Рішення від 30 грудня 2025 р. у справі №300/1431/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" грудня 2025 р. справа № 300/1431/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання рішення від 23.09.2024 протиправним та зобов`язання до вчинення дій, -

Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду:

Куций Олександр Степанович в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач, ГУ ПФ України в Рівненській області), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 092350008568 від 23.09.2024 щодо відмови в призначенні позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-ХІІ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити позивачу з 13.07.2024 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-ХІІ; зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу період роботи з 02.06.1997 по 14.08.2001 в Управлінні соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації на посаді інспектора по виплаті пенсій відділу соцзабезпечення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернулась через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою від 16.09.2024 про призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказана заява за принципом екстериторіальності передана та розглянута ГУ ПФ України в Рівненській області, яке прийняло рішення № 092350008568 від 23.09.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії. Вказане рішення відповідача мотивовано тим, що період постійного проживання (постійної роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення становить 05 років 04 місяці 11 днів, станом на 01.01.1993 становить 01 рік 10 місяців 05 днів. При цьому, не враховано до страхового стажу період з 02.06.1997 по 14.08.2001 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.11.1992, оскільки відсутній підпис відповідальної особи та печатки при звільненні. Представник позивача вважає протиправним рішення відповідача № 092350008568 від 23.09.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії, оскільки період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення підтверджується довідкою Луцької районної державної адміністрації № 74 від 25.05.2023 та посвідченням потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), яке підтверджує факт, що станом на 01.01.1993 позивач в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Щодо періоду роботи з 02.06.1997 по 14.08.2001, то такий період підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 05.11.1992 та довідкою Управління соціальної та ветеранської політики Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області від 05.02.2025 № 408. Таким чином, на думку представника позивача, ОСОБА_1 має право на зниження пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Ухвалою від 07.03.2025 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та залучив Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – ГУ ПФ України в Івано-Франківській області) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

21.03.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло пояснення ГУ ПФ України в Івано-Франківській області від 21.03.2025 № 0900-0802-8/15819 на позовну заяву. Так, згідно вказаного пояснення представник ГУ ПФ України в Івано-Франківській області зазначив, що станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 проживала у зоні посиленого радіологічного контролю 1 рік 10 місяців 5 днів, що є недостатнім для зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Також відповідачем правомірно не враховано до страхового стажу позивача період з 02.06.1997 по 14.08.2001 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.11.1992, оскільки відсутній підпис відповідальної особи та печатки при звільненні. Представник ГУ ПФ України в Івано-Франківській області просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 36-39).

До пояснення від 21.03.2025 № 0900-0802-8/15819 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області долучило копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2 (а.с. 40-60).

31.03.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФ України в Рівненській області від 31.03.2025 на позовну заяву. Представник відповідача зазначив, що відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року — не менше 31 рік. Необхідний страховий стаж, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, становить 26 років (31-5). Страховий стаж позивача становить 26 років 10 місяців 12 днів. За доданими документами до страхового стажу не враховано період з 02.06.1997 по 14.08.2001 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 05.11.1992, оскільки відсутній підпис відповідальної особи та печатка при звільненні. Пунктом 1 частини другої статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зазначено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали та додатково або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право виходу на пенсію із зменшенням пенсійного віку на 3 роки* та додатково на 1 рік за 2 роки проживання, але не більше 6 років. Так, початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки* можлива лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії з 26.04.1986 по 31.07.1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. При цьому, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Згідно з довідкою № 74 від 25.02.2025 Луцької районної державної адміністрації позивач проживала в селі Гораймівка з 12.07.1970 по 30.08.1987, з 01.07.1992 по 06.07.1992 яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Таким чином, довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана відповідним органом місцевого самоврядування, як це передбачає абзац дев`ятий підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, не підтверджує факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) станом на 01.01.1993 не менше трьох років, а тому підстави для застосування до позивача положень статті 55 Закону № 796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні, позаяк визначені вказаною законодавчою нормою умови щодо проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років не виконуються. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Оскільки ОСОБА_1 не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 - не менше 3 роки, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відсутнє. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 63-67).

07.03.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь представника позивача від 05.04.2025 на відзив. Так, представник позивача зазначив, що єдиним документом, що підтверджує статус особи, потерпілої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Отже, наявність в позивача посвідчення особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, відповідної категорії має визначальне значення, оскільки визначає право на користування пільгами та компенсаціями, визначеними Законом № 796-ХІІ. Наявність в позивача чинного посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) підтверджує той факт, що станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 проживала в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років та спростовує доводи відповідача з даного приводу.

Встановлені судом обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась через веб-портал до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою від 16.09.2024 про призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 45-46).

До заяви від 16.09.2024 позивач долучила копії: диплома серії НОМЕР_2 від 27.06.1992 (а.с. 41); довідки Луцької РДА від 25.05.2023 № 74 (а.с. 42); довідки Виконавчого комітету Прилісненської сільської ради від 10.07.2024 № 1524 (а.с. 43); довідки Управління соціальної та ветеранської політики Камінь-Каширської районної державної адміністрації від 05.09.2024 № 2647 (а.с. 44); довідки Маневицького управління Камінь-Каширської філії Волинського обласного центру зайнятості від 22.07.2024 № 1803/15.52/24 (а.с. 47); посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_3 від 28.10.1993 (а.с. 49); посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_4 від 13.09.2023 (зворотній бік а.с. 50); свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 від 04.12.1997 (а.с. 52); трудову книжку серії НОМЕР_1 від 05.11.1992 (а.с. 16-22).

Вказана заява за принципом екстериторіальності передана та розглянута ГУ ПФ України в Рівненській області, яке прийняло рішення № 092350008568 від 23.09.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії. Рішення відповідача мотивовано тим, що період постійного проживання (постійної роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення становить 05 років 04 місяці 11 днів, станом на 01.01.1993 становить 01 рік 10 місяців 05 днів. При цьому, не враховано до страхового стажу період з 02.06.1997 по 14.08.2001 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.11.1992, оскільки відсутній підпис відповідальної особи та печатки при звільненні (а.с. 25).

Листом ГУ ПФ України в Івано-Франківській області від 26.09.2024 № 0900-0213-8/51421 направило позивачу рішення ГУ ПФ України в Рівненській області № 092350008568 від 23.09.2024 (а.с. 24).

Вважаючи протиправним рішення ГУ ПФ України в Рівненській області № 092350008568 від 23.09.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії, представник позивача звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд визнати протиправним таке рішення та зобов`язати ГУ ПФ України в Рівненській області призначити позивачу з 13.07.2024 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зарахувати позивачу до загального страхового стажу період роботи з 02.06.1997 по 14.08.2001 в Управлінні соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації на посаді інспектора по виплаті пенсій відділу соцзабезпечення.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами:

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).

Згідно з частиною третьою статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі – Закон № 1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058-ІV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

За змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж визначено як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина драга статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року — не менше 31 рік.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон №796).

Статтею 9 Закону №796 містить визначення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Так, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені статтею 55 Закону №796.

Так, відповідно до частини другої статті 55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу:

потерпілі від Чорнобильської катастрофи:

особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

*Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Як встановлено судом вище, рішенням ГУ ПФ України в Рівненській області № 092350008568 від 23.09.2024 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ. Вказане рішення відповідача мотивовано тим, що період постійного проживання (постійної роботи) ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення становить 05 років 04 місяці 11 днів, станом на 01.01.1993 становить 01 рік 10 місяців 05 днів. При цьому, додатково не враховано до страхового стажу період з 02.06.1997 по 14.08.2001 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.11.1992, оскільки відсутній підпис відповідальної особи та печатки при звільненні (а.с. 25).

Щодо періоду постійного проживання (постійної роботи) ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення, то суд вказує на таке.

Виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Такий висновок Верховний Суд сформував у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17.

З огляду на положення частини другої статті 55 Закону № 796, обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є факт постійного проживання чи постійної роботи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01 січня 1993 року.

При цьому, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку – 3 роки.

Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, але постійно проживали/постійно працювали у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, з розрахунку - 1 рік за 2 роки проживання/роботи.

Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом № 796, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.

Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року.

Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони гарантованого добровільного відселення, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.

Положення Закону № 796 за дотримання умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше ніж на 6 років.

Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (в редакції, чинній на час розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.09.2024 про призначення пенсії), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

В спірному випадку, згідно довідки Луцької районної державної адміністрації № 74 від 25.05.2023 ОСОБА_1 була зареєстрована у селі Гораймівка Маневецького району Волинської області в періоди з 12.07.1970 по 30.08.1987 та з 01.07.1992 по 06.07.1996 (а.с. 13).

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України УРСР № 106 від 23.07.1991, село Гораймівка Маневецького району Волинської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

З огляду на те, що період проживання та праці ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року, то позивач проживала у зоні гарантованого добровільного відселення в період з 26.04.1986 по 31.07.1986, що є підставою для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку – 3 роки. Також ОСОБА_1 проживала у зоні гарантованого добровільного відселення в період з 01.08.1986 по 30.08.1987 та з 01.07.1992 по 01.01.1993.

Таким чином, в період з 26.04.1986 по 01.01.1993 позивач проживала у зоні гарантованого добровільного відселення менше трьох років, а тому відсутні підстави для зарахування 1 року за 2 роки проживання, оскільки зменшення пенсійного віку з розрахунку - 1 рік за 2 роки проживання/роботи застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку.

Таких висновків дійшов Верховний Суд за аналогічних обставин щодо порядку обрахунку початкової величини зменшення пенсійного віку та періодів проживання/роботи особам, які постійно проживали/працювали у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01.01.1993, в постанові від 19.09.2024 за результатом розгляду справи № 460/23707/22.

Щодо доводів представника позивача про те, що в ОСОБА_1 є посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_3 від 28.10.1993 та серії НОМЕР_4 від 13.09.2023, яке підтверджує факт, що станом на 01.01.1993 позивач в зоні гарантованого добровільного відселення проживала не менше трьох років, то суд звертає увагу на таке.

Верховний Суд в постанові від 11.11.2024 в справі № 460/19947/23 зазначив:

«… На підставі викладеного Суд, враховуючи наведені висновки та встановлений абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.

Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території…

… Таким чином, колегія суддів наголошує, що висновок судів попередніх інстанцій про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, який ґрунтується на наявності у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 та відомостях, зазначених у довідці № 598/01, є передчасним, оскільки судами попередніх інстанцій не в повній мірі перевірили та дослідили всі обставини і докази, що мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин…».

Таким чином, наявність у позивача посвідчення особи, яка постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія) не є безумовною підставою, яка автоматично підтверджує право позивача на зменшення його пенсійного віку та призначення пенсії за пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, позаяк положенням цієї норми чітко встановлені підстави за яких пенсійний вік зменшується, а пенсія призначається зі зменшенням пенсійного віку - а зокрема «якщо особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років».

Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, сформованому в постанові від 18.03.2025 за результатом розгляду справи № 460/27065/23.

Щодо доводів представника позивача про те, що під час навчання у Луцькому індустріальному інституті в період з 01.09.1987 по 27.06.1992 ОСОБА_1 під час вихідних та святкових днів, зимових та літніх канікул, перебувала за місцем свого народження та проживання батьків у селі Гораймівка Маневецького району Волинської області, тобто у зоні радіоактивного забруднення, то суд звертає увагу на таке.

Виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості.

В спірному випадку, поїздки у зону радіоактивного забруднення у вихідні та святкові дні, зимові та літні канікули, мають короткотривалий характер, а не постійний.

Водночас, саме навчання в навчальному закладі характеризується постійними періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) у певному місці за місцем знаходження навчального закладу, гуртожитку.

Так, місто Луцьк, в якому навчалась ОСОБА_1 в період з 01.09.1987 по 27.06.1992, відповідно до Переліку населених пунктів, з віднесених зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, не віднесено до зон радіоактивного забруднення.

Підсумовуючи вищевикладене, відповідач дійшов правомірного висновку про відсутність в позивача права на зниження пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Щодо рішення ГУ ПФ України в Рівненській області № 092350008568 від 23.09.2024 в частині неврахування до страхового стажу позивача період з 02.06.1997 по 14.08.2001 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.11.1992, оскільки відсутній підпис відповідальної особи та печатки при звільненні, то суд вказує на таке.

