Проєкт Закону про Державний бюджет України на 2027 рік

КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

з питань соціальної політики

та захисту прав ветеранів

вул. М. Грушевського, 5, м. Київ, 01008, www.rada.gov.ua

В И С Н О В О К

щодо проєкту Закону України

«Про Державний бюджет України на 2027 рік»

(реєстр. № 16000 від 15.09.2026)

За дорученням Голови Верховної Ради України та відповідно до частини

першої статті 39 Бюджетного кодексу України і частини першої статті 156

Регламенту Верховної Ради України Комітет Верховної Ради України з питань

соціальної політики та захисту прав ветеранів на своєму засіданні 30 вересня

2026 року (протокол № 251) розглянув проєкт Закону України «Про Державний

бюджет України на 2027 рік» (реєстр. № 16000 від 15.09.2026), поданий

Кабінетом Міністрів України, та зауваження і пропозиції народних депутатів

України – членів Комітету до нього.

Виходячи з того, що доходи Державного бюджету України на 2027 рік,

відповідно до законопроєкту, визначені у сумі 5 648,03 млрд грн, у тому числі

доходи загального фонду становлять 3 219,85 млрд грн, а видатки Державного

бюджету України визначені у сумі 7 271,997 млрд грн, у тому числі видатки

загального фонду – у сумі 4 784,4 млрд грн, Державний бюджет України на

2027 рік має дефіцит коштів. Граничний обсяг дефіциту визначений у сумі

1 666, 13 млрд грн, у тому числі граничний обсяг дефіциту загального фонду

Державного бюджету України – у сумі 1 570,8 млрд гривень.

При цьому в умовах продовження збройної агресії російської федерації

проти України головним пріоритетом у поданому на розгляд Верховної Ради

України проєкті Державного бюджету України на 2027 рік, як і в попередні

роки, визначено забезпечення обороноздатності держави та фінансування

сектору безпеки і оборони країни. Водночас поряд з цим та необхідністю

забезпечення макрофінансової стабільності і бюджетної стійкості підтримка

людського капіталу, зокрема через фінансування освіти, охорони здоров’я і

зайнятості, та забезпечення соціального захисту населення, ветеранів війни,

внутрішньо переміщених осіб та інших категорій громадян, які постраждали

внаслідок війни, також залишаються серед першочергових завдань держави.

Розглянувши та обговоривши інформацію Міністерства соціальної

політики, сім’ї та єдності України (далі – Мінсоцполітики), Міністерства у

справах ветеранів України, Міністерства у справах громад, територій та

внутрішньо переміщених осіб України, Пенсійного фонду України, Державного

центру зайнятості, Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, Національної

2

соціальної сервісної служби України, Державної служби України у справах

дітей, Рахункової палати України, Уповноваженого Верховної Ради України з

прав людини, Асоціації міст України, Спільного представницького органу

репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні

щодо видатків, передбачених у проєкті Державного бюджету України на 2027 рік

на пенсійне забезпечення, соціальний захист ветеранів війни і членів їх сімей,

членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників та Захисниць

України, а також малозабезпечених осіб та осіб, які опинилися у складних

життєвих обставинах, сімей з дітьми, осіб з інвалідністю та інших найбільш

вразливих категорій населення, Комітет зазначає наступне.

Основні прогнозні показники державних

соціальних гарантій та соціальної підтримки населення

1. У проєкті Закону України «Про Державний бюджет України на 2027 рік»

пропонується установити з 1 січня 2027 року прожитковий мінімум на одну

особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 559 гривень, а для основних соціальних

і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років — 3 124 гривні;

дітей віком від 6 до 18 років — 3 895 гривень;

працездатних осіб — 3 691 гривня;

працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу

прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших

державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а

також працівників податкових і митних органів, — 2 331 гривня;

осіб, які втратили працездатність, — 2 878 гривень;

осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення

розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення за

рішеннями суду, — 1 600 гривень.

Таким чином Урядом передбачено підвищення прожиткового мінімуму на

10,9 відсотків з урахуванням прогнозного рівня інфляції у 2027 році.

У той же час вказані розміри прожиткового мінімуму наведено без

урахування показника рівня інфляції 2026 року, який сягне до кінця року, за

очікуваннями Уряду, 9,9 відсотків (грудень до грудня попереднього року).

Тобто фактично пропонується проігнорувати цьогорічне інфляційне знецінення

базового державного соціального стандарту.

Відтак, у проєкті Державного бюджету на 2027 рік продовжено практику

заниження прожиткового мінімуму та поглиблення перманентно існуючої

проблеми щодо невідповідності законодавчо затвердженого прожиткового

мінімуму його фактичному розміру, який відображає реальну вартість наборів

продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, що покликані

забезпечити нормальне функціонування організму людини, збереження її

здоров’я, задовольнити основні соціальні і культурні потреби особистості.

За інформацією Мінсоцполітики, фактичний розмір прожиткового

мінімуму у цінах серпня 2026 року в розрахунку на місяць на одну особу, а

3

також для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп

населення, становив:

на одну особу – 8 781,06 грн. (10 362,64 грн. з урахуванням суми

обов’язкових платежів);

для дітей віком до 6 років – 7 735,16 грн.;

на дітей віком від 6 до 18 років – 9 874,32 грн.;

для працездатних осіб – 9 240,62 грн. (12 000,81 грн. з урахуванням суми

обов’язкових платежів);

для осіб, які втратили працездатність – 7 344,18 гривень.

Тобто на сьогоднішній день розміри законодавчо встановленого

прожиткового мінімуму вже є нижчими від фактичного прожиткового

мінімуму у 2,7 - 3,6 рази. Зазначене свідчить про його цілковиту

неспроможність забезпечити нормальне функціонування організму людини,

збереження її здоров’я, задовольнити основні соціальні і культурні потреби

особистості, а відтак – забезпечити реалізацію державної конституційної

гарантії громадян на достатній життєвий рівень, що в умовах воєнного стану

лише поглиблює соціальну прірву в країні, сприяє збільшенню кількості

крайніх форм бідності та поширенню міграційних настроїв серед населення.

Варто зауважити, що Урядом так і не було забезпечено виконання вимог

статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо встановлення

прожиткового мінімуму після проведення науково-громадської експертизи

сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і

набору послуг; не враховано Рекомендації парламентських слухань на тему:

«Проблеми формування прожиткового мінімуму в Україні», схвалені

Постановою Верховної Ради України від 19 травня 2020 року № 620-IX; не

вжито заходів щодо наближення розміру прожиткового мінімуму до його

реальної величини з урахуванням оновлених наборів продуктів харчування,

непродовольчих товарів і послуг.

Оскільки прожитковий мінімум відповідно до Закону України «Про

державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» є базовим

державним соціальним стандартом, на основі якого визначаються розміри

основних державних соціальних гарантій (мінімальної заробітної плати,

мінімальної пенсії, державної соціальної допомоги), можна констатувати, що

вся соціальна частина проєкту Державного бюджету України на 2026 рік, як і в

попередні роки, сформована на основі значно заниженого розміру

прожиткового мінімуму.

2. Крім зазначеного Урядом пропонується продовжити негативну практику

щодо встановлення кількох додаткових величин прожиткового мінімуму:

- для працездатних осіб для визначення посадового окладу прокурора

окружної прокуратури, посадових окладів працівників державних органів,

оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників

податкових і митних органів. При цьому у пункті 14 Прикінцевих положень

зазначається, що таке встановлення є винятком із статті 1 Закону України «Про

прожитковий мінімум»;

4

- осіб, які втратили працездатність, – для визначення розміру доплати за

проживання на територіях радіоактивного забруднення за рішеннями суду.

Уже вкотре Комітет хоче зауважити, що вказане множинне затвердження

розмірів прожиткового мінімуму для однієї соціально-демографічної групи на

один і той же часовий проміжок не узгоджується з нормами законів України

«Про прожитковий мінімум» та «Про державні соціальні стандарти та державні

соціальні гарантії». Таке використання прожиткового мінімуму як

інструменту фінансового управління, а не як соціального орієнтиру,

спотворює початковий зміст, закладений в ідею призначення

прожиткового мінімуму як базового державного соціального стандарту у

сфері формування та реалізації державної соціальної політики.

У цьому контексті доцільно зазначити, що проведені Комітетом аналітичні

дослідження засвідчили занадто широке застосування прожиткового мінімуму

як розрахункової одиниці для обрахунку великої кількості різноманітних

виплат та величин у різних галузях законодавства. Таке використання у

переважній більшості випадків не зумовлене необхідністю виконання приписів

статті 46 Конституції України та не відповідає концептуальній сутності

прожиткового мінімуму, а відповідно, гальмує його підвищення до реальних

розмірів, що надзвичайно згубно впливає на виплати у соціальній сфері та

соціальний захист громадян.

Так прив’язка розрахунку розмірів посадових окладів до прожиткового

мінімуму для працездатних осіб зумовлює необхідність вишукання суттєвих

обсягів бюджетних коштів на фінансування підвищених посадових окладів

працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери, державних

органів, органів прокуратури, суддів навіть у випадку незначного підвищення

прожиткового мінімуму. У той же час пенсії, інші види соціальних виплат та

допомоги, що є основним джерелом існування і мають забезпечувати рівень

життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, мають

абсолютно неспівмірні величини порівняно із згаданими зарплатами, звичайно,

не на користь соціальних виплат.

Таким чином відбувається не що інше, як нищення системи соціального

захисту населення, яка недоотримує сотні мільярдів гривень через

неспроможність держави забезпечити фінансування заробітних плат

працівників бюджетної сфери, обрахованих на основі реального прожиткового

мінімуму для працездатних осіб. Для України, яка позиціонує себе на

міжнародному рівні як соціальну державу, що визнає людину найвищою

соціальною цінністю, така ситуація є абсолютно неприйнятною.

Відтак є очевидним, що усунення залежності розмірів різноманітних

виплат та величин, зокрема і заробітних плат (посадових окладів), від

прожиткового мінімуму сприятиме створенню умов для якісного

функціонування системи соціального захисту як найважливішого засобу

підвищення інклюзії через скорочення бідності, нерівності, попередження

маргіналізації та соціальної ізоляції.

5

Вважаємо за необхідне нагадати, що згідно з Указом Президента України

№722/2019 «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» однією

із цілей визначено подолання бідності та передбачено, що Цілі сталого розвитку

України на період до 2030 року є орієнтирами для розроблення проєктів

прогнозних і програмних документів, проєктів нормативно-правових актів з

метою забезпечення збалансованості економічного, соціального та

екологічного вимірів сталого розвитку України. Відтак, навіть в умовах

воєнного стану неприпустимо ігнорувати боротьбу з бідністю як надважливий

напрям для розвитку нашої країни, тим більше на шляху до повноцінного

членства в Європейському Союзі.

З огляду на зазначене варто звернути увагу на низку законопроєктів, що

були напрацьовані у стінах парламенту саме з метою усунення залежності

розмірів різноманітних виплат та величин від прожиткового мінімуму.

Одним із таких проєктів є проєкт закону про внесення змін до деяких

законодавчих актів України щодо створення передумов для підвищення розміру

прожиткового мінімуму (реєстр. № 13466), яким пропонується припинити

невластиве для природи базового соціального стандарту використання

прожиткового мінімуму у якості розрахункової одиниці розмірів посадових

окладів і зарплат.

Реалізація законодавчої ініціативи, втіленої, зокрема, в законопроєкті

№ 13466, сприятиме припиненню штучного гальмування процесу зростання

прожиткового мінімуму і впровадженню пов’язаних із цим реформ, створить

передумови для підвищення рівня доходів саме для тих категорій населення

країни, які найбільше того потребують. Зрештою, вже в найближчій

перспективі кошти, перенаправлені таким чином на соціальну підтримку

громадян країни, повернуться в економіку держави, що забезпечить зростання

обсягів виробництва в реальному секторі економіки, збільшення надходжень до

бюджетів усіх рівнів та Пенсійного фонду України.

3. Мінімальну заробітну плату пропонується встановити з 1 січня

2027 року:

у місячному розмірі — 9 546 гривень;

у погодинному розмірі — 57,5 гривні.

Також передбачається, що розмір мінімальної заробітної плати, який

застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями

суду, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, зазначеного в абзаці

сьомому статті 6 Державного бюджету України на 2027 рік.

Тобто Урядом планується підвищення мінімальної заробітної плати з

урахуванням фінансових можливостей бюджету лише на 899 грн (або

10,4 відсотка) до розміру 2026 року, що у реальному вимірі дає ще менше

зростання державної гарантії у сфері оплати праці, ніж передбачено для

прожиткового мінімуму (на 10,9 відсотка).

В контексті євроінтеграційних прагнень України доцільно звернути увагу

на пункт 28 і статтю 5 Директиви ЄС 2022/2041 Європейського парламенту та

Ради щодо адекватної мінімальної заробітної плати в Європейському Союзі

6

(DIRECTIVE (EU) 2022/2041 OF THE EUROPEAN PARLIAMENT AND OF

THE COUNCIL of 19 October 2022 on adequate minimum wages in the European

Union), у яких зазначено, зокрема, що мінімальна заробітна плата вважається

адекватною, якщо вона є справедливою щодо розподілу заробітної плати та

якщо вона забезпечує гідний рівень життя для працівників на основі трудових

відносин повний робочий день. Адекватність законодавчо встановленої

мінімальної заробітної плати визначається та оцінюється кожною державою-

членом з огляду на її національні соціально-економічні умови, включаючи

зростання зайнятості, конкурентоспроможність та регіональний галузевий

розвиток. З метою такого визначення держави-члени повинні брати до уваги

купівельну спроможність, довгострокові національні рівні продуктивності та

розвиток, а також рівні, розподіл та зростання заробітної плати.

При цьому індикатором оцінки адекватності (достатності) мінімальної

заробітної плати пропонується використовувати середню заробітну плату, з

якою співвідношення мінімальної зарплати має становити 50-60 відсотків,

або ж медіанну заробітну плату, співвідношення з якою має становити

60 відсотків.

За інформацією Державної служби статистики України середньомісячна

заробітна плата в Україні за 2 квартал 2026 року становила 31 421 грн, з якою

співвідношення мінімальної заробітної плати (8 647 грн) на той час становило

27,5 відсотків.

За розрахунками Мінекономіки величина очікуваної середньомісячної

заробітної плати на кінець 2026 року становитиме 30 088 грн, у 2027 році –

34 409 грн, з якими співвідношення мінімальної зарплати (2026 р. – 8 647 грн,

2027 р. – 9 546 грн) становитиме 28,7 відсотка та 27,7 відсотка відповідно.

Таким чином невідповідність чинної та запланованої Урядом на 2027

рік розмірів мінімальної заробітної плати в Україні вимогам стандартів

Європейського Союзу є очевидною, а тенденція до стабільного зниження

індикаторного співвідношення свідчить про негативні перспективи державної

політики щодо визначення розмірів державних соціальних гарантій у сфері

оплати праці. Зазначене сприятиме зниженню купівельної спроможності

населення України, зменшенню надходжень до бюджетів у вигляді податків,

обов’язкових зборів і соціальних внесків та поглибленню дефіцитів бюджетів,

а відповідно, матиме негативний вплив на забезпечення обороноздатності

країни. Зауважимо, що саме низький рівень доходів населення, як один із

компонентів Індексу людського розвитку країни, є найгіршим показником та

справляє найбільш негативний вплив на місце України в загальному рейтингу

людського розвитку держав і територій світу.

