Рішення від 14 грудня 2025 р. у справі №200/4106/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2025 року Справа№200/4106/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області,

Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Лаптєва Дмитра Михайловича, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області № 123850004018 від 23 травня 2025 року про відмову в призначені позивачу пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати період з 28 червня 1982 року по 31 грудня 1998 року (записи № 1, 8 стр., 6-9, та № 1-14 стр., 18-19) згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 15 травня 1985 року, до страхового стажу позивача;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Луганській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 15 травня 2025 року про призначення позивачу пенсії за віком.

Ухвалою суду від 9 червня 2025 року позовна заява була залишена без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

12 червня 2025 року до суду надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 17 червня 2025 року відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи; запропоновано відповідачам надати суду відзив на позов та зобов`язано надати додаткові доказі по справі.

20 червня 2025 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов відзив на позов та витребувані судом документи.

26 червня 2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

27 червня 2025 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позов та додаткові докази по справі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.

В обґрунтування позовних вимог у позові та відповіді на відзив зазначено наступне.

15 травня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заява була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За наслідком розгляду зазначеної заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 23 травня 2025 року було прийняло рішення № 123850004018 про відмову в призначенні позивачу пенсії.

Зазначене рішення було прийнято у зв`язку із недостатністю страхового стажу.

До страхового стажу позивача згідно із записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 15 травня 1985 року не зараховано: період роботи з 28 червня 1982 року по 31 грудня 1998 року в колгоспі «Дружба», оскільки вищевказаний період не містить відомостей про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві із зазначенням номерів та дат підстав внесення за кожен рік та відсутня інформація про дату реорганізації колгоспу у КСП.

У позові вказано, що трудова книжка стосовно вищевказаного періоду містить відомості про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві із зазначенням номерів та дат підстав внесення за кожен рік (сторінки 18-21 трудової книжки).

Також зазначено, що в цей період позивач проходив службу в рядах Радянській Армії (стр. 6 записи № 3 та № 4 трудової книжки) та навчався у Ворошиловградському сільськогосподарському інституті (стр. 6 записи № 5 та № 6), але ці періоди також не зараховані до страхового стажу позивача з незрозумілих підстав, оскільки до заяви про призначення пенсії були надані копії військового квітка та диплому.

Позивач зауважує, що на працівника не покладено обов`язок перевірки правильності заповнення трудової книжки та працівник не може нести відповідальність за правильність записів у його трудовій книжці.

Посилається на постанови Верховного Суду від 6 лютого 2018 року по справі № 677/77/17 та від 24 травня 2018 року № 490/12392/16-а.

Наголошує, що його стаж, визначений трудовою книжкою та іншими наданими документами, є достатнім для призначення йому пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На переконання позивача спірне рішення про відмову у призначенні йому пенсії є таким, що порушує його право на належний соціальний захист (а.с. 1-5, 90-91).

У відзиві Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог, обґрунтовуючи це наступним.

Згідно із електронною пенсійною справою позивача останній 22 січня 2025 року, 9 березня 2025 року та 15 травня 2025 року звертався до органів Пенсійного фонду України із заявами про призначення пенсії за віком за нормами ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заяви відпрацьовувалися за принципом «єдиної» черги завдань та «єдиної» черги спеціалістів та за вказаними заявами були винесені рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

За заявою від 15 травня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було винесено рішення від 23 травня 2025 року № 123850004018 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

До заяви від 15 травня 2025 року ОСОБА_1 долучив: трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_1 від 15 травня 1985 року; диплом серії НОМЕР_2 від 30 червня 1990 року; військовий квиток серії НОМЕР_3 від 11 квітня 1983 року.

Страховий стаж ОСОБА_1 з 1 січня 1999 року було обчислено за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування, з урахуванням відомостей про сплату страхових внесків його страховий стаж склав 30 років 3 дні.

Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23 травня 2025 року № 123850004018 до страхового стажу заявника за записами трудової книжки НОМЕР_1 від 15 травня 1985 року не зараховано періоди роботи з 28 червня 1982 року по 31 грудня 1998 року в колгоспі «Дружба», оскільки вищевказаний період не містить відомостей про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві із зазначенням номерів та дат підстав внесення за кожен рік та відсутні інформацію про дату реорганізації колгоспу в КСП – наявні записи про те, що ОСОБА_1 28 червня 1982 року прийнятий до членів колгоспу «Дружба» і 1 квітня 2000 року звільнений із членів КСП «Дружба».

Наявні у трудовій книжці записи про прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі у громадському господарстві та про виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві, при цьому не всі записи засвідчено печатками підприємства, відсутні дати та номери документів, на підставі яких внесено відповідні записи.

За 1982 рік у графі виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві зазначено - 5 днів, навчався у школі працював на канікулах.

За даними Реєстру застрахованих осіб ОСОБА_1 з 1 січня 1999 року по 28 лютого 2000 року працював у КСП «Дружба», з 1 березня 2000 року по 13 серпня 2015 року у СТОВ «Оріон».

Також зазначено, що відомості про перейменування чи реорганізацію колгоспу «Дружба» в електронній пенсійній справі відсутні.

Період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби з 11 квітня 1983 року по 18 квітня 1985 року та період навчання у Луганському сільськогосподарському інституті з 1 вересня 1985 року по 25 червня 1990 року зараховано до його страхового стажу на підставі військового квитка серії НОМЕР_3 від 11 квітня 1983 року та диплому серії НОМЕР_2 від 30 червня 1990 року.

Щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 15 травня 2025 року відповідач зазначив, що так як зазначену заяву опрацьовували спеціалісти Головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Чернігівській областях, тому підстави для повторного розгляду зазначеної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області відсутні (а.с. 45-56, 57-62).

У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області також зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог, обґрунтовуючи це наступним.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся із заявою від 15 травня 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком: починаючи – з 1 січня 2025 після досягнення віку 60 років становить 32 роки.

Страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становить 30 років 0 місяців 3 дні.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи до 1 січня 2004 року, є трудова книжка.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідній записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно зі ст. 56 Закону України № 1788 від 5 листопада 1991 року «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана […] на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час за фактичною тривалістю. У довідці зазначається - з якого часу колгоспник перебуває членом колгоспу, кількість нарахованих трудоднів або відпрацьованих людино-днів та підстави видачі довідки.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23 травня 2025 № 123850004018 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

До страхового стажу згідно із трудовою книжкою колгоспника від 15 травня 1985 року серії НОМЕР_1 не враховано період роботи позивача в колгоспі «Дружба» з 28 червня 1982 року по 31 грудня 1998 року, оскільки відсутні відомості про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві із зазначенням номерів та дат підстав внесення за кожен рік та відсутня інформація про дату реорганізації колгоспу в КСП.

Враховуючи наведене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було правомірно прийнято рішення від 23 травня 2025 № 123850004018 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу, та не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно позивача (а.с. 94-96).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України згідно з паспортом НОМЕР_4 від 21 квітня 2010 року, РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 8-10).

Перший відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – ГУ ПФУ в Донецькій області, перший відповідач), код ЄДРПОУ 13486010, зареєстроване місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, є органом державної влади (а.с. 99).

Другий відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУ ПФУ в Луганській області, другий відповідач), код ЄДРПОУ 21782461, зареєстроване місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9, є органом державної влади (а.с. 63-64).

Як встановлено судом, позивач тричі (22 січня 2025 року, 9 березня 2025 року 15 травня 2025 року) звертався до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 81, 131, 132, 139-141).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29 січня 2025 року № 123850004018, прийнятим за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 січня 2025 року, було відмовлено в призначенні заявнику пенсії за віком відповідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу: 32 роки. Вік заявника – 59 років 11 місяців; страховий стаж - 28 років 7 днів; до страхового стажу не зараховано періоди: роботи у колгоспі з 28 квітня 1982 року по 1 квітня 2000 року, оскільки відсутня уточнююча довідка про відпрацьовані людино-дні та встановлений мінімум участі у сільськогосподарській діяльності на підставі первинних документів та довідка про реорганізацію колгоспу. Записи на стр. 18-21 трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 15 травня 1982 року про трудову участь у громадському господарстві не взято до уваги, оскільки записи не засвідчено підписом відповідальної особи, графа 6 зазначених сторінок не придатна для сприйняття змісту; навчання з 1 вересня 1985 року по 30 червня 1990 року згідно запису в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 15 травня 1982 року - оскільки наявне виправлення дати закінчення не засвідчене належним чином; також у заяві про призначення пенсії відсутнє повідомлення щодо неотримання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації (а.с. 139).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 17 березня 2025 року № 123850004018 прийнятим за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 9 березня 2025 року, відмовлено в призначенні заявнику пенсії за віком відповідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу: 32 роки; вік заявника – 60 років 0 місяців 19 днів; страховий стаж – 30 років 0 місяців 3 дні; до страхового стажу не зараховано період роботи у колгоспі з 28 квітня 1982 року по 1 квітня 2000 року згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 15 травня 1982 року, оскільки відсутня уточнююча довідка про відпрацьовані людино-дні та встановлений мінімум на підставі первинних документів та довідка про реорганізацію колгоспу (а.с. 140).

Відповідно до пояснень відповідачів та доданих до відзиву на позов документів з пенсійної справи позивача, до заяви про призначення пенсії від 15 травня 2025 року ОСОБА_1 додав: трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_1 від 15 травня 1985 року; диплом серії НОМЕР_2 від 30 червня 1990 року; військовий квиток серії НОМЕР_3 від 11 квітня 1983 року (а.с. 51, 81, 65-80, 100-130).

Згідно із трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 від 15 травня 1985 року позивач:

• розділ «членство в колгоспі»:

- 28 червня 1982 року прийнятий в члени колгоспу «Дружба» (запис № 1);

- 1 квітня 2000 року звільнений з членів колгоспу «Дружба» відповідно до заяви (запис № 2); […];

• розділ «відомості про роботу»:

- 28 червня 1982 року прийнятий в члени колгоспу «Дружба» рядовим робітником (запис № 1);

- 15 березня 1983 року переведений на роботу в колгоспі трактористом (запис № 2);

- з 11 квітня 1983 року по 18 квітня 1985 року - служба в рядах Радянської Армії (записи №№ 3, 4);

- з 1 вересня 1985 року по 30 червня 1990 року - навчався в Ворошиловградському сільськогосподарському інституті денної форми навчання (записи №№ 5, 6);

- 1 серпня 1990 року затверджений на посаду інженера-електрика (запис № 7);

- 3 березня 1996 року переведений на посаду інженера з експлуатації машинно-тракторного парку (запис № 8);

- 1 квітня 2000 року звільнений з членів колгоспу «Дружба» згідно поданої заяви (запис № 9) […];

• розділ «трудова участь в суспільному господарстві»:

- у 1980 році відпрацьовано 35 трудоднів, встановлений мінімум трудоднів на рік – 280; причина невиконання річного мінімуму трудової участі: навчався у школі, брав участь у роботі на канікулах;

- у 1981 році відпрацьовано 29 трудоднів, встановлений мінімум трудоднів на рік – 280; причина невиконання річного мінімуму трудової участі: навчався у школі, брав участь у роботі на канікулах;

- у 1982 році відпрацьовано 5 трудоднів, встановлений мінімум трудоднів на рік – 280; причина невиконання річного мінімуму трудової участі: навчався у школі, брав участь у роботі на канікулах;

- у 1983 році відпрацьовано 56 трудоднів, встановлений мінімум трудоднів на рік – 280; причина невиконання річного мінімуму трудової участі: служба в армії;

- у 1985 році відпрацьовано 16 трудоднів, встановлений мінімум трудоднів на рік – 280; причина невиконання річного мінімуму трудової участі: направлений на навчання у Ворошиловградський […];

- у 1990 році відпрацьовано 129 трудоднів, встановлений мінімум трудоднів на рік – 120; підстава внесення запису: особовий рахунок за 1990 рік;

- у 1991 році відпрацьовано 302 трудоднів, встановлений мінімум трудоднів на рік – 280; підстава внесення запису: особовий рахунок за 1991 рік;

- у 1993 році відпрацьовано 292 трудоднів, встановлений мінімум трудоднів на рік – 280; підстава внесення запису: особовий рахунок за 1993 рік;

- у 1994 році відпрацьовано 294 трудоднів, встановлений мінімум трудоднів на рік – 280; підстава внесення запису: особовий рахунок за 1994 рік;

- у 1995 році відпрацьовано 279 трудоднів, встановлений мінімум трудоднів на рік – 280; підстава внесення запису: особовий рахунок за 1995 рік;

- у 1996 році відпрацьовано 285 трудоднів, встановлений мінімум трудоднів на рік – 280; підстава внесення запису: особовий рахунок за 1996 рік;

- у 1997 році відпрацьовано 292 трудоднів, встановлений мінімум трудоднів на рік – 280; підстава внесення запису: особовий рахунок за 1997 рік;

- у 1998 році відпрацьовано 278 трудоднів, встановлений мінімум трудоднів на рік – 270; підстава внесення запису: особовий рахунок за 1998 рік;

- у 1999 році відпрацьовано 272 трудоднів, встановлений мінімум трудоднів на рік – 270; підстава внесення запису: особовий рахунок за 1999 рік; […]. (а.с. 11-17).

Зазначені записи засвідчені печатками працедавця.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 від 11 квітня 1983 року ОСОБА_1 проходив службу в рядах Радянської армії з 11 квітня 1983 року по 18 квітня 1985 року (а.с. 18).

Згідно з дипломом серії НОМЕР_2 від 30 червня 1990 року ОСОБА_1 з 1985 року по 30 червня 1990 року навчався в Луганському сільськогосподарському інституті; присвоєна кваліфікація інженера-механіка (а.с. 23).

За поясненнями відповідачів, заява позивача за принципом екстериторіальності була розподілена для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та опрацьована спеціалістами Головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Чернігівській областях (а.с. 52, 95).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23 травня 2025 року № 123850004018 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу: 32 роки.

В рішенні зазначено наступне.

Вік заявника – 60 років.

Страховий стаж особи становить 30 років 3 дні.

За результатом розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15 травня 1985 року період роботи з 28 червня 1982 року по 31 грудня 1998 року в колгоспі «Дружба», оскільки вищевказаний період не містить відомостей про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві із зазначенням номерів та дат підстав внесення за кожен рік та відсутні інформацію про дату реорганізації колгоспу в КСП.

Заявник працює.

Особа набуде право на призначення пенсії за віком з 21 лютого 2028 року.

На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує (а.с. 24, 82, 141).

Відповідно до довідки за формою РС-право, станом на 23 травня 2025 року до страхового стажу позивача були зараховані наступні періоди:

- з 11 квітня 1983 року по 18 квітня 1985 року - військова служба строкова (2 роки 0 місяців 8 днів);

- з 1 вересня 1985 року по 25 червня 1990 року - навчання у вищих/середн. НЗ (4 роки 9 місяців 25 днів);

- з 1 січня 1999 року по 29 лютого 2000 року (1 рік 2 місяці 0 днів);

- з 1 березня 2000 року по 31 грудня 2003 року (3 роки 10 місяців 0 днів);

- з 1 січня 2004 року по 13 серпня 2015 року (11 років 7 місяців 0 днів);

- з 26 серпня 2015 року по 14 квітня 2016 року (Безробіття) (0 років 9 місяців 0 днів);

- з 15 квітня 2016 року по 12 квітня 2019 року (3 роки 1 місяць 0 днів);

- з 16 квітня 2019 року по 31 березня 2022 року (3 роки 0 місяці 0 днів);

Всього: 30 років 0 місяці 3 дні (а.с. 83, 143).

Листом відділу обслуговування громадян № 1 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області від 23 травня 2025 року (вих. № 2300-0204-8/41972) позивачу повідомлено, що його заява від 15 травня 2025 року № 7707 щодо призначення пенсії за віком розглянуто відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Чоловік, який народився в 1965 році, має право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 32 років, проте за результатами розгляду документів, доданих до заяви, його страховий стаж становить 30 років 3 дні, до страхового стажу не зараховано згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 15 травня 1985 року період роботи з 28 червня 1982 року по 31 грудня 1998 року в колгоспі «Дружба», оскільки відсутні відомості про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві із зазначенням номерів та дат підстав внесення за кожен рік та відсутні інформацію про дату реорганізації колгоспу в КСП (а.с. 142).

Підстави направлення позивачу вказаного листа Головним управлінням Пенсійного фонду в Черкаській області сторонами суду не повідомлені.

Будучи не згодним із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23 травня 2025 року № 123850004018 про відмову в призначенні йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закон № 1058-IV) принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, […].

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, […].

Пунктом 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються, у тому числі, пенсія за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: […] з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років […].

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як встановлено судом, першим відповідачем за результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 15 травня 2025 року було встановлено (підтверджено) за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку та на підставі наданих позивачем документів наявність у позивача страхового стажу 30 років 0 місяців 3 дні.

Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, також встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (п. 1).

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, відповідно до чинного законодавства основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; а у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Судом встановлено, що записи у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 15 травня 1985 року щодо періоду роботи позивача по 31 грудня 1998 року в колгоспі «Дружба» не були враховані першим відповідачем у зв`язку із тим, що «вищевказаний період не містить відомостей про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі у громадському господарстві із зазначенням номерів та дат підстав внесення за кожен рік та інформацію про дату реорганізації колгоспу в КСП» (а.с. 95).

Надаючи оцінку не врахуванню відповідачем записів у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 15 травня 1985 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 5, 6 «Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників», затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310 (які діяли на час роботи позивача у колгоспі) (далі - Порядок № 310), до трудової книжки колгоспника заносяться відомості про колгоспника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь; прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 від 15 травня 1985 року містить відомості прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь; прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання; зазначені записи засвідчені печаткою працедавця.

Разом із цим записи у розділі «Трудова участь з громадському господарстві» трудової книжки про прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві та його виконання позивачем не засвідчені підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи; також трудова книжка не містить запису про реорганізацію колгоспу «Дружба» в КСП «Дружба» (а.с. 11-17).

Суд зазначає, що відповідно до п. 13 Порядку № 310 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідно до статуту та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснювався в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (п. 8.1 Інструкції № 162).

Згідно п. 18 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 6 вересня 1973 року «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

Аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти висновку, що обов`язок правильності заповнення трудової книжки особи покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому, на переконання суду, наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача як не засвідчення певних записів підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу особи згідно з записами в трудовій книжці.

Також суд вважає за необхідне зауважити, що підставою для призначення пенсії є встановлення наявності відповідного стажу роботи і не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Також у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи наведені нормативно-правові приписи, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що першим відповідачем протиправно не було враховано при розгляді заяви позивача від 15 травня 2025 року записи у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 , зокрема стосовно спірного періоду - періоду роботи позивача з 28 червня 1982 року по 31 грудня 1998 року (записи №№ 1-2 у розділі «Членство у колгоспі», записи 1-9 у розділі «Відомості про роботу», записи №№ 1-14 у розділі «Трудова участь в суспільному господарстві»), що, у свою чергу, призвело до не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.

Як наслідок, позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області № 123850004018 від 23 травня 2025 року про відмову в призначені позивачу пенсії за віком підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача від 15 травня 2025 року про призначення позивачу пенсії за віком, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно ч.ч. 3, 4 цієї ж статті у разі скасування […] індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені у рішенні нормативно-правові приписи, суд вважає зазначені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобовязання пенсійного органу зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 28 червня 1982 року по 31 грудня 1998 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 15 травня 1985 року, суд зазначає, що першим відповідачем при розгляді заяви позивача не надавалась оцінка змісту записів про трудову дільність позивача протягом спірного періоду (не вирішувалось питання про, зокрема, зарахування періодів з 1980 по 1998 роки із врахування виконання/не виконання позивачем норми трудоднів, встановлених на певний рік, та із врахування причин невиконання таких норм у роки, коли ці норми не були виконані).

Суд не може надавати оцінку діям, які суб`єктом владних повноважень ще не вчинені.

Відповідно позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Разом із цим, беручи до уваги встановлені обставини суд вважає за необхідне зобов`язати пенсійний орган при повторному розгляді заяву позивача від 15 травня 2025 року про призначення пенсії за віком врахувати записи у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 15 травня 1985 року щодо періодів роботи ОСОБА_1 з 28 червня 1982 року по 31 грудня 1998 року (записи №№ 1-2 у розділі «Членство у колгоспі», записи 1-9 у розділі «Відомості про роботу», записи №№ 1-14 у розділі «Трудова участь в суспільному господарстві»).

Щодо позовних вимог позивача в частині покладення зобов`язальних дій повторно розглянути заяву позивача від 15 травня 2025 року про призначення пенсії за віком на обох відповідачів, суд зазначає, що зазначені вимоги в частині їх спрямування одразу на обох відповідачем у позові ніяк не обґрунтовані.

30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1«Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961.

Зазначеною постановою були внесені зміни в тому числі до Порядку № 22-1(у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1).

Внесені зміни передбачають застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 1 квітня 2021 року, відповідно до якого заяви про призначення/перерахунок пенсії опрацьовуються бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає особа, що звернулась із цією заявою.

Запровадження принципу екстериторіальності відбувалось задля: створення єдиного підходу до застосування пенсійного законодавства; централізованої прозорої системи контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізації особистих контактів з громадянами; відв`язки звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.

Заява про призначення пенсії може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

Відповідно до п. 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії […] приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Пунктом п. 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Згідно п. 4.8 розділу ІV Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.

Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності».

Відповідно до п. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що:

- із заявою про призначення (перерахунок) пенсії особа може звернутися до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України, через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб, (тобто до сервісного центру) або подати відповідну заяву через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (п. 1.1);

- після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів, електронну пенсійну справу (п. 4.2).

- принцип екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок), незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, тобто територіального органу Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, тобто територіальному органу Пенсійного фонду України, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Виходячи із наведених приписів Порядку № 22-1 належним пенсійним органом, який має повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком із врахуванням записів у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 15 травня 1985 року є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як орган, що прийняв рішення, визнане судом протиправним.

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до квитанції ID: 1798-6048-0500-5949 від 31 травня 2025 року та виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, позивачем при зверненні до суду із даним позовом було сплачено судовий збір у сумі 969,00 грн (а.с. 36, 37).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог […].

Згідно з ч. 8 ст. 139 КАС України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі наведених приписів та висновків суду про протиправність рішення першого відповідача від 23 травня 2025 року № 123850004018, саме із зазначеного управління підлягає стягненню на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі, в якому п і д л я г а в сплаті судовий збір за подання даного позову відповідно до положень КАС України.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон України «Про судовий збір») за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору встановлена - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX, з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць у розмірі 3 028,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, за подання даного адміністративного позову п і д л я г а в до сплати судовий збір у розмірі 968,96 грн (3 028,00 грн * 0,4 * 0,8 = 968,96 грн).

Тобто, позивачем за подання даного позову зайво сплачено 0,04 грн.

Беручи до уваги наведене вище, суд вважає за необхідне стягнути з першого відповідача на користь позивача судові витрати останньої зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.

Щодо помилково сплаченого позивачем судового збору у розмірі 0,04 грн, суд зазначає, що згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» зайво сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Враховуючи наведене вище суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право звернутись до суду із клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 2-4, 6, 9, 12, 72-78, 90, 94, 139, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, зареєстроване місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, зареєстроване місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 23 травня 2025 року № 123850004018 про відмову в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 травня 2025 року про призначення пенсії за віком із врахуванням записів у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 15 травня 1985 року щодо періодів роботи з 28 червня 1982 року по 31 грудня 1998 року (записи №№ 1-2 у розділі «Членство у колгоспі», записи 1-9 у розділі «Відомості про роботу», записи №№ 1-14 у розділі «Трудова участь в суспільному господарстві») – з урахуванням правової оцінки суду, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, зареєстроване місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.П. Волгіна