Рішення від 30 грудня 2025 р. у справі №300/1928/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" грудня 2025 р. справа № 300/1928/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 13.12.2024, зобов`язання до вчинення дій, -

Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду:

Окуневич Михайло Валентинович в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – відповідач 1, ГУ ПФ України в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач 2, ГУ ПФ України в Донецькій області), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.12.2024 №092650008144 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії згідно п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком з 06.02.2025 відповідно до п.3 ч.1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачу звернулась через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою від 06.02.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказана заява за принципом екстериторіальності передана та розглянута ГУ ПФ України в Донецькій області, яке прийняло рішення від 13.12.2024 №092650008144 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Вказане рішення відповідача 2 мотивовано тим, що позивач не надала необхідні документи, яеі передбачені пунктом 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005. Представник позивача вважає протиправним рішення ГУ ПФ України в Донецькій області від 13.12.2024 №092650008144, оскільки позивач надала пенсійному органу всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для призначення їй дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, а саме документи, які підтверджують, що інвалідність її сина настала до досягнення вісімнадцятирічного віку, та підпадає під категорію інвалід з дитинства до 16 років.

Ухвалою від 28.03.2025 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

07.04.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФ України в Івано-Франківській області від 02.04.2025 № 0900-0802-8/17985 на позовну заяву, в якому відповідач 1 заперечив проти задоволення позову. Згідно відзиву представник відповідача 1 зазначив, що однією з обов`язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме дитини – інваліда з дитинства. В спірному випадку ОСОБА_2 визнаний дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку, а тому право позивача на призначення дострокової пенсії за віком прямо пов`язано з наявністю висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку. Позивач такого висновку лікарсько-консультативної комісії не надала пенсійному органу, а тому рішення ГУ ПФ України в Донецькій області від 13.12.2024 №092650008144 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком є правомірним. Представник відповідача 1 просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 46-49).

До відзиву від 02.04.2025 № 0900-0802-8/17985 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області долучило копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 50-98).

16.04.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФ України в Донецькій області від 16.04.2025 на позовну заяву, в якому відповідач 2 заперечив проти задоволення позову. Згідно відзиву представник відповідача 2 зазначив, що відповідно до пункту 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарськоконсультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності). Отже обов`язковою умовою для призначення пенсії відповідно до пункту 3 статті 115 Закону № 1058 є підтвердження факту виховання до шестирічного віку дитини інваліда з дитинства. До заяви про призначення пенсії позивачем не долучено підтверджуючих документів відповідно до пункту 2.18 Порядку 22-1. З огляду на вищевикладене, ГУ ПФ України в Донецькій області 13.12.2024 прийнято рішення № 092650008144 про відмову в призначенні пенсії. Представник відповідача 2 просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 99-146).

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою від 06.02.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 50-54).

До заяви від 06.02.2025 позивач долучила копії: копію паспорта громадянина України; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; витягу з територіальної громади; свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 07.06.1986 (а.с. 65); свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 30.10.1965; диплому серії НОМЕР_3 від 15.07.1985; виписки підсумкових оцінок до диплому серії НОМЕР_3 від 15.07.1985; свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 07.04.1987; свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 08.04.1989; довідки Дем`янівського старостинського округу від 24.01.2025 № 09/24-24; довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 209233 від 23.02.2023; посвідчення серії НОМЕР_6 ; трудову книжку серії НОМЕР_7 від 26.07.1985 (а.с. 58-87).

Вказана заява за принципом екстериторіальності передана та розглянута ГУ ПФ України в Донецькій області, яке прийняло рішення від 13.12.2024 №092650008144 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Вказане рішення відповідача 2 мотивовано тим, що згідно пункту 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарськоконсультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності). Позивачем не надано підтверджуючих документів відповідно до пункту 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (а.с. 55-56).

Вважаючи протиправним рішення ГУ ПФ України в Донецькій області від 13.12.2024 №092650008144 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії згідно п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», представник позивача звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд зобов`язати ГУ ПФ України в Івано-Франківській області скасувати таке рішення та призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком з 06.02.2025 відповідно до п.3 ч.1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами:

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).

Згідно з частиною третьою статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі – Закон № 1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058-ІV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно зі статтею 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Згідно абзацом 4 пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Отже, право на дострокову пенсію за віком мають, зокрема, матері, які народили та виховали дитину - інваліда з дитинства до шестирічного віку (після досягнення матір`ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу).

Крім того, однією з обов`язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме дитини-інваліда з дитинства.

Загальний підхід до змістовного наповнення поняття особа з інвалідністю встановлений статтею 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон №875-XII), а також статтею 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №2961-IV). Зокрема, такий статус могла мати особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно з абзацом 3 статті 1 Закону України №2961-IV дитина-інвалід - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №330/2181/16-а (2-а/330/36/2016), згідно якої визначення терміну "інвалід з дитинства" не міститься ані в Законі України № 875-XII, ані в Законі України № 09-III. При цьому за змістом абзацу 2 пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року за №1317, інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності. Згідно з пунктом 14 цього Положення причинний зв`язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.

Зі змісту абзацу 4 пункту 3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV випливає, що пільга, пов`язана зі зменшенням жінкам пільгового віку та страхового стажу, установлювалася лише тим матерям інвалідів з дитинства та дітей інвалідів до 16 років, які виховували їх за підтвердженого стану інвалідності на момент досягнення дитиною 6 років.

Отже, для призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Непрямим підтвердженням цього є встановлена частиною шостою статті 179 Кодексу законів про працю України можливість надання жінці в обов`язковому порядку відпустки без збереження заробітної плати у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Натомість, за відсутності медичних показань до догляду за дитиною жінка не матиме можливості перебувати у такій відпустці і має прийняти рішення про вихід на роботу або припинення трудових відносин з роботодавцем.

Відповідно до частини дванадцятої статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України. Серед повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917, визначено надання висновку, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Згідно з пунктом 2.17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2011 року № 22-1, при призначенні пенсій жінкам, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.

Абзацом першим пункту 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2011 року № 22-1 передбачено, що визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 за результатом розгляду справи №330/2181/16-а дійшла висновку, що пункт 2.18 Порядку № 22-1 не суперечить положенням статті 17 Закону України № 1788-XII та статті 26, абзацу 4 пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV, оскільки не встановлює та/або не змінює механізм призначення такого виду пенсії.

Крім того, у постанові від 15.05.2019 у справі № 330/2181/16-а Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Верховний Суд України у постанові від 27.05.2014 у справі №21-133а14 висловив обґрунтовану позицію про те, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України №1058-IV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Водночас Велика Палата Верховного Суду визнала помилковим висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про тлумачення поняття "інвалід з дитинства" як статус дитини-інваліда, який ця дитина набуває по досягненню нею 18 років, оскільки визначальною умовою для призначення дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства є виховання до шестирічного віку саме дитини-інваліда з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань.

Для дострокового призначення пенсії матері дитини-інваліда має значення не факт установлення інвалідності, а момент настання медичних показань для встановлення інвалідності.

В спірному випадку ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 06.02.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки в позивача є син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства.

Разом із заявою від 06.02.2025 ОСОБА_1 подала власноручно написане пояснення, що вона наполягає на здачі документів на пенсію за віком як мати інваліда з дитинства. Позивач зазначила, що народила і виховала до шестирічного віку дитину-інваліда з дитинства – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який визнаний інвалідом з дитинства вперше у віці 16 років. З грудня 2005 року по грудень 2006 року здійснювала догляд за ОСОБА_2 (а.с. 51).

До заяви від 06.02.2025 про призначення пенсії позивач долучила копії: свідоцтво про народження ОСОБА_2 , серії НОМЕР_5 від 08.04.1989 (а.с. 71); довідку Дем`янівського старостинського округу від 24.01.2025 № 09/24-24 про спільне проживання позивача з ОСОБА_2 (а.с. 72); довідку до акта огляду медико-соціальною експерною комісією серії 12 ААГ № 209233 від 23.02.2023 (а.с. 73-74); посвідчення серії НОМЕР_6 від 29.01.2020 про призначення державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства (а.с. 75-76).

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експерною комісією серії 12 ААГ № 209233 від 23.02.2023 проведено повторний огляд ОСОБА_2 та встановлено третю групу інвалідності до березня 2026 року, причина інвалідності: інвалідність з дитинства (а.с. 73-74).

Така довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 209233 від 23.02.2023 підтверджує факт встановлення інвалідності ОСОБА_2 в 2023 році, тобто у віці після 18 років.

Натомість до заяви від 06.02.2025 про призначення пенсії позивач не долучила доказу того, що первинно інвалідність встановлена ОСОБА_2 у віці до 6 років. Що більше, позивач взагалі не надала доказу, коли первинно встановлена інвалідність.

ОСОБА_1 , з огляду на подання довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 209233 від 23.02.2023, підтверджує факт встановлення інвалідності ОСОБА_2 у віці після 18 років, не надала ні пенсійному органу, ні суду під час розгляду цієї справи, як висновку лікарсько-консультативної комісії, так і взагалі жодних доказів (медичних висновків, записів тощо) того, що її син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мав медичні показання до шестирічного віку для визнання його дитиною-інвалідом.

З огляду на відсутність будь-яких доказів в підтвердження стану інвалідності на момент досягнення сином позивача - ОСОБА_2 шестирічного віку, в ОСОБА_1 відсутнє право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV.

Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, сформованим в постановах від 19.05.2019 у справі № 330/2181/16-а, від 31.10.2019 у справі № 680/852/17, від 21.05.2020 у справі № 636/3707/16-а, від 19.10.2020 у справі № 510/475/17, від 13.12.2021 у справі № 336/2781/17-а, від 18.01.2022 у справі № 448/1650/17, від 19.01.2022 у справі № 636/2618/17.

За вказаних обставин, ГУ ПФ України в Донецькій області правомірно прийняло рішення №092650008144 від 13.12.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 13.12.2024, зобов`язання до вчинення дій.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Судові витрати згідно з статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на відмову в позові, за відсутності доказів їх понесення відповідачами, судом не розподілялися.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 26, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 13.12.2024, зобов`язання до вчинення дій.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ – 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ – 13486010, площа Соборна, 3, місто Слов`янськ, Донецька область, 84122.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.