Проєкт Закону про засади спорту в Україні

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проєкту Закону України «Про засади спорту в Україні»

1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону

Проєкт Закону України «Про засади спорту в Україні» розроблено як

альтернативний до проєкту Закону України «Про спорт» реєстр. № 15169 від 13

квітня 2026 року.

Необхідність підготовки альтернативного законопроєкту зумовлена

потребою у формуванні більш цілісної, юридично визначеної та системної

моделі законодавчого регулювання сфери спорту, яка має охоплювати не лише

окремі питання організації спортивної діяльності, а й базові засади

функціонування спорту як важливої складової суспільного розвитку, охорони

здоров’я, соціальної інтеграції, реабілітації, освіти, національної стійкості,

міжнародного представництва України та розвитку людського потенціалу.

Чинне законодавство у сфері фізичної культури і спорту значною мірою

сформоване на основі підходів, які не повною мірою відповідають сучасному

стану суспільних відносин, європейським стандартам належного врядування у

спорті, принципам автономії спортивного руху, прозорості використання

публічних коштів, розвитку адаптивного спорту, спорту осіб з інвалідністю,

спорту учасників бойових дій, цифровізації управлінських процесів та

необхідності чіткого розмежування повноважень держави, органів місцевого

самоврядування і спортивних організацій.

Особливої актуальності питання оновлення законодавства про спорт

набуває в умовах збройної агресії проти України, коли спорт виконує не лише

оздоровчу чи змагальну функцію, а й функцію соціальної адаптації,

психологічного відновлення, фізичної реабілітації, підтримки ветеранів,

учасників бойових дій, осіб з інвалідністю, дітей та молоді, а також сприяє

формуванню суспільної згуртованості, міжнародній суб’єктності України та

утвердженню її позитивного іміджу у світі.

Разом з тим законодавче регулювання сфери спорту має уникати надмірної

централізації, декларативності та дублювання повноважень. Закон повинен

визначати саме засади спорту в Україні, тобто базові принципи, суб’єктний

склад, організаційні, фінансові, управлінські та правові механізми, на основі

яких має функціонувати спортивна система.

Важливою підставою для підготовки альтернативного законопроєкту є

також необхідність уникнення моделі, за якої законодавче регулювання сфери

спорту вибудовується переважно навколо окремо названих у законі організацій.

У проєкті Закону України «Про спорт» значна частина правової конструкції

пов’язується зі спеціально визначеними суб’єктами, зокрема Національним

олімпійським комітетом України, Спортивним комітетом України,

Національним комітетом спорту інвалідів України та іншими організаціями, які

фактично отримують особливе нормативне становище без достатнього

універсального критеріального підходу до визначення їх ролі, повноважень,

порядку взаємодії з державою та іншими суб’єктами спортивної сфери.

2Такий підхід може призводити до надмірної персоніфікації законодавчого

регулювання, закріплення у законі окремих «особливих» суб’єктів, звуження

конкуренції між спортивними організаціями, ускладнення розвитку нових

організаційних форм у спорті та створення ризиків нерівного доступу інших

спортивних організацій, федерацій, клубів, об’єднань та інституцій до участі у

реалізації державної політики у сфері спорту.

Натомість проєкт Закону України «Про засади спорту в Україні» пропонує

більш системний і правово нейтральний підхід. Його модель меншою мірою

прив’язує розвиток спорту до конкретних назв окремих організацій і більшою

мірою виходить із загальних правил, критеріїв та принципів діяльності

спортивних організацій, спортивних федерацій, спортивних клубів, професійних

спортивних ліг, організацій, що забезпечують розвиток олімпійського,

паралімпійського, дефлімпійського, неолімпійського та інших напрямів спорту,

а також інших суб’єктів сфери спорту.

Такий підхід є більш сталим, гнучким і справедливим, оскільки закон має

визначати не привілейований статус окремих організацій за їх назвою, а загальні

умови, критерії, права, обов’язки, гарантії, механізми підзвітності та взаємодії

для всіх суб’єктів спортивної сфери. Це дає змогу забезпечити баланс між

автономією спорту, роллю історично сформованих спортивних інституцій,

потребою у представництві України в міжнародному спортивному русі та

принципами відкритості, недискримінації, належного врядування і рівності

суб’єктів перед законом.

Альтернативний проєкт Закону України «Про засади спорту в Україні»

спрямований на усунення правової невизначеності у сфері спорту, модернізацію

термінології, уточнення статусу спортивних організацій, запровадження більш

збалансованої моделі державної політики у сфері спорту, розвиток автономії

спорту у поєднанні з принципами прозорості, підзвітності, доброчесності та

належного врядування.

