Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання базової соціальної допомоги

КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

з питань соціальної політики

та захисту прав ветеранів

вул. М. Грушевського, 5, м. Київ, 01008, www.rada.gov.ua

В И С Н О В О К

Протокол № 224 21 жовтня 2025 року

щодо розгляду проєкту Закону України про внесення змін до деяких

законодавчих актів України щодо надання базової соціальної допомоги

(реєстр. № 14051 від 18.09.2025)

За дорученням Голови Верховної Ради України Стефанчука Р.О. та відповідно

до статей 93, 108, 111 і 114 Регламенту Верховної Ради України, Комітет з питань

соціальної політики та захисту прав ветеранів розглянув на своєму засіданні

21 жовтня 2025 року (протокол № 224) проєкт Закону України про внесення змін

до деяких законодавчих актів України щодо надання базової соціальної допомоги

(реєстр. № 14051 від 18.09.2025), поданий Кабінетом Міністрів України, і зазначає

наступне.

Проєкт акта розроблено на виконання завдання 364 Плану законопроектної

роботи Верховної Ради України на 2025 рік, затвердженого постановою Верховної

Ради України від 11.02.2025 № 4228-IX, плану пріоритетних дій Уряду на 2025 рік

(крок 115), затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від

18.02.2025 № 131-р, завдання 9.1 Плану заходів з реалізації у 2024–2027 роках

Стратегії демографічного розвитку України на період до 2040 року,

затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.11.2024

№ 1091-р, завдання 117 Плану заходів з виконання рекомендацій Європейської

Комісії, представлених у Звіті про прогрес України в рамках Пакета розширення

Європейського Союзу 2024 року, затвердженого розпорядженням Кабінету

Міністрів України від 28.03.2025 № 300-р, щодо розроблення проекту Закону про

внесення змін до деяких законів України щодо надання базової соціальної

допомоги.

Законопроєктом пропонується внести зміни до законів України «Про

державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», «Про державну

допомогу сім’ям з дітьми», «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства»,

«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про державну

соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з

інвалідністю» та до інших законів. Зокрема запроваджується новий вид

соціального захисту – базова соціальна допомога, шляхом трансформації з

01.01.2026 п’яти видів державної соціальної допомоги (малозабезпеченим сім’ям;

на дітей одиноким матерям; дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів,

не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме; на

2

дітей, які виховуються в багатодітних сім’ях, особам, які не мають права на

пенсію, та особам з інвалідністю).

Кабінет Міністрів України наділяється дискреційними повноваженнями щодо

визначення порядку призначення, умов виплати та підстав для

виплати/припинення виплати базової соціальної допомоги.

Згідно з положеннями проєкту базова величина — величина, що

застосовується для розрахунку розміру базової соціальної допомоги та

затверджується Кабінетом Міністрів України на відповідний рік виходячи з

наявних фінансових ресурсів державного бюджету. Розмір базової величини не

може бути нижче від розміру прожиткового мінімуму, встановленого для

працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Розмір базової соціальної допомоги визначається як різниця між сукупним

розміром базової величини для всіх членів сім’ї та середньомісячним сукупним

доходом сім’ї.

Розмір базової величини для сім’ї визначається на рівні 100 відсотків такої

базової величини для першого члена сім’ї (уповноваженого представника сім’ї) та

70 відсотків такої базової величини – для кожного наступного члена сім’ї,

відповідно до яких розраховується допомога.

Для кожної дитини віком до 18 років та особи з інвалідністю I або II групи

розмір базової величини визначається на рівні 100 відсотків такої базової

величини.

Для інших осіб з інвалідністю розмір базової величини

визначається/встановлюється у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів

України.

Для осіб, які набули право на пенсію за віком або які досягли віку, визначеного

частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне

пенсійне страхування», але не набули права на пенсійну виплату у зв’язку з

відсутністю страхового стажу, передбаченого зазначеною статтею, розмір базової

величини визначається/встановлюється пропорційно страховому стажу в

розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Разом із тим, рішенням Кабінету Міністрів України пропонується визначити

окремий орган як адміністратора базової соціальної допомоги.

На думку авторів законодавчої ініціативи, прийняття законопроєкту

сприятиме посиленню адресності надання окремих видів соціальної допомоги та

матиме вплив на інтереси соціально незахищених категорій населення.

Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності України, як розробник

законопроєкту, наголошує, що дана ініціатива не потребуватиме додаткових

видатків із державного бюджету. Реалізація законопроєкту здійснюватиметься в

межах і за рахунок бюджетних програм за КПКВК 2501400 «Соціальний захист

дітей та сім’ї», КПКВК 2501530 «Соціальний захист громадян, які потрапили у

складні життєві обставини», КПКВК 2501540 «Підтримка малозабезпечених

сімей».

Слід зазначити, що на даний час реалізується експериментальний проєкт з

надання базової соціальної допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів

3

України від 25 березня 2025 року № 371 «Деякі питання реалізації

експериментального проєкту з надання базової соціальної допомоги». Відповідно

до пункту 3 зазначеної постанови, Міністерство соціальної політики, сім’ї та

єдності України зобов’язане протягом двох місяців після завершення реалізації

експериментального проєкту (березень 2027 року) подати Кабінету Міністрів

України звіт про результати його реалізації, а також пропозиції щодо внесення

змін до нормативно-правових актів.

Перед прийняттям рішення щодо проєкту Закону доцільно заслухати звіт про

результати реалізації експериментального проєкту, що дозволить

сконцентруватися на обґрунтуванні причин, які вимагають прийняття

регуляторного акта, проаналізувати можливі ризики, що можуть мати місце у

випадку його прийняття, або отримати переконливі аргументи на користь

прийняття рішення, які бажано також довести цифровими показниками.

Законопроєкт системно пов’язаний із проєктом Закону України про внесення

змін до деяких законів України щодо підтримки сімей з дітьми та створення умов,

які сприяють поєднанню батьківства з професійною діяльністю (реєстр. 13532),

прийнятий 19 серпня 2025 року Верховною Радою України за основу в першому

читанні та готується Комітетом з питань соціальної політики та захисту прав

ветеранів до другого читання.

За результатами опрацювання вищезазначених урядових проєктів законів, слід

зазначити, що вони неузгоджені між собою в частині внесення змін до окремих

положень Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

У своєму висновку Головне науково-експертне управління Верховної Ради

України (далі – ГНЕУ) звертає увагу, що відповідно до норм законопроєкту

розміри базової величини для окремих соціально незахищених верств населення

зокрема, осіб з інвалідністю (зміст поняття «іншими особами з інвалідністю» у

проекті не визначено), осіб, які не мають права на пенсію, визначатимуться

Кабінетом Міністрів України, прослідковується продовження тенденції

встановлення на урядовому рівні можливості правового регулювання окремих

аспектів соціального захисту, що мають бути визначені законами України.

Стосовно зазначених пропозицій ГНЕУ зауважує, що вони не узгоджуються з

конституційними повноваженнями Кабінету Міністрів України у забезпеченні

виконання Конституції і законів України. Не заперечуючи можливості визначення

на підзаконному рівні окремих питань, що стосуються порядку надання

відповідних соціальних виплат актами Кабінету Міністрів України, зазначається,

що за змістом відповідних конституційних положень вирішення питань, що

стосуються права на відповідні соціальні виплати та їх розмірів належить до

повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади.

Такий підхід випливає зі змісту п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, за якою

виключно законами України визначаються «права і свободи людини і

громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи

соціального захисту». Відповідно до Основного Закону України Уряд покликаний

вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та

забезпечувати проведення державної політики у всіх сферах суспільного життя, у

4

тому числі, у сфері соціального захисту (ст. 116), засади якої визначаються

Конституцією та законами України (ст. 85).

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, де визнається за

органом публічної влади можливість мати певні дискреційні повноваження у

прийнятті рішень, наголошується, що «цей механізм повинен забезпечувати, з

одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її

права і свободи, а з другого – наявність можливості у особи передбачати дії цих

органів» (абз. 3 пп. 2.4 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 8 червня 2016 року

№ 3-рп/2016). Відтак, закон повинен вказати на обсяг будь-якої дискреції та на

спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним

чином захистити себе від свавільних дій влади (пункт 45 Доповіді «Верховенство

права», схваленій Європейською Комісією «За демократію через право» на 86-му

пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року).

