Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння інвестиційній привабливості України та забезпечення захисту прав і законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння інвестиційної привабливості України та забезпечення захисту прав і законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності"

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Цей законопроект розроблено з метою створення умов для масштабного стимулювання інвестиційних надходжень в реальний сектор економіки шляхом кардинальної зміни моделі підключення промислових споживачів до інженерних мереж та встановлення справедливих ринкових відносин між замовниками будівництва інженерних мереж (промисловцями, забудовниками, аграріями тощо) та суб`єктами природних монополій.

Сьогодні в Україні продовжують існувати необґрунтовані інвестиційні бар’єри для вітчизняних та іноземних інвесторів, зокрема штучно ускладнені, несправедливі, бюрократизовані й корупціогенні механізми підключення до інженерних мереж (енерго-, водо-, тепло-, газо- постачання тощо). Збереження цих механізмів вигідне монополістам та афілійованим з ними структурам і категорично невигідне реальним інвесторам, виробникам, підприємцям, роботодавцям, платникам податків та усьому українському суспільству.

Внаслідок домінування неефективних, репресивних та корупціогенних регуляторних механізмів Україна посідає 71 місце з 190 країн за легкістю ведення бізнесу у рейтингу “Doing Business . При цьому за показником "підключення до електромереж" Україна займає найнижчі позиції – 135 місце.

Сьогодні для того, щоб приєднати двоповерхове складське приміщення до електромережі (знаходиться на відстані від електромереж, потужність підключення 140 кВт), підприємцю в Україні необхідно витрати 281 день, проти 60 днів в Чехії, 55 днів в Туреччині, 52 днів в Швеції чи 30 днів в Сінгапурі.

При цьому вартість такого підключення в Україні за методикою “Doing Business” становитиме 403% від середнього річного доходу на душу населення (% of income per capita), тоді як в Білорусії – 98%, Швеції – 30%, Чехії – 25%, а в Польщі – 17%.

Тобто підключення до електромереж в Україні є одним з найдорожчих та займає найбільше часу в порівнянні з іншими країнами.

З підключенням до інших інженерних мереж ситуація аналогічна. Неефективна модель приєднання до інженерних мереж в Україні є одним з найбільших інвестиційних бар’єрів, який суттєво погіршує інвестиційний клімат. Консервація існуючої неефективної моделі приєднання до інженерних мереж вкупі зі спробами її косметичного поліпшення збереже непереборні бар’єри для нових інвестицій та фактично унеможливить модернізацію інфраструктурних активів, поглиблюючи технологічну відсталість та надмірну енергоємність вітчизняної економіки.

Про ускладненість доступу до мереж та інфраструктури природних монополій в Україні неодноразово наголошували представники реального сектору економіки, бізнес-асоціації та авторитетні експерти, у тому числі Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), Рада бізнес-омбудсмена (Business Ombudsman Council), Офіс ефективного регулювання (BRDO) та інші.

Згідно звіту Ради бізнес-омбудсмена "Природні монополісти vs. конкурентний бізнес: шляхи поліпшення співпраці", до основних проблем, з яким стикається бізнес-середовище під час приєднання до інфраструктури, належать:

складність і непрозорість процедури приєднання замовників до інженерних мереж, що зумовлює прояви корупції, призводить до зростання витрат замовника та необґрунтованих відмов у наданні цих послуг;

включення до технічних умов вимог щодо робіт та приладів, які не відносяться безпосередньо до певного підключення, встановлення обладнання певного класу, марки та торгової марки;

відсутність чітких термінів для здійснення робіт з приєднання об’єктів замовників до інженерних мереж, що призводить до затягування строків виконання робіт та додаткових необґрунтованих витрат споживачів.

Серед інших причин зловживань і необґрунтованих вимог для підготовки технічних завдань на приєднання до інженерних мереж є відсутність загальнодоступної та достовірної інформації про наявні потужності, схеми проектних планувальних обмежень, магістральні вуличні мережі; інформації та даних про інженерні мережі, які містяться у містобудівному кадастрі, даних щодо екологічних та інженерно-геологічних умов тощо.

Після видачі технічних умов замовник самостійно розробляє проектну документацію, погоджує її з організацією-постачальником, будує об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури і передає їх суб`єктам природних монополій безкоштовно. Це протирічить самій логіці ринкових відносин та дискримінує інвесторів на користь монополістів.

У кінцевому випадку не рідко трапляється так, що суб`єкти природних монополій відмовляються приймати побудовані за кошти інвесторів інженерні мережі.

До того ж, у замовника будівництва інженерних мереж в момент їх передачі суб’єкту природних монополій виникають додаткові податкові зобов`язання, а саме: ПДВ та податок на прибуток, які наряду з іншими витратами необхідно сплатити при безоплатній передачі таких мереж.

