Рішення від 29 грудня 2025 р. у справі №420/31540/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/31540/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку загального позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП:44069166 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби в Одеській області до ОСОБА_1 в якому позивач просить суд стягнути з Фізичної особи платника податків ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму заборгованості по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 158 699 грн. 24 коп. на бюджетний рахунок UA678999980334109813000015750, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./ м. Чорноморськ/18010700.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що станом на 21.09.2023 року, відповідно до інтегрованих карток платника (ІКП), довідки про податкову заборгованість та розрахунку податкового боргу, податкова заборгованість ФОПП ОСОБА_1 складає 158 699, 24 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості податковий орган звернувся до суду з даним позовом.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

13.10.2025 року від відповідача надійшло заперечення на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не має можливості сплатити заборгованість по земельному податку оскільки відбулось ураження об`єкту оподаткування, у зв`язку з чим відповідач просить суд розтермінувати сплату заборгованості на 2 роки.

20.10.2025 року Головне управління Державної податкової служби в Одеській області надало відповідь на заперечення, в якому відповідач вказує про відсутність підстав для розтермінувати сплати заборгованості на 2 роки.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: фізична особа-платник податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Станом на 21.09.2023 року відповідно до інтегрованих карток платника (ІКП), довідки про податкову заборгованість та розрахунку податкового боргу, податкова заборгованість ФОПП ОСОБА_1 складає 158 699, 24 грн.

Заборгованість по земельному податку з юридичних осіб (КБК - 18010700) у сумі 158 699,24 виникла на підставі нарахування: Податкового повідомлення-рішення №9003723798 від 19.01.2022 на загальну суму 158 699,24 грн. (основний платіж -158 699,24 грн., штрафна санкція - 0,00 грн, пеня - 0,00 грн.).

У добровільному порядку заборгованість відповідачем погашена не була, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду.

Згідно п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Статтею 16 ПК України визначені обов`язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно положень статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно із п. п. 14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до п.п. 87.9. ст. 89 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, орган державної Податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, у зв`язку з несплатою боржником заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» № 0090904-1306-1503 від 19.08.2021 року, яку було направлено відповідачу.

Згідно п. 59.5. ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 95.2 ст. 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Судом встановлено, що загальна сума заборгованості, яка обліковується за відповідачем по узгодженим грошовим зобов`язанням, станом на момент розгляду справи складає 158 699, 24 грн., згідно розрахунку податкового боргу.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. п. 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 та пп. 95.3 ст. 95 ПУ України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, Позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Щодо посилання відповідача на ураження об`єкту оподаткування, суд зазначає наступне.

Так, на підтвердження ураження об`єкту оподаткування відповідачем були надані наступні докази: витяг з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій спричинених військовою агресією РФ від 07.07.2023 року з приводу пошкоджень за адресою: Одеська обл., Одеський район, Чорноморська ТГ, смт. Олександрівка, вул. Перемоги, буд. 91, корпус А, орієнтовна дата пошкодження 19.06.2023; акт комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 07.07.2023 року.

Водночас, суд враховує, що податковий борг на земельний податок нараховувався з 30.03.2022 по 30.01.2023, а отже зазначені відповідачем обставини щодо неможливості сплачувати податки, у зв`язку з ураженням об`єкту оподаткування не є доцільними, тому що зазначені події відбулися вже після нарахування податкового зобов`язання.

Щодо питання відповідача про розтермінування земельного податку на два роки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 19 прим. 1.1 ст. 19 прим. 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями встановлено, що контролюючі органи, визначені пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій ст. 19 прим. 3 ПКУ. Зокрема, контролюючі органи виконують функцію щодо відстрочення, розстрочення та реструктуризації грошових зобов`язань та/або податкового боргу (пп. 19 прим. 1.1.24 п. 19 прим. 1.1 ст. 19 прим. 1 ПКУ).

Контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 ПКУ), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи (пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ).

Згідно з абзацом першим пункту 100.1 статті 100 ПКУ - «Розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку. України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу»

Приписами п. 100.2 ст. 100 ПКУ визначено, що платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу.

На реалізацію бланкетної норми п. 100.13 ст. 100 Податкового кодексу України Міністерством доходів і зборів України 10 жовтня 2013 року видано наказ N 574 "Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за N 1853/24385.

Відповідно до п. 1.4 Порядку N 574 розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу доходів і зборів та укладено договір про розстрочення (відстрочення).

Відповідно до пункту 100.4 статті 100 Кодексу та згідно з пунктом 3.1 розділу III Порядку №574 «Для розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов`язання (податкового боргу) з письмовою заявою (додаток 1 до Порядку), в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (Фінансових) санкції (штрафів), сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо зазначаються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк оплати яких вже минув.

Підставою для розстрочення грошових зобов`язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин», а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом і збутом такого платника податків.

Визначення сум грошових зобов`язань (податкового боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними інформаційної системи (далі ІС), що ведеться органами доходів і зборів.

При прийнятті рішення щодо розстрочення податковий орган дотримується порядку ведення та форми Реєстру заяв про розстрочення, відстрочення грошового зобов`язання чи податкового боргу, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відтак, прийняття рішення про розстрочення або відстрочення сплати грошових зобов`язань або податкового боргу є виключно правом контролюючого органу, та здійснюється на розсуд останнього в межах наданих повноважень з дотриманням встановленої процедури.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи те, що судом не встановлено обставин які б звільняли Відповідача від сплати податкового боргу, а також відсутність доказів повної сплати суми боргу на час розгляду справи, на підставі положень ст. 67 Конституції України суд дійшов висновку, що адміністративний позов є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У зв`язку з викладеним відсутні підстави для стягнення судового збору з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77, 90, 139, 229, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП:44069166 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи платника податків ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму заборгованості по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 158 699 грн. 24 коп. на бюджетний рахунок UA678999980334109813000015750, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./ м. Чорноморськ/18010700.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка