Проєкт Закону про вихід України з Договору про зону вільної торгівлі

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проєкту Закону України

«Про вихід України з Договору про зону вільної торгівлі»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Договір про зону вільної торгівлі вчинено 18 жовтня 2011 року в м.

Санкт-Петербурзі та ратифіковано Законом України від 30 липня 2012 року №

5193-VI. Договір набрав чинності для України 20 вересня 2012 року і

залишається чинним міжнародним договором України.

Після початку збройної агресії Російської Федерації проти України у

2014 році, її повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, а також

послідовного припинення Україною участі в органах та окремих договорах,

укладених у рамках Співдружності Незалежних Держав, подальше формальне

перебування України серед учасників зазначеного Договору не відповідає

сучасним засадам державної зовнішньої та зовнішньоекономічної політики,

курсу на європейську інтеграцію та завданню остаточного припинення

договірних механізмів пострадянської економічної інтеграції.

Метою Договору є забезпечення режиму вільної торгівлі між його

учасниками та створення умов для подальшої інтеграції в межах

Співдружності Незалежних Держав. Збереження за Україною статусу сторони

такого Договору створює правову невизначеність щодо її участі в

інституційних і процедурних механізмах Договору та не узгоджується з

фактичним спрямуванням торговельної політики України на інтеграцію до

внутрішнього ринку Європейського Союзу.

Стаття 25 Договору передбачає право кожної сторони вийти з нього

шляхом направлення депозитарію письмового повідомлення про свій намір не

пізніше ніж за 12 місяців до виходу. Отже, передбачений проєктом Закону

вихід України здійснюється у спосіб, прямо встановлений самим Договором,

та відповідає статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів,

за якою припинення договору або вихід із нього можуть мати місце відповідно

до положень договору.

Договір ратифікований законом. Відповідно до пункту «а» частини

другої статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України»

припинення дії міжнародного договору України, згода на обов’язковість якого

надана Верховною Радою України, здійснюється у формі закону України.

Частина перша статті 24 зазначеного Закону відсилає до статті 4 цього

Закону порядок внесення Міністерством закордонних справ України, іншими

центральними органами виконавчої влади та державними колегіальними

органами пропозицій щодо припинення або зупинення дії міжнародних

договорів. Ці приписи регулюють підготовку та внесення відповідних

пропозицій органами виконавчої влади і не встановлюють винятку з

визначеного частиною першою статті 93 Конституції України права народних

депутатів України на законодавчу ініціативу.

У Рішенні Конституційного Суду України від 30 травня 2012 року № 12-

рп/2012 у справі про законодавчу ініціативу встановлено, що Конституція

України не містить положень, які виключали б можливість народних депутатів

України вносити на розгляд Верховної Ради України законопроєкти про

ратифікацію та денонсацію міжнародних договорів України, а відповідні

закони мають прийматися в загальному порядку, встановленому для

прийняття законів України. Цим Рішенням Конституційний Суд України

визнав неконституційним положення частини першої статті 202 Регламенту

Верховної Ради України, яке обмежувало коло суб’єктів внесення таких

законопроєктів Президентом України та Кабінетом Міністрів України. З

огляду на правову природу запропонованого акта зазначена правова позиція

поширюється на законодавче оформлення виходу України з міжнародного

договору, згода на обов’язковість якого надана законом.

Необхідність прийняття окремого закону зумовлена правовою

природою Договору та способом надання Верховною Радою України згоди на

його обов’язковість. Після набрання Законом чинності Міністерство

закордонних справ України відповідно до статті 26 Закону України «Про

міжнародні договори України» забезпечить повідомлення депозитарію

Договору. Міжнародно-правові наслідки виходу України настануть у строк,

установлений статтею 25 Договору, - через 12 місяців після отримання

депозитарієм письмового повідомлення.

2. Мета і завдання прийняття акта

Метою проєкту Закону є припинення участі України в Договорі про зону

вільної торгівлі шляхом реалізації передбаченого статтею 25 Договору права

на вихід.

Прийняття акта забезпечить приведення міжнародно-договірної бази

України у відповідність із національними інтересами, актуальними напрямами

зовнішньої і торговельної політики держави та курсом України на набуття

повноправного членства в Європейському Союзі.

3. Загальна характеристика і основні положення проєкту акта

Проєктом Закону пропонується вийти з Договору про зону вільної

торгівлі, вчиненого 18 жовтня 2011 року в м. Санкт-Петербурзі та

ратифікованого Законом України «Про ратифікацію Договору про зону вільної

торгівлі» від 30 липня 2012 року № 5193-VI.

Законом передбачається набрання ним чинності з дня, наступного за

днем його опублікування. Набрання чинності Законом є

внутрішньодержавною правовою підставою для здійснення передбачених

законодавством України та Договором зовнішньополітичних процедур. Воно

не підміняє направлення письмового повідомлення депозитарію і не змінює

встановленого Договором 12-місячного строку виходу.

4. Стан нормативно-правової бази у відповідній сфері правового

регулювання

Правове регулювання у цій сфері здійснюється Конституцією України,

Віденською конвенцією про право міжнародних договорів 1969 року, Законом

України «Про міжнародні договори України», Законом України «Про

Регламент Верховної Ради України», Договором про зону вільної торгівлі від

18 жовтня 2011 року та Законом України «Про ратифікацію Договору про зону

вільної торгівлі» від 30 липня 2012 року № 5193-VI.

Реалізація положень проєкту Закону не потребує внесення змін до інших

законів України. Порівняльна таблиця не подається, оскільки проєкт не

передбачає внесення змін до чинних законодавчих актів.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття та реалізація Закону не потребуватимуть додаткових

видатків з Державного бюджету України або місцевих бюджетів.

Можливий вплив виходу з Договору на умови торгівлі з окремими

державами - учасницями визначатиметься чинними двосторонніми та

багатосторонніми міжнародними зобов’язаннями України, законодавством

України, торговельними режимами відповідних держав і правилами Світової

організації торгівлі. Сам проєкт Закону не запроваджує нових податків, зборів,

митних ставок або бюджетних зобов’язань.

6. Позиція заінтересованих сторін

Проєкт Закону не потребує погодження з органами виконавчої влади.

Під час його опрацювання у комітетах Верховної Ради України можуть бути

одержані та враховані позиції Міністерства закордонних справ України,

Міністерства економіки та довкілля України, Міністерства фінансів України

та інших заінтересованих органів у межах їхньої компетенції.

7. Відповідність міжнародно-правовим зобов’язанням України та

зобов’язанням у сфері європейської інтеграції

Проєкт Закону відповідає статті 54 Віденської конвенції про право

міжнародних договорів та статті 25 Договору, які допускають вихід сторони

відповідно до положень міжнародного договору.

Питання виходу з Договору не суперечить міжнародно-правовим

зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції. Прийняття Закону

спрямоване на узгодження міжнародно-договірної бази держави з

європейським курсом України.

8. Запобігання корупції

У проєкті Закону відсутні положення, що містять корупціогенні

фактори. Проєкт не встановлює дискреційних повноважень органів державної

влади, пільг, переваг, дозвільних процедур або механізмів розподілу

бюджетних коштів.

9. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта

Прийняття Закону матиме політико-правовий та зовнішньоекономічний

характер. Воно забезпечить послідовне припинення участі України в

договірних механізмах пострадянської інтеграції, усуне невідповідність між

формальним статусом України як сторони Договору та актуальними

напрямами її зовнішньої політики, а також створить внутрішньодержавну

правову підставу для направлення депозитарію повідомлення про вихід.

Вихід України з Договору набуде міжнародно-правової чинності після

завершення процедури, визначеної статтею 25 Договору. До спливу

встановленого нею 12-місячного строку права та обов’язки України за

Договором зберігатимуться в обсязі, передбаченому міжнародним правом і

законодавством України.

Народні депутати України Сергій РУДИК та інші