Запропонований підхід дає змогу перейти від фрагментарного

регулювання окремих напрямів фізичної культури і спорту до комплексного

законодавчого врегулювання засад спортивної політики, у якому спорт

розглядається як широка сфера суспільних відносин, що охоплює масовий спорт,

дитячо-юнацький спорт, спорт вищих досягнень, професійний спорт,

адаптивний спорт, спорт осіб з інвалідністю, спорт учасників бойових дій,

учнівський і студентський спорт, спорт спортсменів старших вікових категорій,

службово-прикладний та військово-прикладний спорт, фізичне виховання,

фізичну культуру та фізкультурно-спортивну реабілітацію.

2. Мета і завдання законопроєкту

Метою законопроєкту є визначення правових, організаційних, соціальних

та економічних засад функціонування і розвитку спорту в Україні, правового

статусу суб’єктів сфери спорту, засад фінансового забезпечення спорту, а також

засад державної політики та управління у сфері спорту.

Основними завданнями законопроєкту є:

3визначення сучасної системи базових термінів у сфері спорту та усунення

застарілої або нечіткої термінології;

закріплення принципів державної політики у сфері спорту, зокрема

законності, доступності, недискримінації, автономії спорту, належного

врядування, доброчесності, прозорості, безпеки, інклюзивності та поваги до прав

людини;

визначення правового статусу спортивних організацій як юридичних осіб

приватного або публічного права, що здійснюють діяльність у сфері спорту та

забезпечують розвиток спорту;

уточнення правового режиму діяльності спортивних федерацій,

спортивних клубів, професійних спортивних ліг та інших суб’єктів сфери

спорту;

забезпечення балансу між автономією спортивних організацій і

необхідним державним та громадським контролем у випадках, коли йдеться про

використання бюджетних коштів, участь у реалізації державної політики,

представництво України на міжнародному рівні або забезпечення прав

спортсменів;

формування універсального, а не персоніфікованого підходу до

визначення ролі організацій, що забезпечують розвиток олімпійського,

паралімпійського, дефлімпійського, неолімпійського та інших напрямів спорту;

визначення засад розвитку адаптивного спорту, спорту осіб з інвалідністю

та спорту учасників бойових дій як важливих інструментів реабілітації,

соціальної адаптації та інтеграції;

створення законодавчих передумов для розвитку масового спорту, дитячо-

юнацького спорту, учнівського і студентського спорту, спорту спортсменів

старших вікових категорій;

уточнення засад фінансового забезпечення спорту, у тому числі із

залученням коштів державного та місцевих бюджетів, власних коштів

спортивних організацій, благодійної, меценатської, грантової, міжнародної

технічної та іншої допомоги, не забороненої законом;

запровадження сучасних цифрових інструментів адміністрування процесів

у сфері спорту, зокрема системи «Цифровий спорт»;

забезпечення доброчесності спорту, протидії маніпулюванню

спортивними змаганнями, використанню допінгу, порушенню етичних

стандартів і конфлікту інтересів;

узгодження суміжного законодавства із новими підходами до правового

регулювання сфери спорту.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроєкту

Проєкт Закону України «Про засади спорту в Україні» визначає загальні

правові, організаційні, соціальні та економічні засади функціонування і розвитку

спорту в Україні.

Законопроєктом пропонується комплексно врегулювати суспільні

відносини, що виникають у процесі розвитку та популяризації спорту, взаємодії

4спортивних організацій між собою, з органами державної влади, органами

місцевого самоврядування, спортсменами, тренерами, організаторами

спортивних заходів, суб’єктами професійного спорту, закладами освіти,

суб’єктами спортивної медицини, а також іншими учасниками сфери спорту.

На відміну від підходу, за якого спорт розглядається переважно як сфера

фізичної культури або спортивних змагань, альтернативний законопроєкт

закладає ширшу модель, у якій спорт визначається як усі форми фізичної

активності, що шляхом організованої участі спрямовані на підтримання або

зміцнення фізичного та психологічного стану людини, формування суспільних

зв’язків або отримання результатів у спортивних змаганнях на всіх рівнях.