4. Статтею 55 проєкту пропонується установити, що обчислення індексу

споживчих цін для індексації грошових доходів населення проводиться

наростаючим підсумком починаючи з січня 2027 року, який приймається за 1

або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2026 року, у січні

2027 року не нараховується.

7

Зауважимо, що Закон України «Про індексацію грошових доходів

населення» визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання

купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою

дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення

достатнього життєвого рівня населення України.

Відтак, неврахування рівня індексу споживчих цін за попередні роки під

час обрахунку індексації грошових доходів населення в умовах воєнного стану

в країні, коли постійно відбувається реальне і суттєве здорожчання споживчих

товарів і послуг, не сприятиме покращенню ситуації на споживчому ринку,

особливо на фоні постійного знецінення державних соціальних стандартів і

гарантій, зростання рівня безробіття, зменшення реальної заробітної плати та

значної зовнішньої міграції громадян України. Як наслідок, відсутність

належного обсягу споживчого попиту не сприятиме відновленню економіки

країни та зростанню ВВП.

Крім того положення статті 55 проєкту, у разі їх прийняття, створять

правову колізію з відповідними нормами Закону України «Про індексацію

грошових доходів населення», зокрема статтею 4, якою визначено, що

обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення

провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього

Закону. Таким чином, вирішення проблем, пов’язаних з регулюванням питань

щодо проведення індексації грошових доходів населення, треба вирішувати

шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про індексацію

грошових доходів населення».

Щодо підтримки малозабезпечених осіб та

осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах

У Державному бюджеті на 2026 рік на підтримку громадян у складних

життєвих обставинах було передбачено 102,7 млрд грн, у тому числі

9,2 млрд грн на базову соціальну допомогу та 48,4 млрд грн на підтримку ВПО.

У проєкті Державного бюджету на 2027 рік Уряд визначає окремим напрямом

підтримку людей з низькими доходами в обсязі 31,9 млрд грн (КПКВК

2501190 «Підтримка осіб і сімей з низькими доходами»), з яких 9,2 млрд грн

передбачається спрямувати на базову соціальну допомогу.

Пряме порівняння 102,7 млрд грн у 2026 році та 31,9 млрд грн у 2027 році

не є коректним, оскільки у проєкті Державного бюджету на 2027 рік змінено

структуру групування соціальних видатків, а підтримка ВПО та низка інших

напрямів відображаються окремо. Водночас незмінність фінансового

забезпечення базової соціальної допомоги на рівні 9,2 млрд грн потребує

окремої уваги з огляду на подальше розгортання цієї реформи. Базова соціальна

допомога має заміщувати кілька чинних видів державної соціальної допомоги,

а отже бюджетні розрахунки мають демонструвати не лише обсяг

фінансування експерименту, а й фінансовий баланс після переходу до нової

моделі.

8

Щодо розвитку системи соціальних послуг

У 2026 році на розвиток системи соціальних послуг передбачено

2,4 млрд грн. У проєкті Державного бюджету на 2027 рік передбачено

2,7 млрд грн, тобто збільшення на 0,3 млрд грн або 12,5 відсотка.

Із 2,7 млрд грн на розвиток соціальних послуг 1,8 млрд грн передбачається

спрямувати на продовження роботи та розвиток мережі Центрів життєстійкості

у громадах. Це становить близько 66,7 відсотка загального ресурсу за

напрямом. З огляду на це необхідно забезпечити збалансоване фінансування

інших базових соціальних послуг. Пріоритетними мають залишатися

соціальний супровід сімей у складних життєвих обставинах, денний догляд,

кризове втручання, догляд вдома, підтримане проживання, послуги для дітей та

сімей, а також розвиток мережі надавачів соціальних послуг безпосередньо у

територіальних громадах.

