Проєкт Закону про внесення змін до статті 5 Закону України "Про ціни і ціноутворення" щодо відновлення державного регулювання цін

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України "Про внесення змін до статті 5 Закону України "Про ціни і ціноутворення" щодо відновлення

державного регулювання цін"

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Низька ефективність державного регулювання в економічній і соціальній сфері, яка спостерігається вже шостий рік поспіль, обумовлює дедалі більше скорочення платоспроможності українського населення та зубожіння його основних верств. Одним із прикладів такого неефективного регулювання стало ухвалення у 2016-2017 рр. низки урядових рішень, спрямованих на відмову від державного контролю за ціноутворенням на соціально значущі товари в Україні, що фактично означало ліквідацію одного з механізмів соціального захисту та підтримки соціально уразливих категорій українських громадян.

Так, 22.09.2016 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 656 "Про реалізацію пілотного проекту щодо тимчасового обмеження застосування постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 та постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 року № 1222". Цією постановою з 1 жовтня 2016 року на тримісячний період було запроваджено пілотний проект щодо призупинення державного регулювання цін на товари і послуги у сфері виробництва та реалізації продовольчих товарів. Фактично, зміст пілотного проекту полягав у скасуванні майже 20-річної практики стримування цін за рахунок обмеження торговельних націнок (їх встановлення на рівні не вище 15% без урахування витрат з їх транспортування у міжміському сполученні) на соціальні значущі продукти харчування, а саме: борошно, хліб, макаронні вироби, крупи, цукор, яловичину, свинину і м’ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, яйця курячі, олію соняшникову.

На початку 2017 року представниками Уряду було оприлюднено заяви щодо нібито успішності цього експерименту, хоча за даними Української асоціації постачальників роздрібних мереж, саме в останньому кварталі 2016 р. (тобто в період зазначеного урядового експерименту) сформувалася чітка негативна тенденція щодо прискореного зростання цін на соціально значущі продукти харчування. Так, з 23 основних продуктів харчування 19 під час тримісячного експерименту дорожчали швидше, ніж за весь інший період минулого року. Зокрема, за період з 30 вересня по 29 грудня 2016 року зросли в ціні: курячі яйця – на 39,9%; вершкове масло – на 21,7%; молоко (жирністю 2,5%) – на 18,4%; сир (жирністю 9%) – на 10,8%; цукор – на 8%.

Вказана негативна тенденція зростання цін очевидно позначилася на інфляційній динаміці – за підсумками 2016 року споживча інфляція в Україні сягнула 12,4%, тоді як у середньому в країнах ЄС аналогічний показник за вказаний період склав лише 1,2%.

На початку червня 2017 року Кабінет Міністрів України офіційно затвердив остаточну відмову від державного контролю за ціноутворенням на соціально значущі товари, ухваливши постанову № 394 від 07.06.2017, якою, зокрема, припинено дію урядових постанов "Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари" від 17.10.2007 № 1222 та "Про затвердження Порядку формування цін на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання" від 17.04.2008 № 373.

Скасування Урядом державного контролю за ціноутворенням на соціальні групи товарів мало значні негативні соціально-економічні наслідки та сформувало додаткові соціальні ризики та загрози в українському суспільстві.

По-перше, одним з головних негативних наслідків стало прискорення інфляційної динаміки, зумовлене спекулятивним сплеском цін за відсутності будь-якого державного контролю.

За офіційними даними Держстату, протягом жовтня 2016 року – грудня 2018 року мало місце значне зростання цін: на хліб пшеничний – на 110%; на хліб житній – на 82%; на ковбаси варені – на 60%; на м'ясо (яловичину) – 54%; на свинину – 62%; на сало – 51%; на молоко – 108%; на масло вершкове – 77%; на сметану – 73%; на яйця – 79%; на овочі – від 43% до 148%.

Експерти зазначають, що скасування держрегулювання цін на соціально значущі продукти харчування призвело до того, що українці купують їжу практично за європейськими цінами (уже сьогодні м'ясо і курятина практично досягли європейських цін). При тому, що середньомісячна номінальна зарплата в Україні в середньому за 2018 рік складала 8865 грн. або 276 євро (за середньорічним обмінним курсом НБУ), а це, зокрема, в 4,0 – 4,5 рази менше, ніж в Польщі (1102 євро), Чехії (1149 євро) та Естонії (1221 євро).

По-друге, зазначене вище стрімке зростання цін на соціально значущі товари, ураховуючи одночасне різке скорочення реальних доходів населення та абсолютно неадекватну інфляційній динаміці індексацію соціальних стандартів, призвели до подальшого скорочення платоспроможності населення України та зубожіння його основних верств. Вражаюче зростання масштабів і глибини бідності в Україні відмічають авторитетні міжнародні структури та вітчизняні експерти.

Зокрема, у світовому рейтингу добробуту домогосподарств за 2018 рік, складеному швейцарським фінансовим консорціумом "Credit Suisse", Україна за розміром активів у розрахунку на одного жителя (на рівні 1563 долл. США) увійшла до двадцятки найбідніших країн серед 140 держав світу.

