернулася до суду з позовною заявою. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 13.05.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для усунення недоліків позовної заяви.

Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради подало до суду відзив на позовну заяву, у якому стверджує, що Закон "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" гарантує дітям з інвалідністю отримання державної соціальної допомоги не нижче прожиткового мінімуму. У статтях 1, 2 та 3 цього Закону, констатується право на отримання, за вказаних в диспозиціях статей умов, державної соціальної допомоги та надбавки на догляд. Поряд з цим, надбавка на догляд, призначається за умов, що дитина інвалід потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується у встановленому порядку висновком лікувально-лікарської комісії. При цьому, надбавка на догляд не має автономного значення, вона не може існувати поза державною соціальною допомогою, а слідує виключно за нею. Тобто, державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю можуть призначити самостійно, без встановлення надбавки на догляд на дитиною з інвалідністю. Водночас, встановлення надбавки на догляд без державної соціальної допомоги дитині з інвалідністю, є юридично неспроможною дією (рішенням), що виходить за межі Закону № 2109-ІІІ та Порядку № 79. Втім, встановлення інвалідності особі не є достатньою підставою для виплати надбавки на догляд, позаяк остання встановлюється та виплачується з інших підстав. Також, в пункті 10 Порядку № 79, вказується, якщо щомісячний розмір державної соціальної допомоги не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам призначається щомісячна доплата в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру. Разом з тим, коли розмір державної соціальної допомоги на надбавки на догляд не досягають прожиткового мінімуму, то таким особами, також призначається щомісячна доплата в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру. Вважає, що управління призначаючи позивачці державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю та надбавку на догляд в сукупному розмірі 8044,70 грн грн, діяло у відповідності із вимогами законодавства, в частині забезпечення осіб з інвалідністю достатньою матеріальної допомогою, в розмірі не нижче прожиткового мінімуму, що встановлений для відповідної категорії осіб у національному законодавстві. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 04.07.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд залучив співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

До суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на позовну заяву, в якому представник просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що положення Закону № 2109-ІІІ та Порядку №79, в частині встановлення особі щомісячної доплати в сумі, якої не вистачає до розміру прожиткового мінімуму, застосовуються у випадку, якщо сума державної соціальної допомоги разом із встановленою до неї надбавкою (на догляд за особою) є меншою за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, а державна соціальна допомога та надбавка на догляд не є двома окремими соціальними виплатами, позаяк остання встановлюється саме до державної соціальної допомоги у випадках, коли дитина потребує постійного догляду.

Ухвалою від 31.12.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх взаємному зв`язку та сукупності, суд встановив таке.

Позивачка - ОСОБА_1 отримує допомогу на дитину з інвалідністю ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 14.08.2016 відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", з 27.11.2020 виконаний перерахунок допомоги дітям з інвалідністю у зв`язку із встановленням підгрупи А.

У квітні 2025 року позивачка звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради із заявою, в якій просила нарахувати у виплачувати державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю віком до 18 років у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на відповідний рік".

Листом від 05.05.2025 відповідач-1 повідомив, що відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено на 2024 рік прожитковий мінімум для: дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня. Таким чином, з січня 2025 року розмір допомоги по догляду за дитиною із інвалідністю підгрупи А із надбавкою на догляд становить 8044,70 (8044,70 - 2361,00 х 70% + 3196 х 200% = 1652,70 + 6392,00).

Вважаючи протиправною відмову відповідача-1 щодо виплати державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на відповідний рік", позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частина 1 статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 №966-XIV (далі - Закон №966-XIV) визначає прожитковий мінімум як вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

За правилами частини 2 статті 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Частиною 1 статті 2 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум застосовується для: загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм; встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім`ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; визначення права на призначення соціальної допомоги; визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров`я, освіти, соціального обслуговування та інших (абзаци 1-4).

