Рішення від 30 грудня 2025 р. у справі №420/11344/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11344/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:

визнати протиправними та скасувати наказ від 24.02.2025 №733-АД командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 про притягнення до дисциплінарної відповідальності капітана ОСОБА_1 за низку виконавчу дисципліну та накладення дисциплінарного стягнення “догана”.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в порушення ч.1 ст. 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення у вигляді догани було накладене пізніше 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення. В порушення ч.1 ст.97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України про накладення дисциплінарного стягнення Позивачу не було оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) Позивача. Відповідачем було порушено й вимоги ст.98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, де зазначено, що під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку. Також в порушення п. 2.8.1.9. Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, що затверджена наказом Генерального штабу ЗСУ від 31.01.2024 №40, надана Відповідачем копія наказу, що оскаржується, не містить підпису Позивача із зазначенням військового звання, власного імені, прізвища, дати ознайомлення. Спеціальний аркуш з вищевказаними примітками та підписом Позивача також відсутній. Отже, вищевказаний наказ до Позивача доведено не було.

При цьому, як зазначає позивач, в наказі, що оскаржується, командиром Військової частини НОМЕР_1 не зазначено жодної конкретної підстави для притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності. Натомість було лише повністю передруковано текст статті 30 та вибірково статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що вказує на формальний, поверхневий підхід у встановленні фактичних обставин з оформлення наказу щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності. Отже в наказі, що оскаржується, Відповідачем не зазначено жодної інформації при яких обставинах, в який проміжок часу (дату), та в чому саме полягало нібито несвоєчасне надання доповіді командиру батальйону. В наказі, що оскаржується, Відсутні жодні посилання на будь-які докази, якими б обґрунтовувалося незадовільне виконання Позивачем своїх обов`язків, зокрема на проведення службового розслідування відносно Позивача. Оскаржуваний наказ не містить опису причини та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, ступеню вини Позивача, розміру заподіяної матеріальної шкоди та інших обставин, які мають значення для прийняття рішення командиром про накладення на Позивача дисциплінарного стягнення. Крім того, наказ не містить й жодної інформації щодо обставин вини Позивача, встановлених проведенням інспектування, інвентаризації, аудиту, чи за рішенням суду. Оскаржуваний наказ пунктам 2.8.1.7., 2.8.1.8., 2.8.1.8. Інструкції з діловодства у ЗСУ не відповідає, як не відповідає і положенням ч.2 ст.2 КАС України.

Отже оскаржуваний наказ є необґрунтованим, а відтак підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 21.04.2025 року прийнято адміністративний позов до провадження та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

До суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача вказує, що вимоги позивача, викладені в адміністративному позові, відповідачем не визнаються повністю.

Представник відповідача зазначає, що зі змісту наказу можливо встановити, що зазначена дата рапорту "08.02.2025" є технічною помилкою, насправді рапорт командира НОМЕР_2 батальйону берегової оборони майора ОСОБА_3 надійшов до командира військової частини НОМЕР_1 16.02.2025. В ході з`ясування обставин події, згідно пояснень заступника начальника штабу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_4 та заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_5 , було встановлено, що 12 лютого 2025 року командир НОМЕР_2 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_6 у внутрішньому чаті батальйону у месенджері "WhatsApp" надав розпорядження командирам підрозділів щодо щоденного подання ранкових доповідей (до 05 години 50 хвилин) про стан справ у підрозділі. Кожен з командирів підрозділів, у тому числі командир 4 роти берегової оборони НОМЕР_2 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_7 , відповіли на розпорядження умовним знаком "+". 15 лютого 2025 року капітан ОСОБА_1 не вчасно подав доповідь про стан справ у підрозділі 15 лютого 2025 року о 07 годині 50 хвилин. Невиконання 15 лютого 2025 року капітаном ОСОБА_1 розпорядження командира батальйону щодо надання командирами підрозділів своєчасних доповідей про стан справ у підрозділі, який знаходиться в районі виконання бойових завдань на лінії бойового зіткнення, знизило рівень ситуаційної обізнаності командира батальйону щодо ввіреної йому ділянки оборони, створило реальну загрозу порушення структури бойового управління в умовах воєнного стану, призвело до невиконання командиром батальйону розпорядження командира частини про надання щоденних доповідей про стан справ у батальйоні до 06 год 00 хв. Таким чином, командуванням військової частини НОМЕР_1 було встановлено факт порушення військової дисципліни командиром 4 роти берегової оборони НОМЕР_2 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_1 , що полягало у невиконанні Позивачем наказу командира батальйону щодо надання регулярних доповідей про стан справ у підрозділі. Причин невиконання наказу чи підтверджень доповіді капітана ОСОБА_1 командиру НОМЕР_2 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 про неможливість вчасного виконання його розпорядження Позивач не надав. При цьому, в інші дні капітан ОСОБА_1 розпорядження про надання доповідей виконував та надавав таки доповіді своєчасно, до 05 год 50 хв. Отримавши інформацію про вчинення капітаном ОСОБА_1 дисциплінарного правопорушення, командир військової частини НОМЕР_1 не мав права залишити її поза увагою, та в межах своїх повноважень, враховуючи характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередню поведінку військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби, видав наказ про притягнення капітана ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинене ним порушення військової дисципліни від 24 лютого 2025 року №733-АД. Наказ про притягнення до відповідальності був доведений капітану ОСОБА_1 особисто командиром батальйону майором ОСОБА_6 , на службовій нараді в присутності офіцерів- командування батальйону 24 лютого 2025 року . Згодом, відповідно до адвокатського запиту в інтересах ОСОБА_1 , копія наказу була в письмовому вигляді надана ОСОБА_1 та отримана його представником ОСОБА_8 18 березня 2025 року, що підтверджується трекінгом поштового відправлення.

