Рішення від 28 грудня 2025 р. у справі №200/8646/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2025 року Справа№200/8646/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса місця реєстраціі: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Пенсійного фонду України в особі Департаменту пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг (адреса вул.Бастіонна,9, м.Київ-14, 01601, ЄДРПОУ 00035323) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Пенсійного фонду України в особі Департаменту пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України в особі Департаменту пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг щодо невиплати ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2025 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати Пенсійний фонд України в особі Департаменту пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2025 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми (1000 грн), на особистий банківський рахунок: ПриватБанк, МФО 305299, ІПН НОМЕР_1 , рахунок: НОМЕР_2 );

- зобов`язати Пенсійний фонд України в особі вищезазначеного Департаменту виконати судове рішення негайно – у частині зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2025 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми 1000 грн, на банківський рахунок позивача, зазначений вище.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідач в порушення вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 сплатив йому щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України у меншому розмірі, ніж встановлений Законом, а саме у розмірі 1000 грн.

Ухвалою суду від 17 листопада 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачем подано відзив, в якому зазначав, що Пенсійним фондом України у відповідності до постанов № 486 та № 1396 здійснюється фінансування, а саме перерахунок коштів на здійснення виплат до Дня незалежності на рахунки уповноважених органів, зокрема Департамента патрульної поліції за наданою останнім інформацією (заявою) про осіб, які мають право на отримання разової грошової виплати до Дня Незалежності України і не перебувають на обліку в Пенсійному фонді України (п. 2). В інформації (заяві) зазначається тип осіб за категоріями отримувачів допомоги, їх чисельність та розмір виплати на одну особу, вона є знеособленою. Кошти для виплати отримувачам допомоги у загальній сумі перераховуються Пенсійним фондом на небюджетні рахунки військових частин, установ, організацій за місцем їх служби. Пенсійним фондом України у 2025 році на небюджетний рахунок Департаменту патрульної поліції перераховані кошти, до яких включено суми разової грошової виплати до Дня Незалежності України для виплати учасникам бойових дій у розмірі 1000 грн, що підтверджується листом Пенсійного фонду від 03.10.2025 № 2800- 030401-8/66147, наданим Позивачем до позовної заяви.

Враховуючи, що виплату допомоги безпосередньо на рахунок Позивача здійснено Департаментом патрульної поліції, то повноваження щодо видачі довідки про розмір виплаченої йому щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2025 рік у Пенсійного фонду України відсутні. Просив в задоволенні позову відмовити.

Позивач надав суду відповідь на відзив.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_3 .

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до Дня Незалежності України позивач має право на одержання разової грошової допомоги.

Як зазначає у позові позивач та вказане не оспорюється відповідачем, у 2025 році йому була виплачена щорічна разова грошова виплата до Дня Незалежності України учасникам бойових дій у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 № 1396, а саме - 1000,00 гривень, що підтверджується матеріалами справи.

Вважаючи протиправним розмір щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2025 рік, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII).

Відповідно до Преамбули Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Статтею 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII встановлені пільги учасникам бойових дій.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20 березня 2023 року № 2983-IX, який набрав чинності з 15 квітня 2023 року (далі - Закон № 2983-IX), частину п`яту статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII викладено у новій редакції наступного змісту: Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

З метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінет Міністрів України 02 квітня 2024 року ухвалив Постанову № 369, якою затвердив Порядок здійснення у 2024 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Порядок № 369), згідно якої установлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 р. у таких розмірах учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень

Позивач, стверджуючи про порушення свого права, вказував на те, що у 2025 році розмір разової грошової виплати до Дня Незалежності України, на яку він має право, становить п`ять мінімальних пенсій за віком, як це передбачено статтею 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ в редакції від 25 грудня 1998 року з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020.

Дійсно, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV статтю 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ було доповнено частиною четвертою, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`ять мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону України № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 107-VI.

Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетний кодекс України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Конституційний Суд України рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, указав на те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Таким чином, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлено дію відповідних положень статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV.

За вказаних обставин прийнято постанову та висловлено відповідну правову позицію Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі № 440/2722/20, а також Судовою палати Верховного Суду у постанові Верховного Суду від 13 червня 2023 року у справі № 560/8064/22.

Суд зазначає, що застосування закону та рішення Верховного Суду у зразковій справі 440/2722/20 та правова позиція Судової палати Верховного Суду у справі № 560/8064/22 втратили актуальність у зв`язку з черговою зміною законодавства, яке регулює розмір і процедуру спірної виплати.

Як вже зазначено вище, 15 квітня 2023 року набрав чинності Закон України № 2983-IX, яким частина 5 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3553-ХІІ викладена в такій редакції: «Щорічно до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Суд наголошує, що наведені положення Закону України № 2983-IX неконституційними не визнавалися і є чинними.

Більш того суд зауважує, що така зміна вчинена Верховною Радою України шляхом внесення прямих змін до Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ, а не шляхом установлення відповідних норм черговим Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, як це відбувалося раніше і на заборону чого вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях з цього питання.

Такий спосіб внесення змін до Закону не дає суду підстав стверджувати про неконституційність відповідних змін правового регулювання.

Вирішуючи вказаний спір судом враховуються правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у зразковій справі № 440/14216/23.

Як зазначалося Великою Палатою Верховного Суду, шляхом прийняття закону Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.

Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи наявність відповідних повноважень Кабінету Міністрів України, зважала також на те, що зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв`язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.

Надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни не передбачена в Конституції України, тому на неї не поширюються й визначені статтею 22 Основного Закону України гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав, передбачених, зокрема, у її статті 46.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету.

За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої частиною п`ятою статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ, викликане об`єктивними причинами, а саме: прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що державі належить зосередити увагу на визначенні постійних ефективних гарантій соціального захисту, зокрема й для осіб, які постраждали від війни. Такі гарантії повинні мати економічне обґрунтування, що забезпечить їх постійний, а не тимчасовий характер.

Згідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що предметом спору в даній адміністративній справі є розмір разової грошової виплати учаснику бойових дій, а не особі з інвалідністю внаслідок війни.

Однак, сутність таких виплат та порядок їх нарахування є ідентичними, що свідчить можливість врахування при розгляді цієї справи висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у зразковій справі №440/14216/23.

З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, суд зазначає, що дії відповідача щодо нарахування позивачу разової грошової виплати у 2025 році до Дня Незалежності України у розмірі 1 000,00 грн є правомірними, відтак заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно частини другої статті 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса місця реєстраціі: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Пенсійного фонду України в особі Департаменту пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг (адреса вул.Бастіонна,9, м.Київ-14, 01601, ЄДРПОУ 00035323) про визнання протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України в особі Департаменту пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг щодо невиплати ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2025 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком; зобов`язання Пенсійного фонду України в особі Департаменту пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2025 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми (1000 грн), на особистий банківський рахунок: ПриватБанк, МФО 305299, ІПН НОМЕР_1 , рахунок: НОМЕР_2 ); зобов`язання Пенсійного фонду України в особі вищезазначеного Департаменту виконати судове рішення негайно – у частині зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2025 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми 1000 грн, на банківський рахунок позивача, зазначений вище - відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29 грудня 2025 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Е. Абдукадирова