Проєкт Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей застосування спеціального декларування за порушення фізичними особами податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що мали місце до 31 грудня 2018 року

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей застосування спеціального декларування за порушення фізичними особами податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що мали місце до 31 грудня 2018 року

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

Згідно із додатком 1 до Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» доходи Державного бюджету України у вигляді податкових надходжень з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на 2019 рік склали 106 155 256, 4 тис. грн, що становить приблизно 10 % від загальної суми доходів нашої держави.

Водночас згідно з інформацією, оприлюдненою на державному порталі Open Budget у 2019 році доходи місцевих бюджетів від податку на доходи фізичних осіб складають: у Вінницькій області - 1 272 830 000 грн, у Волинській області - 619 377 300 грн, у Дніпропетровській області - 3 366 270 303 грн, Донецькій області - 1 599 208 800 грн, Закарпатській області - 651 370 000 грн, у Запорізькій області - 1 542 316 700 грн, у Житомирській області - 920 263 000 грн, в Івано-Франківській області - 693 024 200 грн, Кіровоградській області - 708 800 000 грн, у Київській області - 1 707 000 000 грн, у місті Києві - 22 217 998 000 грн, у Львівській області - 1 975 198 100 грн, у Луганській області - 457 588 900 грн, у Миколаївській області - 843 642 700 грн, в Одеській області - 2 056 322 200 грн, у Полтавській області - 1 370 607 267 грн, у Рівненській області - 658 901 780 грн, у Сумській області - 844 929 500 грн, у Тернопільській області - 542 480 000 грн, у Харківській області - 2 167 600 000 грн, у Хмельницькій області - 822 641 850 грн, у Херсонській області - 594 777 700 грн, у Черкаській області - 842 721 900 грн, у Чернівецькій області - 391 930 400 грн, у Чернігівський області - 734 805 000 грн.

Однак, зазначені вище показники є значно заниженими, враховуючи рівень тіньової економіки держави, який згідно зі звітом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України лише у січні-вересні 2018 року досягнув показника у розмірі 32% від обсягу офіційного ВВП.

Окрім того, значна кількість населення України є неформально зайнятою. Так, згідно з даними Державної служби статистики України кількість такого населення за 2018 рік становить 21, 6% від загальної кількості зайнятого населення віком 15-70 років, а відтак доходи таких громадян залишаються ніяким чином не задекларованими та неоподатковуваними.

У зв’язку з вищезазначеним виникає гостра потреба в запровадженні дієвого механізму, який:

а) з одного боку, дозволив би легалізувати та оподаткувати приховані громадянами України доходи (крім тих, які були отримані від здійснення кримінальної діяльності);

б) з іншої строни, не потребував би залучення значної кількості матеріальних та людських ресурсів держави, необхідних для виявлення таких доходів контролюючими органами під час податкових перевірок та подальшого оскарження донарахованих сум податку та збору у судах.

Одним із таких механізмів є запровадження та проведення спеціального декларування до доходів, прихованих громадянами, під якою розуміється обмежена в часі пропозиція держави сплатити певній групі платників податків визнану ними суму податкового зобов’язання в обмін на певні преференції (знижена ставку податку, звільнення від фінансової, адміністративної та кримінальної відповідальності тощо).

Так, позитивним прикладом такого правового механізму може слугувати Індонезія, у якій така подібна процедура декларування доходу була поділена на три періоди, кожний з яких тривав по три місяці.

Залежно від того, у якому періоді платники задекларували дохід, а також залежно від того, чи були іноземні активи в подальшому були репатрійовані назад в Індонезію, варіювалася і ставка податку, яка мала бути застосована, а саме:

- при декларуванні доходу до кінця вересня 2016 року - ставка 2% або 4% (якщо активи не поверталися в країну);

- при декларуванні доходу до кінця грудня 2016 року - ставка 3% або 6% (якщо активи не поверталися в країну);

- при декларуванні доходу до кінця березня 2017 року - ставка 5% або 10% (якщо активи не поверталися в країну).

При цьому платники податків звільнялися від сплати штрафних санкцій та кримінальної відповідальності за приховування свого часу доходів, які в подальшому були задекларовані у межах застосування податкової амністії, а також встановлюється перелік активів, у які кошти, повернені з-за кордону, могли бути інвестовані платниками.

