Проєкт Закону про внесення змін до Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про внесення змін до Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства»

Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Кодекс України з процедур банкрутства був прийнятий 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII та набув чинності 21 квітня 2019 року, вступ в дію в чинній редакції - 21 жовтня 2019 року. Однак, хочеться звернути увагу, що Кодекс прийнято без врахування позиції Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, а також Головного юридичного управління, які висловлювали досить велику кількість зауважень та рекомендували доопрацювати даний Кодекс, оскільки вбачають у ньому не збалансованість та не відповідність критеріям конституційності України та іншим законодавчим актам.

Зокрема, страхування професійної відповідальності арбітражного керуючого, передбачене статтею 24 Кодексу України з процедур банкрутства (далі – Кодекс) не включено до обов’язкових видів страхування, визначених Законом України «Про страхування». Згідно норм Закону України «Про страхування», обов’язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов’язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом (абзац другий статті 5 Закону).

Таким чином, для забезпечення ефективного розвитку страхових послуг у сфері банкрутства, правових основ для захисту інтересів страхувальників (арбітражних керуючих), збільшення гарантій отримання учасниками у справі про банкрутство відшкодування заподіяної арбітражним керуючим шкоди і понесених збитків, а також забезпечення дотримання принципу правової визначеності, обов’язковий вид страхування професійної відповідальності арбітражного керуючого має бути включений до Закону України «Про страхування».

Також варто звернути увагу на ті ризики, які не дадуть суддям та іншим учасникам процедур банкрутства виконати вимоги Кодексу та застосувати його на практиці, а саме:

Відповідно до п. 2 Перехідних положень діючої редакції Кодексу

«2. З дня введення в дію цього Кодексу визнати такими, що втратили чинність:

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами);

Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 441)».

Разом з цим, як викладено у п. 4 Перехідних положень діючої редакції Кодексу «4. Установити, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Далі - Закон). Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.»

Отже, беручи до уваги вищезазначенні пункти діючої редакції цього Кодексу, неможливо буде продовжувати провадження у справах про банкрутство в процедурі санації за Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки, як викладено у пункті 2, вищезазначений закон втрачає чинність.

Окрім цього, прогалиною в чинній редакції Кодексу з питань банкрутства є те, що в Кодексі жодним чином не прописано подальших розглядів судами процедур, зокрема, банкрутства фізичних осіб за боргами, які виникли у неї у зв’язку зі здійсненням підприємницької діяльності та юридичних осіб, в порядку статтей 90-92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також «Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником» в порядку ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка полягає в цілому ряді спрощених процедур для ліквідації юридичної особи.

Так, якщо коротко зупинитись щодо порядку банкрутства фізичної особи передбаченої статтями 90-92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», то вартим на увагу є те, що банкрутство ФОП-ів взагалі не передбачено Кодексом, а отже ті справи, які уже знаходяться в судах та щодо яких процедури підлягають на стадії продажу майна чи розподілу коштів між кредиторами стануть непередбачені чинним законодавством, а отже стануть поза законом, що призведе до негативних наслідків як для боржників так і для кредиторів.

Аналогічно це стосується і статей 94 «Особливості провадження санації боржника його керівником» та 95 «Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зокрема, в даних статтях функції керуючого санацією та ліквідатора виконують обов’язки особи не маючи статусу арбітражного керуючого. Так, зокрема, в ч. 2 ст. 95 Закону передбачено, що обов’язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого, однак чинною редакцією Кодексу не передбачено ведення процедури банкрутства ліквідатором який не має статусу арбітражного керуючого. А також така процедура не передбачала створення комітету кредиторів.

Таким чином, завершити вищезазначені процедури банкрутства у визначені як Законом так і Кодексом строки буде неможливо, а тому сама реформа процедури банкрутства не зможе забезпечити тих результатів, на які розраховували і міжнародні партнери і правова спільнота вцілому.

В господарських судах по всій Україні є безліч справ саме за цією процедурою в яких ліквідаторами є голови ліквідаційних комісій, які не є арбітражними керуючими. В редакції Кодексу з процедур банкрутства відсутнє посилання щодо подальшого розгляду таких категорій справ та заміни ліквідатора на арбітражного керуючого, таким чином, виникає юридична прогалина в законодавстві, що є порушенням верховенства права та може призвести до порушення принципу розумності строків розгляду справ про банкрутство та неможливості завершення їх в цілому. Така правова невизначеність, спричинить створення неефективної процедури банкрутства, що призведе до гальмування процесів стимулювання інвестиційної та кредитної сфер.

Законопроект спрямований запобігти масштабному банкрутству теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення у зв’язку з наявною у них кредиторською заборгованістю за спожиті енергоносії.

Підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, які мають непогашену кредиторську заборгованість за спожитий природний газ та електричну енергію, накопичили кредиторську заборгованість, що виникла в умовах неповного фінансування передбачених державним та/або місцевими бюджетами видатків для розрахунків за теплову енергію, спожиту підприємствами, організаціями та установами, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів; неповної оплати видатків, передбачених бюджетами всіх рівнів на фінансування пільг та субсидій, встановлених законодавством відносно оплати за енергоносії; неповної та/або невчасної оплати видатків на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги опалення та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню і організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, а також заборгованості із сплати вищезазначеними підприємствами штрафних та фінансових санкцій, нарахованих на заборгованість за спожиті енергоносії в період правової неврегульованості питання нарахування та стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги.

Кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, станом на 1 жовтня 2019 року становить 39,3 млрд. грн. (інформація з сайту НАК «Нафтогаз України»).

Можливість проведення підприємствами теплоенергетики розрахунків з контрагентами залежить, в першу чергу, від обсягів та структури наявної у них дебіторської заборгованості.

