Проєкт Постанови про поновлення соціально орієнтованих тарифів на електроенергію для потреб міського електричного транспорту та зовнішнього освітлення населених пунктів

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Постанови Верховної Ради України

«Про поновлення соціально орієнтованих тарифів на електроенергію для

потреб міського електричного транспорту та зовнішнього освітлення

населених пунктів»

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту

1) З 01 січня 2017 року згідно із Постановою НКРЕКП від 24.11.2016р.

№2021 припинено відпуск електричної енергії для міського електричного

транспорту за тарифами, що дорівнювали тарифам для населення.

Тому тепер продаж електроенергії, яка використовується для

забезпечення роботи громадського електротранспорту, почав здійснюватись

за тарифами для бізнесу.

Цілком очевидно, що негативні соціально-економічні, екологічні та

інші наслідки такого рішення значно перевищують можливий позитивний

результат. При цьому нижченаведені норми чинних законів, включаючи

норми Конституції України, ставлять під сумнів законність скасування

стимулюючих діяльність громадського електротранспорту соціально

орієнтованих тарифів на електроенергію.

Насамперед, слід врахувати, що міський громадський

електротранспорт слугує реалізації вкрай важливих соціальних, а не

комерційних цілей. Громадським електротранспортом користуються

переважно найбільш малозабезпечені соціальні групи населення.

Більш заможні громадяни або придбавають для себе власні автомобілі

(в тому числі з електродвигунами), або користуються послугами таксі. Таким

чином, переведення громадського електротранспорту на бізнес-тарифи на

електроенергію означає, що ринок електроенергії буде отримувати додаткові

кошти за рахунок саме найбільш бідних соціальних груп. Також, наприклад,

громадянин, статки якого оцінюються мільйонами гривень, буде заряджати

свій власний електроавтомобіль, як і раніше, за побутовими тарифами з

побутової розетки у своєму маєтку. А громадянин, якому ледве вистачає

доходів на забезпечення елементарних життєвих потреб, буде оплачувати

проїзд у громадському електротранспорті за ціною, в яку закладені бізнес-

тарифи на електроенергію (або взагалі обмежить користування ним внаслідок

підвищення ціни на проїзд). Крім того, в Україні є доступними взагалі

безкоштовні «заправки» для легкових електроавтомобілів (у ЗМІ

неодноразово повідомлялось про відкриття взагалі безоплатних електричних

«заправок»; при цьому повідомлялося навіть про те, що державний

«Ощадбанк» був залучений до таких проектів).

Цивілізовані країни світу (в тому числі влада окремих населених

пунктів та адміністративно-територіальних одиниць у таких країнах)

вживають заходів з тим, щоб обмежувати рух транспорту дизельного,

бензинового, заміщуючи такий транспорт електротранспортом. Україна,

навпаки, обмежує розвиток електротранспорту, приймаючи рішення про

переведення тарифів на електроенергію з побутового рівня на бізнес-рівень

2

для такого виду громадського транспорту. Тобто здоров’я людей, екологічне

благополуччя населених пунктів в Україні, комфорт для пасажирів

громадського транспорту, на жаль, фактично не розглядається владою у

тісному взаємозв’язку з економічною політикою (в тому числі із політикою в

сфері ціно- та тарифоутворення).

Україна, з одного боку, демонструє політику стимулювання

використання легкових електроавтомобілів, скасувавши спочатку (у 2016

році) митний збір (хоча, наприклад, на тролейбуси мито становить 15%), а

потім (з 2018 року) – також ПДВ та акцизний податок на електричний

автотранспорт. З іншого боку, Україна почала блокувати розвиток

громадського електротранспорту тим, що встановила бізнес-тарифи на

електроенергію для такого транспорту. Тобто державна політика в сфері

електричного транспорту характеризується явними протиріччями, які

необхідно подолати.

Більш виважені, соціально орієнтовані тарифи на електроенергію

надали би можливість зробити нижчими ціни на проїзд у громадському

електротранспорті, спонукаючи в такий спосіб населення надавати перевагу

поїздкам на більш екологічному електротранспорті.

Також зекономлені територіальною громадою та її комунальними

транспортними підприємствами кошти в разі оплати електроенергії за більш

низькими тарифами надали би змогу спрямовувати такі вивільнені кошти на

закупівлю додаткового рухомого складу, на розвиток маршрутних мереж

громадського електротранспорту (збільшуючи у такий спосіб кількість

комунального більш екологічного електротранспорту та зменшуючи у

зв’язку з цим кількість незручних неекологічних дизельних маршрутних

таксі тощо).

Підвищені тарифи на електричну енергію для громадського

електротранспорту – це негативні наслідки для енергетичної безпеки

України, для економіки держави (в тому числі це може негативно вплинути

на сальдо торговельного балансу); а також крок у бік збільшення (а не

зменшення) енергозалежності від Росії (тому що це заважає зменшити

залежність від імпорту палива з Росії).

Підвищення тарифів на електричну енергію для громадського

електротранспорту до бізнес-рівня стримує оновлення рухомого складу та

збільшення його кількості, гальмує розвиток маршрутних мереж

громадського електротранспорту, а також взагалі створює загрозу повного

припинення функціонування такого транспорту у населених пунктах з

кризовими місцевими бюджетами та найбільш низькою платоспроможністю

населення. В свою чергу, це стримує процес заміщення дизельного палива,

газу, бензину на електроенергію в сфері громадського транспорту.

При цьому електроенергія в Україні виробляється у достатній кількості

та навіть експортується за кордон. Наприклад, за січень – липень 2019 року

було експортовано 70894,8 млн. кВт/годин. Водночас бензин, дизельне

паливо, нафтопродукти, скраплений газ, навпаки, імпортується. Імпорт

здійснюється навіть з Росії. За інформацією, опублікованою Державною

3

службою статистики України, протягом 2017 року з Росії було імпортовано

палива мінерального, нафти і продуктів її перегонки (група 27 УКТЗЕД) на

суму 3328624,1 тис. доларів США (у відсотках до попереднього року – це

178%, тобто обсяги імпорту значно нарощувались).

Споживання, наприклад, дизельного пального за січень – липень 2019

року склало 2944,4 тис. тонн. Це на 178,2 тис. тонн більше, ніж у

відповідному періоді минулого року, тобто споживання дизельного пального

зростає. Водночас доступні тарифи на електроенергію для громадського

транспорту могли би зменшити споживання дизельного пального за рахунок

зменшення частки громадського транспорту, що працює на такому пальному.

Крім того, у суспільстві існують обґрунтовані сумніви взагалі щодо

об’єктивності формування тарифів на електроенергію. Зокрема, у ЗМІ вже

неодноразово порушувались такі проблемні питання: сумнівна методика

розрахунку цін на вугілля, які закладаються у кінцевому підсумку у тариф;

нижчі ціни на електроенергію для подальшого її експорту, ніж ціни на

електроенергію для внутрішніх споживачів, і т.д.

Заслуговує на увагу і той факт, що у європейських країнах з різних

міркувань набуває популярності ідея запровадження взагалі безоплатного

проїзду у громадському транспорті для всіх соціальних груп населення. В

Україні навіть втримати існуючі ціни на проїзд у громадському транспорті

важко внаслідок, зокрема, різких підвищень тарифів на електроенергію для

громадського транспорту. При цьому на місцеві бюджети нещодавно було

фактично повністю перекладено тягар щодо фінансування безоплатного

проїзду пільгових категорій громадян.

Таким чином, переведення міського електротранспорту з тарифів для

населення на бізнес-тарифи за електричну енергію не ґрунтується на

всебічному вивченні проблеми, не враховує всі суттєві наслідки такого кроку

(які є вкрай негативними). Враховуючи нижченаведені повноваження

Кабінету Міністрів України, НКРЕКП з метою вирішення порушеної

актуальної проблеми у якомога стислі строки необхідно прийняти

запропонований проект Постанови Верховної Ради України, що містить

відповідні рекомендації для Уряду та НКРЕКП.

2) Аналогічні проблеми щодо тарифів на електроенергію з’явилися у

сфері зовнішнього освітлення населених пунктів.

НКРЕКП своєю Постановою № 2210 від 15.12.2016р. визнала такою,

що втратила чинність, Постанову Національної комісії регулювання

електроенергетики України від 22.10.2004р. № 1030 «Про Порядок

диференціювання за годинами доби тарифів на електроенергію, яка

використовується для зовнішнього освітлення населених пунктів». Внаслідок

цього з 01 січня 2017р. було скасовано існуючий до цього коефіцієнт 0,6, що

застосовувався до тарифів на електроенергію, яка використовувалась для

зовнішнього освітлення населених пунктів у темний період доби.

При цьому ще раніше, до 01 березня 2016р., зазначений коефіцієнт

було встановлено на рівні 0,25. Його було підвищено з 0,25 до 0,6 відповідно

до Постанови НКРЕКП № 3141 від 28.12.2015р.

4

Освітлення населених пунктів забезпечує задоволення виключно

загальносуспільних інтересів та потреб. Йдеться про питання безпеки всіх

людей та про елементарний комфорт проживання у населених пунктах

України: зовнішнє освітлення слугує зниженню злочинності, зниженню

травматизму людей. Йдеться також і про стимулювання економічного

розвитку: за наявності нормального зовнішнього освітлення життя стає більш

активним у темний період доби, а Україна та її населені пункти стають більш

привабливими для людей (як з точки зору постійного проживання, так і з

точки зору туристичних подорожей).

Місцеві бюджети замість спрямування додаткових коштів на

різноманітні соціальні та інфраструктурні проекти відтепер змушені

спрямовувати додаткові кошти на оплату за електроенергію для вуличного

освітлення за новими високими антисоціальними тарифами або ж взагалі

обмежувати роботу вуличного освітлення.

Отже, якщо раніше держава через відповідні стимулюючі тарифи на

електроенергію вживала заходів щодо поліпшення освітлення населених

пунктів, то протягом останніх років профільні органи державної влади

почали здійснювати діяльність у протилежному напрямку, фактично

приймаючи рішення щодо погіршення освітлення населених пунктів через

антисоціальну політику тарифоутворення.

Таким чином, повернення раніше існуючих коефіцієнтів, що знижують

тарифи на електроенергію для зовнішнього освітлення населених пунктів, є

вкрай важливим та актуальним соціальним питанням. Враховуючи

нижченаведені повноваження Кабінету Міністрів України та НКРЕКП з

метою вирішення цього проблемного питання у якомога коротші строки

необхідно прийняти запропонований проект Постанови Верховної Ради

України, що містить відповідні рекомендації для Уряду та для НКРЕКП.

2. Цілі, завдання, загальна характеристика і основні положення

проекту

Проект має на меті:

- відновити соціальну справедливість щодо найбільш незаможних

соціальних груп населення, які користуються громадським транспортом

(тому що не мають власних автомобілів та коштів на оплату таксі, ніж більш

заможні соціальні групи) та, оплачуючи проїзд у ньому, сплачують у такий

спосіб за електроенергію, яку він споживає;

- сприяти встановленню більш низьких тарифів у сфері міського

електричного транспорту для забезпечення цінової доступності транспортних

послуг, для посилення захисту малозабезпечених громадян, для створення

цінових переваг користування громадянами саме електричним громадським

транспортом з метою поліпшення екологічного стану у населених пунктах

(що, в свою чергу, є важливою складовою збереження здоров’я населення,

працездатності людей);

5

- сприяти створенню умов для здійснення сталих пасажирських

перевезень; зменшити ризики, що загрожують сталому функціонуванню та

розвитку міського електротранспорту;

- сприяти підвищенню комфорту пасажирських перевезень (шляхом

стимулювання заміщення дизельних незручних неекологічних маршрутних

таксі на електротранспорт; шляхом вивільнення додаткових коштів

комунальних підприємств та місцевих бюджетів на придбання, ремонт

електротранспорту, на розвиток маршрутних мереж електротранспорту);

- зміцнити енергобезпеку України, в тому числі зменшити залежність

від імпорту з Росії бензину, дизельного палива, нафтопродуктів, скрапленого

газу;

- підвищити енергоефективність міського електротранспорту шляхом

вивільнення додаткових коштів комунальних підприємств, місцевих

бюджетів на придбання сучасного рухомого складу;

- збільшити кількість громадян, що бажають користуватись послугами

громадського електротранспорту, шляхом придбання сучасного зручного

рухомого складу за рахунок вивільнення додаткових коштів комунальних

підприємств та місцевих бюджетів і т.д.;

- посилити захист життя та здоров’я людей від можливого травмування

у темний час доби та від можливих злочинних дій внаслідок відсутності

вуличного освітлення;

- просуватися у напрямку підвищення комфорту життя у населених

пунктах України, привабливості їх як для постійного проживання, так і для

туристичних подорожей (активізуючи у такий спосіб також і економічне

зростання).

Завдання проекту – якомога швидше вирішити питання повернення

тарифу на електроенергію для міського електротранспорту на рівень тарифу

для населення (як це було до 2017 року), а також поновлення раніше

існуючих коефіцієнтів, що застосовувались для зниження тарифів на

електроенергію для потреб зовнішнього освітлення населених пунктів у

темний період доби.

Проектом пропонується:

1) визнати незадовільною існуючу державну політику щодо

формування тарифів на електричну енергію для потреб міського

електричного транспорту та зовнішнього освітлення населених пунктів;

2) рекомендувати Кабінету Міністрів України та НКРЕКП:

- забезпечити встановлення тарифів на електричну енергію для потреб

міського електричного транспорту у розмірі, що не перевищує розмір тарифу

на електричну енергію, що відпускається населенню;

- забезпечити встановлення тарифів на електричну енергію для потреб

зовнішнього освітлення населених пунктів у темний час доби із

застосуванням раніше існуючого коефіцієнту 0,25;

- передбачити у Енергетичній стратегії України необхідність

формування знижених соціально орієнтованих тарифів на електричну

6

енергію для потреб міського електричного транспорту, а також для потреб

зовнішнього освітлення населених пунктів у темний час доби.

3) Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня набрання

чинності цією Постановою проінформувати Верховну Раду України про

результати її виконання.

3. Стан нормативно-правової бази у відповідній сфері державного

регулювання

Питання, яких торкається проект, регулюються Конституцією України,

Законами України «Про ринок електричної енергії», «Про охорону

навколишнього природного середовища», «Про транспорт», «Про міський

електричний транспорт», «Про Кабінет Міністрів України», «Про

Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах

енергетики та комунальних послуг» тощо.

Так відповідно до статті 1 Конституції України Україна є соціальною

державою; згідно із статтею 2 – здоров’я людини визнається в Україні однією

з найвищих соціальних цінностей, держава відповідає перед людиною за

свою діяльність; відповідно до статті 16 – забезпечення екологічної безпеки і

підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком

держави.

Кабінет Міністрів України відповідно до статті 116 Конституції

України забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність

України; забезпечує проведення політики у сферах охорони природи,

екологічної безпеки і природокористування; здійснює заходи щодо

забезпечення обороноздатності і національної безпеки України; спрямовує і

координує роботу не тільки міністерств, а також інших органів виконавчої

влади.

У преамбулі Закону України «Про ринок електричної енергії» вказано,

що цей Закон визначає засади функціонування ринку електричної енергії та

регулює відносини з урахуванням мінімізації негативного впливу на

навколишнє природне середовище. Відповідно до статті 3 зазначеного

Закону функціонування ринку електричної енергії здійснюється на

принципах забезпечення енергетичної безпеки України; енергоефективності

та захисту навколишнього природного середовища. Статтею 5 цього Закону

передбачено, що державна політика в електроенергетиці спрямована,

зокрема, на захист навколишнього природного середовища. До повноважень

Кабінету Міністрів України у сфері електроенергетики належить, зокрема,

затвердження Енергетичної стратегії України; прийняття рішення про

покладення спеціальних обов’язків для забезпечення загальносуспільних

інтересів та умов (порядку) виконання таких спеціальних обов’язків.