Також, представник відповідача вказав, що всупереч твердженням Позивача оспорюваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2025 №733-АД в констатуючій частині містить лаконічний виклад підстав притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності (несвоєчасне здійснення ранкової доповіді безпосередньому командиру Позивача – командиру НОМЕР_2 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_6 ) із зазначенням конкретної дати події – 15 лютого 2025 року, вказано повне найменування штатної посади та військове звання Позивача. Також очевидним є те, що несвоєчасне подання доповіді полягає в поданні її з пропуском встановленого для подання такої доповіді строку. Суть правопорушення є зрозумілою і беззаперечно свідчить про порушення посадовою особою виконавської дисципліни та не потребує детального вивчення , перевірки та /або доведення. Сам факт порушення дисципліни військовослужбовцем на момент прийняття рішення командиром підтверджено достатнім обсягом документів, як то рапорт , службова характеристика та службова картка ОСОБА_1 , пояснення офіцерів батальйону по суті правопорушення. В розпорядчій частині зазначено вид накладеного дисциплінарного стягнення. Тобто вказаний наказ повністю відповідає вимогам Дисциплінарного статуту та Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, а твердження Позивача про поверхневий підхід командира військової частини НОМЕР_1 до встановлення фактичних обставин та оформлення наказу не відповідає обставинам справи. Крім того, проведення службового розслідування не є обов`язковою передумовою для притягнення військовослужбовця навіть до дисциплінарної відповідальності. Призначення службового розслідування є правом, а не обов`язком особи, яка ухвалює рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира 4 роти берегової оборони НОМЕР_2 батальйону берегової оборони.

16 лютого 2025 року на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт командира НОМЕР_2 батальйону берегової оборони майора ОСОБА_9 , вхідний №2551кп, в якому зазначено, що командир 4 роти берегової оборони НОМЕР_2 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_1 не виконав вимоги усного розпорядження командира НОМЕР_2 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_10 від 12 лютого 2025 року щодо щоденного подання ранкових доповідей (до 05год. 50хв.) про стан справ у підрозділі, а саме не вчасно подав доповідь 15 лютого 2025 року, о 07 год. 50 хв. Враховуючи викладене, в порядку передбаченому статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України просив притягнути до дисциплінарної відповідальності командира 4 роти берегової оборони НОМЕР_2 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 та накласти дисциплінарне стягнення "ДОГАНА".

24 лютого 2025 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 733-АД, яким за порушення вимог статей 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а саме, несвоєчасне надання доповіді командиру батальйону, на підставі пункту «б» статті 48, статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, командира 4 роти берегової оборони НОМЕР_2 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_3 капітана ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «ДОГАНА».

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно ст. 3 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.199 року № 548-XIV.

Згідно 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Згідно ст. 26, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Статтею 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно ст. 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом, зокрема, особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку.

Згідно ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Статтею 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Згідно ст. 83, 84, 86, 87 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

При цьому, оцінюючи обґрунтованість спірного наказу суд виходить із того, що відповідний наказ має прийматися на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені належними доказами, в тому числі під час розгляду акту службового розслідування, та які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов`язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 733-АД від 24.02.2025, за порушення вимог статей 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а саме, несвоєчасне надання доповіді командиру батальйону, на підставі пункту «б» статті 48, статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, командира 4 роти берегової оборони НОМЕР_2 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_3 капітана ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «ДОГАНА».

