Рішення від 30 грудня 2025 р. у справі №520/30801/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2025 р. № 520/30801/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача з питання нездійснення розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 15.10.2025;

- зобов?язати відповідача здійснити розгляд вказаної заяви від 15.10.2025 по суті у повному обсязі із виправленням допущених ним помилок при здійсненні остаточних розрахунків при звільненні з військової служби гр. ОСОБА_1 із наданням відповіді гр. ОСОБА_1 у електронному вигляді засобами системи електронного суду або за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 або ІНФОРМАЦІЯ_2

В обґрунтування позову позивач зазначив, що затягування відповідачем вирішення питання по суті перешкоджає позивачу у реалізації його конституційного права відновлення порушеного права. Не розгляд відповідачем заяви ОСОБА_1 від 15.10.2025 року у триденний строк, позивач вважає прямим порушенням норм Конституції України, трудового законодавства та ст. 50 ЗУ «Про адміністративну процедуру».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 року відкрито провадження по справі № 520/30801/25 за правилами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, а також витребувано додаткові докази по справі.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечив проти заявлених позовних вимог та зазначив, що 15.10.2025 року зі сторони відповідача мало місце звернення до Сумського окружного адміністративного суду із заявою, яка була сформована за допомогою підсистеми «Електронний суд» про досудовий порядок врегулювання спору стосовно предмету - недоотримання ОСОБА_1 певних сум грошового забезпечення при звільнені. Відповідач зауважив на тому, що вказана заява віднайшла своє відображення у рапорті ВЧ НОМЕР_1 з правової роботи, який був зареєстрований за вх. № 12291 від 15.10.2025 року. Так, вказаним рапортом порушувалися питання надання вказівки начальнику ФЕС ВЧ НОМЕР_1 провести перевірку обґрунтованості вимог колишнього військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 щодо недоотримання при звільненні певних сум грошового забезпечення з метою забезпечення формування правової позиції військової частини у подальшому при можливому судовому спорі.

Посилаючись на положення ЗУ «Про звернення громадян», відповідач звернув увагу суду на те, що заява ОСОБА_1 від 15.10.2025 року, яка була сформована через підсистему «Електронний суд», була адресована саме Сумському окружному адміністративному суду в порядку досудового врегулювання спору. Відповідач не отримував від Сумського окружного адміністративного суду вказану заяву в порядку ч. 3 с. 7 ЗУ «Про звернення громадян». Наслідки розгляду окружним адміністративним судом вказаного звернення ОСОБА_1 відповідачу не відомі.

Також, 12.12.2025 року позивач через систему «Електронний суд» подав заяву (Вх. № 01-26/136933/25) де висловив фактично свою незгоду з позицією відповідача, викладеною у відзиві на адміністративний позов. Так, позивач вважає, що на спірні правовідносини поширюється саме дія ЗУ «Про адміністративну процедуру», а не дія ЗУ «Про звернення громадян», як помилково вважає відповідач, оскільки починаючи саме з 01.01.2025 року до ст. 12 ЗУ «Про звернення громадян» внесені зміни відповідно до яких розгляд питань правовідносин трудового законодавства підлягає розгляду саме у порядку вказаного Закону України «Про адміністративну процедуру». Позивач зауважив на тому, що у поданій ним через підсистему «Електронний суд» заяві чітко вказано, що отримувачем заяви є Військова Частина НОМЕР_1 , а Сумський окружний адміністративний суд отримав її лише для відома. Заява ОСОБА_3 від 15.10.2025 року не була позовною заявою, поданою в порядку адміністративного судочинства, яка зумовлювала вчинення Сумським окружним адміністративним судом вчинення будь-яких процесуальних дій, зокрема з питань направлення заяви в електронному вигляді до Військової Частини НОМЕР_1 за призначенням до розгляду. Посилання відповідача на рішення ВРП від 17.08.2021 року № 1845/0/15-21 позивач вважає помилковим, оскільки Військова Частина НОМЕР_1 є користувачем ЄСІТС завдяки реєстрації у системі електронного суду та має усі права доступу до даної системи.

15.12.2025 року через систему «Електронний суд» відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (Вх. № 01-26/137316/25), де звернув увагу суду на те, що 15.10.2025 року ані засобами поштового, ані фельд`єгерського зв`язку не отримував заяви за підписом ОСОБА_3 , надавши на підтвердження довідку № 13406 від 15.12.2025 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 року витребувано від Сумського окружного адміністративного суду відомості про наявні процесуальні рішення, прийняті судом за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.10.2025 за вих.№15101, яка була сформована за допомогою підсистеми "Електронний суд" про досудовий порядок врегулювання спору стосовно предмету - недоотримання при звільненні певних сум грошового забезпечення.

16.12.2025 року через систему «Електронний суд» позивач подав заяву (вх. № 01-26/137632/25), де висловив свою правову позицію на заперечення на відповідь на відзив (вх. № 01-26/137316/25) та зауважив на тому, що відповідач мав розглянути заяву ОСОБА_1 відповідно до вимог ЗУ «Про адміністративну процедуру». Саме, порушення відповідачем процедури та порядку розгляду заяви від 15.10.2025 року і стало підставою для звернення до суду із даним адміністративним позовом. Направлення відповідачу заяви від 15.10.2025 року, яка має особистий електронний цифровий підпис ОСОБА_1 , в межах досудового регулювання спору у електронному вигляді засобами системи електронного суду відповідає нормам ЗУ «Про електроні довірчі послуги», ЗУ «Про електроні документи та електронний документообіг», ЗУ «Про електрону ідентифікацію та електроні довірчі послуги».

22.12.2025 року через систему «Електронний суд» Сумський окружний адміністративний суд надав відповідь (вх. № 01-26/140294/25), відповідно до якої заява ОСОБА_1 від 15.10.2025 року про вжиття ним заходів досудового врегулювання спору направлена ним до суду для відома. Заява не містила вимог про прийняття судом процесуальних рішень щодо недоотримання заявником сум грошового забезпечення. В провадженні Сумського окружного адміністративного суду відсутня адміністративна справа про недоотримання при звільненні певних сум грошового забезпечення, учасником якої є ОСОБА_2 та ВЧ НОМЕР_1 .

У своїй відповіді № 50-20/20924/25 від 22.12.2025 року суд звернув увагу на те, що Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженим Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021№1845/0/15-21, передбачено, що підсистема ЄСІТС «Електронний суд» забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках, відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу, створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Тобто, підсистеми (модулі) ЄСІТС використовуються під час обміну процесуальними та іншими документами між судом та учасниками судового процесу.

Додатково зазначено, що відповідно до частини першої статті 17 КАС України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Відповідно до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Спір по справі виник в результаті порушення відповідачем процедури та порядку розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.10.2025 року, яка мала його особистий електронний цифровий підпис, та в межах досудового регулювання спору, була подана через систему «Електронний суд» до Сумський окружний адміністративний суду, однак адресована була саме ВЧ НОМЕР_1 . Вбачаючи порушення своїх конституційних прав, а також порушення відповідачем вимог ЗУ «Про адміністративну процедуру», позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Судом встановлено, що 15.10.2025 року через систему «Електронний суд» до Сумського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (вх. № 39515).

З тексту наявної в матеріалах справи вищевказаної заяви вбачається, що заявником визначено ОСОБА_1 , а іншою особою - ВЧ НОМЕР_1 .

Зі змісту заяви позивача від 15.10.2025 року встановлено, що вона подана заявником в межах досудового врегулювання спору з питань невідповідності сум нарахованого доходу ОСОБА_1 за наказами від 13.12.2024 року номером 158-РС, від 12.04.2025 року номером 108, довідкою від 08.04.2025 року номером 4653 і довідками від 22.04.2025 року за номером 271, від 24.04.2025 року за номером 5319, 5320 і наданому ВЧ НОМЕР_1 до ДПС України звіту про нараховані доходи громадянину ОСОБА_1 за період 2024, січень-червень 2025 і виплаченими сумами грошових коштів за вирахуванням обов`язкових податків та зборів.

В заяві від 15.10.2025 року ОСОБА_2 просив командира ВЧ НОМЕР_1 прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 , вирішити питання по суті заяви в повному обсязі. Розгляд її здійснювати без особистої присутності ОСОБА_1 . Інформувати заявника за результатами розгляду заяви в електронному вигляді за вказаною у заяві електронною адресою або засобами системи електронного суду. Окремо вказано, що ОСОБА_2 не є користувачем послуг оператора поштового зв`язку АТ Укрпошта, що не перешкоджає листуванню з ним у електронному вигляді за електронною адресою або засобами системи електронного суду. Уточнено, що заява містить особистий електронний цифровий підпис заявника, що зумовлено шляхом надання заяви у електронному вигляді засобами системи електронного суду. Завдяки реєстрації у системи електронного суду обох сторін правовідносини, наявне підтвердження отримання ВЧ НОМЕР_1 у вигляді квитанції про отримання у електронному вигляді засобами системи електронного суду.

Дата доставки заяви ОСОБА_1 від 15.10.2025 року до зареєстрованих в Електронному кабінеті Користувачів ЄСІТС - (Сумського окружного адміністративного суду та ВЧ НОМЕР_1 ) є 22.12.2025 року.

Враховуючи вказані обставини та обраний ОСОБА_1 , в межах досудового врегулювання спору, спосіб подачі заяви від 15.10.2025 року через систему «Електронний суд» Сумського окружного адміністративного суду, позивач вважає, що на спірні правовідносини поширюється саме дія ЗУ «Про адміністративну процедуру», а саме положення статті 12 вказаного Закону України, відповідно до якої спірні правовідносини з питань трудового законодавства у досудовому порядку розглядаються у досудовому порядку згідно з вимог вказаного Закону України. На переконання позивача, відповідно до вимог ст. 26 ЗУ «Про адміністративну процедуру» заява була направлена засобами системи електронного Сумського окружного адміністративного суду для розгляду її саме ВЧ НОМЕР_1 за призначенням.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

26 травня 2021 року набрав чинності Закон України № 1416-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи".

Відповідно до цього Закону створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи здійснюється поетапно. Окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті "Голос України" та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Відповідні зміни також було внесено й до Кодексу Адміністративного судочинства.

Рішенням ВРП № 1845/0/15-21 від 17.08.2021 року затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення), яке визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів) (п. 2 розділу 1 Положення).

Пунктом 3 розділу 1 Положення визначено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

Відповідно до п. 24 розділу 3 Положення, підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Отже, проаналізувавши викладене можна дійти висновку, що підсистема «Електронний суд» за своїм функціональним і правовим призначенням є елементом внутрішньо-судової інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури, спрямованої на забезпечення здійснення правосуддя та процесуальної взаємодії суду з учасниками судового процесу.

Така підсистема використовується виключно для обміну процесуальними та іншими документами у межах судового провадження або в інших випадках, прямо передбачених законодавством, і не є універсальним або альтернативним способом звернення фізичних осіб до суб`єктів владних повноважень з метою ініціювання адміністративних проваджень поза межами судового процесу.

Таким чином, правовий режим функціонування підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» не передбачає її використання як засобу ініціювання адміністративних правовідносин між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень поза межами судового провадження, що унеможливлює покладення на такий орган обов`язку реагування на звернення, подане з порушенням встановленого законом порядку.

Відтак, подання заяви через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» саме по собі не може розглядатися як належний спосіб звернення до адміністративного органу у розумінні законодавства, що регулює порядок розгляду звернень та адміністративних процедур, а отже не породжує для такого органу обов`язку щодо її розгляду по суті.

Пунктом 25 розділу 3 Положення передбачено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням.

Підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених (п. 37 розділу 3 Положення).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 18 КАС України, у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Як встановлено судом, в провадженні Сумського окружного адміністративного суду не перебувала адміністративна справа про недоотримання при звільненні певних сум грошового забезпечення, учасником якої є ОСОБА_2 та ВЧ НОМЕР_1 . Заява ОСОБА_1 від 15.10.2025 року (вх. № 39515) про вжиття ним заходів досудового врегулювання спору направлена заявником до суду для відома та не містила вимог про прийняття судом процесуальних рішень щодо недоотримання заявником сум грошового забезпечення. Вказане підтверджується відповіддю голови Сумського окружного адміністративного суду С. Воловика від 22.12.2025 року № 50-20/20924/25, наданою на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 року по справі № 520/30801/25.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку, що позивач помилково вбачає, що на спірні правовідносини поширюється дія Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням ВРП № 1845/0/15-21 від 17.08.2021 року, оскільки ані ОСОБА_2 , ані ВЧ НОМЕР_1 не були учасниками адміністративної справи, які використовують підсистему ЄСІТС «Електронний суд» під час обміну процесуальними та іншими документами між судом та учасниками судового процесу. Заява ОСОБА_1 від 15.10.2025 року (вх. № 39515) подана через підсистема ЄСІТС «Електронний суд» Сумського окружного адміністративного суду не пов`язана з розглядом будь-якої справи у суді.

Суд звертає увагу позивача, що реалізація права на звернення має наслідком виникнення кореспондуючого обов`язку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів його розглянути і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

ЗУ «Про адміністративну процедуру», на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Так, статтею 41 ЗУ «Про адміністративну процедуру» визначений порядок подання заяви до адміністративного органу, до компетенції якого належить вирішення порушеного в ній питання.

Законодавцем передбачено, що заява в письмовій формі може бути подана до адміністративного органу шляхом особистого звернення, надіслана поштовим відправленням або подана в електронній формі, у тому числі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг. У випадках, передбачених законодавством, заява може бути подана до адміністративного органу через: центр надання адміністративних послуг; інший уповноважений відповідно до закону орган, посадову або службову особу.

Статтею 46 ЗУ «Про адміністративну процедуру» врегульовано, що адміністративне провадження розпочинається з дня: отримання заяви компетентним адміністративним органом; прийняття рішення про початок адміністративного провадження компетентним адміністративним органом за власною ініціативою або вчинення першої процедурної дії у справі. Адміністративний орган розпочинає адміністративне провадження за власною ініціативою на його власний розсуд, крім випадку, якщо згідно із законом адміністративний орган зобов`язаний ініціювати та розпочати адміністративне провадження.

Статтею 50 ЗУ «Про адміністративну процедуру», на яку посилається позивач в обґрунтування порушення строків розгляду відповідачем його заяви від 15.10.2025 року передбачено, що адміністративний орган розглядає подане учасником адміністративного провадження клопотання невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів з дня його надходження, та приймає рішення щодо нього. У разі відмови в задоволенні клопотання адміністративний орган зобов`язаний невідкладно поінформувати про це учасника адміністративного провадження з обов`язковим зазначенням мотивів такої відмови. На вимогу учасника адміністративного провадження рішення про відмову в задоволенні клопотання оформлюється письмово.

Однак, матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 саме до ВЧ НОМЕР_1 із заявою від 15.10.2025 року ані в рамках ЗУ «Про адміністративну процедуру», ані в межах Закону України "Про звернення громадян". Натомість, як попередньо встановлено судом, позивач дійшов помилкового висновку про можливість використання підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» Сумського окружного адміністративного суду як альтернативної можливості використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, що забезпечує електронну взаємодію суб`єктів взаємодії з користувачами системи.

Обґрунтовуючи свою правову позицію щодо бездіяльності відповідача, позивач посилається на не надання відповідачем відповіді на заяву від 15.10.2025 року про недоотримання ОСОБА_1 певних сум грошового забезпечення при звільнені.

Однак, суд звертає увагу позивача на те, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було реальним.

Наявність реального та безпосереднього порушення прав позивача як необхідної умови судового захисту висловлена Верховним Судом України у постановах від 22 березня 2016 року № п/800/484/15/21-557а16, 01 грудня 2015 року № 800/134/15/21-2247а15, 01 грудня 2015 року № 800/135/15/21-3222а15.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень.

Звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи свої вимоги, позивач має конкретизувати, які саме негативні наслідки він зазнав, яким чином порушуються його права та надати докази та аргументи в підтвердження своїх доводів.

При цьому адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. Відсутність порушення суб`єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.

Так, процесуальним законом передбачено, що розгляду заяви по суті позовних вимог передує встановлення судом порушеного права, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу, що подання не будь-якої позовної заяви зумовлює початок адміністративного провадження. Розгляд адміністративної справи судом можливий лише за умови встановлення факту порушеного права.

Водночас належне обґрунтування позивачем порушених прав, свобод чи законних інтересів оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень, встановлення судом такого факту, створює передумови для розгляду і вирішення справи судом.

Відсутність же порушеного права особи є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Наявність реального та безпосереднього порушення прав позивача як необхідної умови судового захисту висловлена Верховним Судом України у постановах від 20.12.2024 № 400/1117/19, від 22 березня 2016 року № п/800/484/15/21-557а16, 01 грудня 2015 року № 800/134/15/21-2247а15, 01 грудня 2015 року № 800/135/15/21-3222а15.

За таких обставин відсутність відповіді на заяву, подану через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», як елементу внутрішньо-судової інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури, що використовується виключно для процесуальної взаємодії суду з учасниками судового процесу, не може розцінюватися як протиправна бездіяльність відповідача, оскільки у нього не виник обов`язок вчиняти відповідні дії.

Водночас суд звертає увагу, що судовому захисту підлягають виключно порушені, невизнані або оспорювані права та законні інтереси особи, а обов`язковою умовою надання такого захисту є наявність реального та конкретного порушення прав позивача на момент звернення до суду.

Критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення всіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, установлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

Однак, позивачем в супереч вимог вищевказаних норм права не надано суду належних та допустимих доказів порушення своїх прав при зверненні до суду з даним позовом, оскільки матеріали справи не містять доказів належного звернення до ВЧ НОМЕР_1 із заявою від 15.10.2025 року про недоотримання ОСОБА_1 певних сум грошового забезпечення при звільнені у спосіб, коли у суб`єкта владних повноважень виникає обов`язок розгляду такого звернення заявника та надання відповіді у строки та спосіб визначений законодавством, яке поширюється на спірні правовідносини.

При розгляді даної справи, суд не надає правову оцінку рапорту тимчасового виконуючого обов`язки помічника командира ВЧ НОМЕР_1 з правової роботи (вх. № 12291 від 15.10.2025 року), де порушувалися питання надання вказівки начальнику ФЕС ВЧ НОМЕР_1 щодо проведення перевірки обґрунтованості вимог ОСОБА_1 відносно недоотримання при звільненні певних сум грошового забезпечення, оскільки судом не встановлено обставин належного звернення ОСОБА_1 до суб`єкта владних повноважень із вказаною заявою.

Щодо посилань позивача на те, що заява від 15.10.2025 року, подана ним через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» Сумського окружного адміністративного суду, є заявою досудового врегулювання спору з ВЧ НОМЕР_1 , суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на наступне.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Досудове врегулювання спору полягає у вчиненні сукупності дій, за допомогою якого юридичний конфлікт вирішується без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій.

Виходячи з аналізу викладеної норми та правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 26 березня 2020 року у справі №1.380.2019.002643, досудове врегулювання спору - це вчинення сукупності дій, за допомогою яких юридичний конфлікт вирішується без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій. Застосування або незастосування інституту досудового врегулювання спорів є виключним правом особи, за винятком встановлених у законі випадків.

Відносно позиції позивача, сформованої у позовній заяві та заяві від 12.12.2025 року (Вх. № 01-26/136933/25), про розгляд справи за участі фахівців у галузі економіки та бухгалтерського обліку з питань перевірки фінансово-господарської діяльності у частині порушень трудового законодавства, вирішення питань судом у відповідності до ст. 61-71, 101-117, 150-158 КАС України, та висловленої без оформлення письмових обґрунтованих клопотань, суд зазначає, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до вимог ст. 263 КАС України. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч. 3 ст. 263 КАС України).

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ольга ГОРШКОВА