Щодо підтримки сімей з дітьми

У Державному бюджеті на 2026 рік на підтримку сімей з дітьми було

передбачено 52,7 млрд грн, у тому числі 24,5 млрд грн на нові програми:

допомога при народженні дитини, допомога для догляду за дитиною до одного

року, програму «єЯсла» та «Пакунок школяра».

У проєкті Державного бюджету на 2027 рік за бюджетною програмою

КПКВК 2501400 «Соціальний захист дітей та сім’ї» на підтримку родини від

народження дитини до початку навчання у школі передбачено

35 827,6 млн грн, зокрема:

Напрям 2027 рік, млн грн

Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами 2 361,0

Допомога при народженні дитини 11 125,8

Догляд за дитиною до 1 року 12 939,9

«Пакунок школяра» 1 061,8

«єЯсла» 8 339,1

Разом 35 827,6

Пряме порівняння 35,8 млрд грн, передбачених у проєкті Державного

бюджету на 2027 рік за окремо визначеними програмами підтримки сімей з

дітьми, із 52,7 млрд грн, передбаченими у Державному бюджеті на 2026 рік за

відповідним загальним напрямом, є некоректним у зв’язку зі зміною структури

та підходів до групування соціальних видатків у проєкті Державного бюджету

на 2027 рік.

Разом з тим, з метою досягнення завдань, визначених Урядом для

реалізації Закону України від 05.11.2025 № 4681-ІХ «Про внесення змін до

деяких законів України щодо підтримки сімей з дітьми та створення умов, які

сприяють поєднанню материнства (батьківства) з професійною діяльністю»

Мінсоцполітики пропонує розглянути можливість збільшення у 2027 році

розміру допомоги для догляду за дитиною до досягнення нею однорічного віку,

9

допомоги для догляду за дитиною «єЯсла» та одноразової грошової допомоги

учням першого класу «пакунок школяра». Зокрема, у разі збільшення розмірів

зазначених виплат (+ 1 000 грн) додатковий обсяг видатків з державного

бюджету становитиме 2,5 млрд гривень. Запропоноване збільшення розмірів

окремих видів допомоги для дітей обумовлене необхідністю забезпечення їх

реальної соціальної ефективності та відповідності сучасним соціально-

економічним умовам.

Крім того, з урахуванням прогнозованого зростання вартості товарів і

послуг, необхідних для догляду за дитиною з перших днів її життя, а також з

метою посилення державної підтримки сімей з дітьми запропоноване

підвищення розмірів зазначених видів дасть змогу частково компенсувати

відповідні витрати і підвищити рівень соціального захисту отримувачів.

Окремо у проєкті Державного бюджету на 2027 рік передбачено

7,8 млрд грн на сімейні форми виховання, 1,7 млрд грн на оздоровлення дітей,

0,8 млрд грн на забезпечення житлом дитячих будинків сімейного типу та

23,3 млрд грн на підтримку дітей з інвалідністю та їх соціальну інтеграцію.

З огляду на розвиток сімейно-орієнтованої системи захисту дітей доцільно

забезпечити узгодження цих видатків із розвитком соціальних послуг для сімей:

соціальним супроводом, патронатом над дитиною, раннім втручанням,

кризовими послугами та іншими послугами, спрямованими на недопущення

вилучення дитини із сімейного середовища.

Щодо видатків для функціонування Державної служби України

у справах дітей (далі – Служба), Національної соціальної сервісної

служби України (далі –Нацсоцслужба)

У проєкті держбюджету за бюджетною програмою КПКВК 2504010

«Керівництво та управління у сфері усиновлення та захисту прав дітей»

передбачено видатки в обсязі 153,2 млн грн, з них на оплату праці – 117,7 млн

грн, оплату комунальних послуг та енергоносіїв – 1,4 млн гривень.

