Проєкт Закону про особливості організації трудових відносин та соціального захисту осіб, які забезпечують життєдіяльність на територіях активних бойових дій, в умовах воєнного стану

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проєкту Закону України «Про особливості організації трудових відносин

та соціального захисту осіб, які забезпечують життєдіяльність на

територіях активних бойових дій, в умовах воєнного стану»

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроєкту

Тривала збройна агресія російської федерації проти України та ведення

активних бойових дій на окремих територіях держави зумовлюють необхідність

забезпечення безперервної роботи органів державної влади та місцевого

самоврядування, операторів критичної інфраструктури, підприємств паливно-

енергетичного комплексу, комунальних підприємств, установ та організацій,

діяльність яких безпосередньо пов’язана із забезпеченням життєдіяльності

населення.

Цивільні працівники таких суб’єктів продовжують особисто виконувати

посадові, службові, професійні та трудові обов’язки безпосередньо на територіях

активних бойових дій, забезпечуючи функціонування систем життєзабезпечення,

енергетики, комунального господарства, об’єктів критичної інфраструктури,

надання публічних і комунальних послуг, здійснення владних повноважень,

ліквідацію наслідків обстрілів та відновлення пошкоджених об’єктів.

Така робота здійснюється в умовах об’єктивно підвищеного ризику для

життя і здоров’я, необхідності регулярного реагування на сигнали небезпеки,

обстріли, пошкодження інфраструктури, перебої у роботі систем зв’язку та

енергопостачання, необхідності евакуації або переміщення до укриттів.

Чинне законодавство України регулює окремі питання організації трудових

відносин в умовах воєнного стану, охорони та оплати праці, соціального захисту

осіб, які постраждали внаслідок військової агресії, а також надання одноразової

грошової допомоги визначеним категоріям працівників.

2Водночас, на законодавчому рівні відсутній комплексний спеціальний

механізм, який би визначав особливості організації праці саме цивільних осіб, які

особисто виконують обов’язки на територіях активних бойових дій,

установлював мінімальні трудові та безпекові гарантії для періоду фактичного

перебування в таких умовах та одночасно передбачав можливість

документального визнання тривалого особистого внеску таких осіб у

забезпечення життєдіяльності відповідних територій.

Законопроєкт виходить із необхідності чіткого розмежування двох

правових механізмів.

Підвищена оплата праці, особливості робочого часу та часу відпочинку, а

також додаткові безпекові гарантії пов’язуються виключно з фактичним

особистим виконанням обов’язків на території, яка у відповідний період

належить до територій активних бойових дій, та застосовуються незалежно від

набуття спеціального статусу.

Водночас статус учасника забезпечення життєдіяльності на територіях

активних бойових дій має засвідчувати документально підтверджений тривалий

особистий внесок особи. Такий статус не прирівнюється до статусу ветерана

війни, учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни та сам по

собі не створює права на безстрокові чи періодичні виплати, пільги або

компенсації, характерні для системи ветеранського соціального захисту.

Періоди роботи на територіях можливих бойових дій законопроєктом до

предмета спеціального регулювання не віднесені. Такий підхід забезпечує

безпосередній зв’язок спеціальних гарантій із реально підвищеним рівнем

небезпеки та дозволяє уникнути необґрунтованого розширення кола осіб, на яких

поширюються відповідні особливості.

Прийняття законопроєкту спрямоване на забезпечення належного

співвідношення між суспільною значущістю роботи цивільних осіб на територіях

активних бойових дій, фактичним рівнем ризику для їхнього життя і здоров’я,

3необхідністю збереження кадрової спроможності відповідних органів,

підприємств, установ та організацій і фінансовими можливостями держави та

територіальних громад в умовах воєнного стану.

2. Мета і завдання законопроєкту

Метою законопроєкту є створення спеціального правового механізму

організації трудових відносин і соціального захисту цивільних осіб, які особисто

виконують посадові, службові, професійні чи трудові обов’язки на територіях

активних бойових дій у період дії воєнного стану, а також запровадження

механізму державного визнання їх тривалого документально підтвердженого

внеску у забезпечення життєдіяльності таких територій.

Основними завданнями законопроєкту є:

визначення кола цивільних осіб, на яких поширюється спеціальне правове

регулювання;

розмежування загальних гарантій, пов’язаних із фактичним виконанням

роботи на території активних бойових дій, та правових наслідків набуття статусу

учасника забезпечення життєдіяльності на таких територіях;

запровадження статусу учасника забезпечення життєдіяльності на

територіях активних бойових дій за умови документального підтвердження не

менше 180 календарних днів особистого безпосереднього виконання обов’язків

на таких територіях;

визначення прозорого адміністративного порядку набуття та скасування

статусу, а також вичерпних підстав для відмови в його наданні;

установлення мінімальних гарантій підвищеної оплати праці за фактично

відпрацьований час на територіях активних бойових дій;

забезпечення належного режиму робочого часу, щотижневого відпочинку

та відновлення працездатності;

4посилення безпекових гарантій працівників та закріплення права на

тимчасове припинення виконання конкретної роботи в разі виникнення реальної

та безпосередньої загрози життю чи здоров’ю;

узгодження спеціального регулювання з чинними механізмами соціального

захисту у разі встановлення інвалідності або загибелі (смерті) без запровадження

додаткових виплат за ті самі обставини;

установлення обмежених у часі гарантій щодо виконання окремих

грошових зобов’язань;

визначення окремих освітніх гарантій для дітей Учасників без збільшення

затверджених обсягів державного чи регіонального замовлення та без

обов’язкового створення додаткових місць у закладах освіти.

3. Загальна характеристика та основні положення законопроєкту

Законопроєкт має комплексний характер та визначає особливості

організації трудових відносин і соціального захисту цивільних осіб, які

починаючи з 24 лютого 2022 року під час дії воєнного стану особисто виконували

або виконують відповідні обов’язки на територіях активних бойових дій.

Дія законопроєкту поширюється на:

1) працівників операторів критичної інфраструктури, їх філій та

представництв;

2) державних службовців та інших працівників місцевих державних

адміністрацій, територіальних органів центральних органів виконавчої влади,

інших державних органів, а також військових адміністрацій населених пунктів у

разі їх утворення;

3) працівників органів місцевого самоврядування;

4) працівників юридичних осіб державної форми власності, юридичних

осіб, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних

5громад або у спільній власності територіальних громад, управління якими

здійснюють районні, обласні ради;

5) працівників підприємств, установ та організацій паливно-енергетичного

комплексу, а також підприємств, що обслуговують об’єкти, внесені до

секторального переліку об’єктів критичної інфраструктури сектору систем

життєзабезпечення.

Дія законопроєкту не поширюється на військовослужбовців, поліцейських,

осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та інших осіб,

для яких законом установлено спеціальну систему грошового або соціального

забезпечення у зв’язку з проходженням військової служби чи іншої служби

спеціального характеру.

Статус учасника забезпечення життєдіяльності на територіях активних

бойових дій пропонується надавати особі, яка документально підтвердила понад

180 календарних днів особистого безпосереднього виконання посадових,

службових, професійних чи трудових обов’язків на територіях активних бойових

дій починаючи з 24 лютого 2022 року під час дії воєнного стану.

Створення окремого державного реєстру та обов’язкового окремого

посвідчення Учасника законопроєктом не передбачається. Відомості про

відповідні рішення мають обліковуватися з використанням існуючих державних

інформаційних систем.

У частині соціального захисту законопроєкт не створює нового

паралельного механізму виплат.

Надання статусу за періоди до введення Закону в дію не є підставою для

ретроспективного перерахунку заробітної плати, нарахування нових доплат,

застосування кредитного захисту або інших виплат за минулі періоди.

Одночасно пропонується внести узгоджувальні зміни до Закону України

«Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» щодо тривалості

щотижневого безперервного відпочинку.

64. Стан нормативно-правової бази у відповідній сфері правового

регулювання

Нормативно-правову основу у відповідній сфері становлять Конституція

України, Кодекс законів про працю України, Бюджетний кодекс України,

Цивільний кодекс України, закони України «Про організацію трудових відносин

в умовах воєнного стану», «Про охорону праці», «Про оплату праці», «Про

критичну інфраструктуру», «Про державну службу», «Про місцеве

самоврядування в Україні», «Про правовий режим воєнного стану», «Про

мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про адміністративну процедуру»,

«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про систему

гарантування вкладів фізичних осіб», «Про одноразову грошову допомогу за

шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної

інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого

самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти

України», а також законодавство у сфері професійної, фахової передвищої,

дошкільної та іншої освіти в частині реалізації передбачених законопроєктом

гарантій.

Законопроєктом пропонується прийняти окремий спеціальний закон, а

також внести узгоджувальні зміни до Закону України «Про організацію трудових

відносин в умовах воєнного стану».

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Законопроєкт сформовано з урахуванням необхідності мінімізації

додаткового адміністративного та бюджетного навантаження, недопущення

створення дублюючих державних інформаційних систем та запровадження нових

постійних соціальних виплат.

Надання, облік та скасування статусу Учасника здійснюватимуться

комісіями при обласних та Київській міській військових адміністраціях у межах

7їх затвердженої чисельності, фонду оплати праці та матеріально-технічного

забезпечення.

Створення окремого державного реєстру або обов’язкове виготовлення

окремого посвідчення Учасника не передбачається. Для обліку відповідних

рішень використовуватимуться існуючі державні інформаційні системи.

Підвищення оплати праці працівників операторів критичної

інфраструктури та інших небюджетних роботодавців фінансуватиметься за

рахунок коштів відповідних роботодавців.

Для державних службовців, працівників державних органів та органів

місцевого самоврядування реалізація положень щодо оплати праці

здійснюватиметься в межах затверджених бюджетних призначень та фондів

оплати праці. Законопроєкт прямо не передбачає збільшення штатної чисельності

бюджетних установ.

Положення щодо соціального захисту у разі встановлення інвалідності або

загибелі (смерті) не створюють нового виду одноразової грошової допомоги, не

розширюють установлене чинним законодавством коло її отримувачів та не

змінюють розміри чи джерела фінансування відповідних виплат.

Освітні гарантії реалізовуватимуться виключно в межах наявних вакантних

місць, затверджених обсягів державного або регіонального замовлення та

наявного житлового фонду гуртожитків і місць у закладах дошкільної освіти.

Законопроєкт прямо встановлює, що відповідні гарантії не є підставою для

збільшення кількості місць, обсягів замовлення, штатної чисельності чи

бюджетних призначень закладів освіти.

Передбачені законопроєктом особливості виконання кредитних та інших

грошових зобов’язань не передбачають компенсації кредиторам за рахунок

державного або місцевих бюджетів.

Кількісне визначення такого впливу потребує використання

персоніфікованих та статистичних даних Пенсійного фонду України,

8центральних органів виконавчої влади, обласних та Київської міської військових

адміністрацій і роботодавців.

Реалізація положень Закону в поточному бюджетному періоді в частині, що

залежить від бюджетного фінансування, здійснюватиметься в межах

затверджених бюджетних призначень. У разі виникнення в наступних

бюджетних періодах необхідності в додаткових видатках їх визначення та

фінансування здійснюватиметься з дотриманням вимог бюджетного

законодавства.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття

законопроєкту

Прийняття законопроєкту забезпечить формування цілісного спеціального

правового механізму захисту цивільних осіб, які особисто виконують обов’язки

на територіях активних бойових дій та забезпечують функціонування критично

важливих для держави і населення систем, органів, підприємств, установ та

організацій.

Очікуваними результатами прийняття законопроєкту є:

підвищення рівня захисту життя, здоров’я та трудових прав осіб, які

працюють безпосередньо на територіях активних бойових дій;

встановлення чіткого територіального та часового зв’язку спеціальних

гарантій із фактичним виконанням роботи в умовах підвищеної небезпеки;

забезпечення передбачуваного мінімального рівня підвищеної оплати праці;

удосконалення режиму робочого часу та забезпечення належного часу для

відпочинку і відновлення працездатності;

запровадження додаткових правових механізмів захисту працівника у

випадку реальної та безпосередньої загрози його життю чи здоров’ю;

створення прозорого та уніфікованого механізму документального

підтвердження тривалого особистого виконання обов’язків на територіях

активних бойових дій;

9державне визнання внеску цивільних осіб у підтримання життєдіяльності

відповідних територій без прирівнювання такого статусу до статусів,

установлених законодавством про ветеранів війни;

недопущення дублювання однотипних соціальних гарантій і виплат та

створення додаткової витратної адміністративної інфраструктури;

підтримання кадрової спроможності органів державної влади, органів

місцевого самоврядування, комунальних підприємств, підприємств паливно-

енергетичного комплексу та операторів критичної інфраструктури;

підвищення соціальної захищеності Учасників та їхніх сімей у межах чітко

визначених законом, пропорційних та фінансово обґрунтованих механізмів;

сприяння безперервному функціонуванню систем життєзабезпечення

населення та критичної інфраструктури на територіях активних бойових дій в

умовах воєнного стану.

Народний депутат України