Рішення від 30 грудня 2025 р. у справі №300/1603/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" грудня 2025 р. справа № 300/1603/25

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення від 23.01.2025, зобов`язання до вчинення дій, -

Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – відповідач 1, ГУ ПФ України в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі – відповідач 2, ГУ ПФ України в Кіровоградській області), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії № 092750012163 від 23.01.2025 позивачу; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди трудової діяльності з 20.05.1987 по 04.04.2002, з 23.05.2003 по 30.08.2003 та з 02.09.2003 по 24.11.2003, що дає їй право на призначення пенсії по інвалідності; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача від 16.01.2025 про призначення пенсії по інвалідності з урахуванням зарахованих періодів трудової діяльності до страхового стажу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 16.01.2025 звернулася із заявою про призначення пенсії по інвалідності, за результатом розгляду якої ГУ ПФ України в Кіровоградській області прийняло рішення № 092750012163 від 23.01.2025 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності. Так, згідно вказаного рішення № 092750012163 від 23.01.2025 не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 20.05.1987 по 04.04.2002 в КСП «Хлібороб» через сумнів щодо назви роботодавця, та періоди роботи з 23.05.2003 по 30.08.2003, з 02.09.2003 по 24.11.2003 в СВК «Калина» через відсутність підтверджуючих відомостей про сплату страхових внесків. Позивача вважає безпідставними такі доводи пенсійного органу, оскільки основним документом для підтвердження страхового стажу є трудова книжка, в якій є всі належні записи про вищевказані періоди роботи. Щодо періодів роботи з 20.05.1987 по 04.04.2002 в КСП «Хлібороб», то пенсійному органу було надано довідку № 192 від 29.03.2004 про відпрацьований мінімум фактичної участі у громадському господарстві. Окрім цього, працівник не може нести відповідальність за правильність та повноту заповнення трудової книжки роботодавцем та сплату ним страхових внесків.

Ухвалою від 14.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

26.03.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФ України в Івано-Франківській області від 21.03.2025 № 0900-0802-8/15810 на позовну заяву. Представник відповідача 1 зазначив, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.01.2025 ГУ ПФ України в Кіровоградській області прийняло рішення № 092750012163 від 23.01.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності. Так, з наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж позивача склав 05 років 06 місяців 05 днів, при необхідних не менше 15 років. Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 20.05.1987 по 04.04.2002 в КСП «Хлібороб» через сумнів щодо назви роботодавця. Так, КСП були створені в ході реорганізації колгоспів на підставі Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14.02.1992, а також Закону України «Про форми власності на землю» від 30.01.1992. Згідно записів у трудовій книжці позивач розпочала роботу в КСП «Хлібороб» 20.05.1987, тобто ще до прийняття та введення в дію Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство». До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 23.05.2003 по 30.08.2003, з 02.09.2003 по 24.11.2003 в СВК «Калина» через відсутність підтверджуючих відомостей про сплату страхових внесків. За вказаних обставин, представник відповідача 1 вважає правомірним рішення ГУ ПФ України в Кіровоградській області № 092750012163 від 23.01.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності та просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 40-44).

До відзиву від 21.03.2025 № 0900-0802-8/15810 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області долучило копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 45-63).

28.03.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФ України в Кіровоградській області від 28.03.2025 на позовну заяву. Представник відповідача 2 зазначив, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.01.2025 ГУ ПФ України в Кіровоградській області прийняло рішення № 092750012163 від 23.01.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності. Так, до страхового стажу згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 15.04.1983 не було враховано: періоди роботи в КСП “Хлібороб” з 20.05.1987 по 04.04.2002, оскільки записи №5-№7 внесено одним почерком, одним чорнилом та засвідчено печатками непридатними для сприйняття змісту. Крім того, створення КСП розпочалося в 1992 році, що суперечить назві підприємства при прийнятті заявниці на роботу; періоди роботи в СВК “Калина” з 23.05.2003 по 30.08.2003, з 02.09.2003 по 24.11.2003, оскільки за вказані періоди відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. За відсутності необхідного страхового стажу не менше 15 років, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності. Представник відповідача 2 просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 66-77).

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 420115 від 03.03.2021 (а.с. 16).

Позивач звернулася 16.01.2025 через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності (а.с. 45-46). До вказаної заяви від 16.01.2025 були долучені копії: паспорта громадянина України; картки платника податків; виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 420115 від 03.03.2021; посвідчення серії НОМЕР_2 від 06.02.2014; трудова книжка серії НОМЕР_1 від 15.04.1983; свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 17.09.2002; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 17.01.2025 № 00048803101; заява від 16.01.2025 про неперебування на пенсійному обліку (а.с. 47-62).

Вказана заява від 16.01.2025 за принципом екстериторіальності передана та розглянута ГУ ПФ України в Кіровоградській області, яке прийняло рішення № 092750012163 від 23.01.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності. Вказане рішення відповідача 2 мотивовано тим, що страховий стаж позивача склав 05 років 06 місяців 05 днів, при необхідних не менше 15 років. До страхового стажу не було враховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.04.1983, оскільки записи потребують уточнення додатковими документами, а саме: з 20.05.1987 по 04.04.2002 – назва підприємства викликає сумнів (КСП «Хлібороб» в 1987 році) та не підтверджується відомостями в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; з 23.05.2003 по 30.08.2003, з 02.09.2003 по 24.11.2003 – не підтверджується відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Повернутись до питання зарахування зазначених періодів до страхового стажу можливо після надання підтверджуючих довідок, або за результатами проведення зустрічної перевірки (за умови підтвердження факту роботи) (а.с. 29-30).

Листом від 05.02.2025 № 0900-0204-8/6913 ГУ ПФ України в Івано-Франківській області направило ОСОБА_1 копію рішення ГУ ПФ України в Кіровоградській області № 092750012163 від 23.01.2025 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності (а.с. 28).

Вважаючи протиправним рішення ГУ ПФ України в Кіровоградській області № 092750012163 від 23.01.2025 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності, позивач звернулася до суду з цим позовом, в якому просить суд скасувати таке рішення та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди трудової діяльності з 20.05.1987 по 04.04.2002, з 23.05.2003 по 30.08.2003 та з 02.09.2003 по 24.11.2003, що дає їй право на призначення пенсії по інвалідності; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача від 16.01.2025 про призначення пенсії по інвалідності з урахуванням зарахованих періодів трудової діяльності до страхового стажу.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами:

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:

для осіб з інвалідністю II та III груп від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.

Так, згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 від 24.03.1998 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11-14), а тому на час встановлення інвалідності ІІІ групи 03.03.2021, позивач мала 57 років, тобто не досягла пенсійного віку 60-ти років. Таким чином, для призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності необхідна наявність страхового стажу 14 років.

За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.01.2025 ГУ ПФ України в Кіровоградській області прийняло рішення № 092750012163 від 23.01.2025 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності. Вказане рішення мотивовано тим, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж заявника на дату звернення становить 05 років 06 місяців 05 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.04.1983, оскільки записи потребують уточнення додатковими документами, а саме: з 20.05.1987 по 04.04.2002 – назва підприємства викликає сумнів (КСП «Хлібороб» в 1987 році) та не підтверджується відомостями в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; з 23.05.2003 по 30.08.2003, з 02.09.2003 по 24.11.2003 – не підтверджується відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Щодо періодів роботи з 23.05.2003 по 30.08.2003, з 02.09.2003 по 24.11.2003, то суд вказує на таке.

Згідно з статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.04.1983, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 23.05.2003 прийнята на сезонну роботу по обробітку цукрового буряка в СВК «Калина» в с. Чечелівка Гайсинського району Вінницької області; з 30.08.2003 звільнена з роботи в зв`язку із закінченням строку договору; з 02.09.2003 прийнята на сезонну роботу по обробітку цукрового буряка в СВК «Калина» в с. Чечелівка Гайсинського району Вінницької області; з 24.11.2003 звільнена з роботи в зв`язку із закінченням строку договору (зворотній бік а.с. 55).

