Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою забезпечення гармонізації кримінального процесуального законодавства з положеннями Закону України "Про внесення змін до статті 80 Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України

До реєстр. № 2237-1

від 18.10.2019 р.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Комітет з питань правоохоронної діяльності на засіданні 30 жовтня 2019

року (протокол № 12) на виконання доручення Голови Верховної Ради України

Разумкова Д.О. від 21 жовтня 2019 року розглянув проект Закону України «Про

внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою забезпечення

гармонізації кримінального процесуального законодавства з положеннями

Закону України «Про внесення змін до статті 80 Конституції України щодо

недоторканості народних депутатів України» (реєстр.№ 2237-1), внесений

народними депутатами України Устіновою О.А., Стефанишиною О.А. та

іншими народними депутатами України.

Проектом пропонується внести зміни до:

1) Кримінального процесуального кодексу України, якими визначити, що:

- клопотання про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у

вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, порушення

таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції,

а також про застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих

(розшукових) дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи

народного депутата України, розгляд яких віднесено до повноважень слідчого

судді, мають бути погоджені Генеральним прокурором (виконувачем обов’язків

Генерального прокурора) або заступником Генерального прокурора -

керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (у кримінальних

провадженнях, віднесених до підслідності Національного антикорупційного

бюро України);

- розгляд таких клопотань здійснюється слідчим суддею апеляційного

суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності

Вищого антикорупційного суду, – слідчим суддею Вищого антикорупційного

суду;

2) Закону України «Про статус народного депутата України», а саме

визначити:

- що народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за

результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за

винятком відповідальності за образу чи наклеп (відповідна норма передбачена

Конституцією України);

- особливості притягнення до кримінальної відповідальності народного

депутата України, затримання, обрання щодо нього запобіжного заходу,

проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій щодо

народного депутата визначаються нормами Кримінального процесуального

кодексу України;

3) Регламенту Верховної Ради України, якими виключити норми щодо

порядку внесення та розгляду парламентом подань про надання згоди на

притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності,

затримання чи арешту.

Відмінністю від основного проекту також є те, що альтернативний проект

не передбачає можливості оскарження ухвал про обшук та надання дозволу на

проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно народного депутата

України, оскільки, на думку авторів, це суперечить нормам КПК. Відповідно до

статті 309 КПК України - ухвали про надання дозволу на проведення обшуку та

надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій не можуть

бути оскаржені в апеляційному порядку, а ухвали про надання дозволу на

проведення негласних слідчих (розшукових) дій - взагалі містять відомості, що

становлять державну таємницю, мають гриф «таємно».

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України

висловило ряд зауважень до законопроекту, зокрема, зазначивши, що

доповнення частини п’ятої статті 36 КПК положенням, згідно з яким

«забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального

правопорушення за підозрою народного депутата України іншим органам

досудового розслідування, окрім Національного антикорупційного бюро

України та органів Державного бюро розслідувань відповідно до їх підслідності

визначеної цим Кодексом» дублює чинні положення КПК. Так стаття 216 КПК

визначає підслідність, за якою визначається конкретний слідчий підрозділ,

компетентний здійснювати дізнання та досудове слідство за кримінальними

правопорушеннями. При цьому у частині 4 статті 216 КПК встановлена

персональна підслідність, яка передбачає, що досудове розслідування злочинів,

вчинених народним депутатом України, здійснюють слідчі органів ДБР, крім

випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності

НАБУ згідно з частиною п’ятою цієї статті. А тому пропонує повернути проект

Закону (реєстр.№ 2237-1) на доопрацювання.

Заслухавши інформацію підкомітету з питань кримінального

процесуального законодавства та оперативно-розшукової діяльності,

з’ясувавши позицію народних депутатів України – членів Комітету, всебічно

обговоривши питання, Комітет рекомендує Верховній Раді України відповідно

до пункту 1 частини першої статті 114 Регламенту Верховної Ради України

проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів

України з метою забезпечення гармонізації кримінального процесуального

законодавства з положеннями Закону України «Про внесення змін до статті 80

Конституції України щодо недоторканості народних депутатів України»

(реєстр.№ 2237-1), внесений народними депутатами України Устіновою О.Ю,

Стефанишиною О.А. та іншими народними депутатами України, за наслідками

розгляду в першому читанні відхилити.

2

Співдоповідачем з цього питання на пленарному засіданні Верховної

Ради України визначено Голову комітету – народного депутата України

Монастирського Д.А.

Висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної

Ради України та проект Постанови Верховної Ради України додаються.

Голова Комітету Д.Монастирський