Проєкт Закону про внутрішній водний транспорт

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про внутрішній водний транспорт»

1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону

На сучасному етапі розвиток транспортної інфраструктури України багато в чому залежить від прийняття базового закону, який врегулює питання функціонування внутрішнього водного транспорту.

Сьогодні нормативно-правова база з питань внутрішніх водних шляхів має фрагментарний характер, не спрямована на вирішення завдань функціонування і розвитку галузі внутрішнього водного транспорту.

Відсутність базового закону, що регулює функціонування внутрішнього водного транспорту негативно впливає на його розвиток, стримує використання внутрішнього водного транспорту у повній мірі, створює умови для незадовільного стану інфраструктури внутрішнього водного транспорту і скорочення інвестицій, зумовлює суттєвий рівень зносу інфраструктури та брак бюджетних коштів на її утримання, загострює нестачу флоту для перевезень вантажів річковим судноплавними шляхами. Відсутність надійного економічного механізму утримання судноплавних гідроспоруд (шлюзів) несе загрозу надзвичайної ситуації техногенного характеру територій і міст у Дніпровському басейні.

Внутрішні річкові водні шляхи України включають річки, визначені Європейською угодою про найважливіші внутрішні водні шляхи міжнародного значення, зокрема, річки Дунай (Р80), Дніпро (Р40), Дністер (Р90) тощо.

Процеси розвитку внутрішніх річкових водних шляхів відбуваються за окремими напрямами на основі багатогалузевих законів без врахування особливостей галузі внутрішнього водного транспорту.

Відсутність встановленої законом правової основи функціонування та розвитку внутрішнього водного транспорту у країні з однією з найбільших судноплавних річок (р. Дніпро), що протікає через всю територію України, не дозволяє в повному обсязі забезпечити комплексний розвиток, нарощування потенціалу та підвищення конкурентоспроможності внутрішнього водного транспорту.

Внаслідок незадовільного технічного стану судноплавних шлюзів на р. Дніпро, що добігають граничного терміну експлуатації – 70 років, а також через тривале недофінансування їх утримання, яке протягом останніх років не перевищувало 30 % від необхідної потреби, утворилася ситуація, що несе реальну загрозу виникнення техногенної катастрофи. Щорічно збільшується кількість об’єктів, контрольні параметри технічного стану яких досягли і перевищують гранично допустимі значення. На кожному шлюзі нараховується від 12 до 22 об’єктів з оцінкою «непридатний до нормальної експлуатації», яка визначена у відповідності до Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд.

Запропонований проект акта регулює діяльність у сферах внутрішнього водного транспорту, використання річкових водних шляхів та їх берегових смуг для судноплавства, відносини, пов’язані з використанням річкових суден, суден змішаного плавання, малих, спортивних суден і водних мотоциклів під час їх плавання внутрішніми водними шляхами, визначає правовий режим об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, діяльність органів виконавчої влади, що здійснюють державне регулювання, управління, державного нагляду та контролю за безпекою судноплавства, функціонування підприємства з утримання річкових водних шляхів, суб’єктів господарювання будь-якої форми власності, які на законних підставах використовують об’єкти інфраструктури внутрішніх водних шляхів, у тому числі портів (терміналів), судновласників, інших суб’єктів та споживачів їхніх послуг (робіт).

Прийняття проекту акта обумовлено необхідністю консолідації норм у різних законодавчих документах з питань, які пов’язані з внутрішнім водним транспортом.

Державне регулювання у сфері внутрішнього водного транспорту здійснюється з метою реалізації єдиної економічної, інвестиційної, науково-технічної, екологічної та соціальної політики розвитку внутрішнього судноплавства за принципами пріоритетності потреб внутрішнього водного транспорту та сприяння розвитку на конкурентних засадах ринку послуг у зазначеній сфері.

Україна володіє величезним потенціалом для зростання обсягів вантажоперевезень внутрішнім водним транспортом. У порівнянні з іншими видами транспорту, пропускна здатність яких обмежена, внутрішній водний транспорт має безсумнівну перевагу – можливість значного збільшення обсягів вантажоперевезення та можливість здійснення перевезення великогабаритних вантажів. Проектом передбачається низка стимулюючих новацій, які дозволять переорієнтувати вантажопотоки з автомобільних доріг та залізниці на внутрішній водний транспорт, що, в свою чергу, є запорукою збереження дорожнього покриття та покращення екологічної ситуації, нарощування потужностей вітчизняного суднобудування, зростання конкурентоспроможності внутрішнього водного транспорту та його економічної привабливості для залучення іноземних інвестицій.

Враховуючи загальнодержавний курс на інтеграцію до європейського співтовариства прийняття акта є нагальним оскільки ним передбачено імплементацію базових положень директив та регламентів Європейського Союзу у галузі водного транспорту, відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Основні новели, закладені в законопроект «Про внутрішній водний транспорт», сприяють інтеграції внутрішніх водних шляхів в інтермодальну логістичну схему, що дозволить Україні посилити свою конкурентну позицію в транспортній системі країн членів ЄС.

Прийняття проекту акта сприятиме створенню здорової конкуренції на ринку перевезень, покращенню інвестиційного клімату в секторі внутрішніх водних шляхів, стимулюванню розвитку суднобудівної та судноремонтної галузей, а також демонополізує лоцманські послуги на внутрішніх водних шляхах, що також створить конкуренцію на цьому ринку, тим самим зменшить вартість та покращить якість цих послуг.

Проектом акту визначено джерела фінансування витрат на утримання, ремонт та реконструкцію судноплавних гідротехнічних споруд за рахунок власника (власників) гідроелектростанцій; передбачено звільнення суден від плати за шлюзування та спеціальне водокористування; визначено умови звільнення від сплати в морських портах канального, санітарного та якірного зборів для суден, що здійснюють перевезення внутрішніми водними шляхами; визначено джерела компенсації інвестицій, внесених суб’єктами господарювання у стратегічні об’єкти інфраструктури річкових водних шляхів; передбачено звільнення від сплати за піднімання ферм мостів; впровадження автоматичного обліку річкових перевезень; передбачено створення аварійного фонду.

2. Мета і цілі прийняття законопроекту.

Метою розробки проекту акта є правове врегулювання правовідносин в галузі внутрішнього водного транспорту та встановлення економічних та організаційних засад діяльності внутрішнього водного транспорту.

Прийняття проекту акта забезпечить уніфікацію термінології у галузі водного транспорту та виключення колізій у відповідній сфері законодавства.

Цілі проекту об’єднують сприяння розвитку берегової інфраструктури внутрішнього водного транспорту, покращення стану річкового господарства, сприяння розвитку на конкурентних засадах ринку послуг у сфері внутрішнього водного транспорту та залученню інвестицій, переорієнтації вантажопотоків на екологічний та економічний річковий транспорт тощо.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту.

Законопроектом пропонується визначити правові, економічні та організаційні засади діяльності внутрішнього водного транспорту.

Проект Закону складається з 12 розділів:

Розділ І «Загальні положення», в якому визначаються терміни, які стосуються організації та провадження діяльності внутрішнього водного транспорту, зокрема «навігаційне обладнання», «річковий порт (термінал)», «стратегічні об’єкти інфраструктури», низка термінів, пов’язаних із судном, судноплавством тощо, визначена сфера застосування закону.

Розділ II «Державне регулювання у сфері внутрішнього водного транспорту», в якому визначаються мета та напрями державного регулювання у сфері внутрішнього водного транспорту, органи державного регулювання у зазначеній сфері та їх функції.

Розділ ІІІ «Загальні засади функціонування та розвитку внутрішнього водного транспорту», яким встановлюються принципи організації і планування функціонування та розвитку внутрішнього водного транспорту, принципи ціноутворення, особливості справляння портових зборів. Також положеннями розділу утворюється нормативне підґрунтя для інвесторів.

Розділ ІV «Інфраструктура внутрішнього водного транспорту», яким встановлюються повноваження державного підприємства з обслуговування річкових водних шляхів та Ради з питань функціонування внутрішнього водного транспорту, встановлюються засади утримання і розвитку річкових водних шляхів, будівництво і експлуатація причалів, їх операційних акваторій, інших гідротехнічних споруд, фарватеру, режим перебування в річкових портах (терміналах), послуги, які надаються ними. Визначаються також основні засади навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, регулювання рівня води на внутрішніх водних шляхах, вимоги до використання мостів, а також вимоги до Реєстру об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту. Положеннями розділу встановлено принципи та порядок утримання та використання гідротехнічних споруд, режими перебування суден в річковому порту та в акваторії, а також режими охорони річкового порту.

Розділ V «Судно», яким регулюються вимоги до плавання суден внутрішнього плавання, технічні вимоги до них, вимоги до кваліфікації капітана (судноводія) та членів екіпажу, суднові документи, ідентифікація, класифікація і реєстрація таких суден.

Розділ VІ «Малі, спортивні судна та водні мотоцикли. Засоби для розваг на воді», регулюються вимоги до плавання малих, спортивних суден, водних мотоциклів, технічні вимоги до них, вимоги до кваліфікації капітана (судноводія) та членів екіпажу, суднові документи, ідентифікація, класифікація і реєстрація таких суден. Також, розділом установлено правові засади функціонування баз для стоянки малих суден та засади організації розваг на воді та спортивних заходів.

Розділ VIІ «Судноплавство», встановлюються система організації судноплавства, навігаційний період, вимоги до лоцманського проведення, кваліфікаційні вимоги до річкових лоцманів, а також інші вимоги та умови лоцманського проведення суден на річкових водних шляхах.

Розділ VІIІ «Перевезення вантажу та пасажирів», встановлюються вимоги до міжнародних і каботажних перевезень, професійної компетенції перевізника, автоматизованого обліку річкових перевезень, встановлюються вимоги до договорів перевезення і обслуговування пасажирів, їх майна та багажу на внутрішньому водному транспорті.

Розділ ІХ «Безпека судноплавства на внутрішніх водних шляхах. Державний нагляд і контроль», яким встановлюються основні засади забезпечення безпеки плавання суден внутрішнього плавання та суден змішаного плавання, підтримання порядку на судні, вжиття заходів в аварійних випадках, засади утворення аварійного фонду, огляду річкових суден та суден змішаного плавання, розслідування аварійних подій, пов’язаних із судноплавством на річкових водних шляхах. Крім того, установлюються основні вимоги щодо огляду судна та виходу судна у рейс, розслідування аварійних подій на внутрішньому водному транспорті, умови арешту судна та мінімального переліку необхідних суднових документів.

Розділ Х «Майно, що затонуло на річкових водних шляхах» затверджує поняття майна, що затонуло на річкових водних шляхах і сферу застосування, засади пред’явлення права на це майно, умови його підняття та порядку підняття небезпечного майна, що затонуло.

Розділ ХІ «Відповідальність судновласників за порушення законодавства про внутрішній водний транспорт» регулює застосування адміністративно-господарських штрафів порушення законодавства про внутрішній водний транспорт.

Розділ ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», врегульовує зміни до низки законодавчих актів, для консолідації законодавства у зв’язку з прийняттям цього Закону.

Зокрема пропонується уніфікувати деякі терміни у галузі внутрішнього водного транспорту та вдосконалити нормативне підґрунтя встановлення та використання берегових смуг водних шляхів, підтримки у належному стані гідротехнічних споруд, закріпити в діючому законодавстві принцип пріоритетності розвитку внутрішнього водного транспорту. Також розділом вносяться зміни щодо встановлення санкції за порушення законодавства у галузі внутрішнього водного транспорту та імплементуються основні вимоги директив та регламентів Європейського Союзу згідно з Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

4. Правові аспекти

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері внутрішнього водного транспорту, є:

Конституція України,

Водний кодекс України,

Кодекс торговельного мореплавства України,

Земельний кодекс України,

Господарчий кодекс України,

Цивільний кодекс України,

Кодекс України про адміністративні правопорушення,

Закон України «Про приєднання України до Європейської угоди про міжнародне перевезення небезпечних вантажів внутрішніми водними шляхами (ВОПНВ)»,

Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР,

Указ Президента України від 28.09.2009 № 767/2009 «Про приєднання України до Європейської угоди про найважливіші внутрішні водні шляхи міжнародного значення (УМВШ)»,

Директива Ради 87/540/ЄЕС від 9 листопада 1987 року про доступ до перевезення вантажів водними шляхами для національного та міжнародного транспорту і взаємне визнання дипломів, сертифікатів та інших офіційних посвідчень кваліфікаційного рівня для провадження такої діяльності,

Директива Ради ЄС 96/75/ЄС від 19 листопада 1996 року про системи фрахтування та ціноутворення на національному та міжнародному внутрішньому водному транспорті Співтовариства,

Директива Ради 96/50/ЄС від 23 липня 1996 року про гармонізацію умов отримання національних свідоцтв капітанів для перевезення пасажирів та вантажів внутрішніми водними шляхами у межах Співтовариства,

