Рішення від 30 грудня 2025 р. у справі №357/7644/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7644/25

Провадження № 2/357/3812/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Б. І. ,

при секретарі – Кардаш О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду № 6 в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторин Партнерс» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 , в якому просили стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договорами № 555151482248 від 08.07.2021, № 4383145 від 28.06.2021, № 5139543 від 04.06.2021 у розмірі 115152,52 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. і витрати на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 555151482248. Згідно з п. 1.1. Договору, позикодавець надає позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти на суму у загальному розмірі 4500.00 грн. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором. 18.12.2023 було укладено договір №18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №555151482248. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №555151482248.

Також, 28.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4383145. На умовах, встановлених Договором, Кредитодавець надає Споживачу кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредитним договором, встановлена сума кредиту (загальний розмір) : 19200,00 гривень. Тип кредиту – кредит. Строк кредиту 30 днів. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до умов кредитного договору у вигляді стандартної процентної ставки, яка становить 1,615 % в день та застосовується у межах строку кредиту. 24.01.2022 було укладено договір №24-01/2022 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4383145. 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4383145. 18.02.2025 було укладено договір №18-02/25 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4383145. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №4383145.

Крім того, 04.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5139543. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 7000.00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 4200 грн., які нараховуються за ставкою 2 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. 29.11.2021 було укладено договір №29-11-102 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №5139543. 10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №5139543. 18.02.2025 було укладено договір №18-02/25 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №5139543. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №5139543. Станом на сьогоднішній день заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №555151482248 від 08.07.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 11527,20 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4500,00 грн; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 7027,20 грн. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4383145 від 28.06.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 62332,12 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 19200,00 грн; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 42776,00 грн; - інфляційні збитки - 307,20 грн; - нараховані 3% річних - 48,92 грн. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №5139543 від 04.06.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 41293,20 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5542,00 грн; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 34421,20 грн; - заборгованість за комісіями - 1330,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2025 р. головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 26 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

Судом 16.06.2025 р. за вх.№33506 отримано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача – адвокат Обласов С. А. просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві зазначив, що відповідач ОСОБА_1 ,- кредитний договір № 555151482248 від 08.07.2021 року з ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія», кредитний договір № 5139543 від 04.06.2021 року з ТОВ «Мілоан» та кредитний договір № 4383145 від 28.06.2021 року в електронному вигляді не укладав та не підписував, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримував. Матеріали справи містять копію договорів № 555151482248 від 08.07.2021 року, № 5139543 від 04.06.2021 року та № 4383145 від 28.06.2021 року, де зазначено, що їх підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису. Проте, позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу. Згідно Позовної заяви 08.07.2021 року між відповідачем та ТОВ «Київська торговоінвестиційна компанія» було укладено кредитний договір № 555151482248, на підставі якого Відповідачем отримано грошові кошти в сумі 4500 грн., строком на 30 днів, тобто до 08.08.2021 року. 04.06.2021 року між відповідачем та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір № 5139543, на підставі якого Відповідачем отримано грошові кошти в сумі 7000 грн., строком на 30 днів (до 04.07.2021 року). У якості доказів до Позовної заяви позивачем додано копію кредитного договору № 5139543 від 04.06.2021 року та додатки до нього, які Відповідачем взагалі не підписані. Серед долучених додатків Позивачем подано копію Анкети-заяви на кредит № 5139543 від 04.06.2021 року де вказано, що Відповідачу погоджено кредит строком на 30 днів, сума кредиту – 7000 гривень, процентна ставка 2% за кожен день користування, та одноразова комісія за надання кредиту становить 19%. Звертає увагу, що у якості доказів Позивачем долучено Довідку про ідентифікацію клієнта, відповідно до якої ОСОБА_1 належить одноразовий ідентифікатор: R35108. Крім того, серед доказів, наданих Позивачем долучено Договір про споживчий кредит № 5139543 від 04.06.2021 року, Графік платежів за договором про споживчий кредит та Паспорт споживчого кредиту, які Відповідачем взагалі не підписані. Згідно з позовною заявою 28.06.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» було укладено кредитний договір № 4383145, на підставі якого Відповідачем отримано грошові кошти в сумі 19 200 грн., строком на 30 днів (до 28.07.2021 року). У якості доказів Позивачем долучено Договір № 4383145 від 28.06.2021 року, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, які підписані одноразовим ідентифікатором: А727839, однак довідку про ідентифікацію клієнта до матеріалів справи не додано. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договорів. На цей час відсутні будь-які докази, що підтверджують перерахування коштів Відповідачу: ТОВ «Мілоан» за Кредитним договором № 5139543 від 04.06.2021 року, ТОВ «Авентус Україна» за Кредитним договором № 4383145 від 28.06.2021 року та ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» за кредитним договором № 555151482248 від 08.07.2021 року та отримання саме відповідачем вищезазначених коштів. А також відсутні будь-які підтвердження отримання відповідачем повідомлень про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором. Також зазначає, що розрахунки заборгованості за договорами, копії яких додано до Позовної заяви є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Розрахунки заборгованості, наданні Позивачем, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості. Підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка по рахунку, проте таких документів Позивач не надав до суду, матеріали справи не містять. Крім того, звертає увагу на той факт, що у Договорах, копії яких надані Позивачем до позовної заяви зазначено, що кошти за Договором № 555151482248 від 08.07.2021 року, Договором № 5139543 від 04.06.2021 року та Договором № 4383145 від 28.06.2021 року були надані Відповідачу строком на 30 днів. Однак, відповідно до наданих до суду копій розрахунків заборгованості встановлено, що нарахування здійснювались вже після спливу строку Договорів. За таких підстав вказані нарахування є неправомірними. З огляду на викладене Відповідач вважає, що проценти нараховані після спливу строку, указаного в Договорах № 555151482248 від 08.07.2021 року, Договором № 5139543 від 04.06.2021 року та Договором № 4383145 від 28.06.2021 року стягненню не підлягають. Звертаю увагу суду, що при детальному вивченні розрахунків заборгованості, наданих Позивачем до суду встановлено, що за Договором № 5139543 від 04.06.2021 року первісним кредитором нараховано Відповідачу комісію в сумі 5530 гривень, а за Договором № 555151482248 від 08.07.2021 року нараховано 3 % річних і інфляційні витрати. ТОВ «Факторинг Партнерс» не мали права нараховувати у період дії в Україні воєнного стану позичальнику, який мав прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, як 3% річних, так й інфляційних втрат, оскільки за законом відповідач звільнений від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК.

Представник позивача Сердійчук Я. Я. направила до суду відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів, які були зареєстровані канцелярією суду 20.06.2025 р. за вх..№34804 та за №34840.

Судом 25.06.2025 р. за вх..№35532 отримано заперечення на відповідь на відзив за підписом представника відповідача – адвоката Обласова С. А.

Судом 30.06.2025 р. за вх.№36566 отримано заперечення від представника позивача Сердійчук Я. Я.

Ухвалою суду від 20 серпня 2025 року клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено та витребувано у Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 платіжних карток та виписки з рахунків.

Судом 22.09.2025 р. за вх..№54171 отримано відповідь на ухвалу суду від АТ КБ «ПриватБанк».

Представник позивача Сердійчук Я. Я. направила до суду клопотання про повторне витребування доказів.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2025 року клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено та витребувано у Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» інформацію щодо належності ОСОБА_1 платіжної карти та виписки з карткового рахунку.

Судом 09.12.2025 р. за вх..№72071 отримано відповідь від АТ КБ «ПриватБанк».

Сторони в судове засідання не з`явилися, представників не направили, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності сторін та прийняття судового рішення на підставі наявних матеріалів, оскільки всі учасники справи були належним чином та завчасно у відповідності до вимог ЦПК України повідомлені по дату, час та місце слухання справи, в матеріалах справи наявна заява, в якій представник позивача просив розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача, відповідач скористався своїм правом та подав суду відзив на позовну заяву, в якому висловив свою позицію щодо позову та подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 08.07.2021 між ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» та ОСОБА_1 укладено договір № 555151482248, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти на суму у загальному розмірі 4500,00 грн, які у випадку проведення пролонгації/реструктуризації заборгованості направляються на погашення заборгованості за Договором позики №555151482248 від 08.07.2021, укладеного між сторонами (далі позика), на строк 30 календарних днів під проценти, вказані в п.1.1.1., а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику та сплатити зазначені проценти. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до п.п. 1.1.1. Договору, сторони погодили тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання Позичальникові умов договору та становить: знижена процентна ставка, фіксована 1,75% за день (640,00% річних) від суми Позики у межах строку надання Позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Також, умовами Договору передбачена стандартна процента ставка, фіксована 2,60% за день (950 % річних) від суми Позики застосовується: - у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо позичальник не виконав умови зазначені в п.п. 1.1.1.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, та - у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 ч. 1 статті 1048 Цивільного кодексу України. (п.п.1.2 Договору)

Відповідно до пункту 2.1. Договору позики позика надається позичальнику шляхом перерахування позикодавцем позики на банківський картковий рахунок позичальника за реквізитами його банківської платіжної картки, зазначений у реєстраційної анкеті клієнта – позичальника у системі «Loany» на сайті системи www.loany.com.ua.

Пунктом 2.2. Договору позики встановлено, що датою надання позики є дата списання грошових коштів з поточного рахунку позикодавця на банківський картковий рахунок позичальника, передбачений у п.2.1. цього договору.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

Також в матеріалах справи містяться: Графік платежів №555151482248-1 Додаток № 1 до Договору позики №555151482248 від 08.07.2025; Розрахунок вартості кредиту Додаток № 2 до Договору позики №555151482248 від 08.07.2025; Довідка про ідентифікацію, в яких наявна загальна інформації, персональні дані відповідача, його адреса та номер картки.

Так, відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 1279.

Так, після вчинених дій відповідача, 08.07.2021 ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» перерахувало грошові кошти в сумі 4500,00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_1 , що підтверджується квитанцією від 08.07.2021 платіж №1700305822, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ».

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.

Крім того, згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду, АТ КБ «ПриватБанк» повідомляє, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 та банком надано виписку, з якої вбачається, що кредитні кошти в сумі 4500,00 грн були зараховані 08.07.2021 на рахунок відповідача.

Крім того, судом встановлено, що 28.06.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 4383145.

Згідно п.1.1 договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток «CreditPlus».

Згідно п.1.3 договору, сума кредиту складає 19200,00 грн. Строк кредиту 30 днів.(п.1.4)

Згідно з п.1.5. договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов.

Підпунктом 1.5.1. пункту 1.5. договору передбачено стандартну проценту ставку в розмірі 1,90 % в день, яка застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межех нового строку кредиту ,якщо відбудеться пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 Догвоору,; у межах нового строку кредиту, якщо відбудиться авто пролонгація, відповідно до п. 4.3 Договору.

Відповідно до п. 1.5.2. договору, Знижена процентна ставка 1,615 % в день

Пунктами 1.6-1.8. договору передбачені такі умови: Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 1.7.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 24079,41% річних. 1.7.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 12133,74% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 30144,00 грн.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 28502,40 грн.

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 .

Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1. Договору. ( п. 2.4. договору).

Кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом ( п.2.5. договору).

Згідно п.п. 3.1. п. 3 цього Договору, нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом (включаючи період пролонгації та авто пролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Строк кредиту може бути продовжено: - за ініціативою Споживача на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2.(пп. 4.2.1.-4.2.4.) Договору; або - в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (пп. 4.3.1 - 4.3.2) Договору. ( п.п. 4.1. п. 4 Договору ).

Відповідно до п.п. 4.1. Договору, Сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п.4.2.Договору. (п.п. 4.2 Договору)

Згідно п.п. 5.1. п. 5 Договору, Товариство має право вимагати від Споживача повернення кредиту, плати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених Договором.

Згідно умов вказаного Договору, даний кредитний договір укладений у електронній формі.

Даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі, що підтверджується Довідкою про ідентифікацію.

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника, що підтверджується листом ТОВ ФК «Контрактовий дім».

Крім того, згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду, АТ КБ «ПриватБанк» повідомляє, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 та банком надано виписку, з якої вбачається, що кредитні кошти в сумі 19200,00 грн були зараховані 28.06.2021 на рахунок відповідача.

Окрім цього, додано розрахунок заборгованості, де заборгованість становить 61976,00 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 19200,00 грн; заборгованість за процентами 42776,00 гривень.

Крім того, судом встановлено, що 04.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 5139543 (індивідуальна частина).

Відповідно до п. 1.1. Договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 7000,00 грн, у валюті Українські гривні (п.п. 1.2 Договору).

Кредит надається загальним строком на 30 днів з 04.06.2021 (строк кредитування) (п.п. 1.3 Договору).

П.п. 1.4 Договору, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 04.07.2021.

П.п. 1.5, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 5530,00 грн в грошовому виразі та 108,102.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 12530,00 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього Договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Комісія за надання кредиту: 1330,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.п. 1.5.1 Договору).

Проценти за користування кредитом: 4200,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.п. 1.5.2 Договору).

П.п. 1.6 Договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього Договору (п.п. 1.7 Договору).

Відповідно до п. 2 п.п. 2.1 Договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Позичальник сплачує кредитодавця комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1-1.5.3 Договору, в термін (дату) вказаних в п. 1.4 У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 Договору (п.п. 2.2.1).

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 Договору (п.п. 2.2.2).

Відповідно до п.п. 2.3.1.2 Договору, пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору.

У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

П.п. 2.3.2, розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов Кредитного договору на умовах відкладальної (их) обставини щодо якої (их) невідомо настане вона (и) чи ні, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, яка полягає у здійснені платежу (ів) позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил; продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2. Договору.

Після настання визначених в підпунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин, умови Кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються кредитодавцем в оновленому Графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від Додатку № 1, і розміщується кредитодавцем в особистому кабінеті позичальника, який уповноважує кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору, включаючи Додатки 1, 2 та оновленим Графіком платежів, застосовуються умови визначені оновленим Графіком.

Згідно п.п. 3.1.1 Договору, кредитодавець зобов`язаний на умовах, передбачених п. 2.1 цього Договору, в сумі, що передбачена п. 1.2 Договору, надати позичальнику кредит в порядку, визначеному в цьому Договорі; п.п. 3.1.2, прийняти від позичальника або іншої особи належне виконання зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до п.п. 3.3.1 Договору, позичальник зобов`язаний надавати Товариству достовірну інформацію необхідну для укладення та виконання умов цього Договору; п.п. 3.3.2, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим Договором у порядку, строки та терміни, передбачені п.п. 1.1-1.6 та п. 2.4 цього Договору.

Доданий Додаток № 1 до Договору про споживчий кредит (Графік платежів за договором про споживчий кредит), який підписаний сторонами, з якого вбачається, що чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період 12530,00 грн, сума кредиту за договором/погашення суми кредиту 7000,00 грн, проценти за користування кредитом 4200,00 грн, комісія за надання кредиту 1330,00 грн. Реальна річна процентна ставка 108,102.00%.

Крім того, в справі міститься Паспорт споживчого кредиту №5139543 (Додаток № 2 до Договору про споживчий кредит №5139543 від 04.06.2021), який підписаний сторонами.

Окрім того, міститься Анкета-заява на кредит №5139543 від 04.06.2021 на отримання кредиту, Правила надання фінансових кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (в редакції від 13.05.2021).

Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами Кредитного договору шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника, що підтверджується Квитанцією №1666936201 від 04.06.2021.

Також, в матеріалах справи міститься Довідка про ідентифікацію, з якої вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , з яким укладено Договір про споживчий кредит №5139543 від 04.06.2021, ідентифікована Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: R35108, 04.06.2021, на номер телефону НОМЕР_4 .

Відповідно до пункту 6.1, 6.2 Кредитного договору Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей Кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника.

Приймаючи пропозицію Товариства про укладення цього Кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому (п.п. 6.3 Договору).

Також у п. 6.4, 6.5 Кредитного договору зазначається, що укладення кредитодавцем Кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Крім того, п. 7.1 Кредитного договору визначає, що цей Договір (з додатками № 1, № 2 та Правил) набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Встановлено, що відповідач свої зобов`язання перед позивачем не виконує, кредит, проценти та комісію не сплачує з моменту отримання коштів, що підтверджується Відомістю про щоденні нарахування та погашення.

Відповідно до листа, який був направлений на адресу суду АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до ухвали суду, вбачається, що банківська картка № НОМЕР_5 випускалась на ім`я клієнта ОСОБА_1 . Дійсно 04.06.2021 на картковий рахунок клієнта було зарахування переказу у розмірі 7000 грн.

Отже, вказаний вище Договір було укладено в електронній формі.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправления (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Також, приписами ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Перша судова палата Касаційного цивільного суду у своїй правовій позиції у Постанові № 61-20799св19 по справі № 561/77/19 від 16.12.2020 щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора зазначає: «Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа....»

Сторони узгодили розміри кредитів, грошову одиницю, в якій надано кошти, строки та умови користування ними, у договорі передбачено умови та строки нарахування відсотків, що свідчить про ознайомлення позичальника зі всіма істотними умовами договору та про наявність волі відповідача для укладення договору про надання фінансових послуг в електронній формі, на погоджених умовах, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.

Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року № 404/502/18.

Отже, судом встановлено факт укладання відповідачем Кредитних договорів в електронній формі та підписання договорів з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Таким чином, електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обрати форму правочину, в т.ч. електронну. Тож електронний договір не може бути визнаний недійсним виключно через те, що він має електронну форму.

Як вбачається з матеріалів справ, первісні кредитори ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ», ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», ТОВ «МІЛОАН» взяті на себе зобов`язання, що передбачені умовами укладених договорів № 555151482248 від 08.07.2021, №4383145 від 28.06.2021, №5139543 від 04.06.2021 виконали, надали відповідачу у користування грошві кошти, визначені умовами Кредитних договорів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

18.12.2023 було укладено договір №18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №555151482248.

На підтвердження переходу права вимоги до позивача долучено: Договір факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023; Акт приймання-передачі реєстрів боржників від 22.12.2023 до Договору факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023; Платіжна інструкція №793, що підтверджує оплату по договору №18/12-2023 від 18.12.2023; Реєстр божників від 22.12.2023 до Договору факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №18/12-2023 від 18.12.2023, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №555151482248 від 08.07.2021 в сумі 11527,20 грн, з яких: 4500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7027,20 грн - сума заборгованості за відсотками.

24.01.2022 було укладено договір №24-01/2022 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4383145.

На підтвердження переходу права вимоги до матеріалів справи долучено: Договір факторингу №24-01/2022 від 24.01.2022; Акт приймання-передачі реєстрів боржників від 24.01.2022 до Договору факторингу №24-01/2022 від 24.01.2022; Платіжне доручення, що підтверджує оплату по договору факторингу №24-01/2022 від 24.01.2022; Реєстр божників від 24.01.2022 до Договору факторингу №24-01/2022 від 24.01.2022.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №24-01/2022 від 24.01.2022, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №4383145 від 28.06.2021 в сумі 61976,00 грн, з яких: 19200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 42776,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Згідно розрахунку заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 перед Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» за Договором №4383145 від 28.06.2021, заборгованість відповідача станом на 10.01.2023 становить 62332,12 грн, з яких: 19200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 42776,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 307,20 грн – інфляційні збитки; 48,92 грн – 3% річних. Інфляційні збитки та 3% річних нараховувалися за період з 24.01.2022 по 23.02.2022.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4383145.

На підтвердження переходу права вимоги до матеріалів справи долучено: Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023; Акт приймання-передачі реєстрів боржників від 10.01.2023 до Договору №10-01/2023 від 10.01.2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги; Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023; Реєстр божників від 10.01.2023 до Договору №10-01/2023 від 10.01.2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору №10-01/2023 від 10.01.2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ-ЦЕНТР» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №4383145 від 28.06.2021 в сумі 62332,12 грн, з яких: 19200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 42776,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 307,20 грн – інфляційні збитки; 48,92 грн – 3% річних.

18.02.2025 було укладено договір №18-02/25 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4383145.

На підтвердження переходу права вимоги до матеріалів справи долучено: Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №18-02/25 від 18.02.2025; Акт приймання-передачі реєстрів боржників від 18.02.2025 до Договору №18-02/25 від 18.02.2025 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги; Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.03.2025; Реєстр божників від 18.02.2025 до Договору №18-02/25 від 18.02.2025 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору №18-02/25 від 18.02.2025 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №4383145 від 28.06.2021 в сумі 62332,12 грн, з яких: 19200,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 42776,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 356,12 грн - відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України.

29.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 29-11-102, у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

На підтвердження переходу права вимоги до матеріалів справи долучено: Договір факторингу №29-11-102 від 29.11.2021; Акт приймання-передачі реєстрів боржників від 03.12.2021 до Договору факторингу №29-11-102 від 29.11.2021; Акт приймання-передачі реєстрів боржників від 30.11.2021 до Договору факторингу №29-11-102 від 29.11.2021 Платіжне доручення, що підтверджує оплату по договору факторингу №29-11-102 від 29.11.2021; Реєстр божників від 29.11.2021 до Договору факторингу №29-11-102 від 29.11.2021.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 29.11.2021 року до договору факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №4383145 від 28.06.2021 в сумі 17185,50 грн., з яких: 7000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 10313,50 грн. сума заборгованості за процентами; 1330,00 грн. сума заборгованості за комісією.

10.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладено договір №10-03/2023/1 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги, у відповідності до умов якого, ТОВ «Вердикт Капітал» відступає шляхом продажу ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників до договору 10-03/2023/1 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023.

На підтвердження переходу права вимоги до матеріалів справи долучено: Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/1 від 10.03.2023; Акт приймання-передачі реєстрів боржників від 10.03.2023 до Договору №10-03/2023/1 від 10.03.2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги; Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2023; Реєстр божників від 10.03.2023 до Договору №10-03/2023/1 від 10.03.2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Згідно з реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від №10-03/2023/1 від 10.03.2023, ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 5139543 від 04.06.2021 в сумі 41293,20 грн., з яких: 7000,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 34421,00 грн. сума заборгованості за нарахованими процентами; 1330,00 грн. сума заборгованості за нарахованими комісіями.

18.02.2025 було укладено договір №18-02/25 відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5139543 від 04.06.2021.

На підтвердження переходу права вимоги до матеріалів справи долучено: Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №18-02/25 від 18.02.2025; Акт приймання-передачі реєстрів боржників від 18.02.2025 до Договору №18-02/25 від 18.02.2025 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги; Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.03.2025; Реєстр божників від 18.02.2025 до Договору №18-02/25 від 18.02.2025 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору №18-02/25 від 18.02.2025 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 5139543 від 04.06.2021 в сумі 41293,20 грн., з яких: 7000,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 34421,00 грн. сума заборгованості за нарахованими процентами; 1330,00 грн. сума заборгованості за нарахованими комісіями.

Встановлено, що всупереч умовам договорів, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ні на рахунки попереднього кредитора.

Встановлено, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оскільки відповідач, як встановлено матеріалами справи отримав кредит в розмірі 4500,00 грн, 19200,00 грн та 7000,00 грн, вказані кошти не повернув, позивач правомірно вимагає їх повернення, шляхом стягнення з відповідача за рішенням суду.

Так, вказану заборгованість відповідач має у зв`язку із неповерненням обумовленої суми у встановлений договором строк.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту за Договором №555151482248 від 08.07.2021 в розмірі 4500,00 грн, за Договором №4383145 від 28.06.2021 в розмірі 19200,00 грн та за Договором №5139543 від 04.06.2021 в розмірі 5542,00 грн, в загальному за Договорами заборгованість основними зобов`язаннями (за тілом кредиту) – 29242,00 грн.

Стосовно вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги за Договором №555151482248 від 08.07.2021 в розмірі 7027,20 грн, за Договором №4383145 від 28.06.2021 в розмірі 42776,00 грн та за Договором №5139543 від 04.06.2021 в розмірі 34421,00 з цього приводу суд зазначає про наступне.

Так, дійсно умовами Договору № 555151482248 від 08.07.2021 передбачено, що позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом за надання кредиту у розмірах, зазначених в договорі.

Сторони погодили тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання Позичальникові умов договору та становить: знижена процентна ставка, фіксована 1,75% за день (640,00% річних) від суми Позики у межах строку надання Позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Також, умовами Договору передбачена стандартна процента ставка, фіксована 2,60% за день (950 % річних) від суми Позики застосовується: - у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо позичальник не виконав умови зазначені в п.п. 1.1.1.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, та - у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 ч. 1 статті 1048 Цивільного кодексу України.

Оскільки умовами договору ( п.п. 1.1.1.1 ) було передбачено знижена процентна ставка, фіксована 1,75% за день на строк 30 днів та погоджено в Графіку платежів, тому проценти в сумі 2367,00 грн за користування кредетними коштами нараховані в строк на який надавався кредит, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 4660,20 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача, які нараховані після завершення строку кредитування, то з цього приводу суд зазначає про таке.

Також, умовами Договору передбачена стандартна процента ставка, фіксована 2,60% за день (950 % річних) від суми Позики застосовується: - у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо позичальник не виконав умови зазначені в п.п. 1.1.1.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, та - у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 ч. 1 статті 1048 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищезазначені умови Договору позики № 555151482248 від 08.07.2021, який був підписаний сторонами, у тому числі, відповідачем, який погодився з усіма його умовами, посилання відповідача ( його представника ) у відзиві на те, що нарахування відсотків після спливу строку кредитування не заслуговують на увагу, враховуючи умови вказаного Договору ( п.п. 1.1.1.2 Договору ), який передбачає можливість збільшення строку кредитування шляхом продовження користування Позичальником кредитними коштами після завершення строку кредитування, що не може перевищувати 30 днів.

До того ж, позивачем додано до позову довідку за кредитним договором № 555151482248 від 08.07.2021, сформовані первісним кредитором ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ».

З вказаної довідки вбачається, що за вказаним вище договором нараховувалися відсотки за користування кредитом ( кредит в розмірі 4500,00 грн ) з 08.07.2021 до 07.08.2021 згідно п.п. 1.1.1.1. договору за ставка 1,75 %, а з 09.08.2021 до 05.09.2021 відсотки нараховувалися згідно п.п. 1.1.1.2 договору за ставкою 2,6% в день у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Враховуючи умови кредитного договору, умови якого були погоджені при його укладанні як з боку відповідача так і первісного кредитора ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ», суд наводить власний розрахунок відсотків та приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача, який має права вимоги до боржника ( відповідача ), підлягають стягненню відсотки в розмірі 5877,00 грн (4500*1,75%*30 + 4500*2,60%*30).

Стосовно іншої суми відсотків, які позивач просив стягнути з відповідача у розмірі 1150,20 грн ( просив стягнути 7027,20 грн, 5877,00 грн, які підлягають стягненню), то такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки суперечать умовам укладеного договору.

Також, умовами Договору №4383145 про надання споживчого кредиту від 28.06.2021 передбачено, що позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом за надання кредиту у розмірах, зазначених в договорі.

Умовами вказаного кредитного договору сторони погодили, що за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов.

Підпунктом 1.5.1. пункту 1.5. договору передбачено стандартну проценту ставку в розмірі 1,90 % в день, яка застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. цього договору (30 днів), якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межех нового строку кредиту, якщо відбудеться пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 Догвоору; у межах нового строку кредиту, якщо відбудиться авто пролонгація, відповідно до п. 4.3 Договору.

Оскільки умовами договору ( п. 1.5.1.) було передбачено проценти за користування кредитом у розмірі 1,9% в день, тому проценти в сумі 9944,00 грн, враховуюючи часткову оплату боргу відповідачем в розмірі 1000,00 грн (19200,00*1,9%*30 -1000 грн), за користування кредетними коштами нараховані в строк на який надавався кредит, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 32832,00 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача, які нараховані після завершення строку кредитування, то з цього приводу суд зазначає про таке.

Відповідно до п.п. 4.3. Договору, Сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п.4.2.Договору.

Враховуючи вищезазначені умови Договору №4383145 від 28.06.2021, який був підписаний сторонами, у тому числі, відповідачем, який погодився з усіма його умовами, посилання відповідача ( його представника ) у відзиві на те, що нарахування відсотків після спливу строку кредитування є неправомірним, не заслуговують на увагу, враховуючи умови вказаного Договору ( п. 4.3 Договору ), які передбачають можливість збільшення строку кредитування шляхом продовження користування Позичальником кредитними коштами після завершення строку кредитування, що не може перевищувати 90 днів та відповідно продовжують нараховуватись за стандартною процентною ставкою 1,9% в день.

Враховуючи умови кредитного договору, умови якого були погоджені при його укладанні як з боку відповідача так і первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна», суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача, який має права вимоги до боржника ( відповідача ), підлягають стягненню відсотки в розмірі 32832,00 грн, які згідно умов договору передбачають нарахування після спливу строку кредитування, але не можуть перевищувати 90 днів.

Крім того, умовами договору про споживчий кредит №5136543 від 04.06.2021, позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом за надання кредиту у розмірах, зазначених в договорі.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору, Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 договору.

Згідно п. 2.2.3. Догвоору, Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програми лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п. 1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені договором у порядку, строки та терміни, передбачені п.п. 1.1-1.6 та п. 2.4 договору.

Оскільки умовами договору ( п. 1.5.2 ) було передбачено проценти за користування кредитом в сумі 4200,00 грн та погоджено в Графіку платежів, тому проценти в сумі 4200,00 грн за користування кредетними коштами нараховані в строк на який надавався кредит, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 36500,00 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача, які нараховані після завершення строку кредитування, то з цього приводу суд зазначає про таке.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору, проценти нараховуються за стандартною ( базовою ) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну ( базову ) ставку, встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ( базової ) ставки, то після завершення первісного строку кредитування ( пролонгації ) на стандартних ( базових ) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору. Стандартна ( базова ) ставка не є підвищеною.

Згідно п. 2.3.1.2 цього Договору, Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 ( один ) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування ( з урахуванням всіх пролонгацій ). Таке збільшення ( продовження ) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних ( базових ) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишились до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних ( базових ) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутні заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом ( тілом кредиту ).

Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування ( пролонгацію ) на стандартних ( базових ) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною ( базовою ) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору.

Пункт 2.3.2 Розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної (их) обставин (и) щодо якої (их) невідомо настане вона )и) чи ні, відповідно до ст. 212 ЦК України, і яка(і) полягає(ють) у: а) здійсненні платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1Догоовру та розділу 6 Правил; б) продовжені користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору.

Враховуючи вищезазначені умови Договору про споживчий кредит №5136543 від 04.06.2021, який був підписаний сторонами, у тому числі, відповідачем, який погодився з усіма його умовами, посилання відповідача ( його представника ) у відзиві на те, що нарахування відсотків після спливу строку кредитування, який визначений у п. 1.3 Договору ( 30 днів ) є неправомірним, так як жодної пролонгації договору кредиту між сторонами не було укладено та відповідно погоджено не заслуговують на увагу, враховуючи умови вказаного Договору ( п. 2.3.1.2 Договору ), якій передбачають можливість збільшення строку кредитування шляхом продовження користування Позичальником кредитними коштами після завершення строку кредитування, що не може перевищувати 60 днів та відповідно до п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору ( 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом ).

До того ж, позивачем додано до позову відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №5136543 від 04.06.2021, сформовані первісним кредитором ТОВ «Мілоан».

З вказаної відомості вбачається, що за вказаним вище договором нараховувалися відсотки за користування кредитом ( кредит в розмірі 7000,00 грн ) з 05.06.2021 ( з наступного дня після укладення кредиту ) по 04.07.2021 ( термін повернення кредиту ) згідно п. 1.5.2 договору ( ставка 2,00% ), а з 05.07.2021 ( з наступного дня після закінчення терміну повернення ) відсотки нараховувалися згідно п. 1.6, п. 2.3.1.2 договору ( 5% при продовженні користуватися кредитним коштами (пролонгація), яка не може перевищувати 60 днів ).

Враховуючи умови кредитного договору, умови якого були погоджені при його укладанні як з боку відповідача так і первісного кредитора ТОВ «Мілоан», суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача, який має права вимоги до боржника ( відповідача ), підлягають стягненню відсотки в розмірі 10313,50 грн, які згідно умов договору передбачають нарахування у строк кредитування згідно п. 1.5.2. договору та після спливу строку кредитування згідно п. 1.6, п. 2.3.1.2 договору про споживчий кредит №5136543 від 04.06.2021, але не можуть перевищувати 60 днів.

Стосовно іншої суми відсотків, які позивач просив стягнути з відповідача у розмірі 24107,70 грн ( просив стягнути 34421,20 грн – 10313,50 грн, які підлягають стягненню), то такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки нараховані поза межами строку визначеного умовами вищевказаного кредитного договору, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові ВП ВС в постанові від 23.10.2019 у спрваі № 723/304/16-ц, в постанові ВС від 25 травня 2022 року у справі № 263/8216/20, постанові ВП ВС від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Отже, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц стягнення процентів за користування грошима за період після визначеного сторонами договору строку, не грунтуються на нормах матеріального права.

Суд звертає увагу, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит, умовами якого передбачено та встановлено проценти за користування кредитними коштами, з чим погодився відповідач підписуючи вказаний договір (з усіма його умовами).

До того ж, в правових позиція Верховного Суду зазначено про відсутність підстав для визнання договорів недійсними, зокрема, пунктів договору щодо нарахування процентів за користування кредитом та відсутність порушень зі сторони кредитодавця вимог ЗУ «Про захист прав споживачів», які укладені відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», що відображено в постановах від 12.01.2022р. у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 р. у справі № 127/33824/19, від 09.09.2020 р. у справі № 732/670/19, від 28.04.2021 р. у справі № 234/7160/20, від 10.06.2021 р. у справі № 234/7159/20, від 18.06.2021 р. у справі № 234/8079/20.

Волевиявлення сторони щодо підписання договору про надання споживчого кредиту свідчить, що особа, яка погоджується укласти договір, отримала всі необхідні відомості для прийняття рішення про погодження умов договору.

Згідно ч. 1, 2 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори з споживачем умови, які є несправедливими. Однак, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Відповідач розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, що ним під сумнів не ставиться.

Також, відповідач вважає, що вимога про стягнення комісії за надання кредиту суперечить нормам закону та не підлягає задоволенню, однак з даним твердженням суд також, не може погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону про споживче кредитування для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: - доходи кредитодавця у вигляді процентів; - комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; - інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

З вищенаведеного вбачається, що Закон про споживче кредитування безумовно та однозначно передбачає право позивача на встановлення комісії за надання кредиту за Кредитним договором.

Національний банк України, який є державним регулятором ринку фінансових послуг в Україні, своєю Постановою від 11.02.2021р. № 16 затвердив «Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит», надалі за текстом поіменовані «Правила розрахунку».

Вказані Правила розрахунку передбачають правомірність встановлення позивачем супровідних послуг за кредитом в тому числі і комісії за надання кредиту.

Крім того, Додатком № 2 до Правил розрахунку, затверджено типову форму Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. В даній Таблиці в розділі «Платежі за супровідні послуги» та підрозділі «Кредитодавця» (графа 8) передбачена комісія за надання кредиту, про що свідчить 8 стовбець Таблиці.

Таким чином, спеціальним законодавством України прямо визначені можливості позивача, як небанківської фінансової установи, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача.

Крім того, комісія за надання кредиту також визначена в кредитному договорі №5139543 від 04.06.2021 (п. 1.5.1. Договору визначено, що комісія за надання кредиту становить 1330,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово), який був підписаний відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за кредитним договором.

Також, відповідач вважає, що ТОВ «Факторинг Партнерс» не мали права нараховувати у період дії в Україні воєнного стану позичальнику, який мав прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, як 3% річних, так й інфляційних втрат, оскільки за законом відповідач звільнений від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК. Однак з даним твердженням суд також, не може погодитися, виходячи з наступного.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього, в силу закону, виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми (ч. 2 ст. 625 ЦК України). У нового кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу. Відповідно до постанови Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги. Стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є додатковою вимогою від укладеного між сторонами основного зобов`язання, тому суд погоджується із розрахунком інфляційних втрат та 3% річних, які розраховувались ТОВ «Вердикт Капітал» за Договором №5139543 за період з 24.01.2022 до 23.02.2022 в розмірі 356,12 грн.

Тому, даючи оцінку наданим доказам, суд прийшов до висновку, що на користь позивача належить стягнути з відповідача заборгованість за Договором №555151482248 від 08.07.2021 у загальному розмірі 10377,00 грн ( 4500,00 грн тіло кредиту + 5877,00 грн відсотки), за Договором №4383145 від 28.06.2021 у загальному розмірі 62332,12 грн ( 19200,00 грн тіло кредиту + 42776,00 грн відсотки + 307,20 грн інфляційні збитки + 48,92 грн 3% річних), за Договором №5139543 від 04.06.2021 у загальному розмірі 17185,50 грн ( 5542,00 грн тіло кредиту + 10313,50 грн відсотки + 1330,00 грн комісія). Всього підлягає стягненню заборгованість за договорами в розмірі 89894,62 грн.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Окрім цього, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 гривень.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Так, судові витрати понесені позивачем підтверджуються наявними в матеріалах справи наступними документами: Договором про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02 липня 2024 року; Прайс-листом Адвокатського Об`єднання «Лігал Ассістанс»; Заявкою про надання юридичної допомоги № 131 від 01.04.2025 на суму 25000 грн; Витягом з Акту № 9 про надання юридичної допомоги від 30.04.2025.

