Тип: Звичайний
№ 14236
Дата: 20 листопада 2025 р.
Статус: Опрацьовується в комітеті
Субʼєкт: Народний депутат України
КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
з питань бюджету
вул. М. Грушевського, 5, м. Київ, 01008, www.rada.gov.ua
Комітет Верховної Ради України
з питань соціальної політики та
захисту прав ветеранів
До законопроекту
за реєстр.№ 14236
Комітет Верховної Ради України з питань бюджету на своєму засіданні
06 травня 2026 року (протокол № 234) відповідно до статей 27 і 109
Бюджетного кодексу України та статті 93 Регламенту Верховної Ради України
розглянув проект Закону про внесення змін до статті 10 Закону України "Про
організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" щодо гарантування
виплати заробітної плати працівникам в період вимушеного невиконання своїх
трудових обов'язків внаслідок ведення бойових дій або інших обставин
непереборної сили (реєстр. № 14236 від 20.11.2025), поданий народним
депутатом України Лукашевим О.А., відмітивши таке.
Законопроектом пропонується встановити, що "невжиття
роботодавцем належних організаційно-правових заходів з працівниками, які
не мали змоги виконувати свої трудові обов'язки з незалежних від них причин,
не може бути підставою для позбавлення їх права на отримання оплати праці.
Працівникам, які вимушено не виконували свої трудові обов'язки внаслідок
бойових дій або дії інших обставин непереборної сили, підлягає виплата
середнього заробітку за весь період вимушеного невиконання роботи".
Слід відмітити, що у статті 13 Закону України "Про організацію
трудових відносин в умовах воєнного стану" унормовано питання щодо
можливості призупинення дії трудового договору у зв’язку зі збройною
агресією проти України, за період якого роботодавець звільняється від
обов’язку забезпечувати працівника роботою, виплачувати заробітну плату та
здійснювати інші гарантійні й компенсаційні виплати (крім належних на день
призупинення).
Тобто, якщо роботодавець в умовах воєнного стану не прийняв рішення
про зупинення чи призупинення трудових відносин з працівником, він
зобов'язаний виплатити такому працівнику середню заробітну плату за весь
період вимушеного невиконання роботи. Тому, реалізація положень
законопроекту може призвести до збільшення видатків бюджетів усіх рівнів
на оплату праці (з нарахуваннями) працівників бюджетної сфери.
Міністерство фінансів України, відмітивши про такий вплив
законопроекту на видатки бюджетів усіх рівнів, зауважує, що відсутність
вихідних даних унеможливила визначення вартісної величини впливу на
показники бюджетів.
Беручи до уваги наведене та вимоги частини першої статті 27
Бюджетного кодексу України і статті 91 Регламенту Верховної Ради України,
суб’єктом права законодавчої ініціативи не надано до законопроекту належне
фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки) та
пропозиції щодо збалансування бюджетів. Натомість у пояснювальній записці
до законопроекту зазначається, що реалізація його положень не потребує
додаткових видатків з Державного бюджету України.
Термін набрання чинності законом, визначений у законопроекті (з дня,
наступного за днем його опублікування) має відповідати положенням частини
третьої статті 27 Бюджетного кодексу України, що встановлює вимоги до
введення в дію законів України або їх окремих положень, які впливають на
показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують
витрати бюджету). Разом з тим, відповідно до підпункту 1 пункту 22 розділу
VI цього Кодексу норми частини третьої статті 27 цього Кодексу не
застосовуються в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом
заходів із загальної мобілізації.
За підсумками розгляду даного питання Комітет з питань бюджету
ухвалив таке рішення: законопроект за реєстр. № 14236 буде мати вплив на
показники бюджету (може призвести до збільшення видатків державного і
місцевих бюджетів на оплату праці з нарахуваннями). У разі прийняття
відповідного закону він має вводитися в дію відповідно до норм частини
третьої статті 27 Бюджетного кодексу України (з урахуванням підпункту 1
пункту 22 розділу VI цього Кодексу).
Голова Комітету Роксолана ПІДЛАСА