Проєкт Закону про внесення змін до Закону України "Про статус Засновника сучасної держави Україна – народного депутата" щодо запровадження державної стипендії (державного привілею) для осіб, яким надано статус Засновника сучасної держави Україна – народного депутата

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про

статус Засновника сучасної держави Україна – народного депутата» щодо

запровадження державної стипендії (державного привілею) для осіб, яким

надано статус Засновника сучасної держави Україна – народного депутата»

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроєкту

Цей проєкт Закону розроблено як альтернативний до проєкту Закону

України «Про внесення змін до Закону України «Про статус Засновника сучасної

держави Україна – народного депутата» щодо призначення щомісячного довічного

грошового утримання» (реєстр. № 16041), яким пропонується врегулювати

порядок призначення та виплати Засновникам щомісячного довічного грошового

утримання.

Основний законопроєкт № 16041 передбачає призначення Засновнику

щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80 відсотків місячної

заробітної плати народного депутата України поточного скликання – члена

комітету замість пенсії або щомісячного довічного грошового утримання судді у

відставці, покладає призначення та виплату такого утримання на органи

Пенсійного фонду України, а також передбачає можливість виникнення права на

нього з дати надання статусу Засновника та виплати різниці за минулі періоди в

межах установленого строку.

Альтернативний законопроєкт виходить з іншої правової моделі.

Матеріальне визнання особливого внеску осіб, яким надано статус Засновника

сучасної держави Україна – народного депутата, пропонується здійснювати не у

формі пенсійної виплати чи щомісячного довічного грошового утримання, а

шляхом запровадження самостійної щомісячної державної стипендії (державного

привілею) як форми державного визнання особливого внеску таких осіб у

проголошення незалежності України, становлення та розвиток сучасної

Української держави.

Використання у законопроєкті характеристики «державний привілей»

покликане підкреслити спеціальний, персональний та публічно-правовий характер

цієї виплати. Така виплата не обумовлюється страховим стажем, сплатою

страхових внесків, втратою працездатності, нужденністю чи іншими обставинами,

з якими законодавство пов’язує виникнення права на пенсійне або соціальне

забезпечення. Її правовою підставою є виключно наданий у встановленому

законом порядку статус Засновника та особисте звернення особи за призначенням

відповідної виплати.

Порівняно з основним законопроєктом запропонована модель передбачає

чітке нормативне відокремлення державної стипендії (державного привілею) від

системи пенсійного та соціального забезпечення. Державна стипендія не замінює

пенсію чи щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, не є доплатою

до них і не впливає на право Засновника отримувати такі виплати відповідно до

закону. Таким чином, реалізація державного визнання статусу Засновника не

ставиться у залежність від відмови особи від уже набутого нею права на пенсійне

забезпечення.

З метою послідовного відмежування державної стипендії від пенсійних

правовідносин законопроєктом додатково встановлюється, що державна стипендія

(державний привілей), яка виплачувалася Засновнику, не включається до складу

пенсії, заробітку (доходу), грошового забезпечення чи інших виплат померлого

годувальника, що враховуються відповідно до закону під час призначення,

обчислення або перерахунку пенсії у зв’язку з втратою годувальника, та не

впливає на розмір такої пенсії. Такий підхід відповідає персональній природі

державної стипендії та запобігає її трансформації після смерті Засновника у

розрахункову складову іншого виду пенсійного забезпечення.

Окремого врегулювання потребує питання посмертного надання статусу

Засновника. Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про статус Засновника

сучасної держави Україна – народного депутата» передбачено можливість надання

такого статусу посмертно. Водночас посмертне державне визнання особи за своєю

правовою природою не повинно автоматично породжувати майнове право третіх

осіб на державну стипендію, призначення якої законопроєкт пов’язує з особистою

заявою Засновника. У зв’язку з цим законопроєкт прямо встановлює, що надання

статусу Засновника посмертно не породжує права на призначення, нарахування

або виплату державної стипендії (державного привілею), а члени сім’ї, спадкоємці

чи інші особи не набувають права на таку виплату саме у зв’язку з посмертним

наданням статусу.