З метою забезпечення спроможності Служби та її регіональної ланки для

реалізації державної політики у сфері захисту прав дітей передбачається

загальна гранична чисельність 4 918 штатних одиниць, із яких 250 – працівники

центрального апарату, 4 668 – працівники територіальних органів Служби.

Збільшення граничної чисельності до 4 918 штатних одиниць, за

інформацією Мінсоцполітики, дасть змогу забезпечити інституційну

спроможність органу з урахуванням обсягу визначених державою

повноважень, масштабу цільової групи та фактичних викликів у сфері захисту

прав дітей.

Для Служби визначено, зокрема, функції з координації реформи сімейних

форм виховання, усиновлення, моніторингу захисту прав дітей-сиріт на рівні

громад, навчання батьків-вихователів тощо. Сфера захисту прав дітей під час

війни перебуває під жорстким моніторингом міжнародної спільноти. Тому

формування стійкого кадрового ядра та залучення висококваліфікованих

фахівців є запорукою належного захисту прав дітей та виконання міжнародних

10

зобов’язань України. Додаткова потреба в коштах на 2027 рік становить

3 822,7 млн грн, у тому числі заробітна плата – 1 455,4 млн грн, оплата

комунальних послуг – 18,1 млн гривень.

У проєкті держбюджету за бюджетною програмою КПКВК 2509010

«Керівництво та управління у сфері реалізації політики щодо соціального

захисту населення» передбачено видатки в обсязі 291,5 млн грн, з них на

оплату праці – 198,6 млн грн, оплату комунальних послуг та енергоносіїв –

8,3 млн гривень.

На виконання основних функцій Нацсоцслужби у 2027 році необхідно

345,9 млн грн, водночас передбачені у проєкті держбюджету видатки

загального фонду задовольняють потребу на 84,3 відсотка. Додаткова потреба

в коштах становить 54,5 млн гривень.

Щодо пенсійного забезпечення, пенсійної реформи та видатків

Пенсійного фонду України

1. Проєктом Державного бюджету України на 2027 рік з метою

забезпечення своєчасного та у повному обсязі фінансування пенсійних

виплат, виплати житлових субсидій тощо, передбачено видатки для

Пенсійного фонду України:

- за бюджетною програмою 2506080 «Фінансове забезпечення виплати

пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними

програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду» передбачені в обсязі

292 818,1 млн грн (на 41 506,8 млн грн більше, ніж у 2026 році):

287 818,1 млн грн – кошти загального фонду,

5 000 млн грн – кошти спеціального фонду. Залишок коштів Фонду

загальнообов’язкового державного соціального страхування України на

випадок безробіття у сумі 5 000 млн грн заплановано спрямувати до

спеціального фонду державного бюджету для використання їх на виплату

пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними

програмами;

- за бюджетною програмою 2506110 «Виплата житлових субсидій та пільг

громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та

рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу» в обсязі

42 320,7 млн грн (на 2026 рік була передбачена аналогічна сума) для надання

державної підтримки 2,8 млн домогосподарствам. Цей обсяг визначено

відповідно до очікуваного контингенту одержувачів пільг та житлових

субсидій, а також подальшого вдосконалення діючих механізмів надання

населенню житлових субсидій та пільг шляхом посилення адресного підходу до

надання підтримки з урахуванням потреб.

Передбачений обсяг видатків для Пенсійного фонду України також не

враховує видатки на покриття дефіциту бюджету Фонду, оскільки у наступному

році він не прогнозується.

На думку Кабінету Міністрів України, передбачений обсяг видатків

дозволить забезпечити зобов’язання державного бюджету на виплату пенсій,

11

доплат, надбавок та підвищень до пенсій, які відповідно до чинного

законодавства фінансуються за рахунок бюджетних коштів, зокрема зростання

пенсійних виплат у зв’язку з підвищення розміру прожиткового мінімуму для

осіб, які втратили працездатність, здійснення щорічної індексації пенсій, а

також забезпечення у повному обсязі пенсійними виплатами колишніх

військовослужбовців та членів їх сімей, чисельність яких у зв’язку зі збройною

агресією російської федерації проти України постійно збільшується.

Під час розрахунків враховано прогнозні витрати на проведення індексації

пенсій згідно із частиною другою статті 42 Закону України «Про

загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01 березня 2027 року,

що дозволить підвищити доходи майже 10 млн українських пенсіонерів

Прогнозний коефіцієнт індексації зріс порівняно з попередньо визначеним

показником з 1,145 до 1,154.

Разом з тим, Пенсійний фонд України повідомляє, що розрахункова

недостатність коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК

2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до

пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного

фонду» становить 4 881,3 млн грн, що потребує для забезпечення

збалансованості проєкту бюджету Пенсійного фонду України у 2027 році

виділення додаткових асигнувань з Державного бюджету України.

У додатках, наданих до проєкту Державного бюджету України на 2027 рік,

Кабінет Міністрів України відзначає фіскальні ризики та їх вплив на

показники державного бюджету у 2027 році.

Так, у 2027 році за наданими оцінками існує висока імовірність настання

фіскальних ризиків, пов’язаних, зокрема, із:

- зменшенням надходжень сум єдиного соціального внеску, розподілених

на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, коштів,

адміністрування яких забезпечується органами Пенсійного фонду України,

внаслідок зниження рівня платоспроможності підприємств, установ,

організацій у частині сплати обов’язкових страхових платежів, зменшення

доходів у зв’язку із припиненням діяльності підприємств, установ, організацій,

та зменшення чисельності найманих працівників;

- зростанням обсягу видатків на виплату пенсій особам, які мають право на

пенсію по інвалідності внаслідок війни та у разі втрати годувальника, що

зумовлено зростанням чисельності таких осіб у зв’язку із військовою агресією

російської федерації;

- зростанням обсягу видатків на пенсійні виплати за вислугу років

військовослужбовцям, що зумовлено демобілізацією військовослужбовців у

разі закінчення активних бойових дій та завершення військового стану;

- зростання обсягу видатків на пенсійні виплати у зв’язку із прийняттям

судових рішень з питань пенсійного забезпечення (кількість таких рішень з

кожним роком збільшується та відповідно зростає заборгованість із здійснення

таких виплат за рахунок коштів державного бюджету);

12

- зростанням обсягу пенсійних виплат (доплат/пенсій) внаслідок ухвалення

судових рішень щодо виплати особам, які мають право звернутися до суду,

доплат/пенсій у раніше встановлених розмірах, ніж передбачені статтями 29 та

30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» тощо.

Враховуючи вказане, Уряд вважає необхідним для зменшення впливу на

показники державного бюджету фіскальних ризиків, пов’язаних із соціальною

сферою:

удосконалення пенсійної системи шляхом проведення пенсійної реформи

з урахуванням довгострокових демографічних прогнозів та майбутнього

навантаження пенсійних виплат на державні фінанси з дотриманням політики

співробітництва з міжнародними партнерами, зокрема з Міжнародним

валютним фондом у частині забезпечення фінансової стабільності пенсійної

системи шляхом утримання від запровадження нових спеціальних або

пільгових пенсій, нових дискреційних підвищень виплат; врахування

середньострокових фіскальних та бюджетних наслідків будь-яких поправок до

законів та підзаконних актів, які призводять до підвищення пенсійних видатків,

та створення добре врегульованих і повністю профінансованих схем

обов’язкових пенсійних накопичень після скасування воєнного стану, коли

будуть створені необхідні передумови та пом’якшені середньострокові

фіскальні ризики;

недопущення нарощування заборгованості зі сплати ЄСВ та погашення