Отже, з вказаних вище документів вбачається, що ТОВ «Факторинг Партнерс» отримав послуги в АО «Лігал Ассістанс», де боржником є ОСОБА_1 на загальну суму в розмірі 25000,00 грн, які складаються з: надання усної консультації витрачено 2 год. вартість 4000 грн; надання письмової консультації з вивченням документів витрачено 1 год. вартість 3000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду витрачено 6 год. вартість 18000 грн.

Так, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що дійсно між позивачем та адвокатом склалися договірні відносини стосовно надання правової допомоги.

В своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 колегія суддів не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Такий же правовий висновок містяться і постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Такий підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат за відсутності факту оплати впливає також із практики Європейського суду з прав людини ( далі ЄСПЛ ), яка є обов`язковою для застосування в Україні як джерело права в силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, у Рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07 ) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені.

«115. Суд зазначає, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження в Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними»( див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України», п. 97 ).

Такий висновок ЄСПЛ також викладений у вже зазначеному вище рішенні у справі «Савін проти України» ( Заява № 34725/08).

«96. Суд зазначає, що хоча заявник ще не оплатив адвокатські послуги, він зобов`язаний оплатити їх відповідно до договірних зобов`язань. Як вбачається з матеріалів справи, пан Крістенко представляв заявника протягом усього провадження у Суді, а тому має право вимагати оплати його послуг за договором. Відповідно Суд вважає ці витрати «фактичними» ( див. рішення від 08 жовтня 2009 року у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветіта та Ісрафілов проти Азербайджану», заява № 37083/03, п.106 ).

При цьому на необхідності розгляду витрат, які підлягають оплаті, як фактичних для цілей компенсації наголошується і в Практичних рекомендаціях ЄСПЛ від 28.03.2007 року.

Тож фактичність витрат на правничу допомогу слід розглядати у широкому сенсі, включаючи не лише оплату таких витрат, але й виходячи власне із того, що достатньою є наявність відповідного договірного обов`язку. Відповідно, якщо договірний обов`язок щодо оплати наявний, то такого обов`язку достатньо для визнання витрат фактичними і такими, що підлягають компенсації стороні.

Судові витрати є інститутом галузі цивільного процесуального права України, відшкодування судових витрат є однією із засад ( принципів ) цивільного судочинства, а тому розповсюджується на всіх учасників цивільного судочинства.

Під-час розгляду справи з боку сторони відповідача не надходило жодних клопотань, як і клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що виключає можливість суду на зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Така правова позиція міститься в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

В постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 607/14338/19-ц зазначено, що матеріали справи не містять клопотання Особа_1 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

Аналогічної позиції дотримується ВС КЦС у справі № 523/3904/19 від 09.02.2022 року.

Водночас, суд враховує правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18, про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Також, судом враховується правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18.

У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, колегія суддів зазначає, що в контексті правовідносин, які склались у даній справі, суд апеляційної інстанції при визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу пов`язаних із розглядом справи № 910/7540/19 в суді апеляційної інстанції повинен був не обмежуватись лише посиланням на те, що вказана сума є «фіксованим гонораром», визначеним відповідачем 1 та адвокатом, а повинен був надати оцінку заявленій ПАТ «Оболонь» сумі на предмет її обґрунтованості, необхідності та неминучості, в частині такого перевищення та відповідно оцінити, чи відповідають такі витрати, критерію реальності та розумності їхнього розміру.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанова Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №808/1849/18).

У разі неспівмірності розміру витрат на правову допомогу суд самостійно визначає розмір судових витрат (постанова Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №160/6762/21).

ВП ВС в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично здійснені, та оцінювати їх необхідність.

Суд акцентує увагу на позиції Великої Палати Верховного Суду, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, яке відповідно до ст. 1512 Конституції України є обов`язковим, остаточним і не може бути оскаржено, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Враховуючи вищезазначене, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн на думку суду не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже є значно завищеним.

Так, суд вважає, що з боку адвоката не потребувало значного часу для надання такої консультації, вивчення документів та складання позовної заяви відносно відповідача, оскільки справи відносно осіб, які є боржниками за договорами самі по собі є ідентичними, в свою чергу, вказана категорія справ (стягнення заборгованості) є розповсюдженою.

Окрім цього, згідно Єдиного реєстру судових рішень, який міститься у вільному доступі, містяться рішення в аналогічних справах, де ТОВ «Факторинг Партнерс» зверталось до боржників з аналогічними позовами.

Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).

Суд, оцінюючи подані документи, якими позивач (представник) обґрунтовують фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу є завищеними та не співмірними зі складністю справи, витраченим часом адвоката та наданих з боку останнього послуг.

Таким чином, з врахуванням принципу співмірності, розумності, реальності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, які відшкодовуються за рахунок відповідача до 10000,00 гривень.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, внаслідок часткового задоволення позову з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у відсотковому відношенні до задоволених вимог.

Так, позивачем до відповідача заявлено позовні вимоги на загальну суму 115152,52 грн., задоволено судом до стягнення суму 89894,62 грн, тобто 78% від заявленого розміру.

Таким чином, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1889,47 грн. (2422,40 х 78%).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 81, 133, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості., - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договором №555151482248 від 08.07.2021 розмірі 10377,00 грн, за Договором №4383145 від 28.06.2021 у розмірі 62332,12 грн, за Договором №5139543 від 04.06.2021 у розмірі 17185,50 грн. Всього до стягнення за договорами: 89894,62 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати понесені по сплаті судового збору у розмірі 1889,47 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»; адреса: вул. Гедройця Єжи, буд. 6, оф. 521, м. Київ, 03150; ЄДРПОУ: 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_6 .

Суддя Б. І. Кошель