Рішення від 30 грудня 2025 р. у справі №160/15530/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2025 рокуСправа №160/15530/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Турлакової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №160/15530/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала зазначена справа.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі №160/15530/25 адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними та скасування наказів, задоволено, а саме вирішено:

визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №977 від 18.04.2025 року "Про завершення службового розслідування" в частині накладення на командира РТГр 25 ошб військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення - сувора догана;

визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №980 від 19.04.2025 року "Про завершення службового розслідування" в частині накладення на командира РТГр 25 ошб військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення - сувора догана;

визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1004 від 21.04.2025 року "Про завершення службового розслідування за фактом не погодження з командиром військової частини НОМЕР_1 евакуації пораненого особового складу" в частині накладення на командира НОМЕР_7 ошб СВ ЗСУ підполковника ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення - "попередження про неповну службову відповідність".

Від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування заяви зазначено, що судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс при розгляді даної справи. Про них було заявлено у тексті позовної заяви та з причини необхідності підписання актуальних послуг сторона позивача не змогла до закінчення судових дебатів у справі подати докази. Згідно з договором про надання правової допомоги № 23 від 02.09.2025 та додатковою угодою до нього, а також квитанцією від 05.09.2025 (копії додаються), позивачем були сплачені витрати на правничу допомогу адвокату Мєлких Едуарду Миколайовичу у загальній сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень за надані послуги, пов`язані з аналізом матеріалів справи, підготовкою та подачею документів по справі, участю в судових засіданнях, тощо.

Від відповідача заперечення на заяву про винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат не надходили.

Таким чином, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Суд зазначає, що відповідачем не надано заперечень щодо не співмірності витрат на правничу допомогу та будь-якого клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не подано.

В той же час згідно з п.2 ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З аналізу наведених правових норм, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 11 травня 2018 року по справі № 814/698/16 (провадження N К/9901/11835/18).

Отже, не зважаючи на відсутність у матеріалах справи клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд зобов`язаний перевірити обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу та їх пропорційність до предмета спору.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн., представником позивача надано договір №23 про надання правничої допомоги від 02.09.2025 року, акт наданих послуг/виконаних робіт від 17.12.2025, ордер серії АХ 1288080 від 08.09.2025, платіжну інструкцію №@2PL173770 від 05.09.2025 року на суму 15000 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Також суд зазначає, що згідно акту прийому-передачі, адвокатом Мєлких Е.М. надано правову допомогу щодо аналізу наявних матеріалів справи, підготовки та подання заяви про вступ до справи, підготовки до судового засідання, участі у судовому засіданні, підготовки та подачі заяви про виправлення помилки та клопотання про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції, аналізу матеріалів службових розслідувань, участі у судовому засіданні, підготовки додаткових пояснень по справі та ін.

Надаючи оцінку обставинам пов`язаності заявлених до відшкодування витрат з розглядом судом справи, суд зазначає, що не відповідають ознакам "неминучості" такі складові заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу: аналіз наявних матеріалів справи, підготовки та подання заяви про вступ до справи, охоплюються послугою зі складання позовної заяви.

Отже, такі процесуальні дії не були обов`язковими для розгляду та вирішення цієї справи та вчинені позивачем на власний розсуд, а тому не є неминучими.

Щодо заяви про виправлення помилки, то суд зазначає, що представником позивача було допущено помилку при складанні тексту позовної заяви, що свідчить про неналежну підготовку матеріалів позову саме з боку представника, що в свою чергу стало підставою для подачі відповідної заяви про виправлення.

Також судом враховано, що судові засідання проводились в режимі відеоконференції що виключало необхідність представника позивача бути присутнім в приміщенні суду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, тому, враховуючи критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, а також значення справи для позивача, суд дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.

Керуючись ст. 132, 134, 139, 143, 241-243, 248, 252 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення,- задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.).

Копію додаткового рішення надіслати учасникам справи.

Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова