Проєкт Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права

До реєстр. № 2689 від 27.12.2019 р.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Комітет з питань правоохоронної діяльності на виконання доручення Голови Верховної Ради України Д. Разумкова та відповідно до статті 16 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» розглянув на своєму засіданні 05 лютого 2020 року (протокол № 20) проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права» (реєстр. № 2689), поданий народними депутатами України Д. Монастирським, О. Бакумовим, Г. Михайлюк, В. Арешонковим, А. Осадчуком, С. Міньком, В. Неклюдовим, В.Медяником.

Метою законопроекту є забезпечення повноти імплементації положень міжнародного кримінального і гуманітарного права щодо кримінально-правового переслідування за міжнародні злочини (геноциду, злочин агресії, злочини проти людяності та воєнні злочини), а також виконання міжнародних зобов'язань щодо запобігання юридичній та фактичній безкарності за вчинення таких злочинів.

Загалом, законопроектом пропонується:

- доповнити статтю 8 Кримінального кодексу України (далі – КК) новою частиною 2, якою запроваджується принцип універсальної юрисдикції щодо агресії, геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів;

- передбачити особливості кримінальної відповідальності військових командирів, інших осіб, що фактично діють як військові командири, та інших начальників за відповідні міжнародні злочини;

- внести зміни до статей 44 («Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності»), 49 («Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності»), 68 («Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті»), 69 («Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом»), 74 («Звільнення від покарання та його відбування»), 80 («Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку») КК задля встановлення норм про особливості кримінальної відповідальності за агресію, геноцид, злочини проти людяності та воєнні злочини;

- виключити із КК статті 432 («Мародерство»), 433 («Насильство над населенням у районі воєнних дій»), 435 («Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання нею»);

- передбачити особливості кримінальної відповідальності за злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (Розділ ХХ Особливої частини КК у редакції проекту).

Так, зміни до статті 8 КК передбачають запровадження принципу універсальної юрисдикції щодо злочинів агресії, геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів, тобто, такої дії законодавства про кримінальну відповідальність, що не пов'язана з місцем вчинення злочину, громадянством, постійним місцем проживання підозрюваного чи потерпілого або шкодою національним інтересам держави.

Доповнення КК новою статтею 311 (Кримінальна відповідальність військових командирів, інших осіб, що фактично діють як військові командири та інших начальників) передбачає імплементацію інституту командної відповідальності (responsibility of commanders and other superiors), регламентованого статтею 28 Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

Зміни до статей 44, 49, 68, 69, 74, 80 КК забезпечують належне виконання міжнародно-правового зобов'язання України у частині запобігання юридичній і фактичній безкарності за міжнародні злочини, правовий зміст якого вимагає застосування реального й адекватного покарання до осіб, які вчинили такі злочини. Зазначені зміни, переважно, носять уточнюючий характер, у зв’язку із доповненням ХХ розділу Особливої частини Кодексу положеннями щодо вже існуючих у чинному законі про кримінальну відповідальність обмежень застосування інститутів звільнення від відповідальності, покарання та його відбування, а також призначення покарання за незакінчений злочин щодо злочинів проти миру та безпеки людства.

Виключення статей 432, 433, 435, а також зміни до статті 434 КК обумовлені тим, що передбачені у них діяння охоплюються пропонованими статтями 438-4385 КК і чинними положеннями КК про «загальнокримінальні» злочини, якими передбачено значно суворіші правові наслідки. Відповідно, виключення вказаних статей і внесення змін до статті 434 КК не матиме наслідком декриміналізацію будь-яких діянь.

Зміни до статті 436 КК (Публічні заклики до акту агресії або збройного конфлікту неміжнародного характеру) передбачають приведення вживаної у ній термінології до вимог міжнародного гуманітарного права та зміни мінімальної межі покарання за цей злочин.

Статтю 437 КК (Злочин агресії) викладено у відповідності до статті 8 bis Римського статуту, що розширяє сферу її застосування. Потреба у таких змінах обумовлена тим, що у період після завершення Другої світової війни поняття агресії у міжнародному праві зазнало серйозної трансформації і наразі не зводиться лише до агресивної війни.

Змістовно, пропоновані статті 438-4385 КК охоплюють всі різновиди воєнних злочинів, передбачені статтею 8 Римського статуту, а також інші серйозні порушення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни та Додаткових протоколів до них.

Разом з тим, наслідуючи статтю 8 Римського статуту в частині змісту, законопроект, втім, не наслідує вказану статтю у частині структури, а формулює зміст статей в залежності від об’єкта злочину, тобто того, на що посягає особа, яка вчиняє злочин, і чому може завдати або завдає шкоду, а також передбачає виділення кваліфікованих складів злочинів. Подібний відступ видається виправданим у контексті юридичної техніки, що застосовується у КК, і спрямований на підвищення ефективності її правозастосування.

Стаття 4385 (Воєнні злочини проти рухомих та нерухомих цінностей, будівель та центрів, що перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права) імплементує основні зобов'язання України щодо криміналізації діянь, які містяться в статті 15(1) Другого протоколу до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 року від 26 березня 1999 року. Зазначені зобов'язання у свою чергу є відображенням (кодифікацією) вимог сучасного звичаєвого міжнародного права.

Зміни до частини першої статті 442 (Геноцид) КК спрямовані на приведення її у відповідність до статті ІІ Конвенції про запобігання геноциду та покарання за нього 1948 року і статті 6 Римського статуту, оскільки положення чинної норми значно звужують зміст діянь, за які міжнародне право зобов’язує переслідувати або, навпаки, є такими, що містять дії невідомі міжнародному праву.

Частина друга статті 442 КК викладається у відповідності до тексту статті ІІІ Конвенції про запобігання геноциду та покарання за нього 1948 року з огляду на специфічний юридичний зміст прямого та публічного підбурювання до геноциду.

Стаття 4421 КК криміналізує злочини проти людяності. Передбачений цією статтею перелік діянь повною мірою, з дотриманням національної юридичної техніки, передбачає зміст статті 7(1) Римського статуту, положення якої у сучасному міжнародному праві розглядається як еталон з точки зору нормативної характеристики цього злочину за міжнародним правом.

У пропонованих примітках до статей 436-4385, 442 і 4421 КК, з метою забезпечення належного правозастосування, наводяться визначення тих понять, тлумачення яких за міжнародним правом відзначається певними специфікою й труднощами або тих, які у кримінальному законодавстві України і міжнародному кримінальному праві мають різний зміст.

Також, у примітці 2 до статті 437 КК передбачено, що для цілей статей 437-4385, 442 і 4421 КК застосовуються положення міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, і звичаєвого міжнародного права, що були чинними на час вчинення відповідного діяння, та з урахуванням практики застосовування цих положень міжнародними судовими установами (трибуналами).

Прикінцеві та перехідні положення КК доповнені новим розділом ІІІ, у пункті 1 якого урегулювано особливості застосування закону України про кримінальну відповідальність до «подій минулого», які вже кваліфіковані за міжнародним правом як злочин геноциду, злочин агресії, злочин проти людяності або воєнні злочини, але ще не передбачені як злочини за КК.

У пункті 2 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень КК передбачено відтермінування запровадження універсальної юрисдикції щодо міжнародних злочинів до моменту настання обставин, визначених відповідними положеннями законопроекту.

Зміни до Кримінального процесуального кодексу України носять техніко-юридичний характер та мають за мету привести відповідні положення кримінальних процесуальних норм у відповідність із змінами до норм матеріального кримінального закону.

Пропоновані зміни до Закону України «Про застосовування амністії в України» є складовою комплексу заходів по забезпеченню реалізації зобов'язань України щодо запобігання юридичній та фактичній безкарності злочинів за міжнародним правом.

Проаналізувавши даний законопроект народні депутати України – члени Комітету відзначили актуальність даної законодавчої ініціативи та погодилися з нагальною необхідністю приведення положень законодавства України про кримінальну відповідальність у відповідність до вимог міжнародного права та практики їхньої імплементації у національні правові системи.

Також, Комітет взяв до уваги зауваження, висловлені в експертних висновках Служби безпеки України, Офісу Генерального прокурора, Міністерства внутрішніх справ України, Інституту законодавства Верховної Ради України, інших відомств та наукових установ, більшість з яких стосуються положень запровадження універсальної юрисдикції щодо злочинів агресії, геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів; ретроспективної дії положень про притягнення осіб до кримінальної відповідальності за злочини, що були вчинені до їх включення до кримінального закону України; запровадження кримінальної відповідальності військових командирів, інших осіб, що фактично діють як військові командири, та інших начальників.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України у висновку від 04 лютого 2020 року за № 16/3-121/2689 (27035) до законопроекту за реєстр. № 2689 висловлює низку зауважень до його положень та пропонує за наслідками розгляду в першому читанні повернути проект суб’єктам законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Заслухавши інформацію підкомітету з питань кримінального законодавства та протидії злочинності, з’ясувавши позицію народних депутатів України та запрошених осіб, взявши до уваги надані висновки та всебічно обговоривши питання, Комітет, керуючись положеннями пункту 1 частини першої статті 111, пункту 1 частини першої статті 114 Регламенту Верховної Ради України, рекомендує Верховній Раді України проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права» (реєстр. № 2689) за наслідками розгляду в першому читанні прийняти за основу.

Доповідачем на засіданні Верховної Ради України визначено народного депутата України – Голову Комітету з питань правоохоронної діяльності Монастирського Дениса Анатолійовича.

Проект постанови Верховної Ради України та необхідні матеріали додаються.

Просимо розглянути.

Голова Комітету Д. Монастирський