В наказі зазначено, що згідно рапорту командира НОМЕР_2 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_6 від 16 лютого 2025 року, вхідний №2551кп, стало відомо, що командир 4 роти берегової оборони НОМЕР_2 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_1 неналежно виконує обов`язки військової служби, а саме, 15 лютого 2025 року невчасно здійснив ранкову доповідь командиру НОМЕР_2 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 про стан справ у підрозділі. У порядку, передбаченому статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, майор ОСОБА_6 у рапорті від 08 лютого 2025 року, вхідний №2551кл клопоче про притягнення капітана ОСОБА_11 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення.

Своїми діями капітан ОСОБА_1 порушив вимоги статті 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до яких командир має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання, підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази командира, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін, про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові, який віддав наказ, а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно. Даний випадок, а саме, несвоєчасне виконання розпоряджень командира під час виконання обов`язків військової служби капітаном ОСОБА_1 , стався внаслідок недбалого ставлення до виконання службових обов`язків вказаного військовослужбовця, тобто, через його особисту недисциплінованість.

Разом з тим, з оскаржуваного наказу № 733-АД від 24.02.2025 вбачається, що під час вирішення питання про накладення на позивача дисциплінарного стягнення – догана, відповідачем не досліджувалось питання доведення до відома ОСОБА_1 вимоги усного розпорядження командира НОМЕР_2 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_10 від 12 лютого 2025 року щодо щоденного подання ранкових доповідей (до 05год. 50хв.) про стан справ у підрозділі, а також обставин виконання або невиконання його в повному обсязі або в частині, а також причини невиконання такого наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання.

При цьому, до суду відповідач взагалі не надав доказів щодо наявності усного розпорядження командира НОМЕР_2 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_10 від 12 лютого 2025 року та покладення вказаним розпорядженням будь-яких обов`язків, зокрема щоденного подання ранкових доповідей (до 05год. 50хв.) про стан справ у підрозділі саме на позивача, а також належності вказаних обов`язків безпосередньо до обов`язків ОСОБА_10 .

Суд не приймає до уваги надані відповідачем до відзиву пояснення заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_2 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_5 щодо обставин надання майором ОСОБА_6 розпорядження від 12 лютого 2025 року та доведення його до відома позивача, оскільки такі пояснення не містять дату їх надання та з їх змісту не вбачається, що вказані пояснення надавались під час вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Оскаржуваний наказ № 733-АД від 24.02.2025 також не містить будь-яких відомостей про врахування пояснень майора ОСОБА_5 під час його прийняття.

Також, будь-яких доказів на підтвердження перевірки командиром військової частини НОМЕР_1 перед вирішенням питання про накладення на позивача дисциплінарного стягнення –догана та прийняттям оскаржуваного наказу обставин, зазначених у рапорті командира НОМЕР_2 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_6 від 16 лютого 2025 року, суду не надано.

Суть прийнятого відносно позивача наказу зводиться виключно до цитування положень Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України без наведення обставин, на яких грунтуються такі висновки та без конкретизації вчинених позивачем порушень та наданні обґрунтованої оцінки діям позивача.

В постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

В наказі від 24.02.2025 року № 733-АД фактично констатовано порушення позивачем ст.ст. 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, без проведення повного та всебічного з`ясування обставин, без підтвердження будь-якими доказами, які б відповідали вимогам закону про їх належність та допустимість.

При цьому, приписи статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначають, що командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення, якщо вину військовослужбовця повністю доведено.

Проте, з наказу від 24.02.2025 року № 733-АД не вбачається встановлення будь-яких фактичних обставини правопорушення, інкримінованого позивачу, з посилання на відповідні докази, з яких вбачалося б наявність в діях позивача ознак дисциплінарного правопорушення.

В постанові Верховного Суду від 12.08.2019 року по справі № 1340/4847/18 суд наголосив, що саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2019 року по справі № 1340/4847/18, від 01.11.2022 року по справі № 380/3045/21.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, військовою частиною НОМЕР_1 , як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення – догана.

В той же час, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що в порушення ч.1 ст. 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення у вигляді догани було накладене пізніше 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, оскільки підставою прийняття оскаржуваного наказу від 24.02.2025 року № 733-АД слугував рапорт командира НОМЕР_2 батальйону берегової оборони майора ОСОБА_9 , вхідний №2551кп від 16 лютого 2025 року, відтак прийняття наказу 24.02.2025 року свідчить про дотримання 10 денного строку, визначеного чинним законодавством України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наказ від 24.02.2025 №733-АД прийнятий не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у спосіб обраний позивачем.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ОСОБА_1 при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 968,96 грн.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати наказ від 24.02.2025 №733-АД командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 про притягнення до дисциплінарної відповідальності капітана ОСОБА_1 за низьку виконавчу дисципліну та накладення дисциплінарного стягнення “догана”.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя П.П.Марин