Тип: Звичайний
№ 1083
Дата: 29 серпня 2019 р.
Статус: Знято з розгляду
Субʼєкт: Народний депутат України
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про електронні комунікації»
1.Обґрунтування необхідності прийняття акта
На сьогодні в сфері телекомунікацій діє Закон України «Про
телекомунікації», прийнятий у 2003 році. Незважаючи на розвиток відносин у
вказаній сфері, визначені у цьому Законі засади діяльності державних органів
та суб’єктів ринку є застарілими, не відповідають вимогам часу та
євроінтеграційним процесам в Україні.
Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII ратифіковано Угоду про
асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом,
Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з
іншої сторони, (далі – Угода про асоціацію), відповідно до якої,
співробітництво охоплює, зокрема, посилення незалежності та адміністративної
спроможності національного регулятора у галузі зв'язку з метою забезпечення
його здатності вживати відповідні регуляторні заходи та впроваджувати свої
рішення і всі відповідні норми, а також гарантування добросовісної конкуренції
на ринках (стаття 391).
Крім того, згідно з доповненням XVII-3 «Правила, що застосовуються до
телекомунікаційних послуг» Угоди про асоціацію Україна взяла на себе
зобов’язання, зокрема, щодо адаптації:
1) Директиви № 2002/19/ЄС Європейського Парламенту та Ради від
07.03.2002 про доступ до, та з’єднання з, електронних комунікаційних мереж
та відповідного оснащення (Директива Доступу) із змінами, внесеними
Директивою № 2009/140/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 25.11.2009
(далі – Директива № 2002/19/ЄС):
базуючись на аналізі ринку, проведеному відповідно до рамкової
директиви, національний регулятор у секторі електронних комунікацій
накладає на операторів, які виявлені як такі, що мають значний ринковий вплив
(SMP) на відповідних ринках, належні регуляторні зобов’язання відносно:
- доступу до, та використання, окремих мережевих засобів;
- ціновий контроль оплати за доступ до мережі та з’єднання, включаючи
зобов’язання щодо вартісної орієнтації;
- прозорість, відсутність дискримінації та розмежування бухгалтерського
обліку;
2) Директиви № 2002/20/ЄС Європейського Парламенту та Ради від
07.03.2002 про авторизацію електронних комунікаційних мереж та послуг
(Директива Авторизації) із змінами, внесеними Директивою № 2009/140/ЄС
Європейського Парламенту та Ради від 25.11.2009 (далі - Директива
№ 2002/20/ЄС):
запровадити процедуру надання загальної авторизації та обмежити
необхідність видачі індивідуальних ліцензій окремими обґрунтованими
випадками;
3) Директиви № 2002/21/ЄС Європейського Парламенту та Ради від
07.03.2002 про єдину нормативно-правову базу для електронних
комунікаційних мереж та послуг (Рамкова Директива) із змінами, внесеними
2
Директивою № 2009/140/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 25.11.2009
(далі – Директива № 2002/21/ЄС):
- визначити відповідні ринки товарів та послуг у секторі електронних
комунікацій, які підпадають під процедури ex-ante, та проаналізувати ці ринки з
метою визначення, чи існують на них значний ринковий вплив (SMP);
- зміцнювати незалежність та адміністративну спроможність
національного регуляторного органу в секторі електронних комунікацій;
- запровадити процедуру публічних консультацій для нових регуляторних
заходів;
- створити ефективні механізми для оскарження рішень Національного
регулятора в секторі електронних комунікацій.
Строк імплементації відповідних положень Директиви № 2002/19/ЄС,
Директиви № 2002/20/ЄС, Директиви № 2002/21/ЄС протягом 4 років з дати
набрання чинності Угодою про асоціацію.
Враховуючи те, що порушені проблеми та визначені завдання, пов’язані
із правовим режимом власності, правовими засадами і гарантіями
підприємництва; правилами конкуренції, а також засадами цивільно-правової
відповідальності; адміністративними правопорушеннями та відповідальністю за
них, які відповідно до статті 92 Конституції України визначаються виключно
законами України, розв'язання їх за допомогою ринкових механізмів або
чинних регуляторних актів є неможливим.
