Проєкт Закону про військове капеланство

Проект

(прийнято за основу 06.06.2019)

ЗАКОН УКРАЇНИ

«Про військове капеланство»

Цей Закон визначає організаційно-правові засади взаємодії держави і

релігійних організацій (капеланських об’єднань) з питань реалізації

конституційного права військовослужбовців та працівників Збройних Сил

України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань

(далі – інших військових формувань) на свободу світогляду і віросповідання

шляхом впровадження інституту військового капеланства.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. Наведені в цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) військове капеланство – діяльність капеланських об’єднань, військових

капеланів та військових капеланів-волонтерів із забезпечення реалізації права

на свободу віросповідання, душпастирської опіки особового складу Збройних

Сил, інших військових формувань та правоохоронних органів спеціального

призначення;

2) військовий капелан – священнослужитель (пастир), уповноважений на

визначений строк капеланським об’єднанням відповідного релігійного центру

на здійснення душпастирської опіки особового складу Збройних Сил, інших

військових формувань і відповідає вимогам викладеним в статті 13 цього Закону;

3) військовий капелан-волонтер – священнослужитель (пастир), який

здійснює душпастирську опіку особового складу Збройних Сил, інших

військових формувань на волонтерській основі і відповідає вимогам

викладеним в статті 14 цього Закону;

4) духовні центри – це споруди, приміщення тощо, які розташовані на

території військових містечок або в польових умовах, належать до державного

майна і можуть використовуватись для задоволення релігійних потреб

особового складу Збройних Сил, інших військових формувань та

правоохоронних органів спеціального призначення;

5) душпастирська опіка військовослужбовців та працівників – діяльність

військового капелана (військового капелана-волонтера) спрямована на

забезпечення задоволення релігійних потреб особового складу Збройних Сил,

інших військових формувань;

26) капеланське об'єднання – об’єднання військових капеланів, засноване

релігійною організацією, що за видом є релігійним центром, , що представляє

релігійне об’єднання та є його керівним центром, для забезпечення реалізації

права на свободу віросповідання, душпастирську опіку особового складу

Збройних Сил, інших військових формувань та правоохоронних органів

спеціального призначення;

7) міжконфесійний дорадчий орган з питань військового капеланства –

міжконфесійний капеланський орган, який може створюватися релігійними

організаціями для координації діяльності капеланських об’єднань, військових

капеланів, військових капеланів-волонтерів з метою повного і всебічного

забезпечення виконання завдань військового капеланства;

8) релігійна потреба військовослужбовців і працівників – це прагнення

особового складу Збройних Сил, інших військових формувань сповідувати

певну релігію, відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і

ритуальні обряди.

2. Інші терміни в цьому Законі вживаються у значенні, наведеному в

інших законах України.

Стаття 2. Мета і основні завдання військового капеланства

Метою військового капеланства є забезпечення реалізації права на

свободу віросповідання особового складу Збройних Сил, інших військових

формувань.

Основним завданням військового капеланства є забезпечення

задоволення релігійних потреб особового складу Збройних Сил та інших

військових формувань.

Військове капеланство сприяє підтриманню високого морального духу,

вихованню почуття любові до України, поваги до загальнолюдських цінностей,

культурного та духовного надбання українського народу, а також формуванню

стійких моральних якостей особового складу Збройних Сил та інших

військових формувань.

Стаття 3. Правова основа військового капеланства

Правовою основою військового капеланства є Конституція України, цей

Закон, Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації”, “Про

військовий обов'язок і військову службу”, “Про соціальний і правовий захист

військовослужбовців та членів їх сімей”, інші закони України, а також

міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною

Радою України.

3Стаття 4. Засади взаємодії держави і капеланських об'єднань

Держава та капеланські об’єднання взаємодіють на партнерських засадах.

Держава сприяє створенню умов для повного та всебічного забезпечення

виконання завдань військового капеланства.

Капеланські об’єднання реалізують завдання військового капеланства та

не виконують функцій держави і не втручаються в діяльність Збройних Сил та

інших військових формувань.

Стаття 5. Принципи військового капеланства

Військове капеланство здійснюється на таких принципах:

а) забезпечення конституційного права громадян на свободу світогляду і

віросповідання;

б) невтручання військового командування у діяльність військового

капеланства;

в) невтручання військового капеланства у діяльність військового

командування;

г) добровільної участі військовослужбовців та працівників у

богослужіннях, релігійних обрядах та інших заходах;

ґ) рівності військовослужбовців та працівників незалежно від ставлення

до релігії, віросповідної приналежності у задоволенні їх релігійних потреб;

д) поваги, толерантного ставлення до військовослужбовців та

працівників, священнослужителів (пастирів) незалежно від ставлення до релігії,

віросповідної приналежності;

е) недопущення нав’язування релігійних чи інших переконань особовому

складу Збройних Сил та інших військових формувань;

є) рівності щодо використання духовних центрів (культових споруд,

будівель та приміщень), споруджених (пристосованих) для задоволення

релігійних потреб, незалежно від віросповідної приналежності.

Розділ ІІ

ОРГАНІЗАЦІЯ ВІЙСЬКОВОГО КАПЕЛАНСТВА

4Стаття 6. Організація забезпечення виконання завдань військового

капеланства

До організації та забезпечення виконання завдань військового

капеланства можуть залучатися: міжконфесійний дорадчий орган з питань

військового капеланства, підрозділи (посадові особи) з питань військового

духовенства (капеланської служби) і командування військових частин (органів,

підрозділів) Збройних Сил та інших військових формувань, капеланські

об’єднання та військові капелани.

У разі необхідності забезпечення релігійних обрядів (культів) віруючих

військовослужбовців та працівників, відмінних від віросповідної

приналежності капеланських об’єднань, з якими укладено генеральні угоди

душпастирської опіки (далі – Генеральна угода, визначена у статті 15 цього

Закону) – може бути залучено військових капеланів-волонтерів на безоплатній

основі.

Стаття 7. Міжконфесійний дорадчий орган з питань військового

капеланства

Для координації питань із забезпечення виконання завдань та розвитку

військового капеланства може утворюватися міжконфесійний дорадчий орган з

питань військового капеланства.

Членами міжконфесійного дорадчого органу з питань військового

капеланства можуть бути військові капелани – представники капеланських

об’єднань, військові капелани-волонтери (в якості делегатів від релігійних

організацій, від яких вони призначаються), а також представники релігійних

центрів. Його склад формується з’їздом капеланів України.

Членами всеукраїнського міжконфесійного дорадчого органу з питань

військового капеланства не можуть бути представники релігійних організацій,

керівний центр (управління) яких знаходиться за межами України в державі,

яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України

та/або тимчасово окупувала частину території України.

До компетенції міжконфесійного дорадчого органу з питань військового

капеланства може відноситися:

а) ухвалення основних напрямів розвитку військового капеланства;

б) затвердження правил етики військового капелана;

в) затвердження єдиної капеланської символіки: капеланських одностроїв

(форменого одягу), знаків розрізнення (шевронів), їх зразків;

5г) встановлення капеланських рангів, які присвоюються членам

капеланських об’єднань, порядку присвоєння таких рангів;

ґ) встановлення знаків заохочення членів капеланських об’єднань та

порядку їх присвоєння;

д) забезпечення взаємодії між релігійними організаціями (об’єднаннями),

а також з органами управління Збройних Сил та інших військових формувань з

метою повного і всебічного забезпечення військового капеланства.

Стаття 8. Підрозділи (посадові особи) з питань військового духовенства

(капеланської служби) Збройних Сил та інших військових формувань

Для організації забезпечення капеланської діяльності та координації

діяльності військових капеланів і військових капеланів-волонтерів в Збройних

Силах та інших військових формуваннях створюються підрозділи

(призначаються посадові особи) з питань військового духовенства

(капеланської служби).

Основними завданнями підрозділів (посадових осіб) з питань військового

духовенства (капеланської служби) є:

а) організація забезпечення потреб військових частин (органів,

підрозділів) у військових капеланах (військових капеланах-волонтерах);

б) погодження кандидатур священнослужителів (пастирів), яких

капеланськими об’єднаннями (релігійними організаціями) пропонується

призначити військовими капеланами (військовими капеланами-волонтерами);

в) координація та забезпечення допідготовки (підготовки) військових

капеланів (військових капеланів-волонтерів) основам військової справи (у разі

необхідності);

г) надання консультацій командирам (керівникам, начальникам) і їх

навчання особливостям роботи з військовими капеланами (військовими

капеланами-волонтерами) та капеланськими об’єднаннями (релігійними

організаціями);

ґ) забезпечення взаємодії військового командування з капеланськими

об’єднаннями та релігійними організаціями;

д) замовлення анонімного опитування щодо визначення віросповідної

приналежності серед особового складу Збройних Силах та інших військових

формуваннях.

6Стаття 9. Повноваження командування військової частини (органу,

підрозділу) Збройних Сил та інших військових формувань щодо забезпечення

виконання завдань військового капеланства

Командування військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил та

інших військових формувань, в яких здійснюють діяльність військові капелани

та/або військові капелани-волонтери:

а) визначає місце, час та інші умови проведення богослужінь, обрядів або

церемоній;

б) сприяє спорудженню (переобладнанню) капітальних та/або мобільних

(польових) духовних центрів;

в) сприяє взаємодії між військовими капеланами (військовими

капеланами-волонтерами) різних релігійних організацій, які здійснюють

душпастирську опіку у військовій частині (органі, підрозділі);

г) забезпечує доступ військових капеланів, а за необхідності військових

капеланів-волонтерів на територію військової частини (органу, підрозділу);

д) інформує відповідні підрозділи (посадові особи) з питань військового

духовенства (капеланської служби) та капеланські організації про можливі

порушення військовим капеланом (військовим капеланом-волонтером) правил

капеланської етики.

Якщо окремі військовослужбовці та працівники військової частини

(органу, підрозділу) виявлять бажання отримати душпастирську опіку від

священнослужителя іншого релігійного об’єднання, ніж наявний військовий

капелан (військовий капелан-волонтер), командир (керівник, начальник)

військової частини (органу, підрозділу), сприяє запрошенню

священнослужителя відповідного релігійного об’єднання для індивідуальних

зустрічей, або надає таким військовослужбовцям можливість брати участь у

богослужіннях і релігійних обрядах поза межами військової частини (органу,

підрозділу) у вільний від виконання обов'язків військової служби час.

Командир (керівник, начальник) військової частини (органу, підрозділу)

Збройних Сил України та інших військових формувань має право:

залучати військових капеланів (військових капеланів-волонтерів) за їх

згодою до заходів, які спрямовані на підтримання високого рівня морально-

психологічного стану особового складу військової частини (органу, підрозділу);

ініціювати припинення діяльності військового капелана (військового

капелана-волонтера) у разі порушення ним кодексу капелана або встановлених

7у військовій частині (органі, підрозділі) розпорядку дня та порядку організації

повсякденної (службової) діяльності.

Стаття 10. Капеланське об’єднання

З метою забезпечення задоволення релігійних потреб

військовослужбовців і працівників Збройних Сил та інших військових

формувань можуть утворюватися капеланські об’єднання.

Засновниками капеланських об’єднань можуть бути релігійні організації,

що за видом є релігійними центрами статути яких зареєстровані в порядку,

визначеному статтею 14 Закону України “Про свободу совісті та релігійні

організації”, що представляють релігійні об’єднання та є їх керівними

центрами.

Засновниками капеланських об’єднань не можуть бути релігійні

управління і центри, керівний центр (управління) яких знаходиться за межами

України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію

проти України та/або тимчасово окупувала частину території України.

Релігійна організація, що за видом є релігійним центром, представляє

релігійне об`єднання та є його керівним центром, може бути засновником

тільки одного капеланського об’єднання.

Капеланські об'єднання діють як непідприємницькі товариства та

утворюються за окремою організаційно-правовою формою – капеланське

об’єднання. Створення та діяльність капеланських об’єднань в інших

організаційно-правових формах не допускається. Капеланські об’єднання

набирають статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації в порядку,

визначеному законом.

Розподіл отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників

(учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів капеланських

об’єднань, їх працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного

соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними

осіб, забороняється. Доходи (прибутки) капеланського об’єднання

використовуються виключно для фінансування видатків на його утримання,

реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених його

установчими документами. Статутом капеланського об’єднання має бути

передбачена передача активів одній або кільком неприбутковим організаціям

відповідного виду, або зарахування до доходу бюджету у разі припинення

капеланського об’єднання як юридичної особи (у результаті його ліквідації,

злиття, поділу, приєднання або перетворення).

8Капеланські об’єднання мають право звертатися за добровільними

фінансовими та іншими пожертвуваннями, встановлювати щорічні внески

військових капеланів на забезпечення реалізації душпастирської опіки.

Порядок набуття і припинення членства (участі) у капеланському

об'єднанні визначаються його статутом.

Стаття 11. Статут капеланського об’єднання

Капеланські об’єднання діють на підставі статуту, який має містити такі

відомості:

а) назву капеланського об’єднання, із зазначенням повного найменування

релігійної організації, що є його засновником;

б) місцезнаходженя, мету та завдання капеланського об’єднання;

в) умови і порядок набуття і припинення членства (участі) у

капеланському об’єднанні;

г) порядок утворення і діяльності статутних органів капеланського

об’єднання;

ґ) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна

капеланського об’єднання, порядок звітності, контролю, здійснення

господарської, а також іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання

статутних завдань.

У статуті можуть бути передбачені інші положення, що стосуються

особливостей створення і діяльності капеланського об’єднання.

Стаття 12. Символіка капеланських об’єднань, капеланські ранги

Капеланські об’єднання мають єдину капеланську символіку: капеланські

однострої, знаки розрізнення (шеврони), які затверджуються міжконфесійним

дорадчим органом з питань військового капеланства.

Членам капеланських об’єднань можуть присвоюватися капеланські

ранги. Встановлення капеланських рангів та визначення порядку їх присвоєння

здійснюється міжконфесійним дорадчим органом з питань військового

капеланства.

Стаття 13. Вимоги до військового капелана

Військовим капеланом може бути священнослужитель (пастир), який є

громадянином України, володіє державною мовою, має повну вищу духовну

освіту, є членом капеланського об’єднання.

9Інші вимоги до військових капеланів можуть встановлюватись

капеланськими об’єднаннями та генеральними угодами.

Священнослужителі (пастирі) набувають повноважень військових

капеланів після їх уповноваження керівником капеланського об’єднання за

погодженням з відповідним підрозділом (посадовою особою) з питань

військового духовенства (капеланської служби) Збройних Сил та інших

військових формувань.

Військовим капеланом не може бути священнослужитель (пастир)

релігійного управління і центру, керівний центр (управління) якого знаходиться

за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила

військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території

України.

Стаття 14. Вимоги до військового капелана – волонтера

Військовий капелан-волонтер – священнослужитель (пастир), який за

необхідності забезпечення релігійних обрядів (культів) віруючих

військовослужбовців та працівників, відмінних від віросповідної

приналежності існуючих капеланських об’єднань, на безоплатній основі може

здійснювати душпастирську опіку особового складу Збройних Сил та інших

військових формувань.

Військовим капеланом-волонтером може бути священнослужитель

(пастир), який є громадянином України, володіє державною мовою, має повну

вищу духовну освіту та уповноважений керівником релігійної організації.

Священнослужителі (пастирі) набувають повноважень військових

капеланів-волонтерів після їх уповноваження керівником релігійної організації

та погодження відповідним підрозділом (посадовою особою) з питань

військового духовенства (капеланської служби) Збройних Сил та інших

військових формувань.

Військовим капеланом-волонтером не може бути священнослужитель

(пастир) релігійного управління і центру, керівний центр (управління) якого

знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що

здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала

частину території України.

Стаття 15. Особливості військового капеланства

Надання душпастирської опіки здійснюються військовими капеланами,

військовими капеланами-волонтерами.

Для визначення віросповідної приналежності віруючих

військовослужбовців та працівників проводиться анонімне опитування

10особового складу військових частин (органів, організацій) Збройних Сил та

інших військових формувань. Результати анонімного опитування

оформлюються протоколом. Порядок анонімного опитування визначає Кабінет

Міністрів України.

За результатами анонімного опитування, враховуючи потреби віруючих

військовослужбовців та працівників, визначаються капеланські об’єднання з

якими Міністерство оборони, відповідні органи управління (структурні

підрозділи) Збройних Сил та інших військових формувань укладають

генеральні угоди.

На підставі Генеральної угоди військові капелани мають право укладати

договори про надання душпастирської опіки з відповідною військовою

частиною. Порядок укладання договорів про надання душпастирської опіки

визначається Кабінетом Міністрів України.

Розділ ІІІ

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ВІЙСЬКОВИХ КАПЕЛАНІВ, ВІЙСЬКОВИХ

КАПЕЛАНІВ-ВОЛОНТЕРІВ

Стаття 16. Права військового капелана/військового-капелана волонтера

Військовий капелан/військовий капелан-волонтер має право:

а) сприяти забезпеченню права віруючих військовослужбовців і

працівників Збройних Сил та інших військових формувань, а також членів їх

сімей на душпастирську опіку, незалежно від віросповідної приналежності;

б) проводити серед військовослужбовців і працівників Збройних Сил та

інших військових формувань на добровільних засадах навчання основам

віровчення свого віросповідання (культу, напряму, течії, толку тощо);

в) відвідувати у встановленому військовим командуванням порядку

військові госпіталі і гауптвахти з метою душпастирської опіки

військовослужбовців, які знаходяться у них;

г) звертатися з пропозиціями і скаргами до вищого військового

командування з питань усунення порушень прав військовослужбовців і

працівників Збройних Сил та інших військових формувань на свободу совісті,

світогляду і віросповідання;

д) давати поради та рекомендації військовому командуванню з релігійних

питань, а також брати за запрошенням відповідного командира (начальника,

керівника) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил та інших

військових формувань у службових нарадах, які стосуються душпастирської

опіки особового складу та питань його морально-патріотичного виховання;

11е) приймати за запрошенням відповідного командира (начальника,

керівника) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил та інших

військових формувань участь у проведенні військових урочистостей;

є) надавати пропозиції військовому командуванню щодо облаштування

духовних центрів (місць проведення богослужінь та релігійних обрядів);

ж) сприяти наданню доброчинної, благодійної, гуманітарної та іншої

допомоги хворим і госпіталізованим військовослужбовцям та

малозабезпеченим сім'ям військовослужбовців і працівників Збройних Сил та

інших військових формувань;

з) звершувати богослужіння для членів сімей військовослужбовців та

працівників за їх бажанням.

Військовий капелан погоджує з командуванням військової частини

(органу, підрозділу) Збройних Сил та іншого військового формування, в якій

він надає послуги військового капеланства, свою участь в межах робочого часу

в релігійних, навчальних та інших заходах, що проводяться релігійною

організацією, членом якої він являється.

Стаття 17. Обов’язки військового капелана

Військовий капелан зобов'язаний:

а) проводити молитви, богослужіння, інші релігійні заходи і обряди,

пов’язані із душпастирською опікою особового складу військової частини

(органу, підрозділу) Збройних Сил та іншого військового формування;

б) дотримуватися розпорядку дня, узгоджувати з військовим

командуванням час та місця проведення богослужінь, релігійних обрядів та

інших заходів душпастирської опіки;

в) на прохання віруючих військовослужбовців і працівників, які мають

інші релігійні переконання, вживати заходів щодо їх вільного доступу до

священнослужителів відповідної віросповідної приналежності;

г) дотримуватися правил етики військових капеланів;

ґ) зберігати у таємниці відомості, які стали йому відомі під час сповіді;

д) не розголошувати інформацію, яка відноситься до державної таємниці

відповідно до законодавства України;

12е) толерантно ставитися до представників іншої віросповідної

приналежності, утримуватися від заяв чи дій, які можуть спровокувати серед

військовослужбовців і працівників релігійну неприязнь, нетерпимість,

ворожнечу, не допускати появи та поширення серед особового складу

релігійної ворожнечі та упередженого ставлення до інших віросповідань чи

представників іншої віросповідної приналежності;

є) брати участь у роботі з утвердження у взаєминах між

військовослужбовцями та працівниками високоморальних, гуманних норм,

культури поведінки;

ж) дотримуватися встановлених правил спільного використання духовних

центрів (культових споруд, приміщень) і майна, призначеного для здійснення

душпастирської опіки та забезпечувати вільний доступ до духовних центрів

(культових будівель, споруд, приміщень) тим віруючим військовослужбовцям і

працівникам, які належать до іншої віросповідної приналежності.

Стаття 18. Організація забезпечення діяльності військового капелана

(військового-капелана волонтера)

Військові капелани (військові капелани-волонттери) підпорядковуються

капеланським об’єднанням (релігійним організаціям) відповідної конфесії у

питаннях, що стосуються релігійного життя, духовної та богослужбової

практики, проповідництва, внутрішніх настанов відповідного релігійного

центру (конфесії), релігійної традиції та календаря.

Військовий капелан (військовий капелан-волонтер) має дотримуватися

розпорядку дня військової частини (органу, підрозділу) та вимог командира

(керівника, начальника) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил та

іншого військового формування, які регламентують повсякденну та бойову

(службову) діяльність військової частини (органу, підрозділу).

Для забезпечення реалізації права на свободу віросповідання,

душпастирської опіки особового складу Збройні Сили та інші військові

формування:

а) надають встановленим порядком військовим капеланам (військовим

капеланам-волонтерам) духовні центри (культові будівлі, споруди,

приміщення), сприяють їх обладнанню та забезпечують їх утримання і

використання;

б) забезпечують фінансування надання військовими капеланами послуг з

душпастирської опіки особового складу Збройних Сил та інших військових

формувань;

13в) сприяють у разі необхідності допідготовці (підготовці) військових

капеланів (військових капеланів-волонтерів) з виконання завдань

душпастирської опіки з урахуванням специфіки завдань, які покладаються на

Збройні Сили та інші військові формування (у тому числі: основ військової

справи, військово-гуманітарної та військово-психологічної підготовки).

Кожне релігійне об’єднання самостійно забезпечує духовну освіту

священнослужителів, уповноважених на виконання функцій військового

капелана (військового-капелана-волонтера), а також забезпечує їх необхідним

релігійним начинням, релігійною літературою та богослужбовим одягом.

Військові капелани (військові капелани-волонтери) взаємодіють із

військовим командуванням у питаннях забезпечення військового капеланства,

користування духовними центрами (культовими будівлями, спорудами,

приміщеннями) на землях оборони та пристосованими під молитовні

приміщеннями, призначеними для душпастирської опіки.

Військовому капелану (військовому капелану-волонтеру) заборонено

брати безпосередню участь у бойових діях. Видача та отримання стрілецької

зброї та боєприпасів військовим капеланам (військовим капеланам-волонтерам)

забороняється.

Військове капеланство здійснюється за місцем постійної дислокації

військових частин (органів, підрозділів) Збройних Сил та іншого військового

формування.

У разі направлення за наказом військового командування особового

складу військових частин (органів, підрозділів) в іншу місцевість на певний

строк для виконання бойових (службових) завдань поза місцем постійної

дислокації, або у разі отримання військовою частиною (органом, підрозділом)

директиви (наказу) про передислокацію в інший пункт постійної дислокації,

направлення військових капеланів (військових капеланів-волонтерів) до нового

місця перебування особового складу здійснюється за погодженням з

капеланським об’єднанням (релігійною організацією, яка призначила

військового-капелана-волонтера).

Стаття 19. Підстави припинення діяльності військового капелана

Душпастирська діяльність військового капелана (військового капелана-

волонтера) припиняється у разі:

а) відкликання військового капелана (військового капелана-волонтера)

капеланським об’єднанням (релігійною оргназіцією);

14б) закінченням строку договору чи Генеральної угоди;

в) неодноразовим грубим порушенням правил капеланської етики.

Генеральними угодами можуть визначатися інші причини припинення

діяльності військового капелана.

Розділ ІV

ФІНАНСУВАННЯ НАДАННЯ ПОСЛУГ ВІЙСЬКОВОГО

КАПЕЛАНСТВА ТА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ВІЙСЬКОВИХ

КАПЕЛАНІВ

Стаття 20. Фінансування надання послуг військового капеланства

Фінансування надання послуг військового капеланства здійснюється за

рахунок коштів державного бюджету в межах фінансування потреб

національної оборони. Обсяги та порядок фінансування надання послуг

військового капеланства визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 21. Соціальний захист військових капеланів

Військовий капелан на строк здійснення душпастирської опіки віруючих

має право на безоплатне медичне обслуговування у військово–медичних

закладах України.

У разі каліцтва, заподіяного військовому капелану, або встановлення

інвалідності, яка настала внаслідок здійснення ним душпастирської опіки

військовослужбовців, йому виплачується одноразова допомога у розмірі від

трирічного до п’ятирічного середнього заробітку загиблого, а також

призначається пенсія по інвалідності відповідно до чинного законодавства.

У разі загибелі військового капелана під час здійснення ним

душпастирської опіки віруючих, членам сім’ї загиблого або особам, які

перебувають на його утриманні, за рахунок коштів, які виділяються на

фінансування відповідного центрального органу виконавчої влади, у порядку,

визначеному Кабінетом міністрів України, виплачується одноразова допомога у

розмірі не менше п’ятирічного середнього заробітку загиблого, а також

відповідно до чинного законодавства призначається пенсія у зв’язку з втратою

годувальника.

Розділ V

КОНТРОЛЬ ТА НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЦЬОГО ЗАКОНУ.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОСАДОВИХ ОСІБ ЗА ПОРУШЕННЯ ЦЬОГО

ЗАКОНУ

15Стаття 22. Контроль за додержанням конституційних прав особового

складу Збройних Сил та інших військових формувань на свободу світогляду і

віросповідання

Парламентський контроль за додержанням конституційних прав

особового складу Збройних Сил та інших військових формувань на свободу

світогляду і віросповідання здійснює Верховна Рада України через

Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в порядку,

визначеному Конституцією України.

Забезпечення виконання та додержання законодавства про військове

капеланство здійснюють у межах компетенції центральні органи виконавчої

влади, органи прокуратури, місцеві органи виконавчої влади та органи

місцевого самоврядування.

Стаття 24. Відповідальність за порушення законодавства про військове

капеланство

Особи, винні в порушенні законодавства про військове капеланство,

несуть відповідальність згідно із законом.

Розділ VI

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