За змістом частин 1, 3 статті 4 Закону №966-XIV прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України "Про соціальні послуги" від 17.01.2019 №2671-VIII (далі - Закон №2671-VIII) соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 13 Закон №2671-VIII фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є дітьми з інвалідністю.

Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" від 16.11.2000 №2109-ІІІ (далі - Закон №2109-ІІІ) відповідно до Конституції України гарантує особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Статтею 1 Закону №2109-ІІІ визначено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім`ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю. Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно з цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 2 Закону №2109-ІІІ державна соціальна допомога призначається у таких розмірах: особам з інвалідністю з дитинства I групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; особам з інвалідністю з дитинства II групи - 80 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; особам з інвалідністю з дитинства III групи - 60 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; на дітей з інвалідністю віком до 18 років - 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно зі статтею 4 Закону №2109-ІІІ державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи. На дітей з інвалідністю державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, але не більш як по місяць досягнення дитиною з інвалідністю 18-річного віку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено у 2024 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; для працездатних осіб - 3028 гривень, для осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2109-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №79 "Деякі питання призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" затверджений Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю дитинства та дітям з інвалідністю (далі - Порядок №79).

Пунктом 5 Порядку №79 передбачено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства та діти з інвалідністю віком до 18 років. До державної соціальної допомоги призначається також надбавка на догляд за дітьми з інвалідністю віком до 18 років. Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновлювачів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (крім заочної форми здобуття освіти), не проходять військову службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років.

Пунктом 9 Порядку №79 встановлено, що державна соціальна допомога (в тому числі надбавка на догляд) призначається з дня звернення за їх призначенням, якщо протягом трьох місяців подано всі необхідні документи. Якщо до заяви подано документи не в повному обсязі, орган соціального захисту населення повідомляє заявнику про прийняття відповідних документів із зазначенням дати їх прийняття, а також про документи, які у тримісячний строк необхідно подати (повідомлення видається/надсилається йому у паперовій або електронній формі (за наявності електронної адреси). Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд) вважається день прийняття заяви з документами. Якщо заява з документами надсилається засобами поштового зв`язку, то днем звернення за державною соціальною допомогою (у тому числі надбавкою на догляд) вважається дата, зазначена на відбитку календарного штемпеля. Заява розглядається не пізніше ніж через 10 днів після її надходження з документами.

Відповідно до пункту 10 Порядку №79 розмір державної соціальної допомоги призначається відповідно до прожиткового мінімуму, що визначається згідно із законом. Державна соціальна допомога на дітей з інвалідністю віком до 18 років, призначається в розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір надбавки на догляд на іншу дитину з інвалідністю віком від 6 до 18 років, призначається в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років. У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму перерахунок державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд) проводиться органами соціального захисту населення без подання заяви особою з інвалідністю з дитинства чи законним представником особи з інвалідністю з дитинства, визнаної недієздатною, та дитини з інвалідністю віком до 18 років, яка отримує державну соціальну допомогу (далі - отримувач). Державна соціальна допомога та надбавка на догляд призначаються в новому розмірі з дня набрання чинності законом про збільшення розміру прожиткового мінімуму. Якщо щомісячний розмір державної соціальної допомоги не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам призначається щомісячна доплата в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру. У разі коли щомісячний розмір державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд особам з інвалідністю з дитинства I групи, віднесених до підгрупи А, не досягає розміру державної соціальної допомоги з надбавкою на догляд, що виплачується на дітей з інвалідністю підгрупи А віком від 6 до 18 років, призначається щомісячна доплата в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Суд враховує, що позивачка доглядає за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, донькою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та з 14.08.2017 отримує державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю віком до 18 років в розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у відповідності до вимог Закону №2109-ІІІ та Порядку №79 у розмірі, зокрема, з січня 2025 року розмір допомоги по догляду за дитиною із інвалідністю підгрупи А із надбавкою на догляд становить 8044,70 (8044,70 - 2361,00 х 70% + 3196 х 200% = 1652,70 + 6392,00).