Законопроект із зазначеними питаннями правового регулювання
подавався до розгляду Верховною Радою України VІІІ скликання, але не був
прийнятий. Разом з тим, до кінця 2020 року в Європі буде впроваджено норми
Кодексу електронних комунікацій, які, з урахуванням досвіду впровадження
новацій в Європі, у подальшому потребуватимуть імплементації в Україні.
2. Цілі, завдання та основні положення проекту акта
Цілями та завданнями є встановлення засад державного управління та
регулювання у сфері електронних комунікацій, що відповідатимуть вимогам
часу та євроінтеграційним процесам, для розвитку сфери електронних
комунікацій в Україні.
Для реалізації вказаного розроблено проект Закону України «Про
електронні комунікації», яким:
передбачено запровадження повідомного принципу реєстрації суб’єктів
господарювання, що здійснюють діяльність у сфері електронних комунікацій;
відміняється ліцензування видів діяльності у сфері телекомунікацій;
запроваджується процедура подання у документів до національного
регулятора в електронному вигляді;
удосконалюється контроль (нагляд) у сфері електронних комунікацій з
метою його спрямування на попередження правопорушень та зниження
потенційно можливого тиску на суб’єктів господарювання, зменшення
кількості перевірок цих суб’єктів на їх території;
визначаються засади попереднього регулювання, а також перелік
регуляторних зобов’язань, які можуть накладатись на постачальників
електронних комунікаційних послуг з істотною ринковою перевагою на ринку
3
певних електронних комунікаційних послуг, та повноваження національного
регулятора щодо їх накладання;
уточняється, враховуючи законодавство ЄС, термінологія у сфері
електронних комунікацій.
3. Місце в системі законодавства проекту акта
У відповідній сфері суспільних відносин діє, зокрема, Конституція
України, Кримінальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні
правопорушення, Господарський кодекс України, Земельний кодекс України,
Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України «Про
телекомунікації», Закон України «Про радіочастотний ресурс України», Закон
України «Про телебачення і радіомовлення», Закон України «Про Концепцію
національної програми інформатизації», Закон України «Про основні засади
державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Закон
України «Про ліцензування видів господарської діяльності», Закон України
«Про регулювання містобудівної діяльності», Закон України «Про засади
державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та інші
законодавчі акти України.
Реалізація відповідного закону після його прийняття потребує приведення
державними органами їх нормативно-правових актів у відповідність із цим
Законом.
4. Фінансово-економічне обґрунтування
Прийняття законопроекту та його реалізація не потребує додаткових
витрат з державного та місцевого бюджетів.
5. Регіональний аспект
Проект Закону України «Про електронні комунікації» не стосується
питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць та питань
функціонування місцевого самоврядування, прав та інтересів територіальних
громад, місцевого та регіонального розвитку.
6. Запобігання дискримінації
У проекті Закону України «Про електронні комунікації» відсутні
положення, що містять ознаки дискримінації. Громадська антидискримінаційна
експертиза не проводилась.
7. Запобігання корупції
У проекті Закону України «Про електронні комунікації» відсутні правила
і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.
Громадська антикорупційна експертиза не проводилась.
8. Оцінка регуляторного впливу
Прийняття проекту Закону України «Про електронні комунікації»
забезпечить вирішення порушених проблем в найбільш оптимальні строки,
виконати зобов’язання України, передбачені Угодою про асоціацію.
4
Забезпечене розробкою єдиного законопроекту комплексне бачення вирішення
порушених проблем в умовах реформування дозволяє зберегти баланс інтересів
суб'єктів господарювання, громадян та держави.
9. Прогноз результатів
Прийняття проекту Закону України «Про електронні комунікації» дасть
змогу встановити засади державного управління та регулювання у сфері
електронних комунікацій, що відповідатимуть вимогам часу та
євроінтеграційним процесам, з метою розвитку сфери електронних комунікацій
в Україні, створить умови для вільного входу на ринок електронних
комунікацій, усуваючи наявні на сьогодні бар’єри, при цьому забезпечить
виконання суб’єктами господарювання, які прийняли рішення про діяльність на
цьому ринку, законодавства у сфері електронних комунікацій.
Народний депутат України Федоров М.А.
Федієнко О.П.
Крячко М.В.
Чернєв Є.В.
Соха Р.В.
Штепа С.С.
Подгорна В.В.