Кабінетом Міністрів України прийнято відповідну Постанову від 5 червня

2019 р. № 483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних

обов’язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення

загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної

7

енергії» (відповідно до цієї Постанови до споживачів, яких стосуються

спеціальні обов’язки, належать побутові споживачі).

Відповідно до статті 56 Закону України «Про охорону навколишнього

природного середовища» підприємства, установи, організації, що здійснюють

проектування, виробництво, експлуатацію та обслуговування автомобілів,

літаків, суден, інших пересувних засобів, установок та виробництво і

постачання пального, зобов'язані розробляти і здійснювати комплекс заходів

щодо переходу на менш токсичні види енергії й пального та інші заходи,

спрямовані на запобігання й зменшення викидів та скидів у навколишнє

природне середовище забруднюючих речовин.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про міський електричний

транспорт» державна політика у сфері міського електричного транспорту

проводиться, зокрема, на засадах пріоритетності розвитку міського

електричного транспорту у містах з підвищеним рівнем забруднення

довкілля та курортних регіонах; беззбиткової роботи перевізників.

Відповідно до статті 8 цього Закону загальне регулювання діяльності у

сфері міського електричного транспорту та його розвитку здійснює, в тому

числі, Кабінет Міністрів України. Статтею 14 передбачено, що тарифна

політика у сфері міського електричного транспорту ґрунтується на

принципах забезпечення доступності транспортних послуг та створення

умов для здійснення сталих і безпечних пасажироперевезень. Установлення

тарифів на проїзд у транспорті здійснюється з урахуванням необхідності

забезпечення беззбиткової роботи перевізників та забезпечення захисту

малозабезпечених громадян.

В разі прийняття проекту реалізація його положень не потребуватиме

внесення змін до законів України та інших постанов Верховної Ради України.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття законопроекту не призведе до збільшення видатків з

державного та місцевих бюджетів.

При цьому за наслідками реалізації Кабінетом Міністрів України та

НКРЕКП рекомендацій, що містяться у проекті, можливе вивільнення

додаткових коштів місцевих бюджетів, коштів комунальних підприємств на

оновлення рухомого складу міського електричного транспорту та розвиток

мережі такого транспорту. Також можливо очікувати зменшення залежності

від імпорту дизельного пального, бензину, нафтопродуктів, скрапленого газу

(які імпортуються в тому числі з Росії), що позитивно відобразиться на

зовнішньоторговельному балансі.

5. Очікувані соціально-економічні та інші наслідки застосування

положень проекту після його прийняття

Запровадження змін, передбачених проектом, дозволить:

- підвищити рівень захисту життя та здоров’я громадян від негативних

екологічних наслідків завдяки підтримці найбільш екологічного

громадського транспорту, а також від можливого травмування у темний час

8

доби та можливих злочинних дій внаслідок відсутності вуличного

освітлення;

- забезпечити більшу доступність (в тому числі цінову доступність)

громадського електротранспорту, оновлення та модернізацію його складу,

розширення маршрутних мереж громадського електротранспорту,

стабільність роботи такого громадського транспорту;

- спрямувати державну тарифну політику на соціальну підтримку

дійсно найбільш незаможних громадян, які користуються громадським

транспортом, не маючи коштів на придбання власного автомобіля та послуги

таксі;

- оновлюючи та модернізуючи рухомий склад, розширюючи

маршрутну мережу, зробити міський екологічний електротранспорт більш

привабливим для користування та заміщувати ним менш екологічні та менш

комфортні маршрутні таксі;

- зміцнити енергобезпеку України та зменшити імпортозалежність (в

тому числі зменшити залежність від імпорту палива з Росії);

- в цілому підвищити комфортність проживання в населених пунктах

України та їхню привабливість для туристичних подорожей (як наслідок, слід

очікувати також і активізації економіки).

Народні депутати України:

С.В. Шахов (посв. 315)

С.А. Вельможний (посв. 313)

О.С. Сухов (посв. 312)