У пункті 2.3 Рішення Конституційного Суду України №76-VIII від 22.05.2018 №5-р/2018 визначено: "Конституційний Суд України виходить з того, що статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, включаючи право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша); визначено джерела і механізми соціального забезпечення громадян (частина друга); та встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя). У державі, яку проголошено соціальною, визначений законодавцем розмір прожиткового мінімуму має реально забезпечувати гідний рівень життя людини.

Згідно зі статтею 46 Основного Закону України соціальний захист пов`язується, зокрема, "з неможливістю мати заробіток (трудовий дохід), його втратою чи недостатнім рівнем життєвого забезпечення громадянина і непрацездатних членів його сім`ї" (абзац третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28.04.2009 №9-рп/2009).

Наведений зміст права, гарантований статтею 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48).

Конституційний Суд України вважає, що зазначені положення Основного Закону України зобов`язують державу створити ефективну систему соціального захисту різних категорій осіб, яка сприяла б узгодженню рівня їхнього життя з реалізацією права на достатній життєвий рівень для них та їхніх сімей шляхом надання відповідного соціального забезпечення. Заходи соціального захисту мають втілювати ідеї соціальної солідарності та справедливості, бути спрямовані на охорону і захист особи при настанні можливих соціальних ризиків.

На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю".

Оскільки, позивачка та її дитина з інвалідністю підпадають під умови, визначені зазначеною конституційною нормою, для того, щоб її рівень життя та рівень життя дитини з інвалідністю був забезпечений не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Конституція України має найвищу юридичну силу (частина 2 статті 8 Конституції України).

Аналіз зазначених норм дає підстави суду зробити висновок, що для вирішення цього спору, необхідно застосовувати норми Конституції України як норми прямої дії, які мають найвищу юридичну силу, в тому числі й над законами України та постановами Кабінету Міністрів України.

За такого правового врегулювання, суд має повноваження у порядку адміністративного судочинства застосувати положення статті 46 Конституції України під час надання оцінки правомірності здійснення відповідачем нарахування та виплати позивачці соціальних виплат.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 16.07.2020 у справі №562/2658/15-а.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачка має право на розмір соціальної допомоги на дитину з інвалідністю у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого законом про державний бюджет України на відповідний рік. Зазначена виплата не може розглядатися у сукупності з надбавкою за доглядом за дитиною з інвалідністю, оскільки виплати стосуються двох осіб (дитини та її матері), а не однієї особи.

Вказані соціальні виплати пов`язані між собою, і надбавка на догляд за дитиною встановлюється у випадках, коли дитина потребує постійного догляду. Але зазначені соціальні виплати не можна рахувати сукупно, оскільки допомога на дитину сплачується на утримання дитини з інвалідністю і не може бути нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом, а надбавка на догляд за дитиною, сплачується безпосередньо на утримання особи, яка здійснює такий догляд і не має інших видів доходів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11.04.2024 у справі №500/429/23.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2025 №695 "Деякі питання надання окремих видів державної соціальної допомоги Пенсійним фондом України" функція з призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з 01.07.2025 перейшла до органів пенсійного фонду України.

За змістом пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тому з метою забезпечення ефективного судового захисту порушених прав позивачки суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, оформлену листом від 05.05.2025, щодо виплати державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на відповідний рік", зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплачувати державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на відповідний рік" та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області донарахувати та виплатити державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на відповідний рік" починаючи з 09.11.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до частини задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, оформлену листом від 05.05.2025, щодо виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, як матері ОСОБА_2 , на дитину з інвалідністю до 18 років та надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як матері ОСОБА_2 , державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю, відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України у розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на відповідний рік".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області донарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу як матері дитини з інвалідністю до 18 років ( ОСОБА_2 ), починаючи з 09.11.2024.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 605,60 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_1 605,60 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради (вул. Проскурівського Підпілля, 32,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 03198563) Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя О.К. Ковальчук