Рішення від 30 грудня 2025 р. у справі №420/17274/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17274/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 02.06.2025 року надійшла скарга ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови і зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді від 10.06.2025 року скаргу ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови і зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

За вх.№ЕП/11107/25 та вх.№ 67004/25 від позивача до суду надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 10.06.2025 року разом із доказами сплати судового збору та позовною заявою ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якій позивач просить суд:

1. визнати протиправними і скасувати постанови Головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Катерини Іксар від 02.05.2025 про відкриття виконавчого провадження №77967092 з приводу сплати виконавчого збору в сумі 17380,43 грн та про відкриття виконавчого провадження № 77966870 з приводу стягнення виплат виконавчого провадження у розмірі 269 грн. на підставі відповідних постанов від 02.05.2025, винесених у виконавчому провадженні № 51747255;

2. зобов`язати Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повернути ОСОБА_1 в 3-х денний строк з моменту вступу в законну силу рішення суду стягнуті в межах виконавчих проваджень № 77967092 та № 77966870 кошти у розмірі 17649,43 грн. (17380,43 грн та 269 грн відповідно) на її рахунок в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", а саме: НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що виконавчі провадження № 77967092 та №77966870 відкриті на підставі постанов державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Катерини Іксар, винесених 02.05.2025 у виконавчому провадженні № 51747255 яке відкрито на підставі виконавчого листа від 15.06.2016 у судовій справі № 521/18590/15-ц. про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Піреус Банк МКБ» за кредитним договором MORsa/04085 від 06.04.2011 основного боргу, процентів та штрафних санкцій на суму 173804,39 грн.

Позивач зазначає, що на момент винесення зазначених постанов від 02.05.2025 державного виконавця Іксар Катерину було поінформовано письмовою заявою від 25.04.2025, надіслану на вищезазначену офіційну пошту виконавчої служби, про те, що заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03.03.2016 у справі №521/18590/15-ц змінено ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.11.2019, а саме зменшено суму яка підлягає сплаті з 173 804,39 грн. до 164 048, 42 грн. В подальшому стягувачем в 2021 році отримано в Малиновському районному суді м. Одеси новий виконавчий лист вже на суму боргу 164048,42 грн який направлено для примусового виконання до приватного виконавця. Надалі в 2023 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 добровільно виплатили суму боргу згідно з вказаним рішення суду, а також в 2024 році виплатили винагороду приватному виконавцю та сплатили витрати на виконавче провадження у зв`язку з чим всі виконавчі провадження з приводу виконання зазначеного рішення суду та пов`язані з виконанням судового рішення питання закінчено протягом 2023 січня 2025 року.

У позові вказано, що виконавче провадження стосовно ОСОБА_1 №66005605 відкрито на підставі виконавчого листа в одній і тій же судовій справі, а саме справі №521/18590/15ц що і виконавче провадження № 51747255 тільки з врахуванням оновленої суми боргу відповідно до рішення Одеського апеляційного суду від 14.11.2019, у зв`язку з чим і був виданий оновлений виконавчий лист направлений для виконання стягувачем приватному виконавцю по якому у повному обсязі була сплачена заборгованість під час здійснення виконавчого провадження приватним виконавцем. Таким чином, як стверджує позивач, державному виконавцю ще 25.04.2025 надано документи які безперечно свідчать про те, що судове рішення про стягнення заборгованості у справі № 521/18590/15ц було виконане у повному обсязі у виконавчому провадженні № 66005605, яке здійснював приватний виконавець. Як наслідок, виконавчий збір у такому випадку не підлягає сплаті відповідно до вимог п. 5 ст. 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» якою передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем. Крім того, відповідно до частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що «під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі як це мало місце в даному випадку.

За вх.№ЕП/11107/25 та вх.№73311/25 від позивача до суду надійшла заява щодо надання нових доказів разом із додатками.

Ухвалою судді від 28.07.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у адміністративній справі.

Вказаною ухвалою судом доручено Хаджибейському відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) протягом п`ятнадцяти днів з дати отримання даної ухвали належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих ь77967092, №77966870 та зупинено провадження по справі №420/17274/25 до надходження відповіді на доручення.

Копію ухвали суду від 28.07.2025року отримано відповідачем 01.08.2025 року.

Ухвалою суду від 14.11.2025 року поновлено провадження у справі № 420/17274/25 за позовом ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови і зобов`язання вчинити певні дії, призначено судове засідання.

Суд зазначає, що ні у визначений в ухвалі про відкриття провадження по справі строк, ні станом на дату вирішення даної справи відзиву на позов до суду не надходило.

У судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином та своєчасно.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищевикладеного, судом вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані до суду документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

У провадженні суду знаходилась на розгляді цивільна за позовом Акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 03 березня 2016 року по справі №521/18590/15-ц позов ПАТ «Піреус БанкМКБ» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено у повному обсязі. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» суму заборгованості за кредитним договором №MOrsa/04085 від 06 квітня 2011 року з урахуванням процентів та штрафних санкцій у загальному розмірі 173 804,39 гривень. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Піреус Банк МКБ» суму оплаченого судового збору в розмірі 2 607,07 гривень.

15.06.2016 року на вказане рішення суду від 03.06.2016 року Малиновським районним судом м.Одеси видано виконавчий лист №521/18590/15-ц.

Даний виконавчий лист було пред`явлено до примусового виконання до першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області (виконавче провадження №51747255).

Постановою першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП №51747255 від 12.10.2018 року зупинено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №521/18590/15-ц, виданого 15.06.2016 року у зв`язку з надходженнями ухвали апеляційного суду Одеської області.

Також судом встановлено, що постановою Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року по справі №521/18590/15-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 03 березня 2016 року змінено. У мотивувальній частині та абзаці другому резолютивної частини рішення цифри і слова:«173804,39 грн.» замінити цифрами і словами наступного змісту: «164048,42 гривень». У мотивувальній частині рішення цифри і слова: « 130402,30 гривень сума основного боргу; 36449,29 гривень сума несплачених процентів; 6792,59 гривень сума пені за процентами; 160,48 гривень сума пені за основною сумою боргу», замінено цифрами і словами наступного змісту: « 130402,03 гривень сума основного боргу; 28723,24 гривень сума несплачених процентів; 4794,19 гривень сума пені за процентами; 128,96 гривень сума пені за основною сумою боргу». В абзаці третьому резолютивної частині рішення слова і цифри: «…суму оплаченого судового збору в розмірі 2607,07 гривень», замінено словами і цифрами наступного змісту: «…суму оплаченого судового збору в розмірі 2460,73гривень». У решті заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 березня 2016 року залишено без змін.

На заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 03 березня 2016 року, з урахуванням змін, внесених постановою Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у цивільній справі №521/18590/15-ц, 27.05.2021 року видано виконавчий лист №521/18590/15-ц.

Даний виконавчий лист було пред`явлено до примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Клечко Д.М. (виконавче провадження №66005605).

В рамках ВП №66005605 виконавцем було прийнято:

- постанову від 06.07.2021 року ВП № 66005605, про стягнення з боржника основної винагороди за примусове виконання виконавчого листа № 521/18590/15-ц, виданого Малиновським районним судом м. Одеси, суддя Плавич І.В. 27.05.2021 року, підлягає примусовому виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»;

- постанову від 06.07.2021 року ВП № 66005605, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження за примусове виконання виконавчого листа № 521/18590/15-ц, виданого Малиновським районним судом м. Одеси, суддя Плавич І.В. 27.05.2021 року, підлягає примусовому виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

23.03.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Клечко Д.М. прийнято постанову від 23.03.2023 року ВП №66005605 про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки заборгованість за виконавчим документом сплачена у повному обсязі.

12.04.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Клечко Д.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №71560722 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди №66005605, виданої 06.07.2021 року.

Дане виконавче провадження №71560722 закінчено постановою від 28.01.2025 року як фактично виконане.

Разом цим, судом встановлено, що 02.05.2025 року в рамках виконавчого провадження №51747255 (тобто виконавчого провадження, яке відкрито за виконавчим документом на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 03 березня 2016 року по справі №521/18590/15-ц без змін, що внесені постановою Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року по справі №521/18590/15-ц) державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з позивача виконавчого збору.

Також 02.05.2025 року в рамках виконавчого провадження №51747255 (тобто виконавчого провадження, яке відкрито за виконавчим документом на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 03 березня 2016 року по справі №521/18590/15-ц без змін, що внесені постановою Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року по справі №521/18590/15-ц) державним виконавцем прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

З примусового виконання виконавчого документу – постанови від 02.05.2025 року ВП №51747255 про стягнення з позивача витрат виконавчого провадження головним державним виконавцем Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було відкрито виконавче провадження №77966870, яке постановою від 08.05.2025 року закінчено, оскільки ОСОБА_1 сплачено в повному обсязі витрати виконавчого провадження.