Згідно з статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

В спірний період була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 2.27 Інструкції запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.11.1992, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 18.01.1993 прийнятий на посаду інспектора по виплаті пенсій і допомог Відділу соціального забезпечення Маневицької районної державної адміністрації; з 19.12.1995 прийнята по переводу на роботу в Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації; з 28.12.1995 призначена на посаду спеціаліста по виплаті пенсій і допомоги Управління соціального захисту населення Маневицької районної державної адміністрації; з 03.02.2003 призначено на посаду головного спеціаліста Управління праці та соціального захисту населення; з12.08.2005 переведена на посаду головного спеціаліста відділу допомоги соціальних компенсацій та гуманітарних питань Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи РДА; з 01.08.2007 переведена на посаду головного спеціаліста сектору контролю за призначенням та виплати відділу грошових виплат і компенсацій; з 02.11.2009 переведено на посаду завідувача сектору контролю за призначенням та виплати відділу грошових виплат і компенсацій; з 01.10.2010 призначена на посаду начальника відділу автоматизованої обробки інформації та контролю за призначенням соціальних виплат; з 29.12.2012 звільнено із займаної посади за угодою сторін .

Запис про звільнення ОСОБА_1 з 29.12.2012 вчинений на підставі наказу від 29.12.2012 № 50-ос, містить підпис посадової особи підприємства, яка вчинила такий запис – начальник управління І.П.Бас, підпис та відтиск печатки Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи РДА Маневицької районної державної адміністрації (а.с. 19).

Таким чином, доводи відповідача про відсутність підпису відповідальної особи та печатки при звільненні не відповідають дійсності.

Окрім цього, разом із заявою від 16.09.2024 позивач надала пенсійному органу довідку Управління соціальної та ветеранської політики Камінь-Каширської районної державної адміністрації від 05.09.2024 № 2647 про заробітну плату для обчислення пенсії, в якій зазначено відомості про заробітну плату позивача за період з січня 1993 року по серпень 1998 року (а.с. 44).

До позовної заяви долучено довідку Управління соціальної та ветеранської політики Камінь-Каширської районної державної адміністрації від 05.02.2025 № 408 про періоди роботи ОСОБА_1 на різних посадах та реорганізацію установи (а.с. 23).

Суд звертає увагу на те, що згідно розрахунку стажу пенсійний орган самостійно зарахував до страхового стажу ОСОБА_1 період з 19.12.1995 по 31.12.2003, тобто з урахуванням спірного періоду з 02.06.1997 по 14.08.2001 (а.с. 51). Водночас, в рішенні № 092350008568 від 23.09.2024 ГУ ПФ України в Рівненській області відмовило в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 02.06.1997 по 14.08.2001.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень, вказують протиправність рішення ГУ ПФ України в Рівненській області № 092350008568 від 23.09.2024 в частині неврахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 02.06.1997 по 14.08.2001, а тому таке рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків. Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

З огляду на зміст положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і входить розгляд документів.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень територіального органу Пенсійного Фонду України щодо призначення пенсії особі за її заявою.

В спірному випадку судом зроблено висновок про те, що ГУ ПФ України в Рівненській області необґрунтовано та без відповідної підстави незарахувало ОСОБА_1 період роботи з 02.06.1997 по 14.08.2001 до страхового стажу.

Водночас суд звертає увагу на те, що статтею 58 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії та розрахунку страхового стажу.

Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, керуючись статтею 9 КАС України, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ ПФ України в Рівненській області повторно розглянути подану позивачем заяву від 16.09.2025 про призначення пенсії, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти рішення за результатами її розгляду, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 02.06.1997 по 14.08.2001.

Таким чином, позов належить задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 28.02.2025 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн. (а.с. 6).

З огляду на часткове задоволення позову та враховуючи, що спір виник внаслідок протиправного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,40 грн. (605,60+(605,60/2)=908,40 грн.).

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 092350008568 від 23.09.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії в частині неврахування до страхового стажу періоду роботи з 02.06.1997 по 14.08.2001.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ – 21084076, вулиця Борисенка Олександра, 7, місто Рівне, Рівненська область, 33028) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) від 16.09.2024 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні, та прийняти рішення за результатами її розгляду, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 02.06.1997 по 14.08.2001.

Відмовити в задоволенні решти позову.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ – 21084076, вулиця Борисенка Олександра, 7, місто Рівне, Рівненська область, 33028) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, код ЄДРПОУ – 21084076, вулиця Борисенка Олександра, 7, місто Рівне, Рівненська область, 33028.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.