В свою чергу, дебіторська та кредиторська заборгованість впливає на фінансові результати підприємств житлово-комунального господарства в цілому та підприємств теплоенергетики зокрема. Так, значні обсяги дебіторської заборгованості призводять до зменшення оборотних коштів підприємств і це, в свою чергу, зумовлює збільшення кредиторської заборгованості перед постачальниками енергоносіїв та за обов’язковими платежами.

Також, спостерігається зростання додаткового фінансового навантаження на підприємства у вигляді штрафних та фінансових санкцій у зв’язку з порушеннями зобов’язань з оплати за спожиті газ, електроенергію, покупну воду, невиконання вимог за кредитними договорами з міжнародними фінансовими організаціями, спрямованих на запровадження енергозберігаючих заходів та модернізацію.

Так, пені, штрафні та фінансові санкції, нараховані за позовом постачальника природного газу за несвоєчасні розрахунки теплопостачальними організаціями за спожитий природний газ, складають значну частину цієї заборгованості. При цьому, підприємства теплоенергетики не мають фактичного джерела відшкодування таких санкцій, оскільки ці витрати не можуть розглядатись у складі встановлених національним регулятором тарифів, з іншого боку, перекладання таких санкцій на споживача законодавчо не врегульовано.

З метою зниження дебіторської заборгованості, погашення кредиторської та відшкодування пені, штрафних і фінансових санкцій, застосованих до підприємств теплоенергетики та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, останні мають посилювати претензійно-позовну роботу до своїх дебіторів, при цьому кошти на проведення такої роботи не передбачаються у складі повної собівартості тарифів з теплопостачання, тому вони вимушені вивільняти ці кошти з інших видаткових статей.

На сьогоднішній день діє Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 №1730-VIII, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Зазначеним Законом №1730 запроваджено спеціальні механізми врегулювання заборгованості вищезазначеними суб’єктами за енергоносії: проведення взаєморозрахунків, реструктуризація заборгованості, списання штрафів; зупинення відповідних виконавчих проваджень. Зокрема, реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року. Реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення. На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону. Ідентичні умови та правила застосовують і для реструктуризації боргів підприємств централізованого водопостачання, водовідведення за спожиту електричну енергію, використану для виробництва та надання послуг із централізованого водопостачання, водовідведення, послуг із централізованого постачання холодної води та послуг із водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок видатків державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до Реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Станом на 01.09.2019 Міністерством розвитку громад та територій України опрацьовано заяви та прийнято рішення про включення у Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, 230 підприємств (211 – підприємств теплоенергетики та 19 – підприємств водопровідно-каналізаційного господарства). Загальний обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає реструктуризації по підприємствах включених до реєстру, становить 11 млрд. грн. Сума пені, штрафних і фінансових санкцій, що підлягає списанню згідно Закону №1730 по підприємствах, включених до Реєстру, складає 7,1 млрд. грн.

Наразі відповідно до Закону №1730 реструктуризації підлягає лише заборгованість за газ, що виникла на 1 липня 2016 р. Але з того часу всі підприємства теплоенергетики накопичили додатково ще 17,5 млрд боргів, тобто на сьогодні сукупний борг підприємств теплової енергетики за газ сягнув 32,5 млрд грн., з яких 9,6 млрд грн – це штрафні санкції НАК «Нафтогаз».

Міністерство розвитку громад та територій України розробило проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», завдяки якому всі підприємства теплоенергетики змогли б реструктурувати борги перед НАК «Нафтогаз України» та позбутися фінансового тягаря у вигляді пені і штрафних санкцій, який немає джерел погашення (інформація взята з офіційного сайту Мінрегіону).

Окрім цього, Законом №1730 внесено зміни до Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, до частини першої статті 34 цього Закону, якими визначено, що у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону № 1730 з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками – відповідні теплопостачальні та теплогенеруючі організацій та підприємства централізованого водопостачання і водовідведення підприємства, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій.

Таким чином, враховуючи існуючі механізми щодо врегулювання кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, встановлені Законом №1730, для їх реалізації необхідно встановити мораторій на банкротство зазначених підприємств на час дії Закону № 1730.

Необхідно запобігти банкрутству таких підприємств, господарська діяльність яких є незамінною та соціально важливою. Саме тому і розроблено Закон України «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства».

Мета і завдання законопроєкту

Головною метою проекту є врегулювання відносин у сфері страхування, та розвиток страхових послуг у сфері банкрутства; забезпечення безперервного здійснення процедур банкрутства; запобігання банкрутству теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення до поліпшення їх фінансового становища шляхом реалізації Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Законопроєктом пропонується:

- внесення змін до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства та у Закон України «Про страхування», передбачивши включення до обов’язкових видів страхування – страхування професійної відповідальності арбітражного керуючого;

- внесення змін до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства;

- встановлення мораторію на порушення справ про банкрутство на час дії Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», якщо боржника включено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону, а кредитор є постачальником природного газу та/або електричної енергії учаснику такої процедури врегулювання;

Правові аспекти

У цій сфері правового регулювання діють: Конституція України, Кодекс України з процедур банкрутства, Закон України «Про страхування». Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», Закон України «Про теплопостачання», Закон України «Про ринок природного газу», Закон України «Про ринок електричної енергії», Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Закон України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення».

Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту Закону не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України або місцевих бюджетів.

Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту

Прийняття законопроєкту сприятиме захисту інтересів арбітражних керуючих, збільшення гарантій отримання учасниками у справі про банкрутство відшкодування заподіяної арбітражним керуючим шкоди і понесених збитків; сприятиме зниженню соціальної напруги в суспільстві

Запобігання корупції

У законопроєкті відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

Народні депутати України Скорик М. Л.

Ватрас В. А.

Аліксійчук О. В.

Тарасенко Т. П.