Одночасно після закінчення періоду застосування податкової амністії до виявленого податковими органами доходу, прихованого і не задекларованого платниками в межах такої амністії, застосовуватиметься штраф у розмірі 200%.

Запровадження податкової амністії у зазначеному вище вигляді дозволило резидентам Індонезії задекларувати приблизно 366 мільярдів доларів США.

Іншим вдалим прикладом застосування податкової амністії у 2016 році може слугувати Бразилія та Аргентина.

Так, у Бразилії після набрання чинності закону про податкову амністію платники могли подати протягом 210 днів спеціальну декларацію, в якій вказували суму доходу, джерело його походження та підтвердження того, що такий дохід був отриманий ними за результатами здійснення законної господарської діяльності.

Платники, які задекларували таким чином дохід мали сплатити з нього податок за ставкою 15%, а також штраф - теж у розмірі 15%. Водночас до доходу, який не перевищував 10 000 бразильських реалів штраф не сплачувався.

Бразилії внаслідок запровадження зазначеної вище податкової амністії вдалося зібрати додаткових 15, 8 млрд. доларів США у вигляді сплачених платниками податкових зобов’язань та штрафних санкцій.

В Аргентині, на відміну від Бразилії, у межах податкової амністії до задекларованого доходу штрафні санкції не запроваджувалися, однак були встановлені знижені ставки податку залежно від його розміру. Так, якщо дохід становив:

- до 350 тис. аргентинських песо - ставка податку застосовувалась у розмірі 0%;

- від 350 до 800 тис. аргентинських песо - ставка податку застосовувалась у розмірі 5 %,

- від 800 тис. аргентинських песо - ставка податку застосовувалась у розмірі 10% або 15% (залежно від періоду, коли такий дохід було задекларовано).

Однак, платники податків, які декларували податковий дохід в межах застосування податкової амністії, податок могли взагалі не сплачувати, якщо за задекларовані кошти ними придбавали державні облігації. Такий механізм мав на меті повернути в державу кошти, які були перебували на рахунках так званих «офшорних» країн.

Внаслідок запровадження податкової амністії платниками податків було задекларовано дохід на загальну суму 116.8 мільйонів доларів, із яких приблизно половина становила кошти, які громадяни Аргентини інвестували закордон (США, Швейцарія, Британські Віргінські острови тощо).

Якщо говорити про країни Європейського Союзу, то неможливо оминути досвід Італії у запровадженні податкової амністії, яка проводилася протягом 2001-2002 років.

Так, платники податків, які в той період скористалися податковою амністію, були зобов’язані сплати податок у розмірі 2, 5% від вартості задекларованого майна або ж інвестувати у державні цінні папери суму, що була еквівалентною 12% вартості цього майна. Взамін зазначені вище платники були звільнені від перевірок доходу, отриманого до застосовування амністії, та отримували гарантії конфіденційності транзакцій по репатріації капіталів чи майна.

Паралельно урядом Італії були встановлені більш жорсткі штрафні санкції за порушення податкового законодавства, в тому числі й конфіскацію прихованого доходу (майна).

Отже, запровадження спеціального декларування в Україні має призвести до збільшення дохідної частини бюджету.

Окрім того, запровадження спеціального декларування одночасно із імплементацією Плану дій BEPS дозволить контролюючим органом отримати необхідну інформацію для мінімізації випадків приховування доходу в майбутніх періодах, без необхідності виділення з боку держави значних додаткових ресурсів.

2. Мета та завдання законопроекту

Метою законопроекту є встановлення ефективного механізму для зменшення рівня тіньових доходів громадян та відтоку капіталу за кордон, внаслідок чого держава недоотримує дохід у вигляді податкових надходжень з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

У результаті запровадження податкової амністії очікується швидке та значне збільшення дохідної частини бюджету без необхідності залучення додаткових ресурсів для самостійного виявлення контролюючими органами прихованого доходу та подальшого оскарження нарахованих грошових зобов’язань та пені в адміністративному та судовому порядку.

Окрім того, самостійне декларування громадянами свого прихованого доходу створить необхідні передумови для подальшої імплементації Плану дій BEPS, який був розроблений Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) для боротьби з розмиванням бази оподаткування і переміщенням прибутків за кордон.

Водночас запропоновані законопроектом зміни до Податкового кодексу України не дозволять легалізувати платникам кошти, отримані від злочинної (кримінальної) діяльності, оскільки такий дохід не підпадатиме під дію податкової амністії.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Законопроектом встановлюється нормативне визначення поняття «спеціальне декларування», під яким розуміється фактично режим звільнення платників податків - фізичних осіб фізичних осіб від юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства України, що мали місце впродовж за будь-якого і одного або декількох податкових періодів до 1 січня 2020 року включно, за умови подальшої сплати податкових зобов’язань, в порядку, строки і розмірах, передбачених цим законопроектом.

Водночас спеціальне декларування не застосовуватиметься до податкових агентів, доходів (активів), отриманих злочинним шляхом, корупційних, або пов’язаних з ними, правопорушень та до доходів, які були виявлені за результатами податкової перевірки контролюючими органами до 01 січня 2020 року.

Для того, щоб скористатися правом на спеціальне декларування платники податків будуть зобов’язані подати Спеціальну декларацію з 1 січня по 31 березня 2020 року та сплатити податкові зобов’язання з прихованих доходів (активів) у розмірі:

- 5 відсотків - для валютних цінностей, рухомого та нерухомого майна, цінних паперів, часток (паїв) у майні юридичних осіб, майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності та/або фінансових інструментів;

- 10 відсотків - для усіх інших майнових прав;

- 2, 5 відсотків - для активів, за рахунок яких відбулося придбання у Декларантом облігацій внутрішньої державної позики, випущених Національним банком України.

Окрім того, перед подання Спеціальної декларації щодо грошових коштів, банківських металів та інших валютних цінностей, платник податків (Декларант) повинен буде розмістити такі активи на рахунках у фінансових установах України, які мають зберігатися на таких рахунках не менше 365 календарних днів, що слідують за 31 березням 2020 року. Водночас це правило не поширюється на випадки використання з метою інвестування таких валютних цінностей у будь-який інший актив, розташований (зареєстрований) на території України та/або з метою придбання декларантом за їх рахунок облігацій внутрішньої державної позики, випущених Національним банком України та номінованих в іноземній валюті у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Протягом 90 днів після 31 березня 2020 року контролюючі органи можуть провести експертну оцінку активів, заявлених в Спеціалізованій декларації, визначивши суму податкового зобов’язання на підставі такої оцінки та шляхом складання відповідного податкового повідомлення-рішення, яке може бути оскаржене у загальному порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Інформація, отримана контролюючими органами в результаті застосування до платників спеціального декларування, є конфіденційною та не може бути розголошена без письмової згоди Декларанта.

Окрім того, доходи на суму 100 000 гривень:

- вважатимуться підтвердженими без подання Спеціалізованої декларації

- вважатимуться амністованими без будь-яких додаткових умов;

- сплата податків за ними не вимагатиметься;

- податкові перевірки щодо джерел отримання не поводитимуться.

4. Стан нормативно-правової бази в даній сфері правового регулювання

Правовідносини у сфері запровадження податкової амністії регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Кримінальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, а також Кодексом України про адміністративні правопорушення.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття проекту Закону не потребуватиме додаткових витрат Державного та місцевих бюджетів України.

Водночас самостійне декларування та відповідно визнання (узгодження) платниками податків прихованих доходів зменшить розмір витрат, які несе держава при здійсненні спроби самостійно виявити такі доходи. А саме при проведенні податкових перевірок та при подальшому розгляді адміністративних скарг та/або позовних заяв (апеляційних та/або касаційних скарг), які подаються платниками при донарахуванні грошових зобов’язань та пені контролюючими органами.

6. Прогноз соціально-економічних, правових та інших наслідків прийняття законопроекту

Прийняття законопроекту збільшить дохідну частину бюджету, полегшить правила ведення господарської діяльності платниками податків в Україні, зменшить витрати часу посадових осіб контролюючих органів на перевірку та оскарження прихованих доходів платників податків, створить умови для повернення капіталу, який був переміщений резидентами України в низько оподатковувані юрисдикції, що у свою чергу зменшить рівень залежності держави від зовнішніх кредиторів.

Народний депутат України Д.О. Гетманцев