Проєкт Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України "Про автомобільний транспорт" щодо забезпечення прав пасажирів автобусного транспорту

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про

адміністративні правопорушення та Закону України “Про автомобільний

транспорт” щодо забезпечення прав пасажирів автобусного транспорту»

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Проект Закону України розроблено з метою комплексного врегулювання

прав пасажирів автобусного транспорту та створення завершеного механізму їх

державного захисту, включаючи права у разі скасування або затримки рейсу,

надмірного бронювання, дорожньо-транспортної пригоди, права осіб з

інвалідністю та осіб з обмеженою мобільністю, право на інформацію і розгляд

скарг, а також державний контроль за автомобільними перевізниками та

суб’єктами господарювання, які надають автостанційні послуги.

Основою для законопроекту є положення Регламенту Європейського

Парламенту і Ради (ЄС) № 181/2011 від 16 лютого 2011 року щодо прав пасажирів

автобусного транспорту. Цей акт встановлює правила недискримінації пасажирів,

компенсації та допомоги внаслідок аварій, прав осіб з інвалідністю та осіб з

обмеженою мобільністю, прав при скасуванні і затримці, мінімальних

інформаційних обов’язків, розгляду скарг та державного забезпечення виконання.

Чинне законодавство України містить загальні положення про права

пасажирів, обов’язки перевізників, функціонування автостанцій та державний

контроль, однак не формує цілісної системи, яка б поєднувала конкретні права

пасажира з обов’язками перевізника і автостанції, механізмом скарги,

компетенцією органу контролю та дієвими санкціями за невиконання таких

обов’язків.

Законопроект також усуває прогалину у повноваженнях центрального

органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на

наземному транспорті, шляхом прямого закріплення повноважень щодо контролю

за дотриманням прав пасажирів і діяльністю суб’єктів господарювання, які

надають автостанційні послуги, розгляду скарг, видачі приписів, проведення

перевірок та застосування адміністративно-господарських санкцій.

2. Мета і завдання законопроекту

Метою законопроекту є запровадження комплексної, зрозумілої та

ефективної системи захисту прав пасажирів автобусного транспорту, сумісної з

основними принципами права Європейського Союзу, та забезпечення реального

державного контролю за виконанням відповідних обов’язків автомобільними

перевізниками і суб’єктами господарювання, які надають автостанційні послуги.

Основними завданнями законопроекту є:

•встановлення чітких прав пасажирів у разі скасування рейсу, затримки

відправлення або надмірного бронювання;

•закріплення права на продовження поїздки, зміну маршруту,

повернення вартості квитка та, у встановлених випадках, додаткову

компенсацію;

•встановлення правил надання допомоги пасажирам у разі тривалої

затримки або скасування рейсу;

•закріплення обов’язків щодо своєчасного та доступного інформування

пасажирів;

•забезпечення недискримінаційного доступу до бронювання, квитка і

перевезення для осіб з інвалідністю та осіб з обмеженою мобільністю;

•визначення порядку безоплатного надання допомоги таким особам на

визначених автостанціях та в автобусах;

•встановлення вимог до доступності автостанцій і навчання персоналу;

•визначення мінімальних гарантій відшкодування шкоди та практичної

допомоги пасажирам у разі дорожньо-транспортної пригоди;

•запровадження уніфікованих строків та механізму розгляду скарг

пасажирів;

•розширення повноважень Укртрансбезпеки щодо контролю за

перевізниками та автостанційними операторами;

•встановлення адміністративної та адміністративно-господарської

відповідальності за порушення прав пасажирів і перешкоджання

державному контролю;

•запровадження періодичної публічної звітності органу державного

контролю.

3. Загальна характеристика та основні положення законопроекту

Проектом Закону пропонується внести зміни до Кодексу України про

адміністративні правопорушення та Закону України «Про автомобільний

транспорт».

Змінами до Кодексу України про адміністративні правопорушення

пропонується посилити відповідальність за ненадання пасажирам установленої

законом інформації та встановити відповідальність за безпідставну

дискримінаційну відмову особі з інвалідністю або особі з обмеженою мобільністю

у бронюванні, квитку чи перевезенні, а також за ненадання передбаченої законом

безоплатної допомоги. Одночасно уточнюється компетенція органів

автомобільного транспорту щодо розгляду відповідних справ.

Змінами до Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачається:

1) доповнення термінологічного апарату поняттями «визначена

автостанція», «надмірне бронювання», «особа з обмеженою мобільністю» та

«суб’єкт господарювання, який надає автостанційні послуги»;

2) надання Укртрансбезпеці повноважень здійснювати державний контроль

за дотриманням прав пасажирів, проводити перевірки автостанційних операторів,

розглядати скарги, видавати приписи, застосовувати санкції та оприлюднювати

дворічні звіти про результати контролю;

3) визначення спеціальних прав посадових осіб органу державного

контролю під час перевірки автостанції, включаючи доступ до приміщень і

території, одержання документів та інформації, фото- і відеофіксацію та перевірку

доступності послуг;

4) визначення порядку формування переліку автостанцій, на яких

забезпечується безоплатна допомога особам з інвалідністю та особам з обмеженою

мобільністю, та вимог до пунктів повідомлення про прибуття і потребу в

допомозі;

5) доповнення обов’язків автомобільних перевізників положеннями щодо

недискримінації, безоплатної допомоги, навчання працівників, інформування

пасажирів, розгляду скарг та виконання обов’язків у разі скасування, затримки,

надмірного бронювання або дорожньо-транспортної пригоди;

6) доповнення статті 36 спеціальними обов’язками автостанційних

операторів щодо інформації, допомоги особам з інвалідністю та особам з

обмеженою мобільністю, 36-годинного попереднього повідомлення про потребу в

допомозі, доступності, навчання персоналу та сприяння державному контролю;

7) доповнення статті 41 узагальнюючим переліком спеціальних прав

пасажира автобусного транспорту;

8) запровадження нових статей 42-1 - 42-7, які регулюють права пасажирів у

разі скасування, затримки або надмірного бронювання, допомогу при тривалій

затримці, інформування, права осіб з інвалідністю та осіб з обмеженою

мобільністю, права у разі дорожньо-транспортної пригоди та порядок розгляду

скарг;

9) встановлення адміністративно-господарських штрафів для автомобільних

перевізників та суб’єктів господарювання, які надають автостанційні послуги, за

порушення інформаційних обов’язків, порядку розгляду скарг, вимог до навчання

персоналу, прав осіб з інвалідністю, обов’язків при скасуванні або затримці,

ненадання документів органу контролю, невиконання припису та недопуск до

перевірки.

Для регулярних автобусних перевезень, запланована відстань маршруту

яких становить 250 кілометрів або більше, законопроектом встановлюються

спеціальні права при скасуванні та затримці. У разі очікуваної затримки

відправлення більш як на 120 хвилин, скасування рейсу або надмірного

бронювання пасажиру надається вибір між продовженням поїздки/зміною

маршруту та поверненням вартості квитка. Якщо такий вибір не запропонований,

передбачається додаткова компенсація у розмірі 50 відсотків вартості квитка.

Для поїздок із запланованою тривалістю понад три години у разі скасування

або затримки відправлення з автостанції більш як на 90 хвилин передбачається

безоплатне надання закусок, харчування або напоїв, а за необхідності -

розміщення та допомога в організації перевезення до місця розміщення. Витрати

на проживання можуть бути обмежені еквівалентом 80 євро за ніч не більше ніж

за дві ночі.

У разі дорожньо-транспортної пригоди законопроект гарантує право на

відшкодування шкоди, встановлює мінімально допустимі максимальні межі

відповідальності у разі їх законодавчого обмеження - не менше еквівалента 220

000 євро на одного пасажира та 1 200 євро за одне місце багажу - та передбачає

практичну допомогу для задоволення невідкладних потреб пасажирів.

4. Стан нормативно-правової бази у цій сфері правового регулювання

У цій сфері діють Кодекс України про адміністративні правопорушення,

Закон України «Про автомобільний транспорт», Закон України «Про захист прав

споживачів», Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з

інвалідністю в Україні», нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України

щодо надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та

функціонування автостанцій.

Прийняття законопроекту потребуватиме приведення у відповідність

підзаконних нормативно-правових актів, зокрема правил надання послуг

пасажирського автомобільного транспорту, затвердження порядку та критеріїв

визначення автостанцій, порядку державного контролю за автостанційними

операторами, мінімальних вимог до доступності та вимог до навчання

працівників.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація законопроекту не передбачає створення нового державного

органу. Повноваження щодо державного контролю, розгляду скарг, видачі

приписів та застосування санкцій покладаються на існуючий центральний орган

виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному

транспорті.

Виконання нових контрольних та інформаційних функцій потребуватиме

організаційного і методичного забезпечення, підготовки процедур перевірок,

ведення та оприлюднення переліку визначених автостанцій, організації приймання

скарг та дворічної звітності. Базові адміністративні функції можуть здійснюватися

в межах компетенції та бюджетних призначень відповідних органів.

Водночас для частини визначених автостанцій може виникнути необхідність

адаптації інфраструктури, облаштування чітко позначених пунктів повідомлення

про прибуття, забезпечення доступних шляхів руху та допоміжного обладнання.

Такі витрати залежать від фактичного стану конкретної автостанції, переліку

визначених об’єктів і вимог підзаконних актів, тому їх достовірний загальний

обсяг на етапі внесення законопроекту не може бути визначений без окремої

інвентаризації.

Запровадження нових адміністративних та адміністративно-господарських

штрафів може мати позитивний вплив на доходи відповідних бюджетів, однак

прогноз таких надходжень залежить від кількості встановлених правопорушень,

результатів їх розгляду, оскарження та фактичної сплати штрафів і тому не може

бути достовірно визначений до початку практичного застосування закону.

У разі необхідності до законопроекту може бути додано окреме фінансово-

економічне обґрунтування з деталізацією можливого бюджетного впливу та

витрат на забезпечення доступності визначених автостанцій.

6. Прогноз соціально-економічних, правових та інших наслідків застосування

законопроекту

Прийняття законопроекту сприятиме:

•підвищенню рівня захисту прав пасажирів автобусного транспорту;

•наближенню законодавства України до права Європейського Союзу у

сфері прав пасажирів;

•формуванню зрозумілих правил дій перевізника й автостанції у разі

скасування, затримки або надмірного бронювання;

•підвищенню доступності автобусного транспорту та автостанцій для

осіб з інвалідністю та осіб з обмеженою мобільністю;

•запровадженню дієвого механізму скарг і державного контролю;

•підвищенню прозорості діяльності Укртрансбезпеки через періодичне

оприлюднення звітів про контроль, скарги, порушення та санкції;

•зменшенню кількості випадків порушення прав пасажирів завдяки

поєднанню превентивних вимог, контролю та відповідальності;

•створенню єдиного законодавчого пакета замість двох паралельних

законопроектів щодо прав пасажирів та контролю автостанційних

послуг.

У результаті законопроект формує цілісну модель захисту прав пасажирів

автобусного транспорту, в якій конкретним правам пасажира відповідають

визначені обов’язки перевізника та автостанції, процедура скарги, компетенція

органу державного контролю та пропорційні заходи відповідальності.

Народні депутати України Крейденко В. В. та ін.