Проєкт Закону про мисливське господарство, полювання та стале використання мисливських тварин

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проєкту Закону України «Про мисливське господарство, полювання

та стале використання мисливських тварин»

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроєкту

Чинний Закон України «Про мисливське господарство та полювання» був

ухвалений у 2000 році й за понад двадцять років практично вичерпав свій

регуляторний потенціал. Він спирається на адміністративно-командну модель

управління, оперує застарілим понятійним апаратом, не передбачає цифрових

інструментів обліку та простежуваності, не узгоджений із сучасними

природоохоронними стандартами Європейського Союзу і не враховує ані

наслідків кліматичних змін, ані безпрецедентного впливу повномасштабної

збройної агресії на стан угідь та популяцій диких тварин.

При цьому йдеться про регулювання одного з найбільших за площею

природних ресурсів держави та помітного господарського сектору.

Мисливські угіддя охоплюють понад половину території України, а діяльність

у сфері мисливського господарства зачіпає інтереси сотень тисяч громадян,

понад тисячі суб’єктів господарювання, територіальних громад,

землевласників і землекористувачів.

За даними Державного агентства лісових ресурсів України, основні

параметри галузі (до початку повномасштабного вторгнення) є такими:

Показник Значення

Загальна площа мисливських угідь,

наданих у користування≈ 38,5 млн га (понад 60 %

території держави)

у тому числі: організації УТМР ≈ 24 млн га (≈ 63 %)

Підприємства ДАЛРУ ≈ 4 млн га (≈ 10 %)

користувачі інших форм власності (ТОВ,

ПП, ГО)≈ 10,5 млн га (≈ 27 %)

Угіддя резерву (запасу), не надані в

користування≈ 7 млн га

Кількість користувачів мисливських угідь

(суб’єктів господарювання)≈ 1 100 підприємств, установ

та організацій

Зареєстровані мисливці ≈ 850 тис. осіб

з них фактично активні до початку війни

(отримували дозволи на добування)≈ 300 тис. осіб

Показник Значення

Зайнятість у галузі (штатні працівники) в

2021/ 2025≈6.2 / ≈ 4 тис. осіб

у тому числі штатні єгері ≈4.8 / ≈ 3 тис. осіб

мисливствознавці ≈0,46 / ≈ 0,26 тис. осіб

Середнє навантаження на одного єгеря ≈ 15 тис. га угідь

Чисельність копитних мисливських тварин ≈ 310 тис. голів

Наведені показники є динамічними: внаслідок тимчасової окупації та

бойових дій площа угідь (передусім польових угідь степової зони)

скоротилася, а в низці областей полювання на період воєнного стану обмежене

або призупинене. Це додатково підкреслює неспроможність застарілих

централізованих механізмів (зокрема щорічного встановлення лімітів

добування) гнучко реагувати на стан популяцій і потребу в їх заміні

сучасними, науково обґрунтованими та цифровими інструментами

управління.

Ключові проблеми, що зумовлюють потребу в ухваленні нового Закону:

–понятійна невизначеність — чинне законодавство змішує поняття

«використання», «добування», «вилучення», що породжує правову

невизначеність і правозастосовні конфлікти;

–відсутність наскрізної цифровізації та простежуваності продукції

полювання, що сприяє тінізації обороту й ускладнює протидію

браконьєрству;

–непрозорість і централізованість процедур надання угідь у користування,

що стримує інвестиції та породжує неефективне користування (за

оцінками галузевих експертів, близько 72 % угідь перебувають у

користувачів із низькою віддачею);

–неузгодженість із природоохоронним acquis ЄС, принципами сталого

використання, екосистемного підходу та кліматичної адаптації;

–низька економічна віддача галузі, її переважна збитковість, тінізація і

нерозвиненість легального ринку продукції полювання та мисливського

туризму;

–недостатній правовий і соціальний захист уповноважених осіб (єгерів,

інспекторів) та слабка дієвість відповідальності за браконьєрство.

2. Мета і завдання законопроєкту

Метою законопроєкту є створення сучасної правової, економічної,

організаційної та екологічної моделі ведення мисливського господарства,

здійснення полювання та сталого використання мисливських тварин, що

забезпечує збереження біологічного різноманіття й водночас розкриває

господарський потенціал галузі.

Основні завдання:

–запровадити несуперечливий понятійний апарат із чіткою ієрархією:

використання → вилучення → добування (полюванням, без збереження

життя тварини) та/або відлов (зі збереженням життя);

–утвердити принципи сталого використання, екосистемного та

географічно диференційованого підходів до управляння об’єктами

мисливської фауни з обов’язковим врахуванням кліматичних трендів;

–створити Єдиний мисливський реєстр як наскрізну цифрову систему

управління мисливською галуззю, обліку угідь, користувачів, мисливців,

тварин, подій та дозволів;

–запровадити засоби індивідуальної ідентифікації (бирки) для копитних та

інших визначених видів задля простежуваності продукції полювання й

протидії браконьєрству;

–замінити централізовані ліміти добування плановим інструментом —

планом сталого використання мисливських тварин, що розробляється

користувачем на науковій основі;

–запровадити прозорий конкурсний відбір користувачів та забезпечити

стабільність і захист їхніх прав як передумову здійснення інвестицій;

–гармонізувати регулювання з природоохоронним законодавством (acquis)

ЄС та забезпечити справедливий розподіл вигоди від використання

ресурсу за участі територіальних громад.

3. Загальна характеристика та основні положення законопроєкту

Законопроєкт покликаний замінити Закон 2000 року. Його структуровано

за розділами, які охоплюють загальні засади, формування й надання угідь у

користування, охорону та відтворення диких (мисливських) тварин, права й

обов’язки користувачів і мисливців, порядок полювання, спеціальне

вилучення, державний нагляд (контроль) та відповідальність тощо.

Понятійна архітектура. Запроваджується струнка система понять, у якій

полювання визначено як спосіб добування, добування й відлов — як види

вилучення з природного середовища, а вилучення — як форма використання

мисливських тварин. Це усуває застарілу термінологічну неоднозначність.

Єдиний мисливський реєстр. Створюється публічний електронний

реєстр (державна власність) як основа цифрового управління галуззю. Він

забезпечує облік мисливців, користувачів, угідь, тварин, подій (вихід на

полювання, добування/відлов) та дозволів, електронну взаємодію учасників і

видачу дозволів в електронній формі, із дотриманням вимог кібербезпеки та

захисту персональних даних.

Індивідуальна ідентифікація та простежуваність. Для визначених

видів (лань, олені благородний і плямистий, козуля, лось, муфлон, кабан,

бобер, борсук та інші) запроваджуються засоби індивідуальної ідентифікації

суворої звітності, що маркують вилучену тварину та забезпечують законність

і простежуваність продукції полювання.

План сталого використання. Замість централізованого щорічного

встановлення лімітів обсяги вилучення визначаються планом сталого

використання мисливських тварин, який розробляє користувач на підставі

впорядкування угідь, оптимальної чисельності та щільності видів і затверджує

у встановленому порядку.

Доступ до угідь. Запроваджується прозорий конкурсний відбір

користувачів; повноваження з надання угідь у користування та припинення

такого права передаються місцевим державним адміністраціям (відповідні

зміни вносяться до Закону «Про місцеві державні адміністрації»).

Спеціальне вилучення та регулювання чисельності. Унормовуються

діагностичне, селекційне, наукове вилучення, наукове вилучення з метою

переселення та регулювання чисельності диких тварин, зокрема небажаних

для мисливського господарства та інвазійних чужорідних видів.

Платність, охорона та відповідальність. Закріплюється платність

використання державного мисливського фонду, користування мисливськими

угіддями, визначаються браконьєрство й порушення правил полювання,

посилюється відповідальність і порядок відшкодування збитків, а також

запроваджується правовий і соціальний захист уповноважених осіб.

Дерегуляція. Скасовуються застарілі дозвільні документи (виключення

відповідного пункту з Переліку документів дозвільного характеру), а паперові

процедури замінюються електронними.

4. Стан нормативно-правової бази у відповідній сфері

Відносини у цій сфері регулюються Конституцією України, законами

України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про

тваринний світ», «Про Червону книгу України», Лісовим кодексом України та

чинним Законом «Про мисливське господарство та полювання» (2000).

Законопроєкт визнає Закон 2000 року таким, що втратив чинність, і

вносить узгоджувальні зміни до Лісового кодексу України, законів України

«Про тваринний світ» (зокрема виключення статей 22–23 та положень про

ліміти добування), «Про місцеві державні адміністрації» та «Про Перелік

документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності». Кабінету

Міністрів України доручається у шестимісячний строк привести підзаконну

базу у відповідність із Законом.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Економічний стан галузі характеризується низькою віддачею з одиниці

площі та переважною збитковістю. Орієнтовні фінансові показники (за даними

галузевої статистики) такі 2025 рік:

Показник Значення

Середні витрати на ведення господарства

на 1 тис. га угідь≈ 11,3 тис. грн

у тому числі в організаціях УТМР ≈ 2,5 тис. грн

на підприємствах Держлісагентства ≈ 30,2 тис. грн

в інших користувачів ≈ 25,3 тис. грн

Виконання лімітів добування копитних

(приклад сезону)≈ 84 % (за оленем

благородним — лише ≈ 53 %)

Частка угідь у неефективних користувачів

(експертна оцінка)≈ 72 %

Реалізація Закону потребуватиме видатків на створення та забезпечення

функціонування Єдиного мисливського реєстру (включно з підсистемами

електронної взаємодії та засобами криптографічного й технічного захисту

інформації) і на запровадження системи засобів індивідуальної ідентифікації.

Конкретні обсяги видатків визначатимуться під час розроблення відповідних

підзаконних актів та формування державного бюджету; джерелами

фінансування є кошти державного бюджету в межах видатків, передбачених

на відповідний орган, та власні надходження.

Водночас Закон закладає підґрунтя для зростання надходжень: плата за

використання державного мисливського фонду, плата за користування

мисливськими угіддями, кошти від придбання засобів індивідуальної

ідентифікації та відповідні збори формуватимуть прогнозований дохід

бюджетів усіх рівнів і територіальних громад. Легалізація та простежуваність

обороту продукції полювання, прозорі конкурсні процедури й захист прав

користувачів створюють умови для інвестицій, розвитку мисливського

туризму, розведення мисливських тварин та становлення легального ринку

продукції полювання — за прикладом країн ЄС, де мисливство є прибутковою

галуззю.

6. Прогноз соціально-економічних, екологічних та інших наслідків

Екологічні: перехід до сталого, екосистемного принципів ведення

мисливського господарства; збереження біорізноманіття й генетичного фонду;

науково обґрунтоване регулювання чисельності хижих, небажаних та

інвазійних видів.

Економічні: підвищення віддачі галузі, розвиток непромислових

територій, залучення інвестицій завдяки прозорим конкурсам і захисту прав

користувачів, розвиток мисливського туризму та легального ринку продукції

полювання, додаткові надходження до бюджетів і громад.

Соціальні: створення нових робочих місць, підвищення стійкості

місцевих громад та зменшення рівня депопуляції територій, правовий і

соціальний захист єгерів та інспекторів, залучення територіальних громад до

розподілу вигоди від ресурсу, збереження й передача національних

мисливських традицій.

Правові та антикорупційні: усунення термінологічної невизначеності,

прозора процедура надання в користування мисливських угідь, наскрізна

цифровізація й електронні дозволи, що мінімізують корупційні ризики;

гармонізація з природоохоронним acquis ЄС у межах виконання Україною

зобов’язань щодо європейської інтеграції.

Законопроєкт не звужує зміст і обсяг наявних прав і свобод людини і

громадянина та не містить ознак дискримінації; його реалізація сприятиме

посиленню гарантій сталого природокористування.

7. Громадське обговорення та позиція заінтересованих сторін

Положення законопроєкту опрацьовувалися із залученням профільних

державних органів, наукових установ, користувачів мисливських угідь,

об’єднань мисливців та представників природоохоронної спільноти.

Подальше доопрацювання здійснюватиметься з урахуванням пропозицій

заінтересованих сторін у процесі розгляду законопроєкту у Верховній Раді

України.

Народні депутати України Ігор МАРЧУК та інші