Законопроєктом передбачається визначення таких напрямів спорту, як

адаптивний спорт, дитячо-юнацький спорт, спорт вищих досягнень,

професійний спорт, учнівський спорт, студентський спорт, спорт учасників

бойових дій, спорт спортсменів старших вікових категорій, службово-

прикладний та військово-прикладний спорт, спорт осіб з інвалідністю, масовий

спорт, фізична культура, фізичне виховання та фізкультурно-спортивна

реабілітація.

Однією з концептуальних відмінностей альтернативного законопроєкту є

відмова від надмірного закріплення у тексті закону окремих спеціально названих

спортивних організацій як наперед визначених «особливих» суб’єктів

спортивної системи. Законопроєкт виходить із того, що базовий закон у сфері

спорту має встановлювати універсальні правила для спортивних організацій,

спортивних федерацій, спортивних клубів, професійних спортивних ліг та інших

суб’єктів сфери спорту, а не створювати закриту модель, у якій правове

становище значною мірою залежить від прямого зазначення конкретної

організації у законі.

Такий підхід не заперечує значення Національного олімпійського комітету

України, організацій паралімпійського, дефлімпійського, неолімпійського

спортивного руху чи інших усталених спортивних інституцій, однак передбачає,

що їх участь у сфері спорту має визначатися через функції, критерії,

відповідність міжнародним стандартам, принципам належного врядування,

прозорості, підзвітності та законодавчо встановленим вимогам, а не лише через

формальне закріплення назви організації в законі.

Це дозволяє створити більш збалансовану, відкриту та конкурентну модель

розвитку спорту, за якої держава встановлює правила і гарантії для всіх

учасників сфери спорту, не підміняючи систему спорту переліком окремих

організацій, яким заздалегідь надається особливе нормативне становище.

Окрему увагу у законопроєкті приділено спорту учасників бойових дій,

який визначається як напрям спорту, що забезпечує залучення учасників бойових

дій до занять спортом з метою відновлення здоров’я, психологічної та соціальної

адаптації, а також підготовки та участі у спортивних заходах і спортивних

змаганнях. Такий підхід відповідає сучасним потребам держави та суспільства в

умовах війни і післявоєнного відновлення.

Важливою новелою законопроєкту є уточнення поняття адаптивного

спорту, який спрямований на залучення осіб з інвалідністю та осіб з обмеженням

5повсякденного функціонування до занять спортом з метою сприяння їх

фізичному відновленню, психологічній реабілітації, соціальній адаптації,

інтеграції в суспільство та підвищенню рівня самостійності у повсякденному

житті.

Законопроєктом також пропонується більш коректне визначення

професійного спорту як напряму спорту, що здійснюється на професійній основі

та пов’язаний із підготовкою спортсменів, організацією і проведенням

спортивних змагань, участю в них спортсменів за контрактом та одержанням

винагороди, а також з функціонуванням суб’єктів професійного спорту. Така

редакція дозволяє уникнути надмірного звуження професійного спорту лише до

комерційної діяльності або діяльності, спрямованої виключно на отримання

прибутку.

Законопроєкт уточнює поняття спортивних організацій, визначаючи їх як

юридичних осіб приватного або публічного права, що здійснюють діяльність у

сфері спорту та забезпечують розвиток спорту. Це дає можливість охопити

ширше коло суб’єктів, які реально беруть участь у розвитку спортивної сфери,

та уникнути необґрунтованого обмеження спортивних організацій лише

окремими організаційно-правовими формами.

Проєктом передбачаються засади функціонування системи «Цифровий

спорт» як організованої сукупності інформаційно-комунікаційних,

інформаційних, електронних комунікаційних систем, публічних електронних

реєстрів і баз даних, за допомогою яких здійснюється адміністрування процесів

державного управління у сфері спорту. Такий підхід сприятиме цифровізації

управління, прозорості даних, спрощенню процедур, ефективнішому

плануванню спортивних заходів і контролю за використанням ресурсів.

Законопроєкт закладає основи доброчесності у спорті, у тому числі через

функціонування інформаційно-комунікаційної системи «Національна

платформа доброчесності спорту», призначеної для інформаційно-аналітичного

забезпечення діяльності відповідної міжвідомчої робочої групи, збору,

опрацювання, аналізу, зберігання та захисту повідомлень про маніпулювання

спортивними змаганнями.

Проєкт також передбачає оновлення термінології у суміжних законах,

зокрема шляхом заміни застарілих конструкцій «фізична культура і спорт» там,

де це необхідно, на більш сучасні та узгоджені терміни у сфері спорту, а також

приведення положень інших законодавчих актів у відповідність із новою

системою правового регулювання.