Такий порядок породжує на кожному з етапів складнощі для інвестора, затягує строки будівництва інженерних мереж, приєднання до них, початку надання послуг, а також безпідставно збільшує видатки на спорудження інженерно-транспортної інфраструктури.

В результаті, всі витрати на будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури включаються до вартості продукції (вироблені товари, надані послуги, збудоване житло тощо), виготовленої замовником. Підключення до інженерних мереж в кінцевому підсумку сплачуються з кишень пересічних українців. При цьому суб’єкти природних монополій, часто контрольовані приватними власниками, отримують кошти на модернізацію та відновлення фактично з двох джерел: інвестиційної програми, яка закладається в тариф, та з вартості приєднання до інженерних мереж.

Необхідно на законодавчому рівні запровадити врегулювання процедур і правил приєднання до інженерних мереж за якісно новою моделлю із забезпеченням мінімальної "дискреції" для монополістів й чиновників та наданням максимального захисту і гарантій для інвесторів, виробників, підприємців.

Враховуючи вищенаведене, законопроектом пропонується комплексно врегулювати питання приєднання до інженерних мереж (електро-, тепло-, водо, газо- постачання та ін.) на основі якісно нової моделі, що забезпечить встановлення справедливих ринкових відносин між замовниками будівництва інженерних мереж та суб`єктами природних монополій з урахуванням кращого світового досвіду з метою залучення масштабних інвестицій та розвитку реального сектору економіки.

2. Мета і завдання

Метою прийняття зазначеного законопроекту є забезпечення умов для масштабного стимулювання інвестиційних надходжень в реальний сектор економіки шляхом кардинальної зміни моделі підключення промислових споживачів до інженерних мереж та встановлення справедливих ринкових відносин між замовниками будівництва інженерних мереж (промисловцями, забудовниками, аграріями тощо) та суб`єктами природних монополій.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту

Проектом Закону пропонується внести зміни до законодавчих актів України для кардинальної зміни моделі підключення до інженерних мереж (електро-, тепло-, водо-, газо- постачання та інших) суб’єктами надання технічних умов й запровадження повної прозорості та загальнодоступності проектної та іншої технічної документації.

Законопроектом визначається, що до суб’єктів надання технічних умов належать – юридичні особи будь-якої форми власності, зокрема, суб’єкт природної монополії або суб’єкт господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку відповідних товарів чи послуг, до компетенції якого (якої) відповідно до законодавства належать встановлення (обчислення та/або дотримання) розрахункових параметрів щодо забезпечення відповідного об’єкта будівництва, та який (яка) має можливість визначити такі параметри у складі технічних умов, а також може надати відповідні технічні умови згідно законодавства.

Зокрема пропонується впровадити наступний алгоритм підключення до інженерних мереж суб’єктів надання технічних умов:

1. Заявник звертається до суб’єктів надання технічних умов із заявою про одержання технічних умов. При цьому заявник може самостійно за власний рахунок (із залученням спеціалізованих організацій) розробити проект технічних умов та додати його до заяви.

2. Протягом 10 робочих днів з дня отримання заяви на одержання технічних умов суб’єкт надання технічних умов зобов’язаний розглянути зазначену заяву та прийняти одне з таких рішень:

про надання технічних умов, щодо яких було отримано заяву;

про самостійне будівництво (спорудження, прокладання та/або розміщення) тих об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури, про які було зазначено у даній заяві, та/або про самостійний капітальний ремонт (реконструкцію чи технічне переоснащення) зазначених об’єктів.

Про прийняте рішення повідомляється рекомендованим листом протягом 10 робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.

Крім того, встановлюється, що технічні умови не можуть містити жодних вимог придбавати будь-які товари чи послуги або обов’язку проводити будь-які роботи на користь будь-яких юридичних чи фізичних осіб.

3. Після отримання технічних умов замовник самостійно здійснює будівництво об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури.

4. Під час спорудження інженерних мереж проводиться їх технічне обстеження, а після закінчення будівництва в 15-денний строк складається звіт про проведення технічного обстеження, який направляється суб’єкту надання технічних умов.

У разі якщо замовник має намір одержати відшкодування за спорудження інженерних мереж після передачі їх на баланс відповідному суб’єкту надання технічних умов, він забезпечує незалежну оцінку понесених витрат. Оцінка здійснюється протягом 15 календарних днів.

5. У місячний строк з дня одержання звіту про проведення технічного обстеження суб’єкт надання технічних умов отримує у замовника інженерні мережі.

6. Протягом десяти робочих днів з дня отримання інженерних мереж постачальник (суб’єкт надання технічних умов) відповідних послуг (товарів) зобов’язаний розпочати надання послуг кінцевим споживачам.

7. В шестимісячний строк з дня отримання інженерних мереж суб’єкт надання технічних умов зобов’язаний відшкодувати замовнику понесені ним витрати на їх будівництво, що підтверджені незалежною оцінкою. Оцінка проводиться за рахунок замовника будівництва суб’єктом оціночної діяльності в порядку, встановленому законодавством.

У разі якщо суб’єктом надання технічних умов було прийнято рішення про самостійне проведення будівництва інженерних мереж, в тримісячний строк укладається тристоронній договір на зазначені роботи із визначеною ним юридичною особою, яка виконуватиме такі роботи, та замовником, на якого цим договором покладається функція контролю за своєчасністю проведення зазначених робіт (оскільки вчасне виконання будівельних та інших робіт щодо інженерних мереж напряму залежить від прийняття в запланований строк в експлуатацію об’єкта будівництва).

Також суб’єкт надання технічних умов, який прийняв зазначене рішення, повинен забезпечити належне технічне обстеження та інший технічний супровід будівельних робіт.

При цьому істотними умовами такого тристороннього договору є строк та черговість проведення робіт, обов’язок щомісячно письмово інформувати замовника про хід проведення робіт, відповідальність сторін тощо.

Отже, ключовими новаціями законопроекту є:

запровадження економічно обґрунтованої та справедливої моделі взаємовідносин між замовниками будівництва інженерних мереж та суб`єктами природних монополій, яка прибирає бюрократію, корупціогенні ризики та надмірні витрати;

зобов`язання у загальнодоступному режимі оприлюднювати дані про наявні вільні потужності відповідних мереж, технічний стан усіх мереж та інших об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури, у тому числі всю наявну проектну та іншу технічну документацію, а також задокументовані висновки результатів проведених перевірок та/або випробувань таких мереж та об’єктів;

закріплення можливості відповідних ліцензованих суб’єктів готувати технічні умови та пропонувати їх суб’єктам надання технічних умов (виключне право надання технічних умов залишається за відповідним суб’єктом);

запровадження прозорої та чітко регламентованої за строками процедури видачі технічних умов замовнику будівництва інженерних мереж, що унеможливлює затягування часу та корупціогенні ризики з боку суб’єкта надання технічних умов;

заборона суб’єктам надання технічних умов вимагати від замовника придбання будь-яких товарів чи послуг або проведення будь-яких робіт на користь юридичних чи фізичних осіб;

зобов’язання суб’єкта надання технічних умов в місячний строк отримати від замовника збудовані ним інженерні мережі (після незалежного технічного обстеження);

обов’язок суб’єкта надання технічних умов відшкодовувати в шестимісячний термін замовнику вартість збудованих ним інженерних мереж;

гарантоване не залучення замовника до сплати пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту в разі будівництва таким замовником об`єктів соціальної інфраструктури;

встановлення відповідності планів розвитку відповідних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури містобудівній документації (детальним планам територій, генеральним планам тощо) та встановлення відповідальності за невиконання;

штрафні санкції для суб’єктів надання технічних умов за ненадання або несвоєчасне надання замовнику технічних умов за порушення порядку чи строків, передбачених запропонованим законопроектом механізмом спорудження інженерних мереж;

виключення з Закону України «Про ринок електричної енергії» понять «нестандартне приєднання» та «лінійна частина приєднання» та ставки плати за нестандартне приєднання та встановлення на законодавчому рівні, що плата за будь-яке приєднання потужності до електричних мереж оператора системи розподілу визначається виключно як добуток величини замовленої до приєднання потужності та ставки плати за приєднання.

4. Стан нормативно-правової бази в даній сфері державного регулювання

Нормативно-правовими актами в даній сфері є: Кодекс України про адміністративні правопорушення, Земельний кодекс України, Закони України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про ринок електричної енергії", "Про природні монополії", "Про Антимонопольний комітет України", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про теплопостачання", "Про ринок природного газу".

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту Закону України не потребує додаткових витрат із державного бюджету та місцевих бюджетів.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків

Прийняття законопроекту сприятиме усуненню надмірних інвестиційних витрат, невиправданих витрат часу, а також усуненню корупціогенних факторів при будівництві нових та модернізації існуючих об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури (лінії та мережі електропередачі, зв'язку, мережі тепло- і водопостачання та водовідведення, мережі газопостачання та інші об’єкти газорозподільної системи, інші наземні чи підземні комунікації тощо) та об`єктів соціальної інфраструктури (дитячих садочків, навчальних закладів, лікарень, амбулаторій, спортивних комплексів тощо).

Крім того, прийняття законопроекту забезпечить підвищення місця України в рейтингу Світового Банку “Doing Business”, сприятиме активізації інвестиційної діяльності, зростанню обсягів прямих інвестицій в країну, стимулюванню промислового виробництва, промислового, житлового та громадського будівництва, створенню нових енергоефективних виробництв та сотень тисяч високопродуктивних робочих місць і, як наслідок, підвищенню конкурентоспроможності економіки, подоланню масштабної бідності населення та підвищенню рівня життя громадян України.

Народний депутат України Івченко В.Є.

Лабунська А.В.

Цимбалюк М.М.