Рішення від 30 грудня 2025 р. у справі №420/19769/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19769/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ІСА ТРАНС” до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “ІСА ТРАНС” до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 115631 від 04 лютого 2025 року, винесену Відділом державного нагляду (контролю) Укртрансбезпеки в Одеській області щодо накладення штрафу на ТОВ “ІСА ТРАНС” у розмірі 17 000 гривень;

стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ІСА ТРАНС” сплачений ним судовий збір та штраф у розмірі 17 000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ТОВ “ІСА ТРАНС” вважає, що санкції за порушення повинні бути пропорційними, ефективними та недискримінаційними. Визнання документа недійсним через формальну помилку, яка не впливає на його зміст, є непропорційним і суперечить українським та європейським стандартам, в розрізі цієї справи штраф у 17 000 гривень за одну неправильно написану цифру, на думку ТОВ «ІСА ТРАНС», не є пропорційним. ТОВ «ІСА ТРАНС» визнає, що в Бланку від 11.12.2024 була помилка: замість « 09.12– 10.12» написано « 09.12– 09.12». Але цей документ, складений 11 грудня, чітко стосувався попередніх днів, що відповідає Додатку 1В до ЄУТР. Цей додаток пояснює, що Бланк потрібен для підтвердження відпочинку водія, і не передбачає санкцій за дрібні неточності. Позивачем було надано виправлений Бланк на розгляд справи 04.02.2025, але Укртрансбезпека відмовилася його враховувати.

Представник позивача вказує, що транспортний засіб ТОВ «ІСА ТРАНС» був оснащений сертифікованим тахографом, який фіксує кожен рух. Дані за 09 та 10 грудня 2024 року чітко показують: водій не здійснював перевезень. Ці дані, разом із тахошайбами, були надані інспекторам 11.12.2024 і повторно на розгляді 04.02.2025. Навіть у відсутність бланка, пряма норма європейського законодавства дозволяє використовувати інші форми підтвердження, зокрема дані з тахошайб, що мають пріоритетність за достовірністю. Укртрансбезпека мала всі докази, але свідомо їх проігнорувала: · не взяла до уваги надані пояснення та документи під час розгляду скарги, хоча вони прямо спростовували склад правопорушення; · застосувала санкцію без врахування фактичних обставин справи, у тому числі даних тахографа та тахошайб; · не мотивувала своє рішення належним чином, не пояснивши, чому докази сторони ігноруються. Тобто дії Відповідача є свавільними, що суперечить загальним принципам права, закріпленим у ч. 2 ст. 19 Конституції України, статтях 2, 6, 9, 19 Кодексу адміністративного судочинства України. На розгляді справи 04.02.2025 Позивач надав повний комплект доказів: оригінальний і виправлений Бланки, дані тахографа, тахошайби. А також детальні пояснення, що технічна помилка не є порушенням, і об`єктивні докази відсутності роботи водія, проте Укртрансбезпека не взяла до уваги жодного аргументу, винісши постанову без належного мотивування. Це порушує статтю 2 КАС України, яка вимагає від суб`єктів владних повноважень діяти обґрунтовано і добросовісно.

Ухвалою суду від 25.06.2025 року прийнято адміністративний позов до провадження та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Представником відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті подано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує проти вимог адміністративного позову.

В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача з посиланням на обставини справи зазначає, що абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ передбачено відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону. Як Законом № 2344-ІІІ, так і Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176 передбачено, що автомобільний перевізник зобов`язаний видавати водіям та іншим працівникам передбачені законом документи, мати документи для здійснення перевезень згідно із законодавством (підпункти 5,6 пункту 145 Розділу VI Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту). Під час проведення перевірки було надано бланк підтвердження діяльності від 11.12.2024, виданий на період з 09.12.2024. Водієм не надано жодної підтверджувальної інформації щодо режиму праці та відпочинку за 10.12.2024. Надання до позову тахокарт не спростовує відсутності відомостей про режим праці та відпочинку на момент перевірки, крім того, водій міг використовувати інший транспортний засіб того дня. Позивачем, власне, не заперечується, що під час проведення перевірки у водія були відсутні відомості, зокрема, щодо режиму праці та відпочинку за 10.12.2024.

Представник відповідача також зазначає у відзиві, що позовна вимога про стягнення сплаченого штрафу не підлягає задоволенню, оскільки згідно частини третьої статті 286 КАС України суд може прийняти виключно одне з зазначених вище рішень. Процедура повернення штрафу не може бути розглянута в цій справі. Окремий порядок повернення коштів передбачений Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що дії відповідача щодо накладання адміністративно-господарської санкції у розмірі 17000 грн. за технічну помилку у документі, який був в наявності у водія під час перевірки, може вважатись нанесенням суттєвої шкоди суспільним інтересам, оскільки для малого підприємства, такого як ТОВ «ІСА ТРАНС», штраф у розмірі 17 000 грн у воєнний час є руйнівним фінансовим тягарем, що порушує принцип справедливості, закріплений у статті 19 Конституції України, та порушив принцип пропорційності, застосувавши максимальний штраф за формальне порушення, яке не мало суспільної шкоди. Технічна помилка в датах Бланку не анулює його зміст, натомість Відповідач ігнорує факт виправлення Бланку із правильними датами (« 09.12– 10.12»), який був поданий Позивачем 04.02.2025 під час розгляду справи, та докази фактичного режиму праці та відпочинку Водія надані у вигляді тахошайб і під час перевірки і під час розгляду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю “ІСА ТРАНС” є юридичною особою, видами економічної діяльності за КВЕД якої є зокрема 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.