З примусового виконання виконавчого документу – постанови від 02.05.2025 року ВП №51747255 про стягнення з позивача виконавчого збору головним державним виконавцем Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було відкрито виконавче провадження №77967092, яке постановою від 08.05.2025 року закінчено, оскільки ОСОБА_1 сплачено в повному обсязі виконавчий збір і витрати виконавчого провадження.

До суду позивачем надано копію листа АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» вих. №5682/05-ІІІ від 01.05.2025 року, який адресовано відповідачу, в якому стягувач за виконавчим провадженням №51747255 просив винести постанову про закінчення виконавчого провадження №51747255 з примусового виконання виконавчого листа №512/18590/15-ц, виданого 15.06.2016 р. Малиновським районним судом міста Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» заборгованості в розмірі 173 804,39 грн., на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

У даному листі було повідомлено, що Хаджибейський ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) про те, що під час примусового виконання рішення суду у справі №512/18590/15-ц Приватним виконавцем Колечко Д.М. стягнуто кошти з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в повному обсязі, а виконавчі провадження закінчено в зв`язку з повним фактичним виконання рішення суду. Також у листі було вказано, що заборгованість за кредитним договором № MORsa/04085 від 06.04.2011 р., яка встановлена рішення суду у справі №512/18590/15-ц повністю погашена та станом на 01.05.2025 р. відсутня

Вважаючи протиправними постанови Головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Катерини Іксар від 02.05.2025 про відкриття виконавчого провадження №77967092 з приводу сплати виконавчого збору в сумі 17380,43 грн та про відкриття виконавчого провадження № 77966870 з приводу стягнення виплат виконавчого провадження у розмірі 269 грн. на підставі відповідних постанов від 02.05.2025, винесених у виконавчому провадженні № 51747255, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб,

що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною першою статті 31 Закону України від 02 червня 2016 року №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII) визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 31 Закону №1403-VIII винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється, зокрема, у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частина п`ята статті 31 Закону №1403-VIII передбачає, що, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На виконання статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року №643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок №643).

Відповідно до пункту 12 Порядку №643 розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

При цьому, частиною третьою статті 45 Закону №1404-VIII визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Так, відповідно до частини четвертої статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Аналіз положень Закону №1404-VIII свідчить про те, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, зазначених у статті 3 цього Закону, яке розпочинає, зокрема, за заявою стягувача.

У разі виконання рішень приватним виконавцем виконавчий збір не стягується.

Натомість за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю виплачується винагорода.

Водночас аналіз норм Закону №1404-VIII, які регулюють діяльність приватних виконавців, і статті 31 Закону №1403-VIII указує на те, що основна винагорода - це винагорода приватного виконавця за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в розмірі пропорційному до фактично стягнутої суми.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі №260/801/19, від 10 вересня 2020 року у справі №120/1417/20-а, від 28 жовтня 2020 року у справі №640/13697/19, від 16 квітня 2020 року у справі №640/8425/19.

Одночасно із цим, основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча й виступають формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями.

Згідно з приписами статті 45 Закону №1404-VIII спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення.

Що стосується підстав виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розміру цієї винагороди, такі питання регулюється окремими правовими нормами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №640/13434/19, від 26 серпня 2021 року у справі №380/6503/20, від 26 жовтня 2023 року у справі №640/20265/19.

Так, судом встановлено, що у зв`язку з примусовим виконанням виконавчого документу на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 03 березня 2016 року по справі №521/18590/15-ц з урахуванням змін, що внесені постановою Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року по справі №521/18590/15-ц позивачу було визначено та ним було сплачено винагороду приватному виконавцю.

В той же час державним виконавцем було зобов`язано позивача також сплатити виконавчий збір та витрати виконавчого провадження за примусове виконання на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 03 березня 2016 року по справі №521/18590/15-ц без змін, що внесені постановою Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року по справі №521/18590/15-ц.

Суд зазначає, що станом на дату прийняття відповідачем оскаржуваних постанов у позивача було відсутній обов`язок по сплаті заборгованості у розмірі 173804,39 грн, оскільки, як вже встановлено судом, постановою Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року по справі №521/18590/15-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 03 березня 2016 року змінено. У мотивувальній частині та абзаці другому резолютивної частини рішення цифри і слова:« 173804,39 грн.» замінити цифрами і словами наступного змісту: « 164048,42 гривень». У мотивувальній частині рішення цифри і слова: « 130402,30 гривень сума основного боргу; 36449,29 гривень сума несплачених процентів; 6792,59 гривень сума пені за процентами; 160,48 гривень сума пені за основною сумою боргу», замінено цифрами і словами наступного змісту: « 130402,03 гривень сума основного боргу; 28723,24 гривень сума несплачених процентів; 4794,19 гривень сума пені за процентами; 128,96 гривень сума пені за основною сумою боргу». В абзаці третьому резолютивної частині рішення слова і цифри: «…суму оплаченого судового збору в розмірі 2607,07 гривень», замінено словами і цифрами наступного змісту: «…суму оплаченого судового збору в розмірі 2460,73гривень». У решті заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 березня 2016 року залишено без змін.

