Рішення від 30 грудня 2025 р. у справі №260/9375/25 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 грудня 2025 рокум. Ужгород№ 260/9375/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (адреса місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22, код ЄДРПОУ 13322403), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій просить: 1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 20.10.2025 №921100119671 про відмову в перерахунку пенсії. 2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 №3723-ХІІ, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу було призначено пенсію за віком. Позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на пенсію згідно з Законом України «Про державну службу». Однак, рішенням органу пенсійного фонду позивачу було відмовлено в переході на пенсію згідно Закону України «Про державну службу». Вказане рішення позивач вважає протиправним, та таким, що порушує його права, оскільки відповідачем не враховано в стаж державної служби період проходження військової служби в Радянській Армії у період з 11.03.1985 по 19.04.1987 та довідку про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, затверджену постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 №1-3, яку позивачеві було надано згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі №260/4436/23.

Таке рішення відповідача про відмову в переході на пенсію позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.

24.11.2025 позивачем подано заяву про усунення недоліків, у якій останній просив залучити до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063). Зокрема, позивач зазначив, що він є пенсіонером та за місцем свого проживання отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області, тому судове рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки зазначеної особи, яка не є стороною у справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі, розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі надати до суду відзив на позов разом з усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів, якщо такі докази не надані позивачем, та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Постановлено залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надати суду у вказаний строк належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 та інформацію чи призначалась йому пенсія відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХII «Про державну службу». Також вказаною ухвалою зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області надати суду в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали належним чином завірені копії всіх документів, на підставі яких прийняте оскаржуване рішення.

15.12.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області надано копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

16.12.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, зазначив, що трудова книжка позивача містить запис щодо перебування на службі «в рядах Радянської Армії» з 11.03.1985 по 19.04.1987, однак у вказаний період позивач не перебував на державній службі та Законом України «Про державну службу» не передбачено зарахування служби в рядах Радянської Армії до стажу державної служби. На думку відповідача, посилання на рішення суду від 22.09.2023 у справі №260/4436/23 є безпідставним, оскільки резолютивна частина вказаного рішення не містить зобов`язання зарахування до стажу державної служби періоду служби в рядах Радянської Армії.

16.12.2025 третьою особою подано пояснення, за змістом яких представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Так, представник третьої особи зазначила, що оскільки за записами трудової книжки станом на 01.05.2016 у ОСОБА_1 відсутній необхідний стаж державної служби, підстави для призначення позивачу пенсії відповідно до Закону № 889 відсутні. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області розгляд заяв позивача не здійснювало, а тому і прав позивача на перерахунок пенсії не порушило. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області позбавлено фактичних та юридичних підстав з приводу надання обґрунтованих пояснень щодо відмови у перерахунку пенсії, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не здійснювало розгляд заяв, а лише повідомлено позивачу про відмову у перерахунку пенсії.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, матеріали відмовної пенсійної справи, вивчивши матеріали пенсійної справи позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Закарпатській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV з 14.03.2006.

Загальний стаж складає 43 роки 02 місяці 13 днів.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 позивач з 11.03.1985 по 19.04.1987 проходив військову службу в рядах Радянської Армії.

Судом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 10.11.1982, містить такі записи про роботу позивача:

- 10.11.1982 прийнятий старшим інженером в Перечинську міжгосподарську дорожньо-будівничу організацію;

- 28.02.1982 звільнений з роботи у зв`язку із призовом на військову службу;

- з 11.03.1985 по 19.04.1987 служба в рядах Радянської Армії;

- 04.05.1987 прийнятий на роботу старшим інженером в Перечинську міжгосподарську дорожньо-будівничу організацію;

- 20.06.1989 призначений виконуючим обов`язки заступника начальника Перечинської міжгосподарської дорожньо-будівничої організації;

-02.01.1992 призначений заступником начальника Перечинської міжгосподарської дорожньо-будівничої організації;

- 10.10.2002 призначений начальником Перечинської міжгосподарської дорожньо-будівничої організації;

- 01.11.2004 переведений заступником начальника Перечинської міжгосподарської дорожньо-будівничої організації;

- 30.12.2004 звільнений з роботи за згодою сторін;

- 11.01.2005 призначено допомогу по безробіттю;

- 17.02.2005 надано одноразову виплату допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності, нарахованої за період з 17.02.2005 по 05.01.2006 (за 323 дні);

- 01.04.2005 прийнятий на роботу заступником начальника до Перечинської міжгосподарської дорожньо-будівничої організації;

- 31.07.2006 звільнений з роботи за згодою сторін;

- 01.08.2006 призначено на посаду головного спеціаліста начальника інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю відділу міськбудування, архітектури та житлово-комунального господарства райдержадміністрації з присвоєнням 14 рангу державного службовця VІІ категорії;

- 02.01.2008 переведено посаду головного спеціаліста начальника інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю відділу регіонального розвитку міськбудування та архітектури райдержадміністрації;

- 31.01.2008 звільнено з посади головного спеціаліста начальника інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю відділу регіонального розвитку міськбудування та архітектури райдержадміністрації по переводу в інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області;

- 01.02.2008 присвоєно 13-й ранг державного службовця;

01.02.2008 призначений на посаду головного державного інспектора відділу контролю житлового будівництва та соціальної сфери у районах в порядку переведення з Перечинської районної державної адміністрації;

- 01.03.2010 присвоєно 12-й ранг державного службовця;

- 06.07.2011 звільнений у зв`язку із переведенням на роботу у територіальний орган Держбудінспекції України Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області за погодженням між керівниками;

- 07.07.2011 призначений на посаду головного державного інспектора відділу контролю за будівництвом об`єктів, якістю будівельних матеріалів та державного ринкового нагляду за переведенням з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області;

- 01.03.2012 присвоєно 11 ранг державного службовця;

- 30.10.2014 звільнений у зв`язку з переведенням на роботу в Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області;

- 31.10.2014 призначений на посаду головного державного інспектора інспекційного відділу у місті Ужгороді Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, як такий, що успішно пройшов стажування на цій посаді, за переведенням з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області;

- 18.09.2015 переведений на посаду головного спеціаліста відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування;

- 01.05.2016 присвоєно 7 ранг державного службовця;

- 01.02.2017 переведений на посаду головного інспектора будівельного нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування;

- 02.05.2019 присвоєно черговий 6 ранг державного службовця;

- 08.10.2021 звільнений з займаної посади у зв`язку із повною ліквідацією Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

13.10.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області із заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

За результатами розгляду за принципом екстериторіальності заяви та наданих позивачем документів, відповідач Головне управління у Вінницькій області прийняв рішення № 921100119671 від 20.10.2025 про відмову у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що відповідачем не було враховано в стаж державної служби проходження позивачем військової служби в рядах Радянської Армії у період з 11.03.1985 по 19.04.1987.

Вважаючи рішення пенсійного органу протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин є право особи на переведення на інший вид пенсії за її вибором.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст.9, ч. 1 ст.10 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 3 ст. 45 Закону № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

До 01.05.2016 діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-VIII).

Згідно з ч.1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З 01.05.2016 набрав чинності новий Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Статтею 90 Закону № 889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Також згідно з пунктом 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених чинним на той час законодавством.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (діяв до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII), робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.

Згідно із п. 4 цього Порядку до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до ст. 14 Закону України від 07.06.2001 №2493-IIІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема, четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад.

Так, у висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.06.2018 у справі №735/939/17 зазначено, що час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування", входить до стажу державної служби.

Зі змісту оскаржуваного рішення 921100119671 від 20.10.2025 вбачається, що при розгляді заяви позивача про перехід на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» відповідачем врахований стаж роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби станом на 01.05.2016. Зокрема, враховано періоди з 01.08.2006 по 31.01.2008, з 01.02.2008 по 06.07.2011, з 07.07.2011 по 30.10.2014. з 31.10.2014 по 01.05.2016. Сукупний стаж за вказаними посадами складає 9 років 09 місяців.

Відповідно до записів трудової книжки, позивач з 28.02.1985 звільнений з роботи у зв`язку з призовом в Радянську Армію.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 позивач з 11.03.1985 по 19.04.1987 проходив військову службу у Радянській Армії. Вказаний період відповідачем не враховано при обчисленні стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби.

Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Аналогічні положення закріплені в ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 №2232-XII, відповідно до якої військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 3 Порядку № 283 передбачено, що час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях, включається до стажу державної служби.

Вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.11.2018 у справі № 686/8090/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірний період проходження позивачем військової служби в Радянській Армії з 11.03.1985 по 19.04.1987 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

З огляду на викладене, відмова відповідача в переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону 889-VIII є неправомірною. Тому, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 20.10.2025 №921100119671 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідачів про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд звертає увагу, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі 826/4418/14).

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на викладене, суд має право визнати дії суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Так, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Проте, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

За наведених обставин, друга позовна вимога є похідною від першої, тому ефективним способом захисту прав позивача, виходячи з меж позовних вимог, буде зобов`язання відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області:

- зарахувати позивачу до стажу державної служби період проходження військової служби в Радянській Армії з 11.03.1985 по 19.04.1987;

- повторно розглянути заяву позивача від 13.10.2025 щодо здійснення його переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, та прийняти рішення по суті заяви, з урахуванням висновків наданих судом у цьому рішенні.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Судовий збір відповідно до ст.139 КАС України стягненню не підлягає, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (адреса місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22, код ЄДРПОУ 13322403), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 20.10.2025 №921100119671 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період проходження військової служби в Радянській Армії з 11.03.1985 по 19.04.1987.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.10.2025 щодо здійснення його переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, та прийняти рішення по суті заяви, з урахуванням висновків наданих судом у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич