Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо доступу до інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо доступу до інфраструктури об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики»

Обґрунтування необхідності прийняття акта

7 лютого 2017 року Верховною Радою України прийнято, а з 4 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» (далі – Закон про доступ), який визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення доступу до інфраструктури об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв’язку, будинкової розподільної мережі для розташування технічних засобів телекомунікацій з метою забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні, встановлює повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, визначає права та обов’язки осіб, які беруть участь у таких господарських відносинах.

На виконання вимог Закону про доступ міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади затверджено ряд нормативно-правових актів, зокрема, правила надання доступу до інфраструктури відповідного об’єкта доступу та методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу.

Не дивлячись на це, розташування операторами електронних комунікацій технічних засобів електронних комунікацій з метою надання споживачам електронних комунікаційних комунікаційних послуг залишається проблематичним.

До сьогодні, з боку органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств та ОСББ відбувається супротив та ігнорування зазначених нормативно-правових актів. Зокрема, органи місцевого самоврядування не приймають відповідні рішення про затвердження розмірів плати за доступ до об’єктів комунальної власності. Окремі ОСББ, керуючись власними статутами та рішеннями загальних зборів, відмовляються укладати договори з доступу та пропонують операторам укладати договори сервітуту на невигідних умовах, зокрема, в частині оплати права використання майна співвласників ОСББ. Існують також і випадки, коли до оператора, який використовує нерухоме майно державної власності для розташування електронних комунікаційних мереж, виставляються вимоги з боку регіонального відділення Фонду державного майна України укладати договір оренди державного майна та з боку власника укладати договір з доступу. Наслідком невиконання Закону про доступ власниками (володільцями) інфраструктури об’єктів доступу є неможливість прокладання електронних комунікаційних мереж, в т.ч. у віддалені населені пункти країни, встановлення високої плати за розміщення мереж, з використанням яких надаються електронні комунікаційні послуги, що, в свою чергу, призводить до здорожчання таких послуг.

Ігнорування з боку ОСББ, управляючих компаній, а також органами місцевого самоврядування вимог Закону про доступ призводить до обмеження доступу операторів до інфраструктури об’єктів доступу і відповідно обмежує доступ споживачів електронних комунікаційних послуг, спотворює конкуренцію, провокує монопольні прояви на ринку послуг з доступу до інфраструктури.

Найчастіші випадки ухилення від укладення договорів з доступу виникають, коли об’єктами доступу є об’єкти будівництва.

Отже, з практичного застосування Закону про доступ виникла необхідність розширити визначення терміну «власник (володілець) інфраструктури об’єкта доступу».

З практики взаємодії операторів з власниками (володільцями) інфраструктури об’єкта доступу, які здійснюють управління багатоквартирними будинками, зокрема, управляючими компаніями, ОСББ, необхідно чітко визначити, що дія Закону про доступ поширюється на ці категорії. Складність взаємовідносин операторів з цими категоріями виникає, насамперед, через нечітке визначення сфери дії Закону про доступ, адже визначення терміну «власник (володілець) інфраструктури» досить широке. Тому, при застосуванні Закону про доступ, виникла потреба конкретизувати сферу дії цього Закону з метою уникнення нівелювання спеціальності його норм по відношенню до законів України «Про особливості управління багатоквартирними будинками», «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Закон про доступ також пропонується доповнити новими положеннями, які дозволять вирішити проблему певної невизначеності, що виникає в період зміни власника (володільця) інфраструктури об’єкта доступу.

Законом про доступ не передбачено, яким чином оператори постачальники електронних комунікаційних послуг можуть отримати доступ до об’єктів будівництва у будинках, які вже введені в експлуатацію, де ОСББ не створено, а конкурс з визначення управителя не проведений. Отже, в цих випадках Закон про доступ майже не працює, що, фактично, блокує операторам електронних комунікацій доступ до об’єктів будівництва, власником яких є співвласники багатоквартирних будинків.

В процесі реорганізації комунальних підприємств, ЖЕКів, списання з балансу комунальних підприємств об’єктів інфраструктури, створення ОСББ, впровадження інституту управляючих компаній в багатоквартирних будинках – укладення чи переукладення договорів з доступу вимагає від оператора значних часових ресурсів, зокрема, на пошук нового власника (володільця), встановлення його прав на об’єкт доступу, тощо. Деякі будинки після процедури списання з обліку комунальної власності певний час залишаються взагалі не визначеними з формою управління. При цьому, раніше створена мережа в будинку активно експлуатується, потребує безперешкодного доступу для технічного обслуговування, належного функціонування з метою надання послуг абонентам.

В таких випадках існують непоодинокі спроби нового власника (володільця) вимагати від замовника, що має власні електронні комунікаційні мережі в/на об’єкті інфраструктури, які розміщенні за згоди попереднього власника, отримати нові технічні умови та розроблення і погодження нової проектної документації на електронну комунікаційну мережу, що активно експлуатується вже тривалий час.

Оскільки, регулювання відносин між власником (володільцем) інфраструктури об’єкта доступу та замовником є новим в українському законодавстві, то, не всі власники (володільці) сприймають положення Закону про доступ, як обов’язкові до виконання, і те, що доступ до інфраструктури об’єкта доступу – це один з видів платного строкового користування майном та вимагають додаткового укладення договорів оренди. Особливо це стосується власників (балансоутримувачів) державного та комунального майна. Відтак, Закон про доступ пропонується доповнити положеннями, якими заборонятиметься вимагати від замовника укладення будь-якого іншого договору (оренди, сервітуту тощо), крім і замість договору з доступу.

Закон про доступ передбачає необхідність встановлення відповідною методикою визначення плати за доступ механізму визначення розміру плати за доступ у вигляді формули із пропорційним розподілом витрат власника (володільця) інфраструктури об’єкта доступу між замовниками, якщо вони використовують одні й ті самі елементи інфраструктури об’єкта доступу. Разом з цим, Закон про доступ не визначає для власника (володільця) інфраструктури об’єкта доступу обов’язку застосування цієї вимоги при розрахунку. На практиці, власник (володілець) відмовляє у такому перерозподілі з різних мотивів, зокрема, з посиланням на відсутність прямої норми закону щодо умов визначення власником інфраструктури плати за доступ, комерційну таємницю тощо.

Відтак, Закон про доступ пропонується доповнити положеннями, які визначатимуть, що розмір періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу має обов’язково враховувати пропорційний розподіл витрат на утримання елементів інфраструктури об’єкта доступу, пов’язаним з наданим доступом власником між всіма замовниками, що використовують одні й ті самі елементи інфраструктури об’єкту доступу.

Закон про доступ пропонується також доповнити положеннями, які встановлюватимуть, що граничні розміри плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу, визначені у частині сьомій статті 17 цього Закону, включають всі податки і збори, передбачені законодавством.

Запропоновані доповнення усуватимуть існуючі колізії, якими користуються власники (володільці) інфраструктури об’єкта доступу при нарахуванні ПДВ до граничних розмірів плати. Таке доповнення також узгоджується з методиками визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об’єкта доступу.

Змінами до пункту 3 частини сьомої статті 17 Закону про доступ також пропонується при застосуванні граничних розмірів плати за доступ розділити житлові будівлі та нежитлові, для того, щоб була можливість обмежити граничну вартість доступу не лише в житлові будинки, а й в офісні приміщення без квартир, чи на об’єкти інфраструктури, в яких не проживають та не працюють люди.

Закон зовсім не передбачає відповідальності власників інфраструктури за ненадання доступу до інфраструктури, що і є основною причиною його невиконання. Така ситуація зумовила потребу введення відповідальності за порушення норм цього Закону щодо доступу до інфраструктури об’єкта доступу.

Враховуючи технологічну можливість розміщення проводів виключно на опорах освітлення, стовпах та інших об’єктах, велику відстань прокладення лінії, низьку вартість оплати для населення за послугу проводового радіомовлення та стратегічне навантаження, адже мережею проводового радіомовлення транслюються сигнали оповіщення у разі виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного чи воєнного стану, пропонується Закон про доступ доповнити пунктом, який визначатиме, що за технічні засоби електронних комунікацій, які складаються з мереж проводового радіомовлення, розміщені до дня набрання чинності цим Законом на елементах інфраструктури об’єктів будівництва, електроенергетики та транспорту всіх форм власності, плата за доступ не справляється.

Співвласники багатоквартирного будинку, у передбаченому законом порядку, мають право уповноважити управителя укладати від їх імені договір з доступу. І, навпаки, управитель не має права укладати договори з доступу, якщо співвласниками багатоквартирного будинку, у передбаченому законом порядку, не було прийняте відповідне рішення. Оскільки така послуга не включена до послуг з управління багатоквартирним будинком, перелік яких встановлений частиною першою статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», законопроектом пропонується усунути дані прогалини.

Перед початком процедур з укладення договору з доступу, в більшості випадків, постачальникам електронних комунікаційних послуг не відома уповноважена особа, яка представляє співвласників багатоквартирних будинків, в яких не створено ОСББ, у відносинах пов’язаних з доступом до інфраструктури такого об’єкта будівництва як багатоквартирний будинок. Оскільки, операторам для розміщення технічних засобів електронних комунікацій необхідний доступ до спільного майна багатоквартирних будинків, а питання, щодо розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміни та скасування обмежень щодо користування ним відповідно до пункту 1 частини другої статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» відноситься до повноважень зборів співвласників, оператори електронних комунікацій повинні мати можливість звернутись до співвласників для обрання ними уповноваженої особи, яка б мала право від імені співвласників укладати договори з доступу і була б відповідальною за їх виконання. Так, як оператори не мають права скликати збори співвласників, а таке право відповідно до частини третьої статті 10 зазначеного вище Закону є лише у ініціативної групи у кількості не менше трьох співвласників та в управителя, то, законопроектом пропонується надати право операторам звертатись до управителя з проханням скликати збори співвласників для обрання уповноваженої від них особи і таке прохання повинне бути виконане управителем в обов’язковому порядку.

2. Мета та завдання прийняття акта

Метою законопроекту є створення сприятливих умов операторам електронних комунікаційних послуг для розташування технічних засобів електронних комунікацій та надання послуг споживачам, як фізичним, так і юридичним особам.

Прийняттям законопроекту буде усунуто прогалини у Законі про доступ, які надають можливість окремим власникам (володільцям) інфраструктури об’єктів доступу ухилятись від його виконання. В свою чергу, оператори отримають змогу прокладати електронні комунікаційні мережі за граничними розмірами плати за доступ, встановленими у Законі про доступ, здійснювати покриття мережами у віддалених регіонах країни.

3. Нормативно-правова база у даній сфері правового регулювання

Основними нормативно-правовими актами у даній сфері правового регулювання, окрім Закону про доступ, також є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Закон України «Про оренду державного та комунального майна».

Реалізація положень поданого законопроекту після його прийняття потребує внесення змін до вказаних законів України та потребує приведення державними органами їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація положень законопроекту додаткових видатків з Державного бюджету України не потребує.

5. Запобігання корупції

У законопроекті відсутні положення, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

6. Прогноз результатів

Прийняттям законопроекту буде усунуто прогалини у Законі про доступ, які надають можливість окремим власникам (володільцям) інфраструктури об’єктів доступу ухилятись від його виконання. Зазначене забезпечить операторам електронних комунікацій більш ефективно здійснювати свою господарську діяльність у сфері надання електронних комунікаційних послуг та прокладати електронні комунікаційні мережі у найвіддаленіші регіони країни з метою забезпечення електронними комунікаційними послугами населення.

Народні депутати України Федієнко О.П.

Крячко М.В.