Старшими державними інспекторами ВДН(К) у Київській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт № 084293 від 11.12.2024 року, щодо транспортного засобу автомобіль марка MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI, державний номер НОМЕР_1 . Під час перевірки виявлені порушення відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” – під час здійснення перевезення пасажирів з м. Одеса до м. Київ, про що свідчить договір з замовником транспортних послуг № НПП-2024-12-01 (нерегулярні перевезення), порушено вимоги наказу № 340-2010, п. 6.1, 6.4 розділ V, III, ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме відсутні на момент перевірки щоденні реєстраційні листи режиму праці та відпочинку водія за 09.12.24, 10.12.24 р. або бланк підтвердження діяльності водія, порушення режиму праці та відпочинку водія: відсутній щоденний відпочинок 9 год. за 08.12.24, 07.12.24, 04.12.24, 03.12.24, 30.11.24, 29.11.24, 26.11.24; час керування транспортним засобом перевищено 9 год. (10 год.) за добу: за 08.12.24, 07.12.24, 04.12.24, 03.12.24, 30.11.24, 29.11.24, 26.11.24.

На підставі акту № 084293 від 11.12.2024 року Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області 04.02.2025 року прийнято постанову № ПШ115631, відповідно до якої враховуючи, що товариством з обмеженою відповідальністю “ІСА ТРАНС” допущено порушення вимог ст.39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.3 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", постановлено стягнути з нього адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

ТОВ “ІСА ТРАНС” подано до Державної служби України з безпеки на транспорті скаргу на постанову № ПШ115631 від 04.02.2025 року, яку рішенням від 25.02.2025 року залишено без задоволення.

23.04.2025 року ТОВ “ІСА ТРАНС” сплачено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн. відповідно до постанови № ПШ115631 від 04.02.2025 року.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про дорожній рух" цей Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.

Згідно з приписами ст. 3 Закону України "Про дорожній рух" державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Згідно зі статтею 1 Закону № 2344-III у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;

рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частинами чотирнадцятою, сімнадцятою та вісімнадцятою статті 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Частиною 1 статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Так, зі змісту акту № 084293 від 11.12.2024 року вбачається, що ТОВ “ІСА ТРАНС” як автомобільним перевізником 11.12.2024 року здійснювалось перевезення пасажирів автомобілем на замовлення.

Згідно з частиною 7 цієї ж статті документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «;Про дорожній рух», розроблено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 946/18241 від 20.10.2010 року (далі Інструкція № 385).

Ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (пункт 1.3 розділу І Інструкції № 385).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385 картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф)- обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; перевізники - суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР; ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції "майстерні або механіка" та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання (далі - Перелік).

Згідно п. 2.2 Інструкції № 385 ПСТ установлюють тахографи на транспортні засоби, що перебувають в експлуатації, та виконують роботи з технічного обслуговування тахографів згідно із замовленнями перевізників відповідно до вимог ЄУТР, а також виробників тахографів та транспортних засобів.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції № 385виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

Крім того, відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів, наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 року затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 811/18106 від 14.09.2010 року (далі Положення № 340).

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі ТЗ) (пункт 1.3 розділу І Положення № 340).

Пунктом 6.1 розділу VI Положення № 340 передбачено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 6.2 розділу VI Положення № 340 визначено, що облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Пунктом 6.3 розділу VI Положення № 340 встановлено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Пунктом 7.1 розділу VII Положення № 340 зазначено, що органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Пунктом 3.3 розділу III Інструкції № 385 регламентовано, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

У постанові від 11.02.2020 року по справі № 820/4624/17 Верховний Суд зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема, протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія в разі не обладнання транспортного засобу тахографом.

З матеріалів справи слідує, що під час здійснення перевірки перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було виявлено, що водієм ТОВ “ІСА ТРАНС” вчинено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” – під час здійснення перевезення пасажирів з м. Одеса до м. Київ, про що свідчить договір з замовником транспортних послуг № НПП-2024-12-01 (нерегулярні перевезення), порушено вимоги наказу № 340-2010, п. 6.1, 6.4 розділ V, III, ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме відсутні на момент перевірки щоденні реєстраційні листи режиму праці та відпочинку водія за 09.12.24, 10.12.24 р. або бланк підтвердження діяльності водія.

Разом з тим, судом встановлено, що водієм під час проведення перевірки пред`явлено посадовим особам служби з безпеки на транспорті, зокрема бланк підтвердження діяльності водія за 11.12.2024 року, в якому зазначено, що водій з 09.12.2024 по 09.12.2024 був в очікуванні.

В той же час, під час розгляду справи уповноваженою особою Укртрансбезпеки представником ТОВ “ІСА ТРАНС” були надані письмові пояснення, в яких зазначено, що на дату проведення перевірки 11.12.2024р. у водія ТОВ «Іса Транс» були в наявності щоденні реєстраційні листи режиму праці та відпочинку, та Бланки підтвердження діяльності за 28 днів, згідно чинного законодавства. Згідно використання робочого часу водій ОСОБА_1 1-2, 5-6, 9-10, 13-14 грудня 2024 р. відпочивав, що підтверджується Бланками підтвердження діяльності, а 3-4, 7-8, 11-12 грудня 2024р.- працював, що підтверджується тахокартами. Однак при складанні Бланку підтвердження діяльності від 11.12.2024р. була здійснена Технічна помилка та вказано «з 09.12.2024р. по 09.12.2024р.», що в подальшому було виправлено. Про наявність помилки свідчить також Дата складання Бланку, адже у разі складання Бланку за 09.12.24р. дата Бланку була 6 10.12.24р., а не 11.12.24р. Враховуючи наведене, ТОВ «Іса Транс» вважає що в його діях відсутні ознаки порушення законодавства ст. 39 ЗУ про автомобільний транспорт зазначені в Акті АР № 084293.

Тобто, позивачем ТОВ “ІСА ТРАНС” належним чином до прийняття оскаржуваної постанови повідомило про наявність технічної помилки в бланку підтвердження діяльності від 11.12.2024р. та її усунення, на підтвердження чого надано бланк від 11.12.2024р., в якому зазначено, що водій з 09.12.2024 по 10.12.2024 був в очікуванні, що спростовує виявлене 11.12.2024 року порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що під час проведення перевірки було надано бланк підтвердження діяльності від 11.12.2024, виданий на період з 09.12.2024, оскільки Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 року по справі № 640/27759/21 зазначив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже, беручи до уваги наведене, а також те, що на момент розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності ТОВ “ІСА ТРАНС” бланк підтвердження діяльності водія за 09.12.2024 по 10.12.2024 був наданий, посадові особи, які розглядали питання про притягнення позивача до відповідальності, повинні були звернути уваги на вказану обставину та врахувати під час прийняття постанови.

Суд звертає увагу, що вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, в тому числі з урахуванням документів, наданих під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідачем протиправно не враховано, що засіб ТОВ «ІСА ТРАНС» був оснащений сертифікованим тахографом, який фіксує рух, та дані якого за 09 та 10 грудня 2024 року чітко показують не здійснення перевезень.

Враховуючи вищевикладене, посадовими особами відповідача протиправно встановлено порушення позивачем вимог Закону України “Про автомобільний транспорт”, що є достатніми правовими підставами для скасування постанови № ПШ 115631 від 04 лютого 2025 року.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ІСА ТРАНС” сплачений ним штраф у розмірі 17 000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, суд зазначає.

Механізм повернення з бюджету помилково сплачених коштів на підставі подання органу, що контролює справляння надходжень бюджету урегульовано Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року за № 787 (далі - Порядок).

Зазначений Порядок, зокрема визначає повернення органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, фізичним особам помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті, тобто повернення грошових сум, які мають безспірний характер.

У зв`язку із скасуванням в судовому порядку постанови про застосування штрафу сплачена до відповідного бюджету сума штрафу з моменту набрання законної сили судовим рішенням про скасування цієї постанови набуває статусу такої, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави, і подальше повернення суми штрафу з відповідного бюджету відбувається в порядку, установленому законодавством України.

Відтак, оскільки процедура повернення штрафу передбачена Порядком № 787, позовні вимоги про стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ІСА ТРАНС” сплаченого ним штраф у розмірі 17 000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень не підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даної позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд вважає за доцільне стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ІСА ТРАНС” суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “ІСА ТРАНС” до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 115631 від 04 лютого 2025 року, винесену Відділом державного нагляду (контролю) Укртрансбезпеки в Одеській області щодо накладення штрафу на ТОВ “ІСА ТРАНС” у розмірі 17 000 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ІСА ТРАНС” суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “ІСА ТРАНС” (код ЄДРПОУ 41117583, вул. Колонтаївська, будинок 65, м. Одеса, 65091).

Відповідачі: Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області (адреса: площа Б. Дерев`янка, 1, каб. 203, м. Одеса, 65008);

Державна служба України з безпеки на транспорті (код ЄДОРПОУ 39816845, адреса: вул. Фізкультури, буд. 9, м. Київ, 03150).

Суддя П.П. Марин