Проєкт Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за екоцид

Пояснювальна записка

до проєкту Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу

України щодо посилення відповідальності за екоцид»

1.Необхідність прийняття законопроєкту

Війна Російської Федерації проти України спричинила безпрецедентний за

масштабами та наслідками вплив на довкілля України. Внаслідок бойових дій

відбувається руйнування природних екосистем, забруднення земель, водних

ресурсів та атмосферного повітря, знищення оселищ і місць існування рідкісних

видів флори і фауни, деградація біорізноманіття та порушення природних

екологічних процесів. Негативний вплив охоплює всі природні зони України –

від Полісся до степів і морських екосистем Чорного та Азовського морів – і має

не лише локальний, а й транскордонний та довгостроковий характер.

Воєнні дії призводять до масштабного забруднення довкілля

небезпечними речовинами внаслідок застосування озброєння, знищення

військової техніки, пожеж, руйнування промислових та інфраструктурних

об'єктів. Лабораторні дослідження ґрунтів на територіях, де велися активні

бойові дії, засвідчують багаторазове перевищення гранично допустимих

концентрацій важких металів та інших токсичних речовин, що становить

серйозну загрозу для здоров'я населення та функціонування природних

екосистем. Значні площі території України залишаються забрудненими

вибухонебезпечними предметами, що унеможливлює відновлення природних

комплексів та створює ризики подальшого забруднення довкілля.

Особливо руйнівними є наслідки війни для біорізноманіття. Знищуються

або істотно пошкоджуються природні оселища, у тому числі ті, що мають

особливу природоохоронну цінність, відбувається загибель диких тварин,

порушуються міграційні шляхи, змінюються екологічні умови існування видів.

Руйнування окремих природних комплексів має незворотний характер або

потребуватиме десятиліть для їх відновлення навіть за умови здійснення

масштабних природоохоронних заходів.

Злочин екоциду має міжгалузевий характер, оскільки одночасно посягає на

довкілля, безпеку людства, мир та міжнародний правопорядок. Водночас чинна

редакція статті 441 Кримінального кодексу України не відповідає сучасним

викликам, пов'язаним із масштабним нищенням природних екосистем унаслідок

війни, та не забезпечує ефективного притягнення винних осіб до кримінальної

відповідальності.

Чинна редакція статті 441 Кримінального кодексу України визначає

екоцид як масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння

атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть

спричинити екологічну катастрофу. Така конструкція містить низку

концептуальних і техніко-юридичних недоліків. Використання оціночних

понять («масове знищення», «екологічна катастрофа») без законодавчого

визначення їхнього змісту ускладнює однакове застосування кримінального

закону. Крім того, використання альтернативних формулювань («рослинного

або тваринного світу», «атмосфери або водних ресурсів») не враховує

комплексного характеру сучасної шкоди довкіллю, яка одночасно охоплює різні

компоненти природного середовища.

Істотним недоліком чинного регулювання є також відсутність чіткого

визначення суб'єктивної сторони злочину. Чинна редакція статті не дозволяє

однозначно встановити форму вини, що створює труднощі при відмежуванні

екоциду від суміжних складів кримінальних правопорушень, насамперед

воєнних злочинів та інших кримінальних правопорушень проти довкілля.

Недосконалість чинної редакції статті 441 Кримінального кодексу України

проявляється також у відсутності чітких критеріїв визначення тяжкої та

широкомасштабної або тривалої шкоди довкіллю. Закон не містить орієнтирів

для оцінки таких наслідків, що призводить до різного тлумачення відповідних

ознак та унеможливлює формування сталої правозастосовної практики.

Водночас сучасні досягнення екологічної науки дозволяють визначати

об'єктивні критерії деградації екосистем, втрати біорізноманіття, погіршення

стану ґрунтів, водних ресурсів та атмосферного повітря, які мають бути

інтегровані до кримінального законодавства.

Практика застосування статті 441 Кримінального кодексу України

свідчить про фактичну неефективність цієї статті. Незважаючи на тисячі

задокументованих випадків масштабного заподіяння шкоди довкіллю внаслідок

війни Російської Федерації, кримінальні провадження за статтею 441 є

поодинокими. Відсутність сформованої судової та слідчої практики

застосування статті про екоцид значною мірою обумовлена недосконалістю її

законодавчої конструкції.

Недосконалість кримінально-правового регулювання та інституційних

механізмів розслідування злочинів проти довкілля негативно впливає не лише на

ефективність притягнення винних осіб до відповідальності, а й на рівень довіри

суспільства до держави та її спроможності забезпечити належний захист

екологічних прав громадян. Відсутність ефективної відповідальності за

масштабне нищення довкілля, особливо в умовах війни, посилює ризики

безкарності, погіршує інвестиційну привабливість держави та ускладнює

післявоєнне відновлення України.

З огляду на зазначене виникла об'єктивна необхідність комплексного

вдосконалення статті 441 Кримінального кодексу України. Законопроєктом

пропонується уточнити об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу злочину екоциду,

закріпити його умисний характер, передбачити відповідальність за діяння,

вчинені як під час воєнного та надзвичайного стану, так і в мирний час та

запровадити законодавчі критерії оцінки тяжкої та широкомасштабної або

тривалої шкоди довкіллю.

Прийняття законопроєкту сприятиме підвищенню ефективності

розслідування та кримінального переслідування випадків масштабного нищення

довкілля, забезпеченню правової визначеності під час кваліфікації таких діянь,

уніфікації правозастосовної практики та наближенню законодавства України до

сучасних міжнародних підходів у сфері криміналізації екоциду. Це створить

належні правові передумови для забезпечення невідворотності відповідальності

за найбільш тяжкі злочини проти довкілля та посилить захист екологічної

безпеки держави в умовах війни і мирного часу.

2.Мета прийняття Закону

Метою законопроєкту є удосконалення кримінально-правового механізму

охорони довкілля шляхом оновлення складу злочину екоциду відповідно до

сучасних екологічних викликів, міжнародних підходів та практичних потреб

правозастосування.

3.Загальна характеристика та основні положення проекту Закону

Законопроєктом пропонується викласти статтю 441 Кримінального

кодексу України в новій редакції з метою вдосконалення законодавчого

визначення екоциду та підвищення ефективності його практичного

застосування.

Зокрема, законопроєктом передбачається:

-визначити екоцид як умисне діяння, вчинене в мирний час або в умовах

воєнного чи надзвичайного стану;

-встановити, що кримінальна відповідальність настає за заподіяння тяжкої

та широкомасштабної або тривалої шкоди довкіллю;

-посилити відповідальність за вчинення екоциду, диверсифікувати розмір

санкції за вчинення екоциду у мирний час та в умовах воєнного чи

надзвичайного стану;

-визначити у примітці до статті підходи до оцінки тяжкої та

широкомасштабної або тривалої шкоди довкіллю, які мають враховувати стан

екосистем, виникнення надзвичайної екологічної ситуації, наслідки для здоров'я

людей та доступність життєво необхідних природних ресурсів.

Реалізація положень законопроєкту сприятиме підвищенню правової

визначеності, забезпеченню єдиного підходу до кваліфікації екоциду,

ефективнішому притягненню винних осіб до кримінальної відповідальності та

гармонізації положень кримінального законодавства України із сучасними

міжнародними підходами до криміналізації найбільш тяжких злочинів проти

довкілля.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового

регулювання

Правове регулювання кримінальної відповідальності за екоцид

здійснюється насамперед Конституцією України та Кримінальним кодексом

України, а саме статтею 441, яка встановлює кримінальну відповідальність за

екоцид.

Україна також є стороною низки міжнародних договорів у сфері охорони

довкілля та міжнародного гуманітарного права, положення яких формують

міжнародно-правові стандарти захисту довкілля під час збройних конфліктів.

Прийняття законопроєкту не потребує внесення змін до інших

законодавчих актів України.

5.Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація запропонованого проєкту Закону не потребує додаткових витрат

з Державного бюджету України.

6.Запобігання корупції

Положення проєкту Закону не містять корупціогенних факторів.

7.Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття

нормативно-правового акту

Прийняття законопроєкту сприятиме підвищенню ефективності

кримінально-правової охорони довкілля, забезпеченню правової визначеності

під час кваліфікації злочину екоциду та формуванню єдиної правозастосовної

практики.

Реалізація положень Закону створить належні правові передумови для

більш ефективного розслідування та притягнення до кримінальної

відповідальності осіб, винних у заподіянні тяжкої та широкомасштабної або

тривалої шкоди довкіллю, зокрема внаслідок війни Російської Федерації проти

України.

Очікується, що прийняття законопроєкту сприятиме посиленню захисту

довкілля, виконанню міжнародних зобов'язань України, зміцненню принципу

невідворотності кримінальної відповідальності за найтяжчі злочини проти

довкілля, а також підвищенню довіри суспільства та міжнародних партнерів до

спроможності України забезпечувати ефективне верховенство права у сфері

охорони довкілля.

Народні депутати України