Рішення від 15 грудня 2025 р. у справі №277/870/25 — Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/870/25

Номер рядка звіту 67

РІШЕННЯ

іменем України

"16" грудня 2025 р. с-ще Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В.В.

за участю секретаря с/з Лук`янчук Т.В.

розглянувши, відповідно до вимог ст.247 ч.2 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача – адвокат Земскова М.М. звернулась до суду з позовом, в якому просила виключити відомості про батьківство ОСОБА_1 з актового запису №79 від 17.07.2020 року про народження ОСОБА_3 , зобов`язати Ємільчинський відділ ДРАЦС внести зміни до вказаного актового запису та видати нове свідоцтво про народження.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 11.02.2020 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який було розірвано рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області 29.04.2022 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач народила доньку – ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 доньки було зареєстроване в Ємільчинському відділі ДРАЦС, про що зроблено відповідний актовий запис №79.

Батьком народженої дитини, згідно ч.1 ст.122 Сімейного кодексу України, був записаний позивач.

Однак сам позивач з цим не згоден з наступних підстав.

Приблизно в 2019 році відповідач навчалася і працювала в м. Олевську Житомирської області продавцем в магазині «Cersanit», супермаркеті «Наш край». Позивач весь час працював та проживав в с. Мала Глумча Ємільчинського району Житомирської області. За таких обставин, позивач і відповідач інколи бачилися та зустрічалися або ж в м. Олевськ, або ж в с. Мала Глумча, по мірі можливостей. Разом не проживали, спільного побуту не вели. Після повідомлення відповідачем про вагітність, позивач не сумнівався, що ця дитина його.

Після укладення шлюбу позивач і відповідач почали проживати разом в с. Мала Глумча Ємільчинського району Житомирської області. Позивач став помічати, що дружина таємно розмовляє з кимось телефоном. Під час сварок позивач чув від дружини, що донька не є його дитиною. Під час перебування у шлюбі позивачу неодноразово дзвонила особа чоловічої статі та представлялася чоловіком, з яким відповідач жила подружнім життям, коли працювала в м. Олевськ, погрожував позивачу фізичною розправою. В той час позивач на ці дзвінки не звернув уваги.

В 2022 році позивач був мобілізований до лав ЗСУ та ОСОБА_2 подала позов до суду про розірвання шлюбу.

З 2022 року позивач декілька разів приїжджав у відпустку, при спілкуванні з дитиною, дитина повідомила, що він не є її батьком. Відповідач пояснення надавати відмовилася.

Таким чином позивач вважає, що не має біологічного зв`язку з дитиною, у зв`язку з чим звертається до суду з позовом про оспорення батьківства та виключення відомостей про нього, як батька дитини з актового запису про народження.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явилися, представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі відповідача.

Суд, дослідивши зібрані по справі письмові докази, знаходить позов не обґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню виходячи із наступних підстав.

Статтею 136 СК України визначено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається. Оспорити батьківство має право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, яка записана батьком, і дитиною. У разі доведення цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України, при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що предметом доказування у справах про оспорювання батьківства відповідно до ст.136 СК України є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведення цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з висновку експерта № СЕ-19/106-25/17984-БД від 17.10.2025 року за результатами порівняльного дослідження встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ймовірно є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , біологічною матір`ю якої є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Ймовірність даної події становить не менше ніж 99,99999999%.

Отже, на підставі зазначеного висновку експерта, який є належним, допустимим та найбільш достовірним доказом у справах зазначеної категорії, суд приходить до висновку, що позивач є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 .

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України жоден доказ не має наперед установленої сили, однак доказова цінність молекулярно-генетичної експертизи, як неодноразово зазначено у практиці Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, є вирішальною при встановленні або спростуванні батьківства.

Суд не встановив жодних підстав для сумніву у правильності проведення експертизи чи достовірності одержаних результатів, сторонами не подано доказів, які б спростовували її висновки або вказували на необхідність призначення повторного дослідження.

Таким чином, доводи позивача щодо відсутності між ним та дитиною кровного споріднення є безпідставними та не знайшли підтвердження під час судового розгляду.

Головною умовою для задоволення позову про оспорювання батьківства згідно зі ст.136 СК України є встановлення саме факту відсутності біологічного батьківства, який у даній справі не доведений, підстави для виключення відомостей про позивача як батька з актового запису про народження дитини відсутні.

Беручи до уваги встановлені обставини, досліджені докази та вимоги закону, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 24.12.2025 року.

Суддя: В. В. Заполовський