Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні

Пояснювальна записка

до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»

Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

На теперішній час в Україні зареєстровано 2635544 млн. осіб з інвалідністю (дані МОЗ станом на 1 січня 2018 р.), що

становить більш як 5,7 відсотка загальної чисельності населення. Основоположним документом, що визначає соціальну політику держави у сфері соціального захисту та системи реабілітації осіб з інвалідністю, є ратифікована Україною 16 грудня 2009 Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю, яка визначає інвалідність як поняття, яке еволюціонує, і що інвалідність є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми, які мають порушення здоров'я, і відносницькими та середовищними бар'єрами і яка заважає їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.

В усьому світі контекст, в рамках якого реалізується політика інтеграції осіб з інвалідністю в суспільство, суттєво змінився. У розвинених державах світу та країнах-членах ЄС застосовується соціальна модель інвалідності, що передбачає та забезпечує залучення осіб з інвалідністю до ефективної участі в житті суспільства на рівні з іншими громадянами. Саме на таку стратегічну ціль, згідно соціальної моделі інвалідності, спрямовується державна соціальна політика підтримки та захисту людей з особливими потребами.

В Україні, на відміну від розвинутих країн світу, стосовно людей з особливими потребами застосовується застаріла медична модель інвалідності, за якою інвалідність визначається як міра втрата здоров’я, що негативно позначається на усіх головних напрямах і сферах державної політики забезпечення соціальної захищеності осіб з інвалідністю:

1. Діючій системі проведення медико-соціальної експертизи, підготовки і виконання індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю, державної підтримки реабілітації осіб з інвалідністю та задоволення їхніх потреб у відновленні здоровʼя. Як наслідок дії застарілої медичної моделі інвалідності, в Україні система МСЕК підпорядкована Міністерству охорони здоров’я, а не центральному органу виконавчої влади з питань соціальної політики, як це є у країнах Європейського Союзу, Японії, Росії.

Табл. 2. Відомче підпорядкування

системи медико-соціальної експертизи у різних країнах світу

У результаті хибної інституційної побудови МСЕК, у комісіях медико-соціальної експертизи на теперішній час задіяні практично лише медики (тобто інвалідів з важкими категоріями інвалідності намагаються лікувати). Діяльність таких комісій має вкрай непрозорий і закритий характер. МСЕК вважається однією з найбільш корумпованих установ у сфері державної соціальної політики. Непоодинокими є факти, коли інвалідність та пов’язане з нею відповідне пенсійне забезпечення у комісіях МСЕК можна отримати за хабар. Масовими є випадки, коли права осіб з інвалідністю, які справді потребують соціального захисту з боку держави, обмежуються і порушуються, про що свідчать численні скарги, публікації у ЗМІ про корупцію і зловживання у МСЕК. Практично в кожної особи з інвалідністю в Україні слово «МСЕК» сьогодні неодмінно асоціюється з поневіряннями, безправністю і моральним приниженням.

Одна з найголовніших причин корупції у МСЕК – її хибна інституційна будова, що зумовила поєднання в одній установі конфліктуючих функцій. Лікарі, які входять до складу медико-соціальних експертних комісій, з одного боку, приймають важливі державницькі рішення, пов’язані з розподілом бюджетних і матеріальних ресурсів (встановлюють інвалідність, яка дає право людям на отримання пенсій та відповідних засобів реабілітації), а, з іншого боку, вони не є державними службовцями і не несуть у повній мірі відповідальності за корупційні дії згідно законодавства.

Якість підготовки у системі МСЕК індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю, якою займаються переважно медичні працівники, перебуває на низькому рівні. До цієї важливої соціальної роботи (ключового напряму державної соціальної політики) не залучаються спеціалісти із комплексної реабілітації осіб з інвалідністю, соціальні експерти-реабілітологи, соціальні експерти всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю, які позбавлені жодних можливостей участі у проведенні медико-соціальної експертизи та забезпеченні реабілітації осіб з інвалідністю.

У результаті, підготовлені структурами МСЕК індивідуальні програми реабілітації осіб інвалідністю не містять належних заходів із соціальної і соціально-трудової реабілітації осіб з інвалідністю, що мають вирішальне значення для впровадження і реалізації в Україні сучасної соціальної моделі інвалідності, залучення осіб з інвалідністю до ефективної участі в житті суспільства на рівні з іншими громадянами. Це позбавляє мільйони осіб з інвалідністю в Україні можливостей ефективної соціальної інтеграції та повноцінного життя, прирікає їх на соціальну ізоляцію.

Реформування потребує також діюча система державної підтримки реабілітації осіб з інвалідністю та задоволення ними їхніх потреб у відновленні здоров’я, зокрема, в частині їх пільгового транспортного обслуговування.

Відповідно до ч. 3 ст. 38-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю першої групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю або дитину з інвалідністю), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту тільки в період з 1 жовтня по 15 травня. Тоді як саме теплий період року є найбільш сприятливим для реабілітації осіб з з інвалідністю і задоволення ними їхніх потреб у відновленні здоров’я, сприяння якому є обов’язком держави у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, відповідно до ст. 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Відсутність сприятливих правових і економічних умов для покращення доступності послуг із пільгового транспортного обслуговування осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю для задоволення їхніх потреб у відновленні здоров’я у теплий період року (з 16.05 по 30.09) суттєво обмежує можливості їхньої реабілітації та повноцінного життя. До того ж, зазначена норма є дискримінаційною щодо осіб з інвалідністю, адже інші соціально незахищені категорії (студенти денної форми навчання вищих навчальних закладів (I-IV рівнів акредитації), учні професійно-технічних навчальних закладів, незалежно від форм власності) впродовж цілого року користуються правом пільгового проїзду в міському і приміському пасажирському транспорті та міжміському автомобільному і залізничному транспорті територією України.

Зазначимо, що згідно з ч. 2 ст. 5 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, ратифікованої Законом України від 16.12.2009 р. №1767-VI, держави-учасниці забороняють будь-яку дискримінацію за ознакою інвалідності і гарантують особам з інвалідністю рівний та ефективний правовий захист від дискримінації на будь-якому ґрунті.

2. Діючій політиці забезпечення зайнятості та працевлаштування працездатних осіб з інвалідністю. В Україні застосовується пасивна модель працевлаштування людей з особливими потребами. Працездатні особи з інвалідністю, які хочуть знайти роботу, згідно з діючим законодавством, мають на рівні з усіма іншими громадянами реєструватися у державній службі зайнятості та набувати статусу безробітних. Практично не враховується роль праці особи з інвалідністю, як найголовнішого способу її соціально-трудової реабілітації, соціальної інтеграції і залучення до ефективної участі в житті суспільства на рівні з іншими громадянами.

Працевлаштування осіб з інвалідністю позбавлене належного інформаційного і методичного забезпечення. Не ведеться спеціалізований облік працездатних осіб з інвалідністю і вакансій (за місцем їх проживання), на яких можуть бути працевлаштовані особи з особливими потребами відповідних категорій. Це унеможливлює належне інформаційне забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, їх ефективну соціально-трудову реабілітацію, створює системні перешкоди на шляху запровадження в Україні соціальної моделі інвалідності, спрямованої на залучення людей з особливими потребами до ефективної участі в житті суспільства на рівні з іншими громадянами.

3. Діючій системі державної підтримки і забезпечення діяльності громадських організацій осіб з інвалідністю та заснованих ними підприємств і організацій. На сьогоднішній день діють такі форми державної підтримки, як надання різних видів фінансової допомоги захисту осіб з інвалідністю за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів. Однак діючі процедури адміністрування і застосування такої державної підтримки мають неефективну інституційну будову, надзвичайно ускладнені і довготривалі, містять дублюючі функції, переобтяжені численними недоцільними бюрократичними бар’єрами.

До того ж, різні види фінансової допомоги за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів надаються підприємствам і організаціям громадських організацій осіб з інвалідністю та роботодавцям не за прозорими критеріями і не на конкурсних засадах, що підриває ефективність і результативність їх використання.

Унаслідок бюрократично обтяжливих і довготривалих процедур фінансової підтримки підприємства та організації громадських організацій осіб з інвалідністю, які виконують соціально важливі проекти, змушені місяцями чекати на рішення чиновників, щоб отримати необхідну фінансову допомогу від Фонду соціального захисту інвалідів. Це вкрай негативно позначається на їхньому фінансово-економічному становищі, перешкоджає в реалізації прав і законних інтересів осіб з інвалідністю, суттєво ускладнює їх залучення до ефективної участі в житті суспільства на рівні з іншими громадянами.

Все це підтверджує, що діюча система (в особі спеціалізованих інституцій) державного забезпечення соціального захисту і підтримки осіб з інвалідністю, громадських організацій осіб з інвалідністю і заснованих ними підприємств та організацій вимагає негайного і докорінного реформування.

II. Цілі, завдання та основні положення законопроекту

Ціллю законопроекту є урегулювання першочергових проблем у сфері державного соціального захисту осіб з інвалідністю та докорінне реформування діючої системи їх державної соціальної підтримки і забезпечення (системи МСЕК, Фонду соціального захисту інвалідів, процедур надання різних видів фінансової допомоги підприємствам і організаціям громадських організацій осіб з інвалідністю і роботодавцям).

Зокрема, законопроект передбачає:

1. Створення спеціалізованої державної служби з питань медико-соціальної експертизи та реабілітації, що забезпечить:

- адаптацію практики проведення медико-соціальної експертизи та реабілітації в Україні до стандартів ЄС, ліквідацію і гармонізацію існуючих на сьогодні конфліктуючих функцій у структурі МСЕК, усунення підстав і загроз корупції та порушень прав осіб з інвалідністю;

- суттєве підвищення відкритості, прозорості і підзвітності процедур проведення медико-соціальної експертизи, запровадження персональної відповідальності членів комісій з питань медико-соціальної експертизи та реабілітації за дотримання законодавства та реалізацію прав і законних інтересів осіб з інвалідністю;

- суттєве підвищення ефективності підготовки і виконання індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю, удосконалення кадрового та організаційного забезпечення підготовки та виконання заходів соціальної і соціально-трудової реабілітації осіб з інвалідністю.

2. Розширення прав всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю на участь у проведенні медико-соціальної експертизи, що забезпечить:

- безпосередню участь делегованих представників (соціальних експертів, соціальних експертів-реабілітологів) всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю у складі комісій з питань медико-соціальної експертизи та реабілітації;

- надання права всеукраїнським громадським організаціям осіб з інвалідністю проводити незалежну (громадську) медико-соціальну експертизу, результати якої підлягають обов’язковому розгляду і врахуванню або аргументованому відхиленню комісіями з питань медико-соціальної експертизи та реабілітації.

3. Запровадження конкурсного механізму надання Фондом соціального захисту інвалідів різних видів фінансових допомог для виконання цільових проектів працевлаштування та соціально-трудової реабілітації осіб з інвалідністю (запровадження державного проектного менеджменту у діяльність Фонду соціального захисту інвалідів), що забезпечить:

- докорінне підвищення результативності і продуктивності використання коштів Фонду соціального захисту інвалідів та їх раціонального розподілу за найбільш першочерговими потребами, усунення існуючих на сьогодні високих загроз і підстав корупції та фінансово-адміністративних зловживань при розподілі фінансових коштів і наданні фінансових допомог;

- збільшення показників зайнятості, соціально-трудової реабілітації і створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, підвищення результативності використання коштів роботодавцями, підприємствами і організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю.

4. Реформування діючої системи працевлаштування працездатних осіб з інвалідністю, зокрема, запровадження спеціалізованого публічного обліку працездатних осіб з інвалідністю за територіями (місцевостями) їх проживання, наявними на них вакансіями, на яких можуть бути працевлаштовані особи з інвалідністю відповідних категорій, що забезпечить:

- покращення організації, координації та інформаційно-методичного забезпечення різних державних інституцій (Державної служби зайнятості, Фонду соціального захисту інвалідів) у сфері підтримки працевлаштування і соціально-трудової реабілітації осіб з інвалідністю;

- залучення громадських організацій осіб інвалідністю до проведення обліку працездатних осіб з інвалідністю з наданням відповідної фінансової підтримки такої діяльності за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів.

5. Усунення дискримінації осіб з інвалідністю, порівняно з іншими незахищеними верствами населення, у сфері пільгового транспортного обслуговування та надання їм права пільгового проїзду впродовж цілого року, в тому числі у період з 16 травня по 30 вересня – на внутрішніх лініях (маршрутах) залізничного, автомобільного транспорту для задоволення потреб у відновленні здоров’я осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, що забезпечить:

- створення належних правових і економічних умов для ефективної реабілітації осіб з інвалідністю та задоволення ними їхніх потреб у відновленні здоров’я у найбільш сприятливий – теплий період року;

- підвищення соціальної захищеності осіб з інвалідністю, більш активне залучення інвалідів до ефективної участі в житті суспільства на рівні з іншими громадянами.

6. Забезпечення безоплатного медичного обслуговування та підлітків в реабілітацію осіб з інвалідністю в реабілітаційних установах, незалежно від форм власності таких закладів.

III. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання.

У даній сфері правового регулювання діє Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні».

Реалізація запропонованого проекту потребує внесення змін до зазначених законодавчих актів з метою підвищення соціальної захищеності осіб з інвалідністю та приведення їхніх положень у відповідність до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї».

Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація положень Закону у разі його прийняття призведе до додаткових видатків з Державного бюджету України, які будуть враховані при підготовці Державного бюджету на наступний рік на заходи щодо реалізація положень Закону в разі його прийняття.

V. Прогноз соціально-економічних, правових та інших наслідків прийняття Закону

Прийняття законопроекту забезпечить суттєве удосконалення та підвищення ефективності системи державного соціального захисту і підтримки осіб з інвалідністю, їх громадських організацій, заснованих ними підприємств та організацій. Це дасть змогу запровадити в Україні соціальну модель інвалідності, створити належні правові та економічні умови для підвищення соціальної захищеності осіб з інвалідністю, їхньої комплексної реабілітації, задоволення їхніх потреб у відновленні здоров’я.

Прийняття законопроекту забезпечить докорінне покращення показників і результатів соціальної і соціально-трудової реабілітації осіб з інвалідністю, створення нових спеціально пристосованих робочих місць та покращення зайнятості працездатних осіб з інвалідністю, залучення осіб з інвалідністю до ефективної участі в житті суспільства на рівні з іншими громадянами.

Народний депутат України Тимошенко Ю.В.

Цимбалюк М.М.

Соболєв С.В.

Кириленко І.Г.

Волинець М.Я.

Наливайченко В.О.

Мейдич О.Л.

Пузійчук А.В.