Проєкт Закону про систему недержавного пенсійного забезпечення

1ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України

«Про систему недержавного пенсійного забезпечення»

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроєкту

Забезпечення належного рівня доходів громадян після завершення трудової

діяльності потребує розвитку багаторівневої пенсійної системи, у якій поряд із

загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням важливу роль відіграє

третій рівень пенсійної системи — система недержавного пенсійного забезпечення,

що забезпечує можливість формування громадянами додаткових пенсійних

накопичень.

Чинний Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня

2003 року № 1057-IV запровадив правові основи третього рівня пенсійної системи

України – системи недержавного пенсійного забезпечення, яка функціонує в

Україні з 2004 року. Основними установами, що надають послуги з недержавного

пенсійного забезпечення, є недержавні пенсійні фонди – відкриті, корпоративні та

професійні, діяльність яких базується на пенсійних схемах з визначеними внесками

(defined-contribution pension scheme).

За більш ніж двадцятирічний період функціонування система недержавного

пенсійного забезпечення, представлена недержавними пенсійними фондами,

продемонструвала свою життєздатність і стійкість до зовнішніх та внутрішніх

кризових явищ. Недержавні пенсійні фонди забезпечували збереження пенсійних

накопичень та здійснення пенсійних виплат учасникам під час світових і локальних

криз, пандемії COVID-19, після тимчасової окупації та анексії частини території

України у 2014 році, а також після початку повномасштабної збройної агресії

російської федерації проти України у лютому 2022 року. В умовах воєнного стану

система продовжує виконувати свої функції, а громадяни та роботодавці

продовжують сплачувати пенсійні внески.

Станом на 1 вересня 2026 року в Реєстрі недержавних пенсійних фондів

містилася інформація про 54 недержавні пенсійні фонди, у тому числі 46 відкритих,

4 корпоративні та 4 професійні фонди. Їх діяльність забезпечували 14

адміністраторів недержавних пенсійних фондів, 26 компаній з управління активами

та 8 банків-зберігачів. Загальна вартість активів третього рівня пенсійної системи

станом на кінець другого кварталу 2026 року становила 7,4 млрд гривень. Кількість

учасників недержавних пенсійних фондів становила 889,8 тис. осіб, з яких 92,8 тис.

осіб отримали або отримують пенсійні виплати. Загальна сума пенсійних внесків

за період функціонування недержавних пенсійних фондів становила 3,9 млрд

гривень, з яких 2,8 млрд гривень сплачено роботодавцями, а сума пенсійних виплат

– 2,2 млрд гривень.

Наведені результати свідчать про стійкість та практичну значущість діючої

моделі недержавних пенсійних фондів. Її збереження та подальше вдосконалення

забезпечує наступність розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення,

2стабільність правовідносин, що вже склалися у цій системі, та є важливою

передумовою збереження довіри існуючих учасників і вкладників до системи в

цілому.

Водночас система недержавного пенсійного забезпечення не досягла

достатнього рівня охоплення громадян та обсягів пенсійних накопичень.

Соціально-економічні та демографічні виклики, тіньова зайнятість, внутрішні та

зовнішні міграційні процеси, а також наслідки триваючої збройної агресії проти

України зумовлюють необхідність розширення можливостей громадян та

роботодавців щодо формування додаткових пенсійних накопичень та подальшого

інституційного розвитку третього рівня пенсійної системи.

Законопроєкт розроблено виходячи із необхідності формування цілісного та

сучасного правового поля функціонування системи недержавного пенсійного

забезпечення в цілому. Спираючись на збереження довіри існуючих учасників і

вкладників до діючої моделі недержавних пенсійних фондів, законопроєкт

пропонує не тільки її вдосконалення, а і передбачає запровадження добровільних

пенсійних фондів, управління якими здійснюватимуть пенсійні компанії, як нової

інституційної моделі установи, що надаватиме послуги в системи недержавного

пенсійного забезпечення. Таким чином, у межах єдиного правового поля

передбачається функціонування двох самостійних інституційних моделей

недержавного пенсійного забезпечення, які спрямовані на розширення охоплення

громадян та обсягів пенсійних накопичень.