Директива Європейського Парламенту і Ради 2016/1629 від 14 вересня 2016 року, що встановлює технічні вимоги до суден внутрішнього плавання, вносить зміни до Директиви ЄС 2009/100 від 16 вересня 2009 року і скасовує Директиву ЄС 2006/87 Європейського Парламенту та Ради від 12 грудня 2006 року про встановлення технічних вимог до суден внутрішніх водних шляхах та скасовує Директиву Ради 82/714/ЄЕС,

Директива 2005/44/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 7 вересня 2005 року про гармонізовані річкові інформаційні служби (РІС) на внутрішніх водних шляхах Співтовариства,

постанова Кабінету Міністрів України від 12.06.1996 № 640 «Про затвердження переліку внутрішніх водних шляхів, що належать до категорії судноплавних»;

постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.2008 № 188 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки експлуатаційно безпечного стану судноплавних шлюзів, внутрішніх водних шляхів»;

наказ Мінтрансу від 19.04.2001 № 225 «Про затвердження Інструкції про огляд суден, які здійснюють плавання (експлуатуються) на внутрішніх водних шляхах України», зареєстрований в Мінюсті 07.05.2001 за № 400/5591;

наказ Мінтрансу від 05.11.2003 № 857 «Про затвердження Положення про порядок розслідування і обліку транспортних подій на внутрішніх водних шляхах України», зареєстрований в Мінюсті 20.01.2004 за № 84/8683;

наказ Мінтрансу від 16.02.2004 № 91 «Про затвердження Правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України», зареєстрований в Мінюсті 12.07.2004 за № 872/9471;

наказ Мінтрансзв'язку від 13.06.2007 № 491 «Про затвердження Інструкції щодо процедур приймання та скидання водяного баласту на акваторії річкових внутрішніх водних шляхів України», зареєстрований в Мінюсті 27.06.2007 за

№ 740/14007;

наказ Мінтрансзв'язку від 14.06.2007 № 498 «Про затвердження Положення про навігаційне забезпечення судноплавства на внутрішніх водних шляхах України», зареєстрований в Мінюсті 07.08.2007 за № 905/14172;

наказ Мінтрансзв'язку від 13.08.2007 № 694 «Про затвердження Правил запобігання забрудненню із суден внутрішніх водних шляхів України», зареєстрований в Мінюсті 11.10.2007 за № 1167/14434;

наказ Мінінфраструктури від 25.02.2011 № 7 «Про комплекс заходів щодо створення річкової інформаційної служби на внутрішніх водних шляхах України», зареєстрований в Мінюсті 19.05.2011 за № 606/19344;

наказ Мінінфраструктури від 16.01.2014  № 21 «Про затвердження Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу», зареєстрований в Мінюсті 10.02.2014 за № 269/25046.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація законопроекту не передбачає встановлення видатків у розмірі 1 відсотка державного дорожнього фонду.

6. Прогноз соціально-економічних наслідків прийняття проекту Закону

Прийняття та реалізація проекту надає можливість врегулювати на законодавчому рівні правовідносини в галузі судноплавства на внутрішніх водних шляхах України. Зокрема, встановлюються умови діяльність внутрішнього водного транспорту, використання внутрішніх водних шляхів та їх берегових смуг для судноплавства

Прийняття акта дозволить встановити умови відносин, пов’язані з використанням річкових та суден змішаного плавання під час їх плавання річковими водними шляхами, правовий режим об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, діяльність органів виконавчої влади, що здійснюють державне регулювання, управління, державний нагляд та контроль за безпекою судноплавства, підприємства з обслуговування внутрішніх водних шляхів, власників портової інфраструктури і терміналів, судновласників, інших суб’єктів господарювання внутрішнього водного транспорту.

Як наслідок, прийняття акта сприятиме розвитку берегової інфраструктури внутрішнього водного транспорту, покращення стану річкового господарства, сприяння розвитку на конкурентних засадах ринку послуг у сфері внутрішнього водного транспорту та залученню інвестицій, переорієнтації вантажопотоків на екологічний та економічний річковий транспорт тощо.

Народні депутати України Кісєль Ю.Г. (42)

Тищенко М.М. (420)

Скічко О.О. (398)

Кубраков О.М. (30)

Ковальов А.В. (44)