Державному виконавцю стягувачу у виконавчому провадженні №51747255 своєчасно було повідомлено про те, що заборгованість за рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 03 березня 2016 року по справі №521/18590/15-ц з урахуванням змін, що внесені постановою Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року по справі №521/18590/15-ц відсутня, оскільки сплачена боржником.

Державний виконавець у виконавчому провадженні №51747255 не вчиняв дій направлених на спонукання боржника до виконання рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 03 березня 2016 року по справі №521/18590/15-ц.

Суд зазначає, що стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати.

Ця обставина може розглядатися як накладання непропорційного і надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України і статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод.

Так, указана проблема за колом осіб, головним чином, стосується прав та інтересів державних виконавців, приватних виконавців і боржників. Однак з-поміж інших учасників виконавчого провадження саме боржники перебувають у найбільш уразливому становищі, позаяк у зв`язку з неповнотою законодавчого регулювання зобов`язані платити двічі за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Частиною восьмою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що «під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає».

Логічний і цільовий способи уяснення частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» свідчать, що у вказаному випадку її приписи мають імперативний характер і встановлюють пряму заборону стягувати (перший абзац) або продовжувати стягнення виконавчого збору (другий абзац).

Указана норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагород. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє розв`язати спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.

І хоча в спірних правовідносинах такої передачі і не відбулося, суд, на основі правових висновків Верховного Суду щодо недопущення подвійного стягнення і виконавчого збору і основної винагороди, які сформовані у постанові від 21 липня 2022 року у справі №320/6215/19, вважає, що у відповідача були відсутні підстави для стягнення з позивача виконавчого збору.

Частинами 2, 3 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ визначено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Пунктом 2 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі Інструкція № 512/5) передбачено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

В даному випадку відповідачем постанова про стягнення витрат виконавчого провадження було прийнята вже після того як йому стало відомо про виконання рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 03 березня 2016 року по справі №521/18590/15-ц з урахуванням змін, що внесені постановою Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року по справі №521/18590/15-ц в рамках іншого виконавчого провадження.

Суд зазначає, що протягом усього строку розгляду даної адміністративного справи відповідачем не доведено, що в рамках виконавчого провадження №51747255 були понесені витрати, які підлягають стягненню відповідно до ст. 42 Закону № 1404-VІІІ.

Зважаючи на вказане, суд вважає, що вимови позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом визнати протиправними і скасувати постанови Головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Катерини Іксар від 02.05.2025 про відкриття виконавчого провадження №77967092 з приводу сплати виконавчого збору в сумі 17380,43 грн та про відкриття виконавчого провадження № 77966870 з приводу стягнення виплат виконавчого провадження у розмірі 269 грн. на підставі відповідних постанов від 02.05.2025, винесених у виконавчому провадженні № 51747255.

При цьому суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про зобов`язання Хаджибейсього відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повернути ОСОБА_1 стягнуті в межах виконавчих проваджень № 77967092 та № 77966870 кошти у розмірі 17649,43 грн. (17380,43 грн та 269 грн відповідно) на її рахунок в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", а саме: НОМЕР_1 , оскільки у суду відсутні підстави вважати, що після скасування вищевказаних постанов право позивача на отримання цих сум буду порушено.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому у задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити, як передчасних.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 17 вересня 2021 року по справі №580/1285/20.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено 2422,40 грн судового збору.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Першого Малиновського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 205, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови і зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними і скасувати постанови Головного державного виконавця Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Катерини Іксар від 02.05.2025 про відкриття виконавчого провадження №77967092 з приводу сплати виконавчого збору в сумі 17380,43 грн та про відкриття виконавчого провадження № 77966870 з приводу стягнення виплат виконавчого провадження у розмірі 269 грн. на підставі відповідних постанов від 02.05.2025, винесених у виконавчому провадженні № 51747255.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Хаджибейського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідачі: Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул.Старицького, 10А, м.Одеса, 65036).

Суддя О.А. Вовченко