Водночас альтернативним законопроєктом пропонується відокремити

фінансування державної стипендії від бюджету Пенсійного фонду України та

бюджетних програм у сфері пенсійного забезпечення і соціального захисту

населення. Фінансування передбачається за рахунок коштів Державного бюджету

України за окремою бюджетною програмою, а призначення, нарахування та

виплату пропонується покласти на Апарат Верховної Ради України. Така

конструкція забезпечує окреме бюджетне планування відповідних видатків і не

покладає їх адміністрування на органи пенсійної системи.

Законопроєкт також встановлює однозначне правило щодо моменту

виникнення права на державну стипендію. Для осіб, яким статус Засновника

надано до набрання чинності законом, таке право виникатиме виключно з дня

набрання ним чинності. Призначення, нарахування чи виплата державної

стипендії, компенсації, різниці або інших пов’язаних із нею сум за попередні

періоди не допускаються. Для осіб, яким статус буде надано після набрання

чинності законом, стипендія призначатиметься з дня надання статусу. Зазначені

правила щодо виникнення права на виплату не поширюватимуться на випадки

посмертного надання статусу Засновника.

Крім того, законопроєкт передбачає можливість здійснення одноразової

державної виплати Засновникам виключно за умови передбачення відповідних

коштів законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Така виплата

не є складовою державної стипендії (державного привілею), не має пенсійної або

соціальної природи, не має компенсаторного характеру та не може

використовуватися для відшкодування сум за періоди до набрання чинності

законом.

Отже, альтернативний законопроєкт пропонує самостійний механізм

державного визнання Засновників, який організаційно та фінансово

відокремлений від пенсійної системи, зберігає за особою набуті пенсійні права,

визначає окреме джерело фінансування, встановлює персональний характер права

на державну стипендію, виключає виникнення такого права у зв’язку з

посмертним наданням статусу та прямо унеможливлює використання державної

стипендії як складової для розрахунку пенсії у зв’язку з втратою годувальника.

2. Мета і завдання законопроєкту

Метою законопроєкту є запровадження самостійного механізму державного

визнання осіб, яким надано статус Засновника сучасної держави Україна –

народного депутата, шляхом встановлення щомісячної державної стипендії

(державного привілею), що має спеціальний персональний характер і не належить

до системи пенсійного або соціального забезпечення.

Основними завданнями законопроєкту є: відокремлення державної стипендії

(державного привілею) від системи пенсійного забезпечення; збереження в

повному обсязі права Засновника на пенсію або щомісячне довічне грошове

утримання судді у відставці; недопущення врахування державної стипендії під час

призначення, обчислення або перерахунку пенсії у зв’язку з втратою

годувальника; закріплення персонального характеру права на державну стипендію

та виключення виникнення такого права у зв’язку з посмертним наданням статусу

Засновника; визначення окремого джерела бюджетного фінансування;

виключення Пенсійного фонду України та органів, що формують державну

політику у сфері соціального захисту населення, з процесу призначення та

виплати стипендії; встановлення чіткої заборони ретроспективного нарахування

виплат; а також створення правової можливості для здійснення одноразової

державної виплати Засновникам виключно у разі передбачення відповідних

коштів законом про Державний бюджет України.

3. Загальна характеристика та основні положення законопроєкту

Законопроєктом пропонується викласти частину четверту статті 5 Закону

України «Про статус Засновника сучасної держави Україна – народного депутата»

у новій редакції та передбачити, що за заявою Засновника йому призначається

щомісячна державна стипендія Засновника сучасної держави Україна – народного

депутата (державний привілей) у розмірі 80 відсотків місячної заробітної плати

народного депутата України поточного скликання – члена комітету.

Для визначення розміру державної стипендії (державного привілею)

пропонується враховувати посадовий оклад та надбавки, що входять до складу

місячної заробітної плати народного депутата України – члена комітету відповідно

до закону. У разі зміни відповідних складових заробітної плати розмір державної

стипендії підлягатиме перерахунку з дня такої зміни.

Проєктом прямо визначається, що державна стипендія (державний привілей)

не є пенсією, пенсійною виплатою, щомісячним довічним грошовим утриманням

судді у відставці, державною соціальною допомогою, доплатою до пенсії чи

компенсаційною виплатою. Її призначення та отримання не є підставою для

припинення, зупинення, зменшення, обмеження або перерахунку пенсії чи

щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а сама стипендія

виплачуватиметься незалежно від отримання таких виплат.

Додатково встановлюється, що державна стипендія (державний привілей),

яка виплачувалася Засновнику, не включається до складу пенсії, заробітку

(доходу), грошового забезпечення чи інших виплат померлого годувальника, що

відповідно до закону враховуються під час призначення, обчислення або

перерахунку пенсії у зв’язку з втратою годувальника. Відповідно, факт отримання

Засновником державної стипендії та її розмір не впливатимуть на визначення

розміру пенсії у зв’язку з втратою годувальника.

Фінансування державної стипендії (державного привілею) пропонується

здійснювати за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених

Апарату Верховної Ради України за окремою бюджетною програмою.

Призначення, нарахування та виплата стипендії здійснюватимуться Апаратом

Верховної Ради України, а порядок подання заяви, призначення, нарахування та

виплати визначатиметься Положенням, затвердженим розпорядженням Голови

Верховної Ради України.

Водночас законопроєкт допускає, що законом про Державний бюджет

України на відповідний рік головним розпорядником бюджетних коштів для

здійснення таких виплат замість Апарату Верховної Ради України може бути

визначено центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування

державної політики у сфері культури, або Український інститут національної

пам’яті. У такому випадку порядок здійснення виплат визначатиметься Кабінетом

Міністрів України.

З метою недопущення змішування запропонованого механізму з пенсійним

та соціальним забезпеченням проєктом встановлюється заборона Пенсійному

фонду України, його територіальним органам, а також центральному органу

виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері

соціального захисту населення, здійснювати призначення, нарахування,

перерахунок, фінансування або виплату державної стипендії. Кошти бюджету

Пенсійного фонду України та кошти бюджетних програм у сфері пенсійного

забезпечення і соціального захисту населення не можуть використовуватися для

фінансування цієї виплати, а відповідні органи не можуть визначатися головними

розпорядниками, розпорядниками нижчого рівня або одержувачами бюджетних

коштів, призначених для її здійснення.

Право на державну стипендію (державний привілей) законопроєкт пов’язує з

наявністю статусу Засновника та особистою заявою особи. З урахуванням того, що

чинний Закон допускає надання статусу Засновника посмертно, окремо

встановлюється, що посмертне надання статусу не породжує права на

призначення, нарахування або виплату державної стипендії. Така стипендія не

призначається і не виплачується членам сім’ї, спадкоємцям чи іншим особам саме

у зв’язку з посмертним наданням статусу Засновника.

Виплата державної стипендії (державного привілею) припинятиметься з дня

позбавлення особи статусу Засновника у випадках, передбачених законом, або з

дня смерті Засновника.

Окремими положеннями передбачається можливість здійснення

Засновникам одноразової державної виплати за окремою бюджетною програмою

Апарату Верховної Ради України, якщо відповідні видатки будуть передбачені

законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Така виплата не є

складовою державної стипендії (державного привілею), пенсійною чи соціальною

виплатою і не може використовуватися як механізм компенсації за періоди до

набрання чинності законом. Її отримання не впливатиме на право Засновника на

державну стипендію, пенсію або щомісячне довічне грошове утримання судді у

відставці.

Статтю 9 Закону пропонується доповнити перехідною нормою, відповідно

до якої право на державну стипендію для осіб, яким статус Засновника надано

раніше, виникатиме з дня набрання чинності законом, а для осіб, яким такий

статус буде надано надалі, – з дня його надання. Будь-які призначення,

нарахування та виплати державної стипендії, а також компенсації, різниці чи інші

пов’язані з нею суми за періоди до набрання чинності законом не допускаються.

Дія положень щодо виникнення права на стипендію з дня набрання чинності

законом або з дня надання статусу не поширюватиметься на випадки надання

статусу Засновника посмертно.

Законопроєктом передбачається набрання законом чинності з 1 січня 2027

року, що забезпечує узгодження початку здійснення виплат із відповідним

бюджетним періодом.

4. Стан нормативно-правової бази у сфері правового регулювання

Правовідносини, на врегулювання яких спрямований законопроєкт,

регулюються Конституцією України, Бюджетним кодексом України, Законом

України «Про статус Засновника сучасної держави Україна – народного

депутата», Законом України «Про статус народного депутата України»,

законодавством України у сфері пенсійного забезпечення, у тому числі щодо

призначення пенсій у зв’язку з втратою годувальника, законами України про

Державний бюджет України на відповідний рік та іншими нормативно-правовими

актами.

Прийняття законопроєкту потребуватиме приведення підзаконних актів у

відповідність із запровадженим механізмом призначення, нарахування та виплати

державної стипендії (державного привілею) в межах повноважень органів,

визначених законопроєктом.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація законопроєкту потребуватиме видатків з Державного бюджету

України, починаючи з 2027 року. Фінансування щомісячної державної стипендії

(державного привілею) пропонується здійснювати за окремою бюджетною

програмою Апарату Верховної Ради України, якщо законом про Державний

бюджет України на відповідний рік не буде визначено іншого головного

розпорядника бюджетних коштів із числа органів, передбачених законопроєктом.

Обсяг необхідних видатків залежатиме від кількості осіб, яким надано

статус Засновника та які особисто звернуться із заявою про призначення

державної стипендії, а також від розміру місячної заробітної плати народного

депутата України поточного скликання – члена комітету, оскільки розмір

державної стипендії встановлюється на рівні 80 відсотків такої заробітної плати.

Особи, яким статус Засновника надано посмертно, до числа отримувачів

державної стипендії не належатимуть.

Для цілей бюджетного планування річний обсяг видатків на щомісячні

державні стипендії визначатиметься виходячи з кількості фактичних отримувачів,

кількості місяців виплати у відповідному бюджетному періоді та встановленого

законом розміру стипендії. Одноразова державна виплата не створює безумовного

бюджетного зобов’язання і може здійснюватися лише за наявності окремого

бюджетного призначення у законі про Державний бюджет України на відповідний

рік.

Законопроєктом прямо виключається фінансування державної стипендії за

рахунок коштів бюджету Пенсійного фонду України та коштів державного

бюджету, передбачених за бюджетними програмами у сфері пенсійного

забезпечення та соціального захисту населення. Положення про неврахування

державної стипендії під час призначення, обчислення або перерахунку пенсії у

зв’язку з втратою годувальника не створює додаткового фінансового зобов’язання

для пенсійної системи та виключає використання цієї персональної виплати як

розрахункової складової відповідної пенсії.

Видатки з місцевих бюджетів у зв’язку з реалізацією законопроєкту не

передбачаються. Прикінцевими положеннями законопроєкту передбачається

доручити Кабінету Міністрів України забезпечити передбачення у Державному

бюджеті України на 2027 рік видатків, необхідних для його реалізації, з

дотриманням установленої законопроєктом моделі фінансування.

6. Прогноз соціально-економічних, правових та інших наслідків

прийняття законопроєкту

Прийняття законопроєкту сформує окремий правовий механізм державного

визнання внеску осіб, яким надано статус Засновника сучасної держави Україна –

народного депутата, без включення відповідної виплати до системи пенсійного

або соціального забезпечення.

Запропоноване регулювання забезпечить збереження за Засновниками

належних їм відповідно до закону пенсійних прав, визначить прозоре джерело

фінансування державної стипендії (державного привілею) та розмежує

повноваження органів, відповідальних за її призначення і виплату.

Закріплення персонального характеру державної стипендії та прямої

заборони виникнення права на неї у зв’язку з посмертним наданням статусу

забезпечить правову визначеність співвідношення між меморіальним державним

визнанням померлого Засновника та майновими правами інших осіб. Посмертне

надання статусу зберігатиме самостійне значення як форма державного

вшанування, не створюючи автоматичного права членів сім’ї, спадкоємців чи

інших осіб на отримання державної стипендії.

Неврахування державної стипендії (державного привілею) під час

призначення, обчислення або перерахунку пенсії у зв’язку з втратою годувальника

забезпечить послідовність визначеної законопроєктом правової природи цієї

виплати та унеможливить виникнення похідного пенсійного права, розмір якого

залежав би від спеціальної персональної форми державного визнання Засновника.

Закріплення заборони на призначення, нарахування та виплату державної

стипендії або пов’язаних із нею компенсацій за періоди до набрання чинності

законом забезпечить визначеність моменту виникнення відповідного права,

підвищить передбачуваність бюджетного планування та унеможливить

формування бюджетних зобов’язань за періоди, коли правова підстава для

державної стипендії була відсутня.

У сукупності запропоновані положення забезпечують чітке розмежування

державного визнання особливого внеску Засновників, пенсійного забезпечення та

прав членів їхніх сімей, одночасно створюючи прозорий і контрольований

механізм бюджетного фінансування відповідної державної виплати.

Народні депутати України