В спірному випадку трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 15.04.1983 оформлена відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, оскільки містить інформацію стосовно вищевказаних періодів роботи позивача, а саме: дати прийняття на роботу, посада; найменування підприємства, де працювала позивач, а також зазначено на підставі якого наказу позивач звільнена з роботи, містить відтиск печатки підприємства та підпис уповноваженої особи роботодавця.

Щодо відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей сплату страхових внесків за позивача за вказані періоди, то суд звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи для призначення пенсії зараховується, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Згідно з статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із статтею 20 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною другої статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до статті 106 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Отже, посадові особи таких страхувальників, відповідальні за сплату страхованих внесків, в разі їх несплати, несуть передбачену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність, а пенсійний орган застосовує до страхувальників фінансові санкції та здійснює заходи щодо стягнення такої заборгованості зі сплати страхових внесків.

Тобто щодо періодів трудової діяльності після 1 липня 2000, то Верховний Суд при застосуванні норм Закону “Про пенсійне забезпечення” (статті 56), Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (статті 20, 24, 40, 106) виснував, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Невиконання підприємством-страхувальником обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавляти соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві. Протилежний підхід є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Отже, ОСОБА_1 не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо нарахування та належної сплати страхових внесків. Наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

(Постанови Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 20 березня 2019 у справі № 688/947/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 683/1814/16-а, від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а, від 26 березня 2020 року у справі № 299/3616/16-а, від 17 листопада 2021 року у справі № 242/5635/16-а, від 30.12.2021 у справі № 348/1249/17).

Таким чином, періоди роботи ОСОБА_1 з 23.05.2003 по 30.08.2003 та з 02.09.2003 по 24.11.2003 в СВК «Калина» підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо періоду роботи з 20.05.1987 по 04.04.2002, то суд вказує на таке.

Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.04.1983, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 20.05.1987 прийнята на роботу в КСП «Хлібороб» с. Кузьминці різноробочою згідно поданої заяви; з 08.02.2000 КСП «Хлібороб» с. Кузьминці реформовано у ТОВ «Хлібороб» згідно рішення загальних зборів уповноважених колгоспників; з 04.04.2002 позивач звільнена з роботи у ТОВ «Хлібороб» с. Кузьминці за власним бажанням (а.с. 55).

Вищевказані записи в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 15.04.1983 вчинені відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, оскільки містить інформацію стосовно вищевказаного періоду роботи позивача, а саме: дати прийняття на роботу, посада; найменування підприємства, де працювала позивач, а також зазначено на підставі якого наказу позивач звільнена з роботи, містить відтиск печатки підприємства та підпис уповноваженої особи.

Що стосується зазначених у відзиві від 28.03.2025 на позовну заяву доводів представника відповідача 2 про те, що записи № 5-№7 внесено одним почерком, одним чорнилом та засвідчено печатками непридатними для сприйняття змісту, то суд звертає увагу на таке.

В спірному рішенні ГУ ПФ України в Кіровоградській області № 092750012163 від 23.01.2025 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності відсутні вищевказані зауваження щодо одного почерку, одного чорнила та відтиску печатки.

Водночас, суд зазначає, що не існує жодних обмежень у внесенні записів до трудової книжки одним почерком та одним чорнилом. Зазвичай, в пенсійного органу виникають сумніви саме в тому випадку, якщо записи здійснені різними чорнилами.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд вказує на те, що доводи відповідача 2 про внесення записів до трудової книжки одним почерком та одним чорнилом, не можуть слугувати підставою для не зарахування до стажу позивача періодів роботи з 20.05.1987 по 04.04.2002, оскільки посадові особи пенсійного органу не є фахівцями в галузі почеркознавчих досліджень та не можуть кваліфіковано встановлювати тотожність чи ідентичність почерків, способу вчинення записів та предметів, якими ці записи нанесені. Клопотань про призначення відповідної експертизи відповідачем не заявлялося.

При цьому суд звертає увагу на те, що дата та відомості про прийом на роботу, звільнення в періоди з 20.05.1987 по 04.04.2002 записані акуратно, вказані записи є чітким та зрозумілим, що підтверджується копією трудової книжки серії № НОМЕР_5 від 23.01.2025.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 15.07.2020 в справі № 127/13762/17.

Щодо відтиску печатки на записі про звільнення 04.04.2002, то суд звертає у вагу на те, що такий відтиск проставлений ще в 2002 році, тому цілком очевидно, що за 23 роки фарба могла змінити свою структуру, внаслідок чого фрагменти тексту стали нечитабельними.

Згідно з абзацами першим-другим пункту 2.26. Інструкції № 162 запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з дотриманням наступних правил: в графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис, - наказ (розпорядження), його дата та номер. Днем звільнення вважається останній робочий день.

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац перший пункту 4.1. Інструкції № 162).

Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.

Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців", яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Такі ж за змістом положення містяться й в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 № 301, згідно якого відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

У відзиві від 21.03.2025 № 0900-0802-8/15810 на позовну заяву представник ГУ ПФ України в Івано-Франківській області зазначив, що відсутність в трудовій книжці інформації про прийняття в КСП «Хлібороб» річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання позивачем.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Також, відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

З огляду на зміст вищевказаних положень, які були чинні на час виникнення спірних правовідносин, передбачено дві форми роботи особи в колгоспі: шляхом прийняття в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводився загальними зборами колгоспників за поданням правління; за трудовими договорами фахівців та інших працівників, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (тобто без членства в колгоспі).

Таким чином, трудова книжка колгоспника заводилася лише щодо членів колгоспів та була основним документом про трудову діяльність таких осіб. Також вимоги про встановлення в колгоспі мінімуму трудової участі в громадському господарстві та виконання такого мінімуму стосувались лише членів колгоспу і такі відомості підлягали внесенню до трудових книжок колгоспників.

В спірному випадку згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 15.04.1983, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач працювала різноробочою згідно поданої заяви.

До позовної заяви ОСОБА_1 долучила копію довідки ТОВ «Хлібороб» с. Кузьминці Гайсинського району Вінницької області від 29.03.2004 № 192, згідно якої ОСОБА_1 дійсно працювала в даному ТОВ «Хлібороб». Довідка від 29.03.2004 № 192 містить відомості про встановлені мінімуми трудової участі в громадському господарстві за 1987-2002 роки, інформацію про відпрацьовану позивачем кількість людино-днів та нараховану заробітну плату. Довідка від 29.03.2004 № 192 видана на підставі книг розрахунку з колгоспниками, містить кутовий штамп, підпис керівника ТОВ «Хлібороб» та відтиск печатки, на які зазначено назаву підприємства та код (а.с. 25).

Згідно рішення № 092750012163 від 23.01.2025 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності, період роботи з 20.05.1987 по 04.04.2002 не зарахований до страхового стажу через те, що назва підприємства викликає сумнів (КСП «Хлібороб» в 1987 році) та не підтверджується відомостями в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Щодо відсутності відомостей в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період роботи в КСП «Хлібороб», то суд вище надав оцінку таким доводам та дійшов висновку, що ОСОБА_1 не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо нарахування та належної сплати страхових внесків. Наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Що стосується доводів пенсійного органу про те, що створення КСП розпочалося в 1992 році, а тому суперечить назві підприємства при прийнятті позивача на роботу 20.05.1987, то такі доводи є слушними.

Так, колективні сільськогосподарські підприємства (КСП) були створені шляхом реорганізації колгоспів та радгоспів на підставі Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14.02.1992 року, а також Закону України «Про форми власності на землю» від 03.01.1992.

Таким чином, станом на час прийняття ОСОБА_1 на роботу в КСП «Хлібороб» с. Кузьминці різноробочою - 20.05.1987, колективних сільськогосподарських підприємств ще не існувало, оскільки нормативно-правове регулювання таких підприємств прийнято лише в 1992 році.

Однак лише такого припущення не достатньо для не зарахування усього стажу, в тому числі й за період, що мав місце після зміни правового регулювання колективних підприємств в 1992 році, якщо записи трудової книжки підтверджуються даними довідки роботодавця (його правонаступника) із посиланням на первинні документи (як в спірному випадку - книги розрахунку з колгоспниками) і такі обставини можуть бути самостійно перевірені пенсійним органом.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Верховний Суд в постанові від 28.01.2025 за результатом розгляду справи № 300/8132/23 зазначив:

«… 50. Виходячи з аналізу зазначених норм вбачається, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Також у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків , які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

51. Подібний підхід викладений Верховним Судом, зокрема у постанові від 29 листопада 2019 року у справі № 676/1433/17, від 04 березня 2020 року у справі №155/1180/17 та від 27 липня 2022 року у справі № 620/3754/18…

… Разом з тим, колегія суддів також вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що відсутність коду ЄДРПОУ на печатці не може бути єдиною підставою для вилучення спірного періоду зі стажу, який дає право на призначення пенсії. Водночас встановлений факт неприведення МП «Мішель» печатки у відповідність до законодавчих положень додатково вказує на наявність неточностей або помилок у заповненні трудової книжки, що може ставити під сумнів достовірність зазначених у ній відомостей. Це, у свою чергу, слугує підставою для здійснення додаткової перевірки таких відомостей, зокрема, щодо періоду роботи позивача на зазначеному підприємстві…».

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, затверджено Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Пенсійного фонду України.

Згідно з пунктом 3 Положення серед основних завдань головного управління Фонду є забезпечення ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, осіб, які мають право на пільги, а також отримувачів житлових субсидій.

Пунктом 4 Положення визначено, що Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань:

8) здійснює контроль за:

вимог законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів;

обґрунтованістю документів, виданих для оформлення пенсії, достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому соціальному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію;

Відповідно до пункту 6 Положення Головне управління Фонду має право:

2) отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань;

3) отримувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій (у тому числі від податкових органів, банківських, інших фінансово-кредитних установ) та фізичних осіб - підприємців відомості щодо використання страхових коштів;

5) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами;

6) проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати;

8) отримувати необхідні пояснення (у тому числі в письмовій формі) з питань, що виникають під час перевірки.

З огляду на вказані завдання, права та обов`язки Головного управління Фонду, визначені Положенням, ГУ ПФ України в Кіровоградській області під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.01.2025 про призначення пенсії по інвалідності та долучених до неї документів, у разі виникнення сумнівів щодо достовірності записів в трудовій книжці про період роботи позивача з 20.05.1987 по 04.04.2002 в КСП «Хлібороб», пенсійний орган мав можливість здійснити перевірку обґрунтованості записів трудової книжки на підставі первинних документів, що мали б зберігатися у правонаступників КСП «Хлібороб».

Так, в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 15.04.1983, копія якої наявна в матеріалах справи, вчинений запис 08.02.2000 про те, що КСП «Хлібороб» с. Кузьминці реформовано у ТОВ «Хлібороб» згідно рішення загальних зборів уповноважених колгоспників.

Також до позовної заяви ОСОБА_1 долучила копію довідки ТОВ «Хлібороб» с. Кузьминці Гайсинського району Вінницької області від 29.03.2004 № 192, згідно якої ОСОБА_1 дійсно працювала в даному ТОВ «Хлібороб». Довідка від 29.03.2004 № 192 видана на підставі книг розрахунку з колгоспниками, містить кутовий штамп, підпис керівника ТОВ «Хлібороб» та відтиск печатки, на які зазначено назву підприємства та код (а.с. 25).

Тобто ГУ ПФ України в Кіровоградській області, як територіальний орган Пенсійного фонду України, спроможний в силу своїх повноважень встановити інформацію щодо: діяльності КСП «Хлібороб»; про перетворення колгоспу в КСП «Хлібороб» та реформування надалі в ТОВ «Хлібороб»; отримати документи про період роботи позивача з 20.05.1987 по 04.04.2002 на вказаних підприємствах, провести відповідні звірку на підставі наявних в ТОВ «Хлібороб» первинних документів.