Окреме значення має те, що законопроєкт передбачає втрату чинності

Законом України «Про фізичну культуру і спорт» з дня введення в дію нового

Закону України «Про засади спорту в Україні». Це дозволить уникнути

паралельного існування двох базових актів, які регулюють одну сферу, і

забезпечить системність законодавчого регулювання.

4. Стан нормативно-правової бази у цій сфері правового регулювання

6Основними нормативно-правовими актами у сфері правового

регулювання, на яку впливає законопроєкт, є Конституція України, Закон

України «Про фізичну культуру і спорт», Закон України «Про громадські

об’єднання», Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон

України «Про місцеві державні адміністрації», Закон України «Про освіту»,

Закон України «Про повну загальну середню освіту», Закон України «Про вищу

освіту», Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», Закон

України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закон

України «Про запобігання корупції», Бюджетний кодекс України, Податковий

кодекс України та інші законодавчі акти.

Прийняття проєкту Закону України «Про засади спорту в Україні»

потребуватиме внесення змін до низки законодавчих актів України з метою

приведення їх термінології та положень у відповідність із новим законом.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація положень законопроєкту здійснюватиметься в межах видатків,

передбачених у державному та місцевих бюджетах на відповідні бюджетні

програми у сфері спорту, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту,

ветеранської політики, реабілітації, молодіжної політики та інших суміжних

сфер, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття

Закону

Прийняття проєкту Закону України «Про засади спорту в Україні» матиме

позитивні соціально-економічні, правові, організаційні та суспільні наслідки.

Реалізація законопроєкту сприятиме формуванню сучасної, відкритої,

інклюзивної та ефективної системи спорту в Україні, заснованої на принципах

автономії спорту, належного врядування, прозорості, доброчесності, доступності

та поваги до прав людини.

Очікується, що прийняття законопроєкту забезпечить підвищення рівня

правової визначеності у сфері спорту, усунення застарілих термінологічних

конструкцій, чіткіше визначення статусу спортивних організацій, спортсменів,

тренерів, організаторів спортивних заходів, професійних спортивних суб’єктів

та інших учасників сфери спорту.

Окремим позитивним наслідком прийняття законопроєкту стане відхід від

надмірно персоніфікованої моделі правового регулювання, у якій окремі

організації фіксуються у законі як спеціальні суб’єкти з особливим становищем.

Натомість законопроєкт створює умови для формування більш універсальної,

відкритої та конкурентної системи, у якій статус, права, обов’язки і можливості

суб’єктів сфери спорту визначаються не лише їх назвою, а насамперед

відповідністю встановленим законом критеріям, функціям, принципам

належного врядування, прозорості, підзвітності та доброчесності.

7Законопроєкт створить умови для розвитку масового спорту, залучення

дітей, молоді, осіб старших вікових категорій, осіб з інвалідністю, учасників

бойових дій, ветеранів, членів їхніх сімей та інших груп населення до регулярної

спортивної активності.

Окремий позитивний вплив матиме розвиток адаптивного спорту, спорту

осіб з інвалідністю та спорту учасників бойових дій, що сприятиме фізичному

відновленню, психологічній реабілітації, соціальній адаптації, інтеграції в

суспільство та підвищенню якості життя відповідних категорій осіб.

Прийняття законопроєкту сприятиме підвищенню ефективності

використання бюджетних коштів у сфері спорту, розвитку меценатства,

благодійної підтримки, грантового фінансування, міжнародного співробітництва

та інших форм залучення ресурсів до спортивної сфери.

Впровадження цифрових інструментів у сфері спорту створить

передумови для більш прозорого адміністрування спортивних процесів, обліку

спортивних організацій, спортивних заходів, спортивних споруд, спортсменів,

тренерів та інших даних, необхідних для формування обґрунтованої державної

політики.

Законопроєкт також сприятиме зміцненню міжнародного авторитету

України у сфері спорту, забезпеченню належного представництва українських

спортсменів і спортивних організацій на міжнародному рівні, утвердженню

принципів чесної конкуренції, протидії допінгу, маніпулюванню спортивними

змаганнями та іншим порушенням доброчесності у спорті.

Таким чином, прийняття проєкту Закону України «Про засади спорту в

Україні» є необхідним кроком для комплексного оновлення законодавства у

сфері спорту, створення сучасної правової основи для його розвитку,

забезпечення балансу між автономією спортивного руху та публічним інтересом,

а також для формування інклюзивної, прозорої та ефективної спортивної

політики в Україні.

Народні депутати України