Рішення від 30 грудня 2025 р. у справі №260/9170/25 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 грудня 2025 рокум. Ужгород№ 260/9170/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої – судді Маєцької Н.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Тячівського відділу Державної виконавчої служби у Тячівському районі Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тячівського відділу Державної виконавчої служби у Тячівському районі Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить скасувати Постанову старшого державного виконавця Тячівського відділу Державної виконавчої служби у Тячівському районі Івано-франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фединець Михайла Михайловича від 07 листопада 2025 року про відкриття виконавчого провадження № 79532406 з примусового виконання постанови № ВП 34571035 від 11.10.2012 р. виданої Відділом державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 69128,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою старшого державного виконавця Тячівського відділу Державної виконавчої служби у Тячівському районі Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Фединця М.М. від 07 листопада 2025 року відкрито виконавче провадження № 79532406 з примусового виконання постанови № ВП 34571035 від 11.10.2012 року про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 69128,95 грн. Таку постанову позивач вважає протиправною, оскільки постановою від 14 жовтня 2025 року виконавчий документ повернуто стягувачу. Вказане свідчить про те, що рішення суду у примусовому порядку не виконано.

Позивач надала до суду додаткові пояснення по справі, в яких зазначила, що виконавчий лист № 2-2005 органами державної виконавчої служби виконаний не був. В той же час, стягувач за виконавчим листом пред`явив виконавчий лист до приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Пивоварова Ю.Г., який 20 листопада 2025 року відкрив виконавче провадження № 796444102. В той же час, позивач, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, зазначає, що у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що 20 лютого 2012 року Тячівським районним судом Закарпатської області видано виконавчий лист № 2-2005 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором в сумі 688466,52 грн. та судового збору в розмірі 2823,00 грн.

11 жовтня 2012 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції Фекете А.Ф. винесено постанову у ВП № 34571035 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

14 жовтня 2025 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Міснік Н.В. винесено постанову у виконавчому провадженні ВП № 34571035 про повернення виконавчого документу (виконавчого листа № 2-2005, виданого 20.02.12 року Тячівським районним судом Закарпатської області) на підставі письмової заяви стягувача про повернення виконавчого документу.

07 листопада 2025 року старшим державним виконавцем Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фединцем М.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 79532406 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 34571035, виданої 11.10.2012 р. відділом державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 67596,97 грн.

20 листопада 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Пивоваровим Ю.Г. відкрито виконавче провадження № 79644102 з примусового виконання виконавчого листа № 2- 2005, виданого 20.02.2012 р. Тячівським районним судом про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором в сумі 688466,52 грн. та судового збору в розмірі 2823,00 грн.

20 листопада 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Пивоваровим Ю.Г. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у ВП № 79644102.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.п. 1, 5 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження.

Частинами 1, 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Положенням ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.22 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Отже, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.

При цьому слід зазначити, що у разі стягнення виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Як вже встановлено судом, 14 жовтня 2025 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Міснік Н.В. винесено постанову у виконавчому провадженні ВП № 34571035 про повернення виконавчого документу (виконавчого листа № 2-2005, виданого 20.02.12 року Тячівським районним Закарпатської області) на підставі письмової заяви стягувача про повернення виконавчого документу.

Разом з тим, 20 листопада 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Пивоваровим Ю.Г. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у ВП № 79644102.

Верховний Суд у постанові від 21.07.2022 у справі № 320/6215/19 зазначив про те, що Закон № 1404-VIII містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Так, з одного боку, Закон не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред`явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям.

Натомість з іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні в державного виконавця.

Так, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду і завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження, серед іншого, здійснюється з дотриманням такої засади як справедливість.

Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати. Ця обставина може розглядатися як накладання непропорційного і надмірного тягаря на боржника, що зачіпає його право власності.

Така невизначеність законодавчого регулювання окреслених правовідносин має наслідком потребу застосування аналогії закону (права).

Як уже було зазначено вище, виконавче законодавство не ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від тієї обставини, що на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Це право залежить від того, чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.

На противагу цьому, виконавче законодавство містить норму, у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв`язку із участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа.

Так, ч.8 ст.27 Закону № 1404-VIII встановлено, що «під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає».

На відміну від інших положень виконавчого законодавства, тільки ця норма Закону № 1404-VIII регулює подібні суспільні правовідносини.

Так, вона містить правило стосовно неможливості подальшого стягнення виконавчого збору, якщо надалі виконавчий документ буде виконувати не державний, а приватний виконавець.

Як зазначено у згаданій вище постанові Верховного Суду у справі № 320/6215/19, логічний і цільовий способи тлумачення ч.8 ст.27 Закону свідчать, що у вказаному випадку її приписи мають імперативний характер і встановлюють пряму заборону стягувати (перший абзац) або продовжувати стягнення виконавчого збору (другий абзац).

Указана норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагороди. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє вирішити спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.

За правилами ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

На основі цього Верховний Суд дійшов висновку, що для вирішення цієї проблеми та з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень до подібних правовідносин слід застосувати за аналогією закону ч.8 ст.27 Закону № 1404-VIII.

При цьому, суд звертає увагу, що у розглядуваній Верховним Судом справі виконавчий документ, як і в даній справі, не передавався від державного виконавця до приватного, а був повернутий стягувачу, який в подальшому самостійно звернувся до приватного виконавця.

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 320/6215/19.

Підсумовуючи вищенаведене та обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне, визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Тячівського районного відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фединця Михайла Михайловича про відкриття виконавчого провадження ВП № 79532406 від 07.11.2025 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 968,68 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Тячівського відділу Державної виконавчої служби у Тячівському районі Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Лазівська, 2, м. Тячів, Тячівський район, Закарпатська область, 90500, код ЄДРПОУ 34982020) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Тячівського районного відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фединця Михайла Михайловича про відкриття виконавчого провадження ВП № 79532406 від 07 листопада 2025 року.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Тячівського відділу Державної виконавчої служби у Тячівському районі Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Лазівська, 2, м. Тячів, Тячівський район, Закарпатська область, 90500, код ЄДРПОУ 34982020) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 968,68 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень шістдесят вісім копійок).

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяН.Д. Маєцька