Підсумовуючи, суд вважає, що відмова пенсійного органу в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 20.05.1987 по 04.04.2002, є надміру формальною. Суд переконаний, що пенсійний орган, маючи такі зауваження, фактично переклав тягар доказування таких сумнівів з Держави, в особі такого органу державної влади, безпосередньо на особу, яка звернулася за призначенням пенсії, та надала наявні в неї документи для призначення пенсії згідно встановленого Державою порядку. В разі недостатності поданих заявником доказів, чи необхідності їх перевірки первинними документами, з огляду на ліквідацію підприємства - роботодавця, пенсійний орган вправі був витребувати вказані документи в архівній установі, де вони мали бути передані на зберігання, для їх звірки з даними трудової книжки та наданої довідки від 29.03.2004 № 192.

В рішення № 092750012163 від 23.01.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності ГУ ПФ України в Кіровоградській області самостійно вказало, що повернутись до питання зарахування зазначених періодів до страхового стажу можливо після надання підтверджуючих довідок, або за результатами проведення зустрічної перевірки (за умови підтвердження факту роботи). Водночас, жодних дій щодо проведення такої перевірки ГУ ПФ України в Кіровоградській області не вчинило.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень, вказують на протиправність дій відповідача 2 щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 23.05.2003 по 30.08.2003, з 02.09.2003 по 24.11.2003, та фактичну бездіяльність щодо перевірки відомостей про період роботи позивача з 20.05.1987 по 04.04.2002.

З огляду на викладене, суд вважає, що рішення ГУ ПФ України в Кіровоградській області № 092750012163 від 23.01.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 потрібно скасувати як протиправне.

Щодо позову в частині зобов`язальних вимог, то суд звертає увагу на таке.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень територіального органу Пенсійного Фонду України щодо призначення пенсії особі за її заявою.

В спірному випадку судом зроблено висновок про те, що ГУ ПФ України в Кіровоградській області необґрунтовано та без відповідної підстави прийняло рішення № 092750012163 від 23.01.2025 про відмову в призначенні пенсії, незарахувавши до страхового стажу позивача періодів роботи з 23.05.2003 по 30.08.2003, з 02.09.2003 по 24.11.2003, наслідком чого є скасування такого рішення.

Водночас суд звертає увагу на те, що статтею 58 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п. 4.1). Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п. 4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п. 4.3).

Заяву про призначення пенсії позивач подала за місцем фактичного проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яке й прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.

Із вказаного можна виснувати, що після реєстрації заяви ОСОБА_1 від 16.01.2025, органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність в позивача права на призначення пенсії по інвалідності, в розумінні Порядок № 22-1, є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Отже, саме Головне управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області є повноважним територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним за принципом екстериторіальності, який повинен вчинити дії зобов`язального характеру за наслідками скасування прийнятого ним протиправного рішення.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23.

Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, керуючись статтею 9 КАС України, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ ПФ України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 23.05.2003 по 30.08.2003, з 02.09.2003 по 24.11.2003, та повторно розглянути, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, подану позивачем заяву від 16.01.2025 про призначення пенсії по інвалідності.

В задоволенні позову до Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовити.

Таким чином, позов належить задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 06.03.2025 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн. (а.с. 10).

З огляду на часткове задоволення позову та враховуючи, що спір виник внаслідок протиправного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,40 грн. (605,60+(605,60/2)=908,40 грн.).

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 092750012163 від 23.01.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ – 20632802, вулиця Соборна, 7-А, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25009) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) періоди роботи з 23.05.2003 по 30.08.2003, з 02.09.2003 по 24.11.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ – 20632802, вулиця Соборна, 7-А, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25009) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) від 16.01.2025 про призначення пенсії по інвалідності та прийняти рішення за результатами її розгляду, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Відмовити в задоволенні решти позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Відмовити в позові до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ – 20632802, вулиця Соборна, 7-А, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25009) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ – 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, код ЄДРПОУ – 20632802, вулиця Соборна, 7-А, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25009.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.