За даними Держстату, сьогодні понад 57% українського населення потерпає, принаймні, від однієї з трьох форм бідності, які оцінює Державна служба статистики (відповідно, за відносним критерієм за витратами; за доходами нижчими за фактичний прожитковий мінімум; за ознаками депривації населення). З іншого боку, за встановленою під час соціологічних досліджень самооцінкою українських домогосподарств, на початку 2019 року 72% від їх загальної кількості оцінювали свій матеріально-фінансовий стан як "бідність", а понад 40% домогосподарств через крайнє зубожіння постійно відмовляли собі у найнеобхіднішому, крім харчування.

По-третє, скасовуючи у 2016-2017 рр. практику державного регулювання цін на соціально значущі продовольчі товари, яка багато років відігравала роль запобіжника процесів стрімкого зубожіння населення, Уряд навіть не вважав за потрібне впровадити відповідні компенсаторні механізми – наприклад, у вигляді адресних продовольчих програм, які розраховані на найбільш соціально уразливі категорії населення.

Ураховуючи, що на сьогодні у середньому по країні в структурі сукупних споживчих витрат українських домогосподарств майже 50% припадає на продовольчі товари та харчування поза домом, а у населення з найнижчими середньодушовими доходами витрати на харчування перевищують 63% всіх сукупних витрат, фактично Україна наближається до межі продовольчої безпеки (за міжнародними критеріями продовольча небезпека наступає тоді, коли 60% сукупних витрат домогосподарств становлять витрати на продовольство).

У кінцевому підсумку, відмова Уряду у 2016-2017 рр. від контролю за ціноутворенням на соціально значущі продукти харчування стала вагомим «внеском» у цілеспрямований демонтаж системи соціального захисту та підтримки населення в Україні. Така ситуація є живильним середовищем для високої споживчої інфляції (за підсумками січня-липня 2019 р. порівняно з аналогічним періодом попереднього року вона вже сягнула 9,0%) і потенційно веде до подальшого зубожіння населення та посилення соціальної напруги в українському суспільстві, а тому вимагає невідкладного втручання з боку Парламенту та визначення чітких напрямів державної політики у цій сфері.

2. Цілі і завдання прийняття акта

Мета і завдання проекту – посилення соціального захисту найбільш уразливих верств населення України шляхом забезпечення відновлення Урядом державного цінового регулювання на соціально значущі продовольчі товари та вжиття заходів для зменшення граничних торговельних надбавок на основні соціальні продукти харчування.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту акта

Стаття 5 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначає повноваження Кабінету Міністрів України у сфері ціноутворення.

Проектом пропонується доповнити статтю 5 новою частиною, яка встановлює функції Уряду в обов’язковому порядку визначати повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо регулювання цін і тарифів на такі товари і послуги у сфері виробництва та реалізації продовольчих товарів:

граничні рівні рентабельності та торговельні надбавки на дитяче харчування;

граничні розміри плати за послуги, що надаються у торговельних об’єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів;

граничні рівні цін, нормативи рентабельності (у розмірі не вище 15 відсотків) за надання в оренду торгових приміщень (площ), торговельно-технологічного та/або холодильного устаткування у торговельних об’єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів;

граничні торговельні (постачальницько-збутові) надбавки до оптової ціни виробника (митної вартості) на борошно, хліб, макаронні вироби, крупи, цукор, яловичину, свинину і м’ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, олію соняшникову, яйця курячі (у розмірі не вище 10 відсотків без урахування витрат з їх транспортування у міжміському сполученні);

граничні рівні рентабельності виробництва борошна пшеничного вищого, першого і другого сорту, борошна житнього обдирного, хліба вагою більш як з борошна пшеничного вищого, першого і другого сорту та їх суміші, борошна житнього та суміші борошна пшеничного та житнього простої рецептури (борошно, дріжджі, сіль, вода) без додавання цукру, жиру, інших наповнювачів, а також хліба і хлібобулочних виробів для діабетиків;

оптово-відпускні ціни на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, крупи гречані, яловичину, свинину, м’ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко коров’яче питне (пастеризоване, фасоване у плівку), сир, сметану, масло вершкове, яйця курячі, цукор, олію соняшникову шляхом декларування їх зміни;

граничні рівні рентабельності пакування (фасування) продовольчих товарів, щодо яких запроваджено державне регулювання цін, без урахування вартості сировини (у розмірі не вище 10 відсотків).

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

У цій сфері правового регулювання діють Конституція України, Закон України "Про ціни та ціноутворення" та акти Кабінету Міністрів України, що прийняті на його виконання.

Реалізація проекту не потребує внесення змін до інших законодавчих актів.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття законопроекту не потребуватиме додаткових видатків із Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта

Прийняття запропонованого проекту дозволить відновити державне цінове регулювання на соціально значущі продовольчі товари, тобто важливу державну функцію щодо стримування цін на основні соціальні продукти харчування.

Це, в свою чергу, надасть змогу дещо уповільнити темпи повного зубожіння громадян України, значна частина яких вже перебуває за межею бідності, стрімкий ріст на продукти харчування та шалені темпи інфляційних процесів, що спостерігаються протягом останніх п’яти років.

Народний депутат України Королевська Н.Ю.