Рішення від 30 грудня 2025 р. у справі №300/1555/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Суд: Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 30 грудня 2025 р.

Справа: №300/1555/25

Суддя: Микитин Н.М.

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" грудня 2025 р. справа № 300/1555/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, заявник, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач 1, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в Запорізькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – відповідач 2, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 14.02.2025 за №092550008477, зобов`язання зарахувати до страхового стажу період навчання з 09.09.1982 по 23.06.1986, а також період роботи з 01.08.1988 по 27.02.2000 та призначити пенсію за віком, як учаснику бойових дій з 07.02.2025.

Підставою звернення із вказаним позовом є протиправна на переконання позивача відмова відповідача у призначенні пенсії за віком, як учаснику бойових дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 07.02.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (далі – Закон №1058-IV). ГУ ПФУ в Запорізькій області, розглянувши за принципом екстериторіальності заяву позивача від 07.02.2025, прийняло рішення від 14.02.2025 за №092550008477 про відмову у призначенні пенсії (далі – оскаржуване рішення, спірне рішення), у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. До страхового стажу не зараховано стаж згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.08.1982, оскільки не правильно внесено запис про дату народження, стаж враховано згідно реєстру застрахованих осіб. Також до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 01.09.1982 та з 01.08.1988 по 27.02.2000, оскільки до заяви не долучено довідку про кількість вироблених та встановлених трудоднів, довідку про перейменування підприємства, а також диплом чи довідку про навчання. За доводами позивача, відомостями, що містяться в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 25.08.1982 підтверджується період навчання у Старобільському радгоспі-технікумі, з 09.09.1982 по 23.06.1986, а також період роботи у колгоспі "Путь к комунизму", який перейменовано у колгосп "Україна" та реорганізовано в КСП "Україна" з 01.08.1988 по 27.02.2000. Зазначає, що недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 12.03.2025 відкрив провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України, Кодекс).

На виконання вимог ухвали суду від 12.03.2025 позивач скерував до суду заяву від 20.03.2025, яку зареєстровано в суді 20.03.2025 за вх.№7039/25. У поданій заяві ОСОБА_1 зазначив про відсутність можливості надати належним чином засвідчені докази (диплом, довідка), які підтверджують період навчання з 09.09.1982 по 23.06.1986, з огляду на те, що вказані документи залишились на тимчасово окупованій території, де розміщений також Старобільський фаховий коледж – правонаступник Старобільського радгоспу-технікуму.

Відповідач 1 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, ГУ ПФУ в Запорізькій області через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему скерувало до суду відзив із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 26.03.2025", реєстрацію якого проведено судом 26.03.2025 за вх.№7684/25. У поданому відзиві Управління заперечило проти мотивів та доводів ОСОБА_1 , викладених в адміністративному позові, зважаючи на наступне.

За доданими документами, до страхового стажу не зараховано трудову книжку НОМЕР_1 від 25.08.1982, оскільки порушено вимогу Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме: не повністю зазначено дату народження. Стаж зараховано частково згідно реєстру застрахованих осіб. Позивачем не встановлено факт належності трудової книжки та не надано документів для підтвердження оспорюваного періоду роботи. Отже, відсутні підстави для зарахування до страхового стажу трудову книжку НОМЕР_1 від 25.08.1982. Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Таким чином, законодавством передбачено зарахування періоду роботи в колгоспі, у разі виконанні трудового мінімуму за фактично відпрацьований час. Відповідно до пункту 1 "Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників", затвердженого постановою Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 (далі - Порядок № 310), трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Відповідно до пункту 5 Порядку № 310, в трудову книжку колгоспника вносяться: відомості про членство в колгоспі: - прийняття у члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; - відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; - відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в колективному господарстві, його виконання. Пунктом 6 Порядку № 310 передбачено, що всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або уповноваженою правлінням колгоспу особою та печаткою. Таким чином, відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 01.09.1982 та з 01.08.1988 по 27.02.2000 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.08.1982, оскільки до заяви не долучено довідку про кількість вироблених та встановлених трудоднів, а також довідка про перейменування підприємства.

Позивачем до Управління документи, які підтверджують навчання за період з 01.09.1982 по 23.06.1986 надані не були, отже відсутні підстави для зарахування оспорюваного періоду до страхового стажу. Відповідно до Порядку №637, позивачу необхідно надати диплом або довідку про навчання з 01.09.1982 по 23.06.1986. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалось правом на подання відзиву від 26.03.2025 за №0900-0802-8/16499 на позовну заяву, який зареєстровано в суді 31.03.2025 за вх.№8172/25. ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не погодилось з доводами ОСОБА_1 , викладених у позовній заяві, з огляду на таке.

Так, трудова книжка позивача не містить інформації про прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, а також відомостей про його виконання, за період з 01.09.1982 та з 01.08.1988 по 27.02.2000, а тому такий період не підлягає врахуванню до страхового стажу. Оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж 25 років, а відтак останній не має права на призначення пенсії за віком, як учаснику бойових дій, а оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню. Просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши зміст позовної заяви, відзивів на позов, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.02.2025 звернувся до Відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV.

До означеної заяви позивачем, серед іншого, долучено посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_2 , довідку про взяття на обліку внутрішньо переміщеної особи №2914-7002157460, трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_1 від 25.08.1982, військовий квиток № НОМЕР_3 , довідку про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України №522, що підтверджується розпискою-повідомленням, складеною уповноваженою особою ГУ ПФУ в Івано-Франківській області при зверненні ОСОБА_1 із заявою від 07.02.2025.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за наслідками розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності, прийнято рішення №092550008477 від 14.02.2025 про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років.

Рішенням №092550008477 від 14.02.2025 визначено, що вік заявника становить 57 років 04 місяці і 25 днів, необхідний страховий стаж відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV 25 років, страховий стаж ОСОБА_1 становить 17 років 05 місяців і 21 день.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви не зараховано трудову книжку НОМЕР_1 від 25.08.1982, оскільки порушено вимогу Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме: не повністю зазначено дату народження. Стаж зараховано частково згідно реєстру застрахованих осіб. Не зараховано періоди навчання з 09.09.1982 по 23.06.1986 та роботи в колгоспі з 01.08.1988 по 27.02.2000 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.08.1982, оскільки до заяви не долучено довідку про кількість вироблених та встановлених трудоднів, а також довідку про перейменування підприємства. Рекомендовано надати диплом або довідку про навчання з 01.09.1982 по 23.06.1986.

Згідно розрахунку стажу (Форма РС-право), складеного ГУ ПФУ в Запорізькій області під час вирішення питання про призначення пенсії, страховий стаж ОСОБА_1 складає 17 років 05 місяців і 21 день.

ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що засвідчується копією посвідчення серії НОМЕР_4 від 23.12.2015.

Також позивач брав безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України відповідно до довідки №522 від 28.01.2025.

У ОСОБА_1 є в наявності трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 від 25.08.1982, згідно відомостей якої позивач:

- з 01.09.1982 прийнятий в члени колгоспу "Путь к комунизму" і направлений на навчання в Старобільський сільгосп-технікум;

- з 09.09.1982 по 23.06.1986 навчався в Старобільскому сільгосп-технікумі;

- з 01.08.1988 прийнятий в члени колгоспу "Путь к комунизму" і призначений на посаду механіка;

- з 01.02.1991 переведений трактористом;

- з 25.03.1994 переведений головним інженером колгоспу в члени колгоспу "Україна" Кременського району, Луганської області;

- з 02.01.1996 переведений завідуючим майстерні, начальником транспортного загону;

- з 26.12.1997 переведений майстром-наладчиком механізатора;

- з 21.03.1998 переведений головним інженером КСП "Україна";

- з 27.02.2000 звільнений за власним бажанням.

Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 14.02.2025 за №092550008477, яким відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 , пенсіонер звернувся з цим позовом до суду, з метою захисту свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком, 2) пенсія по інвалідності, 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (частина 1 статті 9 Закону №1058-IV).

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-IV.

За змістом частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 3 статті 24 Закону №1058-IV).

Вимогами частини 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

З огляду на зміст коментованих положень пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV умовами для призначення дострокової пенсії за віком у спірному випадку є:

(1) наявність у особи статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

(2) досягнення чоловіками 55 років;

(3) наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків.

Надаючи оцінку мотивам відмови ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо неврахування трудової книжки НОМЕР_1 від 25.08.1982, суд зазначає таке.

Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.

В спірних періодах була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за №162 (далі – Інструкція №162).

Так, відповідно до вказаної Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за № 162: трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір`яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; в розділах "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; в графі 3 розділу "Відомості про роботу" у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства; в графі 3 пишеться: "Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу; при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок; після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Так, вперше трудова книжка заповнюється адміністрацією в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття його на роботу. На першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки записуються загальні дані про її власника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, фах, дата видачі книжки, підпис власника книжки, ставиться мокра печатка установи, що видала вперше трудову книжку.

Відповідно до пункту 2.12 зазначеної вище Інструкції, зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (свідоцтво про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я, по батькові та ін.) з посиланням на номер та дату цих документів. Вказані зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється попереднє прізвище, ім`я, по батькові чи дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства, установи, організації або печаткою відділу кадрів.

Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок "Про трудові книжки робітників і службовців" від 06.09.1973 за № 656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічні положення містяться в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 за № 301, згідно якого відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

В спірному випадку на першій (титульній) сторінці трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 25.08.1982 в графі дата народження внесено запис "1967", тобто без зазначення числа та місяця народження.

На переконання суду, з огляду на вказані вище положення Інструкції №162 та Порядку №637, важливим для врахування відповідного періоду роботи особи до її страхового стажу, який дає право на призначення пенсії, є наявність відповідних записів у трудовій книжці щодо такої роботи, а не якість оформлення трудової книжки працівника його роботодавцем.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 19.12.2019 у справі № 307/541/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

В свою чергу, в межах сформованих позовних вимог ОСОБА_1 не ставить перед судом питання про необхідність врахування до страхового стажу усіх періодів роботи згідно трудової книжки серії колгоспника серії НОМЕР_1 від 25.08.1982.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас, на переконання суду, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області врахувати відомості трудової книжки серії колгоспника серії НОМЕР_1 від 25.08.1982.

Так, питання зарахування стажу та визначення у особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Щодо врахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 09.09.1982 по 23.06.1986, а також періоду роботи з 01.08.1988 по 27.02.2000, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 8 Порядку №637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Згідно із Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.

Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).

Відповідно до пункту 2.15 Інструкції №162 студентам, учням, аспірантам і клінічним ординаторам, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання в денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів клінічних ординаторів.

Із змісту наведених норм слідує, що навчанням у вищому навчальному закладі є період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв`язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка.

За змістом вимог частини 1 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Так, відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969 (далі – Примірний статут колгоспників), громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту колгоспників).

Найвищим органом управління колгоспу визначено загальні збори членів колгоспу, до повноважень котрих, зокрема, віднесено прийняття правил внутрішнього трудового розпорядку колгоспу, положення про оплату праці та про внутрігосподарський розрахунок. При цьому, мінімум трудової участі в громадському господарстві працездатних колгоспників встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку (стаття 46, 25 Примірного статуту колгоспників).

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (далі – Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" – відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" – встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Отож, виходячи з наведеного можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

У ОСОБА_1 є в наявності трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 від 25.08.1982, згідно відомостей якої позивач:

- з 09.09.1982 по 23.06.1986 навчався в Старобільскому сільгосп-технікумі;

- з 01.08.1988 прийнятий в члени колгоспу "Путь к комунизму" і призначений на посаду механіка;

- з 01.02.1991 переведений трактористом;

- з 02.01.1996 переведений завідуючим майстерні, начальником транспортного загону;

- з 26.12.1997 переведений майстром-наладчиком механізатора;

- з 21.03.1998 переведений головним інженером КСП "Україна";

- з 27.02.2000 звільнений за власним бажанням.

Як вже відзначено судом вище, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю (частина 1, 2 статті 56 Закону №1788-ХІІ).

З системного аналізу Примірного статуту колгоспників та Основних положень, суд доходить висновку, що внесення відомостей до трудової книжки колгоспника щодо причин невиконання ним річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві, зокрема вказання характеру таких причин, а саме поважності чи не поважності, віднесено до компетенції спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи.

Трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 від 25.08.1982 не містить відомостей про виконання ОСОБА_1 річного мінімуму трудової участі.

Згідно позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

В контексті досліджуваного правого регулювання слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку №22-1.

За приписами пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

- ідентифікує заявника (його представника);

- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

- проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

- з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

- сканує документи, на створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

- надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

В даному випадку орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача, що є порушенням вищезазначених норм.

Неможливість отримання від відповідних органів державної влади необхідної інформації для проведення перевірки чи звірки нічим не підтверджена, жодного скерованого запиту, який залишений без розгляду або у розгляді якого відмовлено, відповідач суду не представив.

За таких обставин пенсійний орган фактично переклав на ОСОБА_1 тягар доказування власного неперевіреного сумніву щодо інформації зазначеної у трудовій книжці позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження страхового стажу особи), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Окремо також суд вважає за необхідне зазначити про те, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що засвідчується копією посвідчення серії НОМЕР_4 від 23.12.2015.

Спірні періоди навчання та роботи в колгоспі мали місце в місті Старобільськ, Луганської області.

Згідно довідки від 06.11.2024 за №2614-7002157460 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, місцем реєстрації позивача є с. Епіфанівка, Луганська область.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", пункту 8 Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 460 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2022 року № 1400), Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 за №376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі – Перелік №376).

Згідно розділу ІІ "Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України" Переліку №376 Старобільська міська територіальна громада з 28.02.2022 є Тимчасово окупованою територією, де знаходиться Старобільський фаховий коледж, а також колгосп, де працював позивач.

Вказані обставини свідчать про об`єктивну неможливість позивача – учасника бойових дій та внутрішньо-переміщеної особи самостійно отримати відповідні довідки про навчання та трудову участь в колгоспі.

З огляду на встановлені судом обставини, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, суд вважає, що підлягають врахуванню до стажу позивача період навчання з 09.09.1982 по 23.06.1986, а також період роботи з 01.08.1988 по 27.02.2000.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 14.02.2025 за №092550008477 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

При цьому, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права, та періоду, що підлягає захисту, суд керується такими мотивами.

Так, відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3 і пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту також – Порядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Із вказаного слідує, що після реєстрації заяви позивача, органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на призначення пенсії за віком в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як визначено позивачем.

Суд наголошує, що слід враховувати приписи пункту 4.7 Порядку №22-1, за змістом якого право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Як вже зазначалось судом, умовами для призначення дострокової пенсії за віком відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV у спірному випадку є наявність у особи статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", досягнення чоловіками 55 років, наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків.

Сторонами також не заперечується обставина наявності у ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що також додатково підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 від 23.12.2015.

Також судом вище по тексту судового рішення, зроблено висновок про необхідність врахування до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 09.09.1982 по 23.06.1986, а також період роботи з 01.08.1988 по 27.02.2000.

Загальна тривалість періодів роботи позивача, які підлягають зарахуванню до страхового стажу орієнтовно становить 15 років 4 місяці 10 днів. Додавши їх до вже врахованого стажу (17 років 05 місяців і 21 день), слід зазначити, що загальний страховий стаж заявника складе більше 25 років і такий є достатнім для призначення останньому пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

Суд пам`ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).

У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем 1 при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 14.02.2025 за №092550008477 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 09.09.1982 по 23.06.1986, а також період роботи з 01.08.1988 по 27.02.2000 згідно записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 25.08.1982;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії за віком від 07.02.2025 відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, зокрема трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 25.08.1982;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 07.02.2025 відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Інші сформовані позовні вимоги та їх формулювання, на переконання суду, поглинаються (враховуються) при вирішенні даного спору, за сформованими вище висновками і вирішення спору по суті

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що ОСОБА_1 на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.

В матеріалах адміністративної справи міститься квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН3302857 від 06.03.2025 про сплату судового збору в розмірі 1211,20 гривень.

Частиною 2 статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 за №3674-VI (надалі по тексту також - Закон України "Про судовий збір").

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.

Так, частиною 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Суд вважає, що вказаний судовий збір сплачено позивачем помилково, оскільки в цій категорії справ на позивача поширюються пільги щодо сплати судового збору, встановлені пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин сплачений позивачем судовий збір може бути повернутий судом за заявою позивача, поданою суду на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір".

За відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для розподілу судових витрат у справі.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 14.02.2025 за №092550008477 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 09.09.1982 по 23.06.1986, а також період роботи з 01.08.1988 по 27.02.2000 згідно записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 25.08.1982.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії за віком від 07.02.2025 відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, зокрема трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 25.08.1982.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 07.02.2025 відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач 1 – Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 20490012), проспект Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005;

відповідач 2 – Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя Микитин Н.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua