Проєкт Закону про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо посилення гарантій недоторканності житла чи іншого володіння особи у кримінальному провадженні

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проєкту Закону України «Про внесення змін до Кримінального

процесуального кодексу України щодо посилення гарантій

недоторканності житла чи іншого володіння особи у кримінальному

провадженні»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Цей проєкт Закону України подається як альтернативний до проєкту

Закону України реєстр. № 15488 «Про внесення змін до статті 233

Кримінального процесуального кодексу України щодо уточнення підстав

невідкладного проникнення до житла чи іншого володіння особи» (далі –

основний законопроєкт).

Альтернативний законопроєкт підтримує необхідність законодавчого

уточнення підстав невідкладного проникнення без попередньої ухвали

слідчого судді, однак пропонує ширший і системний механізм захисту особи

на всіх етапах такого втручання.

Право на недоторканність житла є основоположною конституційною

гарантією. Відповідно до статті 30 Конституції України проникнення до

житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду або обшуку

допускається лише на підставі вмотивованого рішення суду. Інший порядок

можливий виключно у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням

життя людей та майна або безпосереднім переслідуванням осіб, які

підозрюються у вчиненні злочину.

Такий конституційний виняток має тлумачитися вузько. Він не може

перетворюватися на звичайний спосіб відшукання доказів або на заміну

попереднього судового контролю. Будь-яке проникнення без ухвали суду

становить особливо інтенсивне втручання у приватне життя, а тому потребує

чітких матеріальних підстав, належної процедури прийняття рішення,

обмеження обсягу дій, ефективного судового контролю та дієвих наслідків

порушення закону.

Частина третя статті 233 Кримінального процесуального кодексу

України відтворює конституційний виняток, але не встановлює вичерпного

тесту невідкладності, не забороняє створену самою стороною обвинувачення

невідкладність і не визначає, якими менш обтяжливими заходами необхідно

скористатися до проникнення. Чинна процедура також не гарантує особі

участі у подальшій перевірці законності втручання, доступу до матеріалів,

самостійного звернення до суду у разі бездіяльності прокурора та

апеляційного перегляду відповідної ухвали.

Особливої актуальності проблема набула після рішення Європейського

суду з прав людини від 10 липня 2025 року у справі справа «Корнієць та інші

проти України» (заяви № 2599/16, № 6904/16 та № 12704/16). Справа

стосувалася обшуків житла заявників без попереднього судового дозволу.

Європейський Суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист

прав людини і основоположних свобод та звернув увагу на недостатність

наявних в Україні гарантій подальшого судового контролю. Суд, зокрема,

врахував, що така перевірка ініціювалася стороною обвинувачення,

відбувалася без участі особи та її адвоката, а ухвала про дозвіл на обшук не

підлягала апеляційному оскарженню. Відсутність доступного й ефективного

засобу правового захисту зумовила також висновок про порушення статті 13

Конвенції.

Крім того, Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у складі

Верховного Суду у постанові від 7 жовтня 2024 року у справі № 466/525/22

наголосила, що невідкладність має підтверджуватися даними про реальну

загрозу знищення або втрати майна, які існували саме на момент

проникнення. Саме по собі виявлення і фіксація доказової інформації під час

обшуку не є достатньою підставою для його подальшої легалізації.

Невиконання вимоги про якнайшвидше звернення до слідчого судді за

відсутності об'єктивних перешкод є підставою для відмови у визнанні такого

обшуку законним.

Основний законопроєкт № 15488 реагує переважно на одну складову

проблеми, а саме уточнює, коли врятування конкретного майна, що має або

може мати ознаки речового доказу, може виправдовувати проникнення до

житла.

Водночас він не усуває ключових процесуальних недоліків, виявлених

Європейським Судом з прав людини: не запроваджує змагального розгляду

за участю особи та її адвоката, не надає особі права самостійно ініціювати

судову перевірку, не гарантує негайного доступу до матеріалів і не

передбачає апеляційного оскарження.

Отже, законодавче реагування має охоплювати не лише зміст підстави

«врятування майна», а всю процедуру невідкладного проникнення: умови

застосування винятку, суб'єкта прийняття рішення, спосіб фіксації, межі

процесуальних дій, строки судової перевірки, права особи, доказові наслідки

та апеляційний контроль. Саме такий комплексний підхід покладено в основу

альтернативного законопроекту.

2. Мета законопроєкту та шляхи її досягнення

Метою альтернативного законопроєкту є посилення гарантій

недоторканності житла чи іншого володіння особи та забезпечення

ефективного засобу правового захисту від незаконного проникнення у

кримінальному провадженні при збереженні можливості правоохоронних

органів діяти невідкладно у справді виняткових ситуаціях.

Завданнями законопроєкту є:

1) встановлення чітких і перевірюваних умов невідкладного проникнення

до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді;

2) недопущення ототожнення необхідності відшукання, фіксації або

вилучення доказів із невідкладним випадком;

3) обмеження проникнення з метою запобігання втраті доказів

провадженнями щодо тяжких та особливо тяжких злочинів;

4) покладення повноваження щодо прийняття рішення про таке

проникнення та обов’язку доведення його законності на прокурора;

5) запобігання використанню невідкладності, спричиненої зволіканням,

бездіяльністю або умисними діями сторони обвинувачення;

6) забезпечення пропорційності втручання, безперервної відеофіксації та

обмеження процесуальних дій відшуканням конкретного об’єкта;

7) запровадження оперативного і змагального судового контролю з

правом особи на участь, доступ до матеріалів, самостійне звернення до суду

та апеляційне оскарження;

8) визначення належних наслідків незаконного проникнення, зокрема

недопустимості безпосередньо та похідно отриманих доказів, повернення

вилученого майна і знищення скопійованої інформації.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Альтернативним законопроєктом пропонується внести системні зміни до

статей 87, 221, 233, 303 та 309 КПК України.

Проєктом пропонується передбачити, зокрема:

- невідкладне проникнення з метою запобігання втраті доказів

допускатиметься лише у провадженнях щодо тяжких або особливо тяжких

злочинів за наявності конкретного об’єкта, реальної та безпосередньої

загрози його втрати і неможливості застосувати менш обтяжливий захід;

- рішення прийматиметься прокурором у вмотивованій постанові до

початку проникнення, а всі дії підлягатимуть безперервній відеофіксації.

Прокурор зобов’язаний протягом шести годин звернутися до слідчого судді,

який перевірятиме лише обставини, що існували до проникнення, з

обов’язковою участю особи та її адвоката;

- особі надається право на доступ до матеріалів, самостійне звернення до

суду в разі бездіяльності прокурора та апеляційне оскарження ухвали;

- порушення встановленої процедури тягне недопустимість безпосередньо

і похідно отриманих доказів, повернення вилученого майна та знищення

скопійованої інформації.

Відмінність від основного законопроєкту № 15488

Основний законопроєкт змінює лише частину третю статті 233 КПК

України та переважно уточнює умови проникнення з метою врятування

майна. Альтернативний законопроєкт запроваджує комплексний механізм

захисту: обмежує сферу застосування винятку, покладає прийняття рішення

на прокурора, установлює відеофіксацію, скорочує строк звернення до суду з

двадцяти чотирьох до шести годин, забезпечує змагальний судовий розгляд,

доступ до матеріалів, самостійну скаргу та апеляційне оскарження.

Отже, альтернативний законопроєкт регулює не лише підстави

проникнення, а й порядок його проведення, судового контролю та

відновлення порушених прав.

4. Стан нормативно-правової бази у зазначеній сфері правового

регулювання

Правове регулювання у цій сфері здійснюється Конституцією України,

Кримінальним процесуальним кодексом України, Конвенцією про захист

прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про виконання

рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а

також практикою Конституційного Суду України, Верховного Суду та

Європейського суду з прав людини.

Прийняття законопроєкту потребуватиме внесення змін лише до

Кримінального процесуального кодексу України.

Положення законопроєкту спрямовані на реалізацію конституційної

гарантії недоторканності житла, узгодження кримінального процесуального

регулювання з принципами законності, необхідності та пропорційності

втручання, а також на врахування правових позицій Верховного Суду і

Європейського суду з прав людини.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація законопроєкту не потребуватиме додаткових видатків з

Державного бюджету України.

Запропоновані зміни мають процесуальний характер і спрямовані на

уточнення підстав та умов застосування вже існуючого інституту

невідкладного проникнення до житла чи іншого володіння особи.

6. Прогноз соціально-правових наслідків прийняття акта

Прийняття законопроєкту сприятиме:

1) посиленню реального захисту права на недоторканність житла чи

іншого володіння особи;

2) зменшенню кількості необґрунтованих проникнень без попередньої

ухвали слідчого судді;

3) підвищенню передбачуваності правил для органів досудового

розслідування, прокуратури, суду та учасників кримінального провадження;

4) покращенню якості прокурорського обґрунтування і судового

контролю;

5) забезпеченню ефективного засобу правового захисту та апеляційного

перегляду;

6) зниженню ризику нових порушень статей 8 і 13 Конвенції про захист

прав людини і основоположних свобод та пов'язаних із ними звернень до

Європейського суду з прав людини;

7) зміцненню довіри до органів правопорядку і суду завдяки прозорій

фіксації та перевірюваності невідкладних дій.

Законопроєкт не позбавляє сторону обвинувачення можливості діяти

невідкладно, коли існує реальна і безпосередня загроза втрати конкретного

об'єкта. Водночас він унеможливлює використання посилання на

«врятування майна» як універсального виправдання проникнення та

забезпечує належний баланс між інтересами кримінального правосуддя і

правами людини.

Народний депутат України Сергій ВЛАСЕНКО