Збереження стабільно функціонуючої моделі недержавних пенсійних фондів,

сформованої інфраструктури та довіри існуючих учасників створює сприятливе

інституційне середовище для запровадження і поступового розвитку добровільних

пенсійних фондів як нового виду пенсійних фондів у системі недержавного

пенсійного забезпечення.

Наявність двох самостійних інституційних моделей розширює можливості

громадян і вкладників щодо вибору способів формування додаткових пенсійних

накопичень та установ, через які здійснюється недержавне пенсійне забезпечення.

Водночас вона надає роботодавцям, професійним спілкам та їх об’єднанням ширші

можливості обирати найбільш прийнятний організаційний механізм реалізації

колективного або професійного пенсійного забезпечення працівників чи членів

відповідних професійних галузей з урахуванням особливостей конкретного

роботодавця, галузі, професії або категорії працівників.

Функціонування у межах єдиного правового поля різних організаційних

моделей пенсійних фондів створюватиме конкурентне середовище у системі

недержавного пенсійного забезпечення. Така конкуренція має сприяти

підвищенню якості послуг з недержавного пенсійного забезпечення, розвитку

пенсійних продуктів, підвищенню ефективності управління та обґрунтованості

витрат. При цьому різниця в організаційних моделях не повинна призводити до

зниження рівня захисту учасників та їх пенсійних накопичень. Законопроєкт

передбачає спільні підходи до регулювання правовідносин, однакових за своєю

3економічною та юридичною природою, та спеціальні правила у тих випадках, коли

вони обумовлені особливостями відповідної інституційної моделі.

Додаткової актуальності комплексному оновленню законодавства у сфері

недержавного пенсійного забезпечення надає євроінтеграційний курс України.

Отримання Україною у 2022 році статусу кандидата на вступ до Європейського

Союзу та початок у 2024 році переговорів про вступ актуалізували необхідність

наближення національного законодавства до acquis ЄС.

При підготовці законопроєкту враховано релевантні вимоги Директиви

Європейського Парламенту та Ради (ЄС) 2016/2341 від 14 грудня 2016 року про

діяльність установ професійного пенсійного забезпечення та нагляд за ними (IORP

II), зокрема щодо корпоративного управління, внутрішнього контролю, управління

ризиками, прозорості, інформування та захисту прав учасників, а також положення

Директиви 2014/50/ЄС щодо мінімальних вимог для підвищення мобільності

працівників шляхом покращення набуття і збереження прав на додаткову пенсію.

Відповідні підходи відображаються у регулюванні обох інституційних моделей з

урахуванням особливостей їх організації та сфери застосування відповідних актів

права ЄС.

Крім того, при розробці законопроєкту бути також враховані рекомендації

Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСD), викладені в

Основних принципах регулювання приватних пенсій (Core Principles of Private

Pension Regulation), спільно розроблені ОЕСР (OECD) та Міжнародною

організацією органів пенсійного нагляду (IOPS). А також, була врахована найкраща

практика країн, пенсійні системи яких стабільно займають найвищі позиції в

міжнародних рейтингах надійності та ефективності пенсійних систем (Mercer CFA

Institute Global Pension Index, тощо). В таких країнах діють організаційні моделі, де

фонд є неприбутковою установою (непідприємницьким товариством), а управління

активами здійснюється відокремленою компанією з управління активами

(Нідерланди, Данія, Австралія, Швеція, Великобританія, Ісландія, Швейцарія,

Канада, частково США). Це забезпечує належний рівень захисту пенсійних

накопичень учасників.

Окремим елементом посилення захисту учасників системи недержавного

пенсійного забезпечення законопроєкт передбачає створення Пенсійного

гарантійного товариства. Запровадження такого механізму спрямоване на

формування додаткового рівня захисту пенсійних накопичень громадян в системі

недержавного пенсійного забезпечення та забезпечення збереження інформації,

необхідної для безперервності підтвердження індивідуальних пенсійних прав

учасників.

Необхідність такого механізму зумовлена довгостроковим характером

пенсійних правовідносин та особливим значенням достовірності й збереженості

даних систем персоніфікованого обліку. Законопроєкт передбачає, що Пенсійне

гарантійне товариство забезпечуватиме збирання та зберігання облікових даних

систем персоніфікованого обліку пенсійних фондів, а у визначених законом

4випадках — вживатиме заходів щодо покриття зобов’язань пенсійного фонду перед

його учасниками в межах і порядку, встановлених законом.

Пенсійне гарантійне товариство доповнює систему організаційних, майнових

та інформаційних гарантій, передбачених законопроєктом, і має сприяти

підвищенню захищеності пенсійних коштів та довіри громадян до системи

недержавного пенсійного забезпечення в цілому.

Таким чином, необхідність прийняття законопроєкту зумовлена потребою

комплексного розвитку третього рівня пенсійної системи як третього рівня

пенсійної системи України, розширення можливостей громадян щодо формування

додаткових пенсійних накопичень та створення належних правових і

організаційних умов для подальшого розвитку цієї системи.

2. Мета та цілі законопроекту

Метою законопроекту є формування цілісного, сучасного та узгодженого

правового поля функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення,

модернізації діючої інституційної основи недержавного пенсійного забезпечення,

розширення можливостей для формування додаткових пенсійних накопичень,

створення нових організаційних можливостей для громадян, вкладників,

роботодавців і професійних спілок, а також подальшого наближення регулювання

до європейських стандартів захисту учасників пенсійних схем.

Для досягнення зазначеної мети законопроєктом передбачається:

- вдосконалення діючої моделі недержавних пенсійних фондів, яка довела

свою стійкість та практичну спроможність забезпечувати недержавне пенсійне

забезпечення;

- запровадження добровільних пенсійних фондів, управління якими

здійснюють пенсійні компанії, як нової самостійної інституційної моделі;

- створення конкурентного середовища між різними організаційними

моделями пенсійних фондів з метою стимулювання підвищення якості послуг з

недержавного пенсійного забезпечення, розвитку пенсійних продуктів та

ефективності їх надання;

- розширення можливостей учасників і вкладників щодо вибору установ та

організаційних механізмів формування додаткових пенсійних накопичень;

- розширення можливостей роботодавців, професійних спілок та їх об’єднань

щодо організації колективних і професійних механізмів недержавного пенсійного

забезпечення працівників та членів відповідних професійних груп;

- встановлення спільних базових стандартів захисту прав учасників та

пенсійних накопичень незалежно від інституційної моделі пенсійного фонду;

- удосконалення корпоративного управління, внутрішнього контролю,

управління ризиками, внутрішнього аудиту, контролю за надавачами послуг та

врегулювання конфліктів інтересів;

5- удосконалення правил формування, зберігання та інвестування пенсійних

активів, персоніфікованого обліку, інформування учасників, здійснення пенсійних

виплат та переведення пенсійних коштів;

- запровадження ризик-орієнтованого та пропорційного державного

регулювання і нагляду;

- наближення законодавства України у сфері недержавного пенсійного

забезпечення до релевантних вимог acquis ЄС;

- створення Пенсійного гарантійного товариства як спеціального механізму

додаткового захисту пенсійних накопичень учасників та забезпечення збереження

облікових даних систем персоніфікованого обліку.

3. Основні положення законопроєкту

Законопроєктом пропонується комплексне оновлення законодавчого

регулювання системи недержавного пенсійного забезпечення та формування

єдиного правового поля для двох самостійних інституційних моделей пенсійних

фондів – недержавних пенсійних фондів і добровільних пенсійних фондів.

Недержавні пенсійні фонди зберігаються як самостійна інституційна модель із

притаманною їй системою органів управління та залученням професійних

надавачів послуг з адміністрування, управління активами і зберігання пенсійних

активів. Одночасно законопроєкт удосконалює вимоги до корпоративного

управління недержавних пенсійних фондів, внутрішнього контролю, управління

ризиками, внутрішнього аудиту, контролю за діяльністю надавачів послуг та

запобігання конфліктам інтересів.

Добровільні пенсійні фонди запроваджуються як окрема інституційна модель,

управління якою здійснює пенсійна компанія відповідно до вимог закону,

пенсійної схеми та договорів, укладених у межах діяльності відповідного фонду.

Паралельне функціонування недержавних пенсійних фондів і добровільних

пенсійних фондів у межах єдиного правового поля створює передумови для

конкурентного середовища між різними організаційними моделями пенсійних

фондів. Така конкуренція має бути спрямована насамперед на підвищення якості

послуг з недержавного пенсійного забезпечення, удосконалення пенсійних

продуктів та підходів до обслуговування учасників і вкладників при дотриманні

спільних базових стандартів захисту їх прав та пенсійних накопичень.

Для правовідносин, однакових за своєю економічною та юридичною

природою, законопроєкт встановлює спільні підходи до регулювання, зокрема

щодо прав учасників і вкладників, пенсійних активів, інвестиційної діяльності,

персоніфікованого обліку, інформування вкладників та учасників, пенсійних

виплат та державного нагляду. Особливості створення, управління та

функціонування кожної з моделей регулюються спеціальними нормами.

Законопроєктом, зокрема, визначаються правовий статус, порядок створення,

функціонування та припинення пенсійних фондів; вимоги до пенсійних компаній,

адміністраторів, осіб, які здійснюють управління активами, та зберігачів і

6кастодіальних установ; права та обов’язки учасників і вкладників; вимоги до

пенсійних схем, пенсійних контрактів і пенсійних договорів; засади

корпоративного управління та внутрішнього контролю; вимоги до інвестиційної

декларації, складу та структури пенсійних активів; порядок ведення

персоніфікованого обліку; вимоги до розкриття інформації та інформування

учасників; порядок здійснення пенсійних виплат і переведення пенсійних коштів;

засади державного регулювання та нагляду.

Окремі положення законопроєкту спрямовані на забезпечення мобільності

пенсійних прав та можливості переведення пенсійних коштів у випадках,

передбачених законом, у тому числі у транскордонних правовідносинах.

Самостійний блок положень законопроєкту присвячено Пенсійному

гарантійному товариству — установі, що виконує спеціальні функції у системі

накопичувального пенсійного забезпечення. Метою його діяльності визначається

гарантування збереження облікових даних систем персоніфікованого обліку

учасників пенсійних фондів та реалізація передбачених законом механізмів

додаткового захисту пенсійних накопичень.

До функцій Пенсійного гарантійного товариства законопроєкт відносить,

зокрема, ведення реєстру пенсійних фондів — членів товариства, збирання та

зберігання облікових даних систем персоніфікованого обліку, формування активів

товариства, а також здійснення у передбачених законом випадках заходів щодо

покриття зобов’язань пенсійного фонду перед його учасниками. Передбачається

також передача Пенсійному гарантійному товариству системи персоніфікованого

обліку у визначених законом випадках, що має забезпечити збереження облікової

інформації та безперервність підтвердження пенсійних прав учасників.

Запровадження Пенсійного гарантійного товариства не замінює вимог до

належного управління пенсійними фондами, зберігання та інвестування пенсійних

активів, внутрішнього контролю і державного нагляду, а доповнює їх окремим

інституційним механізмом захисту. Детальний порядок створення і

функціонування товариства, формування його активів та реалізації гарантійних

механізмів визначатиметься відповідно до закону.

Запропонований підхід дозволяє поєднати інституційну наступність і

накопичений досвід функціонування недержавних пенсійних фондів із

розширенням організаційних можливостей системи за рахунок запровадження

добровільних пенсійних фондів та застосування спільних стандартів захисту

учасників і їх пенсійних накопичень.

4. Стан нормативно-правової бази у сфері правового регулювання

Правове регулювання відносин у сфері недержавного пенсійного забезпечення

та діяльності суб’єктів системи недержавного пенсійного забезпечення

здійснюється Конституцією України, законами України «Про загальнообов’язкове

державне пенсійне страхування», «Про недержавне пенсійне забезпечення»,

законодавством про ринки капіталу та організовані товарні ринки, фінансові

7послуги, страхування, банки і банківську діяльність, а також іншими нормативно-

правовими актами.

Законопроєкт передбачає комплексне оновлення правового регулювання

системи недержавного пенсійного забезпечення та внесення пов’язаних змін до

законодавчих актів з метою узгодження їх положень із запропонованою моделлю

функціонування третього рівня пенсійної системи.

У частині функціонування Пенсійного гарантійного товариства законопроєкт

закладає базові засади його правового статусу, мети та функцій. А також

передбачає необхідність розробки у подальшому спеціального окремого

законопроекту для врегулювання порядку його створення та діяльності,

формування активів і застосування механізмів захисту пенсійних накопичень.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація положень законопроєкту не потребує додаткових видатків з

Державного бюджету України. Формування пенсійних накопичень у системі

недержавного пенсійного забезпечення здійснюється за рахунок пенсійних внесків

та інших джерел, визначених законом, а законопроєкт не встановлює зобов’язань

держави щодо фінансування пенсійних накопичень учасників недержавних або

добровільних пенсійних фондів.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття

законопроєкту

Прийняття законопроєкту створить правові передумови для комплексного

розвитку правового поля та модернізації системи недержавного пенсійного

забезпечення як третього рівня пенсійної системи України.

Вдосконалення діючих недержавних пенсійних фондів сприятиме

забезпеченню інституційної наступності, стабільності існуючих правовідносин та

збереженню довіри учасників і вкладників. Запровадження добровільних

пенсійних фондів розширить коло доступних інституційних та організаційних

механізмів формування додаткових пенсійних накопичень.

Очікується розширення можливостей громадян і вкладників щодо формування

додаткових пенсійних накопичень, а також можливостей роботодавців,

професійних спілок та їх об’єднань щодо реалізації колективних і професійних

пенсійних механізмів для працівників та членів відповідних професійних груп.

Створення конкурентного середовища між різними організаційними

моделями пенсійних фондів має сприяти підвищенню якості послуг з недержавного

пенсійного забезпечення, розвитку більш зручних для учасників, вкладників,

роботодавців і професійних спілок пенсійних продуктів та організаційних

механізмів, а також підвищенню ефективності діяльності суб’єктів системи.

Удосконалення вимог до корпоративного управління, внутрішнього

контролю, управління ризиками, інвестування пенсійних активів, розкриття

інформації та державного нагляду має сприяти підвищенню рівня захисту

8пенсійних накопичень, якості послуг з недержавного пенсійного забезпечення та

довіри до системи.

Створення Пенсійного гарантійного товариства має сформувати додатковий

інституційний рівень захисту пенсійних накопичень учасників. Наявність

спеціального механізму, здатного у визначених законом випадках забезпечувати

реалізацію гарантійних заходів щодо зобов’язань пенсійних фондів, сприятиме

зниженню ризиків для учасників та зміцненню довіри до системи недержавного

пенсійного забезпечення.

Централізоване збирання та зберігання Пенсійним гарантійним товариством

облікових даних систем персоніфікованого обліку має підвищити захищеність

інформації про індивідуальні пенсійні права учасників та забезпечити її збереження

у випадках припинення діяльності або зміни суб’єктів, які здійснюють

адміністрування відповідного пенсійного фонду.

У середньо- та довгостроковій перспективі створення ширших можливостей

для участі у системі може сприяти збільшенню кількості учасників, обсягів

пенсійних внесків та пенсійних активів, а також формуванню додаткового

довгострокового інвестиційного ресурсу для економіки України.

Прийняття законопроєкту також сприятиме подальшому наближенню

національного законодавства у сфері недержавного пенсійного забезпечення до

релевантних стандартів та вимог права Європейського Союзу.

Народні депутати України Ніколаєнко А.І.

та інші