Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права

Проект

прийнятий за

основу

06.06.2019 р.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів

України щодо забезпечення гармонізації кримінального

законодавства з положеннями міжнародного права

_______________________________________________

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради

України, 2001 р., № 25—26, ст. 131):

1) доповнити Кодекс статтею 81 такого змісту:

“Стаття 81. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо

злочинів незалежно від місця їх вчинення

1. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які

вчинили агресію (стаття 437), злочини проти людяності (стаття 4371),

воєнні злочини (статті 438—4386) або геноцид (стаття 442), підлягають

кримінальній відповідальності на підставі цього Кодексу незалежно від

місця вчинення злочину.”;

2) статтю 44 доповнити частиною третьою такого змісту:

“3. Звільнення від кримінальної відповідальності не може бути

застосоване до осіб, які вчинили катування (частина четверта статті 127),

агресію (стаття 437), злочини проти людяності (стаття 4371), воєнні

злочини (статті 438 — 4386), геноцид (стаття 442).”;

3) у статті 49:

частину другу доповнити абзацом такого змісту:

“Щодо тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених на тимчасово

окупованій території України, перебіг давності зупиняється з моменту

вчинення таких злочинів. У цих випадках перебіг давності відновлюється з

дня з’явлення особи із зізнанням, її затримання або з часу офіційної

деокупації відповідної території (втрати чинності законодавством України

про відповідну тимчасово окуповану територію України).”;

2

частину п’яту викласти в такій редакції:

“5. Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ

національної безпеки України, передбачених у статтях 109—1141,

катування (частина четверта статті 127) або злочинів проти основ

міжнародного права, передбачених статтями 437—4386, 442 цього

Кодексу.”;

4) частину четверту статті 68 викласти в такій редакції:

“4. Довічне позбавлення волі за готування до злочину та замах на

злочин не застосовується. У такому разі покарання призначається

виходячи з максимального строку найбільш суворого виду покарання,

альтернативного довічному позбавленню волі, передбаченого санкцією

статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Правила,

передбачені цією частиною, не застосовуються до осіб, які вчинили

злочини проти основ національної безпеки України, передбачені

статтями 109—1141, злочини проти основ міжнародного права,

передбачені статтями 437, 4371, 438, 4383, 4384, 4385, а також злочини,

передбачені статтями 449, 451 цього Кодексу.”;

5) частину першу статті 75 після слів “за корупційний злочин”

доповнити словами і цифрами “, катування (частина четверта статті 127),

агресію (стаття 437), злочини проти людяності (стаття 4371), воєнні

злочини (статті 438—4386), геноцид (стаття 442)”;

6) частину шосту статті 80 викласти в такій редакції:

“6. Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ

національної безпеки України або злочинів проти основ міжнародного

права, передбачених частиною четвертою статті 127, статтями 437—4386,

442 цього Кодексу.”;

7) у частині першій статті 963:

пункт 1 після слів “будь-якого із злочинів, передбачених у” доповнити

словами і цифрами “частині четвертій статті 127,”;

пункт 4 викласти в такій редакції:

“4) вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах

юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 109, 110,

113, 146, 147, частинами другою — четвертою статті 1591, статтями 160,

260, 262, 437—4386, 442, 448, 452, 455 цього Кодексу.”;

8) у статті 126:

у назві статті слова “і мордування” виключити;

в абзаці першому частини другої слова “що мають характер

мордування,” виключити;

9) статтю 127 викласти в такій редакції:

3

“Стаття 127. Катування

1. Катування, тобто жорстоке, нелюдське чи таке, що принижує

гідність, поводження з людиною, яке полягає в умисному заподіянні їй

шляхом дії або бездіяльності сильного фізичного чи морального

страждання або болю, —

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

2. Те саме діяння, вчинене з метою примусити потерпілого чи іншу

особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього

або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу

особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша

особа підозрюється, або з метою залякування чи дискримінації його або

інших осіб —

карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті,

вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з мотивів

расової, національної чи релігійної нетерпимості —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

4. Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене

представником влади, особою, що перебуває на державній службі в

Україні, посадовою особою іноземної держави або особою, яка незаконно

здійснює владні чи управлінські функції на тимчасово окупованій

території України, з використанням влади чи службового становища, або

вчинене іншою особою, яка діє з підбурювання, з відома чи за мовчазної

згоди однієї із зазначених осіб, —

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.”;

10) доповнити Кодекс статтею 2361 такого змісту:

“Стаття 2361. Екоцид

1. Масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння

атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть

спричинити екологічну катастрофу, —

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти

років.”;

11) доповнити Кодекс статтею 2951 такого змісту:

4

“Стаття 2951. Виготовлення, поширення комуністичної, нацистської

символіки та пропаганда комуністичного та націонал-

соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів

1. Виготовлення, поширення, а також публічне використання

символіки комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського)

тоталітарних режимів, у тому числі у вигляді сувенірної продукції,

публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та

автономних радянських республік або їх фрагментів на всій території

України, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою статті 4

Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-

соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та

заборону пропаганди їхньої символіки”, —

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням

волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої.

2. Ті самі дії, вчинені особою, яка є представником влади, або вчинені

повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової

інформації, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з

конфіскацією майна або без такої.”;

12) статті 432—434 виключити;

13) назву розділу ХХ викласти в такій редакції:

“Розділ ХХ

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА”;

14) статті 436 та 4361 виключити;

15) доповнити Кодекс статтею 4362 такого змісту:

“Стаття 4362. Особливості кримінальної відповідальності за злочини

проти основ міжнародного права

1. Статті цього розділу повинні застосовуватися судом з огляду на

положення міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких

надано Верховною Радою України, і звичаєвого міжнародного права, що

були чинними на час вчинення відповідного діяння, та з урахуванням

практики застосовування таких положень міжнародними кримінальними

судами (трибуналами).

2. Положення цього розділу для питань кваліфікації злочинів мають

пріоритет перед положеннями інших розділів Особливої частини цього

Кодексу. Якщо особа з тих чи інших причин не підлягає кримінальній

відповідальності відповідно до положень цього розділу, це не

перешкоджає притягненню до кримінальної відповідальності такої особи

5

на підставі інших положень цього Кодексу за наявності достатніх для того

підстав.

3. Частина друга цієї статті не перешкоджає одночасному

застосовуванню положень цього розділу та положень іншого розділу

Особливої частини цього Кодексу, якщо вчинене особою діяння являло

собою два або більше злочинів, передбачених статтями цього та іншого

розділів Особливої частини Кодексу.

4. Виконавцями (співвиконавцями) злочинів, передбачених статтями

цього розділу, визнаються особи, які вчинили такі злочини безпосередньо

або шляхом використання інших осіб, незалежно від того, чи підлягають

останні кримінальній відповідальності за вчинене.

5. Військові командири або інші особи, що фактично діють як

військові командири, та інші начальники несуть кримінальну

відповідальність за злочини, передбачені статтями цього розділу, також у

випадках, передбачених цією частиною статті.

Військовий командир або інша особа, що фактично діє як військовий

командир, підлягає кримінальній відповідальності за злочини, передбачені

статтями цього розділу, якщо вони вчинені силами (особами), які

перебувають під їх фактичним командуванням і контролем або залежно від

обставин під їх фактичною владою і контролем, внаслідок нездійснення

зазначеними особами належного контролю над такими силами (особами),

якщо при цьому:

військовий командир або інша особа, яка фактично діє як військовий

командир, знали або за обставин, які склалися, повинні були знати, що

контрольовані ними сили (особи) вчиняли або мали намір вчинити злочин,

передбачений однією із статей цього розділу;

військовий командир або інша особа, яка фактично діє як військовий

командир, не вжили всіх необхідних та розумних заходів у рамках своїх

повноважень для запобігання чи припинення вчинення такого злочину або

для передачі відповідного питання на розгляд органів, уповноважених

здійснювати розслідування або кримінальне переслідування.

Начальник, правовий статус якого не передбачений абзацом другим

частини п’ятої цієї статті, підлягає кримінальній відповідальності за

злочини, передбачені статтями цього розділу, якщо вони вчинені

підлеглими, які перебувають під його фактичною владою і контролем,

внаслідок нездійснення ним належного контролю над такими підлеглими,

якщо:

- начальник знав або свідомо проігнорував інформацію про те, що

підлеглі вчиняли або мали намір вчинити злочин;

- злочин стосувався діяльності, що підпадає під фактичну

відповідальність і контроль начальника;

6

- начальник не вжив усіх необхідних і розумних заходів у рамках його

повноважень для запобігання чи припинення вчинення такого злочину або

для передачі відповідного питання на розгляд органів, уповноважених

здійснювати розслідування або кримінальне переслідування.

Військові командири або інші особи, що фактично діють як військові

командири, та інші начальники підлягають кримінальній відповідальності

за цією частиною статті та тією статтею (частиною статті) Особливої

частини цього Кодексу, яка передбачає злочин, вчинений їх підлеглими.

При призначенні покарання військовим командирам або іншим особам, що

фактично діють як військові командири, та іншим начальникам суд,

керуючись положеннями статей 65—67 цього Кодексу, враховує характер

порушення ними своїх обов’язків та їх ставлення до вчиненого підлеглими

злочину.”;

16) статтю 437 викласти в такій редакції:

“Стаття 437. Агресія

1. Планування, підготовка, ініціювання або здійснення особою, яка

здатна фактично здійснювати контроль або керівництво щодо політичних

чи військових дій держави, акту агресії, що через його характер,

серйозність і масштаб є грубим порушенням Статуту Організації

Об’єднаних Націй, —

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років

або довічним позбавленням волі.

Примітка.

1. Під актом агресії у цій статті та статті 448 цього Кодексу

розуміється застосування державою збройних сил проти суверенітету,

територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої

держави або яким-небудь іншим чином, несумісним із Статутом

Організації Об’єднаних Націй, зокрема будь-яка з таких дій незалежно від

оголошення війни відповідно до резолюції 3314 (XXIX) Генеральної

Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 14 грудня 1974 року визнається

актом агресії:

1) вторгнення (напад) збройних сил держави на територію іншої

держави або будь-яка військова окупація, що є результатом такого

вторгнення (нападу), або будь-яка анексія із застосуванням сили території

іншої держави або її частини;

2) бомбардування збройними силами держави території іншої держави

або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

3) блокада портів або берегів держави збройними силами іншої

держави;

7

4) напад збройних сил держави на сухопутні, морські або повітряні

сили або морські і повітряні флоти іншої держави;

5) застосування збройних сил однієї держави, що перебувають на

території іншої держави за згодою з приймаючою державою, з

порушенням умов, передбачених договором, або будь-яке продовження їх

перебування на такій території після припинення договору;

6) дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в

розпорядження іншій державі, використовувалася такою іншою державою

для здійснення акту агресії проти третьої держави;

7) відправлення державою або від імені держави збройних груп,

іррегулярних сил або найманців, що здійснюють акти застосування

збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний

характер, що робить їх рівнозначними актам, які зазначені вище, або

значна участь держави у цьому.”;

17) доповнити Кодекс статтею 4371 такого змісту:

“Стаття 4371. Злочини проти людяності

1. Вчинення одного чи декількох із передбачених у цій частині статті

діянь з усвідомленням, що таке діяння чи такі діяння є частиною

широкомасштабного або систематичного нападу на цивільних осіб, а саме:

1) обернення у рабство або торгівлі людьми;

2) незаконної депортації або насильницького переміщення населення;

3) будь-якого здійснюваного в жорсткій формі позбавлення фізичної

свободи на порушення основоположних норм міжнародного права;

4) катування;

5) зґвалтування, обернення в сексуальне рабство, примушування до

заняття проституцією, примусової вагітності, примусової стерилізації або

будь-яких інших подібних за тяжкістю форм сексуального насильства;

6) переслідування будь-якої ідентифікованої групи або спільноти з

політичних, расових, національних, етнічних, культурних, релігійних,

ґендерних чи інших мотивів, які загальновизнані неприпустимими

відповідно до міжнародного права;

7) насильницького зникнення людей;

8) апартеїду;

9) інших умисних нелюдських діянь подібного характеру, які

супроводжуються заподіянням сильних страждань або серйозних тілесних

ушкоджень чи серйозної шкоди психічному або фізичному здоров’ю, —

карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

8

2. Вчинення одного чи декількох із передбачених нижче у цій частині

статті діянь у рамках широкомасштабного або систематичного нападу на

будь-яких цивільних осіб з усвідомленням, що відповідне діяння чи

відповідні діяння є частиною такого нападу:

1) вбивства;

2) винищення, —

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років

або довічним позбавленням волі.

Примітка.

1. Під нападом на будь-яких цивільних осіб у цій статті розуміється

лінія поведінки, яка включає багаторазове вчинення діянь, зазначених у

частинах першій або другій цієї статті, на виконання або на підтримку

політики держави чи організації, спрямованої на вчинення такого нападу.

2. У цій статті та статті 438 цього Кодексу під примусовою вагітністю

розуміється незаконне позбавлення волі будь-якої жінки, яка стала

вагітною в примусовому порядку, з метою зміни етнічного складу якого-

небудь населення або здійснення інших серйозних порушень

міжнародного права.

3. У цій статті під катуванням розуміється умисне заподіяння

сильного фізичного чи морального страждання або болю особі, яка

перебуває під вартою або під контролем винного.

4. У цій статті та статті 438 цього Кодексу під зґвалтуванням

розуміються статеві зносини або задоволення статевої пристрасті

неприродним способом, із застосуванням фізичного насильства, погрози

його застосування або примусу, що забезпечувався страхом перед

можливими насильством, примушуванням до певних дій, психологічним

тиском чи зловживанням владою щодо потерпілого та/або іншої особи, або

вчинені з використанням обстановки, в якій особа нездатна висловити

свою справжню волю, чи щодо особи, яка не усвідомлювала значення

діянь, що вчинялися щодо неї.

5. У цій статті під винищенням слід розуміти позбавлення життя

однієї людини чи кількох людей, вчинене з метою знищення частини

населення, у тому числі шляхом позбавлення доступу до продуктів

харчування та лікарських засобів.

6. У цій статті та статті 438 цього Кодексу під незаконною

депортацією та насильницьким переміщенням населення розуміється

переміщення осіб проти їх волі та за відсутності підстав, передбачених

міжнародним правом з місцевості, на території якої вони законно

перебувають, відповідно на територію іншої держави чи в іншу місцевість

у межах тієї самої держави.

9

7. У цій статті та статті 438 цього Кодексу під сексуальним рабством

розуміється здійснення щодо іншої особи всіх або одного із повноважень,

притаманних праву власності, поєднане із втягненням такої особи в один

чи декілька актів сексуального характеру.”;

18) статтю 438 викласти в такій редакції:

“Стаття 438. Воєнні злочини проти осіб

1. Вчинення у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом:

1) примушування однієї або декількох осіб, зазначених у підпункті 1

пункту 1 примітки до цієї статті, до служби в збройних силах протилежної

сторони конфлікту;

2) примушування громадян протилежної сторони конфлікту до участі

у військових діях проти їх власної країни, навіть якщо вони перебували на

службі у збройних силах такої протилежної сторони до початку збройного

конфлікту;

3) незаконне позбавлення волі або необґрунтована затримка

репатріації однієї або декількох осіб, передбачених підпунктом 1 пункту 1

примітки до цієї статті;

4) переміщення частини цивільного населення держави-окупанта на

окуповану територію, вчинене особою, що наділена владними чи

управлінськими функціями від імені такої держави, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

2. Створення у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом чи

збройним конфліктом неміжнародного характеру небезпеки для життя

особи, що перебуває під захистом згідно з міжнародним гуманітарним

правом, або серйозної небезпеки для здоров’я такої особи шляхом:

1) проведення будь-якого роду дослідів за відсутності добровільної

явної попередньої згоди потерпілого, або не виправданих медичною

необхідністю чи інтересами потерпілого;

2) вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації, за винятком

випадків взяття крові або шкіри для використання в терапевтичних цілях

згідно із загальноприйнятими медичними нормами та за наявності

добровільної явної попередньої згоди особи;

3) застосування невизнаних з медичної точки зору методів лікування,

необхідність в яких не спричинена станом здоров’я відповідної особи, та за

відсутності добровільної явної попередньої згоди потерпілого —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

10

3. Заподіяння у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом чи

збройним конфліктом неміжнародного характеру поранення особі,

зазначеній у підпункті 3 пункту 1 примітки до цієї статті, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

4. Вчинення у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом чи

збройним конфліктом неміжнародного характеру щодо однієї або

декількох осіб, що перебувають під захистом згідно з міжнародним

гуманітарним правом:

1) умисного заподіяння серйозної шкоди їх здоров’ю, каліцтва або

сильних страждань;

2) катування або нелюдського поводження;

3) діяння, що посягає на людську гідність, зокрема образливого чи

принижуючого поводження;

4) зґвалтування, обернення в сексуальне рабство, примушування до

проституції, примусової вагітності, примусової стерилізації або будь-яких

інших видів сексуального насильства, що є іншим серйозним порушенням

міжнародного гуманітарного права;

5) захоплення або тримання особи як заручника;

6) незаконної депортації або насильницького переміщення осіб;

7) набору або вербування осіб віком до вісімнадцяти років до складу

збройних сил чи груп або їх використання для участі в бойових діях, —

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

5. Вчинення у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом чи

збройним конфліктом неміжнародного характеру вбивства однієї або

декількох осіб, що перебувають під захистом згідно з міжнародним

гуманітарним правом, —

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років

або довічним позбавленням волі.

Примітка.

1. У статтях 438 — 4384 цього Кодексу під особами, що перебувають

під захистом згідно з міжнародним гуманітарним правом, розуміються:

1) у контексті міжнародного збройного конфлікту — будь-яка особа,

що перебуває під захистом відповідно до Женевських конвенцій про

захист жертв війни від 12 серпня 1949 року і Додаткового протоколу I, що

стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 8 червня

1977 року, зокрема хворі, поранені, особи, які потерпіли корабельну

аварію, військовополонені та цивільні особи;

2) у контексті збройного конфлікту неміжнародного характеру —

будь-яка особа, що перебуває під захистом відповідно до статті 3, спільної

11

для Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, і Додаткового

протоколу II, що стосуються захисту жертв неміжнародних збройних

конфліктів, від 8 червня 1977 року, зокрема хворі, поранені, особи, які

потерпіли корабельну аварію, особи, які не беруть безпосередньої участі у

воєнних діях та перебувають під владою сторони конфлікту, у тому числі

особи, що раніше брали участь у бойових діях на боці протилежної

сторони конфлікту;

3) у контексті міжнародного збройного конфлікту чи збройного

конфлікту неміжнародного характеру — представники збройних сил або

особи, що беруть безпосередню участь у бойових діях, які склали зброю

або з іншої причини не мають більше засобів захисту (hors de combat) і не

перебувають під владою протилежної сторони конфлікту.

2. Положення статей 438 — 4386 цього Кодексу щодо воєнних

злочинів, вчинених у зв’язку із збройним конфліктом неміжнародного

характеру, не поширюються на такі порушення внутрішнього

правопорядку, як заворушення, спорадичні акти насильства або інші

подібні акти.

3. У цій статті під катуванням розуміється умисне заподіяння іншій

особі сильного фізичного чи морального страждання або болю з метою

одержання інформації чи зізнання, покарання, залякування, примушування

або ж з мотивів дискримінації за будь-якою підставою.”;

19) доповнити Кодекс статтями 4381 — 4386 такого змісту:

“Стаття 4381. Воєнні злочини проти правосуддя

1. Умисне позбавлення особи, що перебуває під захистом згідно з

міжнародним гуманітарним правом, права на справедливе та належне

судочинство відповідно до положень міжнародного права, якщо таке

діяння було вчинене у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.

2. Винесення вироку або приведення його до виконання без

проведення судового розгляду судом, що створений в установленому

порядку та забезпечує додержання всіх судових гарантій, визнаних

обов’язковими відповідно до міжнародного права, якщо такі дії були

вчинені щодо осіб, що перебувають під захистом згідно з міжнародним

гуманітарним правом, у зв’язку із збройним конфліктом неміжнародного

характеру, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

3. Оголошення скасованими, припиненими або неприпустимими в

суді гарантованих міжнародним правом прав та позовів однієї чи кількох

осіб, що перебувають під захистом згідно з міжнародним гуманітарним

12

правом, якщо таке діяння було вчинене у зв’язку з міжнародним збройним

конфліктом, чи збройним конфліктом неміжнародного характеру, —

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

4. Діяння, передбачене частинами першою чи другою цієї статті, якщо

внаслідок його вчинення потерпілого було засуджено до позбавлення

волі, —

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

Стаття 4382. Воєнні злочини проти власності

1. Вчинення у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом чи

збройним конфліктом неміжнародного характеру всупереч нормам

міжнародного гуманітарного права та за відсутності нагальної військової

необхідності:

1) захоплення чужого майна;

2) знищення чужого майна, —

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

2. Те саме діяння, вчинене щодо житлових будівель чи споруд, або

щодо природних ресурсів, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з

конфіскацією майна.

3. Діяння, передбачене частинами першою чи другою цієї статті,

поєднане із застосуванням фізичного насильства чи погрозою його

застосування, або якщо воно мало широкомасштабний характер, —

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років

з конфіскацією майна.

Примітка.

1. У цій статті під захопленням слід розуміти встановлення контролю

над майном проти волі власника, внаслідок чого він позбавляється

можливості або обмежується у можливості реалізації прав стосовно майна.

2. У цій статті під чужим майном слід розуміти:

1) у контексті міжнародного збройного конфлікту — майно, що не

перебуває у власності особи, яка його захоплює чи знищує, та водночас

перебуває в публічній власності протилежної сторони конфлікту, або в

приватній власності громадян протилежної сторони конфлікту чи у

приватній власності підконтрольних їм юридичних осіб, або у приватній

власності представників збройних сил протилежної сторони, які не є

громадянами останньої;

13

2) у контексті збройного конфлікту неміжнародного характеру —

майно, що не перебуває у власності особи, яка його захоплює чи знищує,

та водночас перебуває в публічній власності протилежної сторони

конфлікту, або у приватній власності осіб, що беруть безпосередню участь

у бойових діях на боці протилежної сторони конфлікту, чи у приватній

власності підконтрольних їм юридичних осіб, або у приватній власності

осіб, що не беруть безпосередню участь у бойових діях, чи у приватній

власності підконтрольних їм юридичних осіб.

Стаття 4383. Воєнні злочини проти гуманітарних операцій та

використання символів

1. Вчинення у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом чи

збройним конфліктом неміжнародного характеру захоплення або

знищення всупереч нормам міжнародного гуманітарного права об’єктів,

матеріалів або транспортних засобів, залучених до надання гуманітарної

допомоги або місії з підтримання миру відповідно до Статуту Організації

Об’єднаних Націй, поки вони мають право на захист, яким користуються

цивільні особи або цивільні об’єкти відповідно до норм міжнародного

права, —

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

2. Те саме діяння, поєднане із застосуванням фізичного насильства чи

погрози його застосування, —

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років

з конфіскацією майна.

3. Завдання умисних ударів у зв’язку з міжнародним збройним

конфліктом чи збройним конфліктом неміжнародного характеру:

1) по персоналу, об’єктам, матеріалам, підрозділам або транспортним

засобам, залученим до надання гуманітарної допомоги або місії з

підтримання миру відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй,

поки вони мають право на захист, яким користуються цивільні особи або

цивільні об’єкти відповідно до норм міжнародного права;

2) по будівлях, матеріалах, медичних установах чи транспортних

засобах або персоналу, що відповідно до норм міжнародного

гуманітарного права використовує емблеми, встановлені Женевськими

конвенціями від 12 серпня 1949 року;

3) по будівлях, матеріалах чи транспортних засобах або персоналу, що

відповідно до норм міжнародного гуманітарного права використовує

емблеми, встановлені Гаазькою конвенцією про захист культурних