Проєкт Закону про режим спільного транзиту

Проект

(прийнятий в першому читанні 25.04.2019 р.)

Закон України

Про режим спільного транзиту

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1

Визначення термінів, сфера застосування

режиму спільного транзиту

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) єдиний транспортний засіб:

автотранспортний засіб (моторний транспортний засіб) разом із

причепом (причепами) або напівпричепом (напівпричепами);

рухомий склад залізниці (локомотив разом із з’єднаними

залізничними вагонами або платформами);

будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та

баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, у

тому числі такі судна, які утворюють єдиний ланцюг;

2) митна декларація — митні декларації окремих типів, що

відповідають типам митних декларацій, запроваджених Конвенцією про

процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року;

3) митні органи — центральний орган виконавчої влади, що реалізує

державну митну політику, митниці та митні пости;

4) митний борг — це обов`язок особи сплатити суму митних платежів

щодо товарів, поміщених у режим спільного транзиту;

5) митниця відправлення — будь-який митний орган України, з якого

починається переміщення всієї кількості товарів або їх частини, що

перебувають під митним контролем;

6) митниця гарантії — митниця, якій надається гарантія для

забезпечення сплати митного боргу;

7) митниця призначення — будь-який митний орган України, в якому

закінчується переміщення всієї кількості товарів або їх частини, що

перебувають під митним контролем;

2

8) електронна транзитна система — електронна система, яку

використовують для електронного обміну даними при режимі спільного

транзиту, структурованими відповідно до стандартів електронних

повідомлень, які використовуються при обміні даними між

комп’ютерними системами в комп'ютеризованій транзитній системі, що

застосовується договірними сторонами Конвенції про процедуру спільного

транзиту від 20 травня 1987 року;

9) поміщення товарів у режим спільного транзиту — виконання

митницею відправлення митних формальностей з моменту подання митної

декларації на товари, відповідно до цього Закону, до моменту завершення

митного оформлення такої митної декларації;

10) режим спільного транзиту — різновид митного режиму транзит,

відповідно до якого товари переміщують під митним контролем між двома

митними органами України або в межах зони діяльності одного митного

органу без будь-якого використання таких товарів з умовним повним

звільненням від оподаткування митними платежами, без застосування

заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та з

урахуванням особливостей, визначених цим Законом;

11) стаціонарні засоби транспортування — трубопроводи та лінії

електропередачі;

12) суб’єкт режиму — підприємство, що забезпечує дотримання умов

поміщення товарів та вимог до переміщення товарів у режимі спільного

транзиту та декларує товари у режим спільного транзиту, або від імені

якого подається митна декларація підприємством, яке надає послуги з

декларування товарів, які переміщуються митною територією України.

При цьому, підприємство, яке надає послуги виключно з декларування

товарів, які переміщуються митною територією України, не несе

відповідальності за дотримання митного законодавства щодо режиму

спільного транзиту;

13) транзитний супровідний документ — документ встановленої

форми, який формується митницею відправлення або авторизованим

вантажовідправником для супроводження товарів, випущених у режим

спільного транзиту, на підставі відомостей відповідної митної декларації за

допомогою електронної транзитної системи.

2. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Митному та

Податковому кодексах України.

Стаття 2. Мета та сфера застосування цього Закону

1. Метою цього Закону є імплементація положень Конвенції про

процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року та Конвенції про

спрощення формальностей у торгівлі товарами від 20 травня 1987 року

відповідно до зобов’язань України, закріплених Угодою про асоціацію між

3

Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським

співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої

сторони, та впровадження електронної транзитної системи для

електронного обміну даними між митними органами України при режимі

спільного транзиту.

2. Цей Закон встановлює основні засади організації та здійснення

режиму спільного транзиту товарів митною територією України, порядок і

умови переміщення таких товарів підприємствами митною територію

України у режимі спільного транзиту, здійснення митних формальностей,

застосування механізму гарантування сплати митного боргу, застосування

спеціальних транзитних спрощень та інші особливості здійснення операцій

режиму спільного транзиту.

3. Цей Закон не поширюється на переміщення міжнародних поштових

відправлень, які перевозяться відповідно до вимог актів Всесвітнього

поштового союзу, а також на переміщення окремих видів товарів, щодо

яких встановлені заборони щодо їх переміщення через митну територію

України.

4. Транзитні переміщення товарів, розпочаті відповідно до цього

Закону, повинні бути завершені згідно з цим Законом.

Стаття 3. Електронна транзитна система та електронна система

управління гарантіями

1. Для забезпечення виконання митних формальностей та

електронного обміну даними при застосуванні режиму спільного транзиту

використовується електронна транзитна система та електронна система

управління гарантіями, які входять до складу інформаційно-

телекомунікаційної системи органів доходів і зборів.

2. Форми електронних повідомлень, а також порядок обміну такими

повідомленнями між митними органами та підприємствами, у тому числі

при застосуванні спеціальних транзитних спрощень, встановлюються

центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та

реалізує державну фінансову політику, з урахуванням положень Конвенції

про процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року.

Форми та набір даних електронних повідомлень встановлюється

центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну

політику, з урахуванням положень Конвенції про процедуру спільного

транзиту від 20 травня 1987 року.

3. У разі тимчасової відмови електронної транзитної системи або

електронної системи управління гарантіями, або єдиної автоматизованої

інформаційної системи органів доходів і зборів митні формальності

можуть здійснюватися на основі використання паперових документів.

Стаття 4. Безпека даних та захист персональних даних

4

1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну

політику, визначає заходи для перевірки джерела даних та захисту від

незаконного чи несанкціонованого доступу/проникнення до баз даних,

знищення чи втрати інформації, заходи з реагування на інциденти,

локалізації небезпеки та відновлення роботи електронної транзитної

системи в разі порушення інформаційно-телекомунікаційної безпеки

та/або кібератаки, в тому числі шляхом здійснення періодичних

контрольних перевірок та моніторингу стану безпеки.

Внесення змін і видалення даних здійснюється з урахуванням вимог

щодо відображення інформації про причину внесеної зміни або видаленої

інформації, точної дати та часу, а також даних щодо особи, яка здійснила

таку зміну чи видалення інформації.

Інформація та дані зберігаються митним органом, якому така

інформація була надана або яким інформація була згенерована, не менше

1095 днів.

2. Захист персональних даних суб'єктів режиму та інших осіб,

задіяних в операції режиму спільного транзиту (сторона

зовнішньоекономічного договору, на підставі якого переміщується товар,

перевізник (експедитор), утримувач митного складу, митний брокер), та

іншої інформації, що міститься в електронній транзитній системі,

здійснюється митними органами в порядку, визначеному законодавством.

3. Інші вимоги щодо додержання конфіденційності даних та

інформації застосовуються відповідно до Митного кодексу України та

інших законів з питань захисту інформації.

Стаття 5. Обов’язки суб’єкта режиму та перевізника товарів при

застосуванні режиму спільного транзиту

1. Суб’єкт режиму зобов’язаний:

1) забезпечити доставку товарів у строки, визначені відповідно до

статті 9 цього Закону, до митниці призначення у тому самому стані, в

якому вони були пред’явлені та задекларовані митниці відправлення, крім

природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних

умов транспортування та зберігання, із збереженням цілісності засобів

ідентифікації (у разі їх накладення);

2) надати митниці відправлення та митниці призначення документи та

достовірну інформацію, необхідні для поміщення товарів у режим

спільного транзиту та завершення такого режиму відповідно до частини

першої статті 6 та частини першої статті 14 цього Закону;

3) забезпечити дотримання умов поміщення товарів та вимог до

переміщення товарів у режимі спільного транзиту, передбачених цим

Законом;

5

4) якщо інше не передбачено цим Законом, надати гарантію для

забезпечення сплати митного боргу, що може виникнути щодо товарів,

поміщених у режим спільного транзиту.

2. Перевізник, що забезпечує переміщення товарів, випущених у

режим спільного транзиту, або інша особа, яка одержує товари, в рамках

незавершеної операції режиму спільного транзиту, зобов’язані забезпечити

доставку товарів у строки, визначені відповідно до статті 9 цього Закону,

до митниці призначення у тому самому стані, в якому вони були

пред’явлені та задекларовані митниці відправлення, крім природних змін

їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов

транспортування та зберігання, із збереженням цілісності засобів

ідентифікації (у разі їх накладення).

3. У разі втрати або видачі без дозволу митного органу товарів, що

перебувають під митним контролем і переміщуються у режимі спільного

транзиту, перевізник несе солідарну відповідальність зі сплати митного

боргу. У разі порушення перевізником встановлених відповідно до цього

Закону строків доставки товарів за умови їх фактичної доставки та

виконання всіх інших вимог, не створює для суб’єкта режиму та

перевізника зобов’язання щодо сплати митного боргу.

У разі виявлення митницею призначення розбіжностей між

задекларованими відомостями та фактично доставленими товарами,

порушення строків доставки товарів, випущених у режим спільного

транзиту, перевізник притягується до відповідальності, передбаченої

законодавством України.

Розділ IІ

МИТНИЙ КОНТРОЛЬ

Глава 1

Митні формальності у митниці відправлення

Стаття 6. Митні формальності у митниці відправлення

1. Декларування товарів у режим спільного транзиту здійснюється

шляхом заявлення точних відомостей про товари, мету їх переміщення

через митну територію України, а також відомостей, необхідних для

здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Для декларування товарів у режим спільного транзиту

використовуються митні декларації окремих типів, що відповідають типам

митних декларацій, запроваджених Конвенцією про процедуру спільного

транзиту від 20 травня 1987 року.

У разі застосування митної декларації для поміщення товарів в режим

спільного транзиту вимоги Митного кодексу України щодо подання

попередньої митної декларації не застосовуються.

2. Митниця відправлення приймає митну декларацію для поміщення

товарів у режим спільного транзиту, у разі виконання таких умов:

6

1) митна декларація містить всі дані, необхідні для цілей поміщення

товарів у режим спільного транзиту, відповідно до порядку заповнення

митних декларацій;

2) митна декларація супроводжується документами, визначеними

статтею 335 Митного кодексу України, а також у випадках, визначених

законодавством, дозвільним документом на транзит через митну територію

України, який видається відповідними уповноваженими органами;

3) митниці відправлення пред’явлені товари, якщо інше не

передбачено цим Законом.

3. На вимогу митниці відправлення суб’єкт режиму зобов’язаний

надати документи, зазначені у частині другій цієї статті, у вигляді

електронних документів або документів на паперовому носії або їх

електронних (сканованих) копій, засвідчених електронним цифровим

підписом суб’єкта режиму або уповноваженої ним особи.

4. Митні формальності щодо товарів, що поміщуються у режим

спільного транзиту, здійснюються в місцях розташування відповідних

підрозділів митних органів протягом робочого часу, встановленого для цих

органів. За письмовим зверненням суб’єкта режиму або перевізника від

імені суб’єкта режиму митні формальності можуть виконуватися митними

органами поза місцем розташування цих органів, а також поза робочим

часом, установленим для них, на умовах, визначених Митним кодексом

України.

5. Митниця відправлення з метою перевірки відомостей, які містить

прийнята митна декларація, має право:

1) перевіряти відповідність відомостей, заявлених у митній декларації,

даним, зазначеним у документах, що супроводжують митну декларацію;

2) за необхідності, вимагати від суб’єкта режиму надати документи,

передбачені статтею 335 Митного кодексу України, необхідні для

здійснення митного контролю та поміщення товарів у режим спільного

транзиту;

3) проводити митний огляд, переогляд та облік товарів;

4) відбирати проби та зразки товарів.

6. Якщо інше не передбачено цим Законом, митниця відправлення

зобов’язана перевірити правильність декларування суми митних платежів,

що підлягають гарантуванню, в процесі оформлення митної декларації для

поміщення товарів у режим спільного транзиту, наявність, чинність та

достатність фінансової гарантії.

Якщо надана фінансова гарантія виявляється недостатньою для

забезпечення сплати суми митного боргу, суб’єкт режиму має право

надати додаткову фінансову гарантію або замінити раніше надану

фінансову гарантію новою.

7. У разі тимчасової відмови електронної транзитної системи або

електронної системи управління гарантіями, або електронного з’єднання

7

між такими системами та системою, яка використовується для подання

митної декларації, митна декларація для поміщення товарів в режим

спільного транзиту може бути подана у паперовій формі.

8. Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного

оформлення товарів, що поміщуються у режим спільного транзиту, а також

особливості виконання митних формальностей у разі застосування митної

декларації у паперовій формі, встановлюється центральним органом

виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну

фінансову політику.

Стаття 7. Внесення змін, відкликання та визнання митної декларації

недійсною

1. За зверненням суб’єкта режиму та з дозволу митниці відправлення

відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змiненi або митна

декларацiя може бути вiдкликана, або визнана недійсною.

2. Порядок внесення змін, відкликання та визнання митних декларацій

недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 8. Маршрут переміщення товарів

1. Товари, випущені в режим спільного транзиту, переміщуються до

митниці призначення економічно обґрунтованим маршрутом (найбільш

безпечним, логістично вигідним та оптимальним за відстанню та/або часом

шляхом прямування транспортного засобу).

2. Митниця відправлення вносить до електронної транзитної системи

інформацію про маршрут переміщення товарів в межах операції режиму

спільного транзиту відповідно до інформації про маршрут, яким

планується здійснювати переміщення товарів митною територією України,

наданої суб’єктом режиму, та в порядку, визначеному центральним

органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує

державну фінансову політику.

3. З метою забезпечення контролю за перевезенням товарів

автомобільним транспортом митними органами можуть використовуватися

інформаційні системи і технічні засоби митного контролю, що

забезпечують дистанційний контроль за переміщенням транспортних

засобів та дотриманням встановленого маршруту переміщення товарів.

Стаття 9. Строки доставки

1. Митниця відправлення визначає строк, протягом якого товари

повинні бути доставлені митниці призначення, з урахуванням виду

транспорту, технічних можливостей транспортного засобу, маршруту

8

переміщення товарів, законодавства у сфері транспорту чи іншого

законодавства, яке може мати вплив на встановлення строку, та іншої

інформації, повідомленої суб’єктом режиму, але не більше строку,

визначеного статтею 95 Митного кодексу України.

2. Встановлений митницею відправлення строк є обов’язковим для

інших митних органів, через які відбуватиметься операція режиму

спільного транзиту, і такий строк не повинен змінюватися такими митними

органами.

3. Порядок визначення строку, протягом якого товари повинні бути

доставлені митниці призначення, визначається центральним органом

виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну

фінансову політику.

Стаття 10. Засоби забезпечення ідентифікації та придатність до

пломбування

1. Переміщення товарів, у режимі спільного транзиту здійснюється із

накладанням засобів забезпечення ідентифікації шляхом пломбування

окремих вантажних місць або інших пакунків, контейнерів чи

транспортних засобів комерційного призначення, якщо інше не

передбачено цим Законом. Дані про кількість нанесених митницею

відправлення або авторизованим вантажовідправником пломб, а також про

індивідуальні ідентифікатори пломб, вносяться до митної декларації та до

електронної транзитної системи.

2. Для цілей частини першої цієї статті товари, окремі вантажні місця

або інші пакунки, контейнери чи транспортні засоби комерційного

призначення, мають відповідати таким вимогам:

1) існує можливість надійного та легкодоступного нанесення пломб;

2) характеристики вантажного місця або іншого пакунку та/або

конструкція контейнера чи транспортного засобу комерційного

призначення не дозволяють непомітно вилучити або додати товари без

пошкодження накладених пломб;

3) характеристики вантажного місця, іншого пакунку та/або

конструкція контейнера чи транспортного засобу комерційного

призначення не містять спеціально виготовлених сховищ (тайників), що

можуть використовуватися для приховування товарів.

Порядок допущення транспортних засобів та контейнерів до

перевезень товарів під митними пломбами, визначається центральним

органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує

державну фінансову політику.

Транспортні засоби, причепи, напівпричепи і контейнери (знімні

кузови), конструкція яких відповідає технічним вимогам та визнана

придатною до пломбування відповідно до положень, встановлених

Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із

9

застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 року, вважаються

придатними для цілей режиму спільного транзиту та не потребують

додаткового допущення до перевезень під митними пломбами.

3. Транспортні засоби комерційного призначення та контейнери,

допущені до перевезення товарів під митними печатками та пломбами

відповідно до міжнародних угод, стороною яких є Україна, вважаються

такими, що відповідають вимогам частини другої цієї статті.

4. У разі необхідності зняття пломби для проведення митного огляду,

митний орган вживає заходів для повторного опломбування товарів,

окремих вантажних місць або інших пакунків, контейнерів чи

транспортних засобів комерційного призначення пломбою, еквівалентною

за захисними елементами, та зазначає у транзитному супровідному

документі та електронній транзитній системі відомості про вжиті заходи та

спеціальні ідентифікатори накладених пломб.

5. Вимоги до застосування пломб, що використовуються на підставі

цієї статті, їх характеристик, технічних специфікацій, ведення їх обліку та

зберігання, а також порядок накладення таких пломб та особливості

виконання митних формальностей встановлюються центральним органом

виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну

фінансову політику.

Стаття 11. Засоби забезпечення ідентифікації, альтернативні

пломбуванню

1. Засоби забезпечення ідентифікації, визначені статтею 10 цього

Закону, не вимагаються у таких випадках:

1) товари, що переміщуються авіаційним або залізничним

транспортом із застосуванням засобів ідентифікації шляхом нанесення

голографічних міток, цифрового, літерного чи іншого маркування, інших

ідентифікаційних знаків, що містять номер супровідної авіа- або

залізничної накладної;

2) товари, що перевозяться навалом або насипом;

3) товари, що перевозяться є великогабаритними або технічно

складними (машини, технологічні лінії, промислові конструкції тощо);

4) тара, піддони або інші пакувальні засоби не мають індивідуальних

ідентифікаційних ознак.

2. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, ідентифікація

товарів, випущених у режим спільного транзиту, здійснюється за

допомогою митного огляду, взяття проб і зразків, складання опису товарів,

креслень, масштабних зображень, виготовлення фотографій, ілюстрацій,

використання товаросупровідної документації тощо.

Стаття 12. Випуск товарів у режим спільного транзиту

10

1. Після завершення митного оформлення митної декларації товари

вважаються випущеними в режим спільного транзиту. В режим спільного

транзиту можуть бути випущені лише товари, щодо яких застосовані

засоби забезпечення ідентифікації відповідно до статей 10 або 11 цього

Закону.

2. Після випуску товарів у режим спільного транзиту митниця

відправлення повідомляє визначену митницю призначення, а також

суб’єкта режиму про таку операцію у порядку, визначеному центральним

органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує

державну фінансову політику. Таке повідомлення ґрунтується на

відомостях, заявлених в митній декларації на поміщення товарів у режим

спільного транзиту.

3. Митниця відправлення за допомогою електронної транзитної

системи роздруковує в паперовому вигляді і надає суб’єкту режиму

транзитний супровідний документ з переліком товарів, випущених у

режим спільного транзиту. У разі застосування спеціального транзитного

спрощення авторизований вантажовідправник, транзитний супровідний

документ з переліком товарів, випущених у режим спільного транзиту,

роздруковує відповідний авторизований вантажовідправник після

поміщення товарів у режим спільного транзиту.

Форма транзитного супровідного документу затверджується

Кабінетом Міністрів України.

Транзитний супровідний документ повинен бути наданий на вимогу

митного органу разом із документами, що супроводжують товари

відповідно до вимог законодавства.

Глава 2

Митні формальності під час переміщення товарів

Стаття 13. Особливі обставини під час переміщення товарів

1. До особливих обставин під час переміщення товарів в режимі

спільного транзиту відноситься:

1) відхилення перевізником від маршруту, визначеного відповідно до

статті 8 цього Закону, через незалежні від нього обставини;

2) виявлення перевізником пломб, цілісність яких порушена або

порушення інших засобів забезпечення ідентифікації товарів у ході їх

транспортування;

3) вимушене перевантаження перевізником товарів, випущених у

режим спільного транзиту, з одного транспортного засобу на інший

транспортний засіб в наслідок відсутності технічної можливості

продовжувати їх транспортування у транспортному засобі, з якого

здійснюється перевантаження;

4) існування реальної загрози знищення, безповоротної втрати чи

істотного псування товарів, випущених у режим спільного транзиту, яке

11

вимагає негайного часткового або повного розвантаження опломбованого

транспортного засобу комерційного призначення, яким транспортуються

такі товари;

5) особлива обставина, яка впливає на можливість суб’єкта режиму

або перевізника виконати своє зобов’язання, яке виникло у зв’язку із

випуском товарів у режим спільного транзиту;

6) заміна складу єдиного транспортного засобу.

Дії з товарами у разі виникнення обставин, зазначених у пункті

третьому цієї частини, здійснюються під наглядом митного органу.

2. У разі виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї

статті, перевізник зобов’язаний пред’явити товари, випущені в режим

спільного транзиту, та транзитний супровідний документ митному органу,

найближчому до місцезнаходження транспортного засобу комерційного

призначення, яким перевозяться такі товари, у найкоротший термін після

виникнення таких обставин. Митний орган вживає необхідних заходів та

приймає рішення про можливість або неможливість продовження

відповідної операції режиму спільного транзиту, вносить інформацію про

виявлені обставини та вжиті заходи до електронної транзитної системи у

встановленому порядку.

3. Перевізник не зобов'язаний пред’явити товари, випущені в режим

спільного транзиту, та транзитний супровідний документ митному органу,

найближчому до місцезнаходження транспортного засобу комерційного

призначення, яким перевозяться такі товари, у разі:

1) перевантаження товарів, випущених у режим спільного транзиту, з

неопломбованого транспортного засобу комерційного призначення у

випадку, зазначеному в пункті третьому частини першої цієї статті;

2) відкріплення одного або декількох залізничних вагонів або

платформ з технічних причин від групи з’єднаних залізничних вагонів або

платформ, у випадку, зазначеному в пункті шостому частини першої цієї

статті;

3) зміни тягача наземного (дорожнього) транспортного засобу без

зміни його причепів або напівпричепів у випадку, зазначеному в пункті

шостому частини першої цієї статті.

У зазначених випадках суб’єкт режиму або перевізник від імені

суб’єкта режиму зобов’язаний надати інформацію про відповідні

обставини митному органу, найближчому до місцезнаходження

транспортного засобу комерційного призначення, яким перевозяться

товари. Митний орган вносить інформацію про відповідні обставини до

електронної транзитної системи у встановленому порядку.

4. Порядок інформування митних органів про виникнення особливих

обставин під час переміщення товарів в режимі спільного транзиту та їх

підтвердження визначається центральним органом виконавчої влади, що

забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

12

Глава 3

Митні формальності у митниці призначення

Стаття 14. Митні формальності у митниці призначення

1. Після фактичної доставки товарів, випущених у режим спільного

транзиту, до митниці призначення суб’єкт режиму або перевізник від імені

суб’єкта режиму зобов’язаний пред’явити товари та надати митниці

призначення транзитний супровідний документ та інші документи,

оформлені в процесі переміщення товарів у режимі спільного транзиту

відповідно до цього Закону.

Митні формальності щодо товарів, доставлених до митниці

призначення, здійснюються в місцях розташування відповідних підрозділів

митних органів протягом робочого часу, встановленого для цих органів. За

письмовим зверненням суб’єкта режиму або перевізника від імені суб’єкта

режиму митні формальності можуть виконуватися митними органами поза

місцем розташування цих органів, а також поза робочим часом,

установленим для них, на умовах, визначених Митним кодексом України.

2. У разі застосування спеціального транзитного спрощення

авторизований вантажоодержувач, після фактичної доставки товарів,

випущених у режим спільного транзиту, до авторизованого

вантажоодержувача суб’єкт режиму або перевізник від імені суб’єкта

режиму зобов’язаний пред’явити товари та надати авторизованому

вантажоодержувачу транзитний супровідний документ та інші документи,

оформлені в процесі переміщення товарів у режимі спільного транзиту

відповідно до цього Закону.

3. Режим спільного транзиту вважається завершеним, коли товари,

поміщені у режим спільного транзиту, разом з транзитним супровідним

документом та іншими документами, оформленими в процесі переміщення

товарів у режимі спільного транзиту були пред’явлені митниці

призначення або авторизованому вантажоодержувачу.

4. Транзитний супровідний документ зберігається митницею

призначення протягом 1095 днів з дня завершення у цій митниці митних

формальностей щодо товарів, випущених у режим спільного транзиту.

5. У разі, якщо товари, випущені у режим спільного транзиту, були

доставлені до митниці призначення або до авторизованого

вантажоодержувача після завершення строку, встановленого митницею

відправлення відповідно до статті 9 цього Закону, суб’єкт режиму

вважається таким, що дотримався строку, якщо він або перевізник

належним чином підтвердить, що затримка сталася внаслідок аварії,

особливих обставин або обставини непереборної сили.

6. Після доставки товарів митниця призначення визначає форми та

обсяги контролю щодо товарів, випущених у режим спільного транзиту,

13

достатні для забезпечення дотримання вимог до переміщення товарів у

режимі спільного транзиту, на основі результатів аналізу ризиків із