Тип: Звичайний
№ 16149
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Статус: Опрацьовується в комітеті
Субʼєкт: Народний депутат України
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проєкту Закону України «Про внесення змін до статті 5
Закону України «Про виконавче провадження»
щодо удосконалення питань стягнення основної винагороди
виконавця та передачі виконавчого провадження
1. Обґрунтування необхідності прийняття проєкту закону
Виконання судових рішень є невід’ємною частиною судового розгляду
в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,
що передбачає право на справедливий суд.
З 2016 року система примусового виконання судових рішень і рішень
інших органів в Україні передбачає змішану модель. Так, примусове виконання
рішень покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених
Законом України «Про виконавче провадження» випадках – на приватних
виконавців. Саме запровадження такої моделі примусового виконання
дозволило покращити стан виконання рішень в Україні.
Ухвалений у 2016 році Закон України «Про виконавче провадження», що
регламентує процедуру здійснення виконавчого провадження, визначає
засадами виконавчого провадження обов’язковість виконання рішень,
законність, диспозитивність, справедливість, неупередженість та об’єктивність,
розумність строків виконавчого провадження.
Водночас практика застосування законодавства виявила низку норм, що не
відповідають засадам виконавчого провадження та ускладнюють своєчасне й
повне виконання.
Цей законопроєкт покликаний врегулювати проблемні питання щодо
визначення особливостей стягнення основної винагороди і витрат виконавчого
провадження та передачі виконавчих проваджень.
Слід звернути увагу, що під час виконання рішення приватним
виконавцем, з боржника в порядку передбаченому для стягнення виконавчого
збору, стягується основна винагорода приватного виконавця (державним
виконавцем стягується виконавчий збір). Відповідно до вимог Закону України
«Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця може
бути стягнута, або ж на стадії розподілу стягнутих з боржника сум, або ж шляхом
винесення окремої постанови про стягнення винагороди у передбачених законом
випадках після закінчення виконавчого провадження або повернення
виконавчого документа стягувачу. У такому разі, постанова про стягнення
основної винагороди приватного виконавця є виконавчим документом (пункт 5
частини1 статті 3 Закону).
Водночас, чинний пункт 1 частини 4 статті 5 Закону унеможливлює
приватним виконавцем виконувати це рішення, у зв’язку з чим така постанова,
як виконавчий документ має подаватися на виконання іншому виконавцю, який
в свою чергу також має стягнути основну винагороду. Отже, норма, яка
покликана запобігти конфлікту інтересів під час виконавчого провадження на
практиці призводить до зниження ефективності роботи приватного виконавця
2
та до збільшення суми, що стягується з боржника під час виконання одного
рішення.
Так само, проєктом пропонується уточнити положення, що надасть
реальну можливість передавати виконавче провадження іншому виконавцю.
На сьогодні Законом України «Про виконавче провадження» закріплено
право стягувача передавати саме виконавчий документ від одного приватного
виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або
від органу державної виконавчої служби – приватному виконавцю.
Разом з тим, порядок такої передачі регламентовано Інструкцією
з організації примусового виконання рішень (далі – Інструкція), яка передбачає
передачу виконавчого листа виключно до відкриття виконавчого провадження.
Водночас чинне законодавство вже закріплює правовий механізм вибору
виконавця у визначених законом межах.
На практиці своєчасність та ефективність виконавчих дій залежать від
низки чинників. Відповідно, питання зміни виконавця якраз часто постає вже під
час самого виконавчого провадження. Натомість, чинний механізм повернення
виконавчого листа з метою повторного пред’явлення до виконання
в подальшому іншому виконавцю не відповідає засадам виконавчого
провадження. Адже у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його
заявою, арешт з майна боржника знімається, що ставить під загрозу своєчасність
та ефективність виконання рішень.
2. Цілі та завдання прийняття проєкту закону
Основним завданням проєкту Закону України «Про внесення змін до статті
5 Закону України «Про виконавче провадження» щодо удосконалення питань
стягнення основної винагороди виконавця та передачі виконавчого
провадження» є врегулювання проблемних питань щодо визначення
особливостей стягнення виконавцем основної винагороди і витрат виконавчого
провадження, а також передачі виконавчих проваджень від одного приватного
виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або
від органу державної виконавчої служби – приватному виконавцю.
3. Загальна характеристика і основні положення проєкту закону
Проєктом Закону «Про внесення змін до статті 5 Закону України «Про
виконавче провадження» щодо удосконалення питань стягнення основної
винагороди виконавця та передачі виконавчого провадження» пропонується:
1) надання приватним виконавцем можливості самостійно виконувати
власні постанови про стягнення основної винагороди та витрати виконавчого
провадження;
2) надання стягувачу реальної можливості передавати виконавче
провадження іншому приватному виконавцю, або органу державної виконавчої
служби.
3
4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового
регулювання
У сфері правового регулювання діє Конституція України, Закон України
«Про виконавче провадження», Закон України «Про органи та осіб,
які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Законопроєкт не потребує внесення змін до інших законів України.
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація проєкту Закону не потребує додаткового фінансування
з Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
6. Очікувані правові та соціальні наслідки прийняття законопроєкту
Прийняття проєкту Закону дозволить удосконалити порядок стягнення
основної винагороди і витрат виконавчого провадження та передачі виконавчих
проваджень, що сприятиме становленню загальних засад та порядку здійснення
примусового виконання рішень і як наслідок підвищить ефективність виконання
рішень в Україні.
Народний депутат України В. Божик