В контексті запропонованих змін ГНЕУ зазначає, що за відсутності чітких

критеріїв поняття «сім’я, яка має низький середньомісячний сукупний дохід» є

оціночним. Оціночні поняття наділені трьома важливими ознаками: 1) не

конкретизовані законодавцем чи іншим компетентним органом; 2) підлягають

уточненню та конкретизації у процесі правозастосування; 3) надають можливість

правозастосовному органу вільно оцінювати факти, ґрунтуючись на своєму

власному переконанні. З огляду на зазначене існує менш передбачувана

можливість визначення належності (її відсутність) сім’ї до малозабезпеченої, що

не виключає прийняття невиважених рішень стосовно осіб, які потребують

соціальної підтримки.

Крім того ГНЕУ звертає увагу на вибірковий та несистемний характер норм

проєкту.

Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини звертається увага на

методику розрахунку базової соціальної допомоги, а саме для осіб з інвалідністю

І і ІІ групи базова величина встановлюється на рівні 100 відсотків, для осіб з

інвалідністю ІІІ групи така умова в проєкті Закону не передбачена.

Оскільки розмір базової соціальної допомоги визначатиметься як різниця між

сукупним розміром базової величини для сім’ї та середньомісячним сукупним

доходом сім’ї, вбачається ризик того, що у разі наявності доходів навіть не у самої

особи, а в інших членів сім’ї (зокрема й виплат на дітей, що мають спрямовуватися

на забезпечення потреб дитини), що перевищують визначену законодавством

межу, особа з інвалідністю позбавляється права на одержання згаданої соціальної

допомоги.

На думку Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, таке

правове регулювання порушує право особи з інвалідністю на соціальний захист у

разі повної, часткової втрати працездатності, гарантоване частиною першою

статті 46 Конституції України.

За наслідками опрацювання проєкту Закону Дослідницька служба Верховної

Ради України наголошує на тому, що у запропонованій законопроектом редакції

визначення поняття «базова соціальна допомога» відсутнє зазначення її цільового

призначення. Цільове призначення допомоги є основним аспектом принципу

5

адресності соціального захисту, який був посилений шляхом визначення у

поняттях «базова соціальна допомога» та «право на базову соціальну допомогу»

обов’язкової умови – «врахування майнового стану членів сім’ї».

Положення абзацу четвертого підпункту 2 пункту 3 розділу І законопроекту

щодо «базової величини для сім’ї» потребують доопрацювання в частині

встановлення функціонального призначення цієї величини як критерію для

визначення права сім’ї на базову соціальну допомогу.

Запропоноване абзацом п’ятим підпункту 2 пункту 3 розділу І законопроекту

поняття «базової соціальної допомоги» підлягає редакційному доопрацюванню

для визначення її правової природи, оскільки цю допомогу передбачається

надавати згідно із законами України «Про державну соціальну допомогу особам,

які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», «Про

загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про державну допомогу

сім’ям з дітьми».

Проєктом Закону не визначено яким чином і ким обчислюється майновий стан

членів сім’ї, та за який період. Пропозиції законопроєкту, якими передбачаються

зміни до частини другої статті 13 Закону України «Про державну соціальну

допомогу малозабезпеченим сім’ям», визначають порядок перевірки фінансово-

майнового стану під час надання допомоги, за результатами якої здійснюється

«продовження /перерахунок / припинення виплати».

Також Дослідницька служба Верховної Ради України звертає увагу на

неузгодженості положень законопроєкту з чинними законодавчими актами (щодо

поняття «сім’я», порядку підтвердження статусу особи, стосовно якої встановлено

факт позбавлення особистої свободи).

Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів отримав

експертні висновки від:

Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України

з низкою зауважень до законопроєкту;

експертів проекту міжнародної технічної допомоги «Програма підтримки

інтеграції України до ЄС (UA2EU)» згідно якого проєкт Закону не суперечить

загальним засадам права ЄС у сфері соціальної політики та соціального захисту

та узгоджується з європейськими підходами до консолідації програм соціальної

допомоги й підтримки осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах;

Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України, Міністерства

фінансів України про підтримку законопроєкту;

Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з про підтримку

законопроєкту за умови врахування наданого зауваження;

Міністерства освіти і науки України, Національної соціальної сервісної

служби України, Державної служби України у справах дітей, Асоціації міст

України із зауваженнями та пропозиціями до законопроєкту;

Дослідницької служби Верховної Ради України, СПО об’єднань профспілок з

низкою зауважень до положень проєкту;

Міністерства юстиції України, Міністерства економіки, довкілля та сільського

6

господарства України, Пенсійного фонду України, Державного центру зайнятості

про відсутність зауважень до законопроєкту.

За результатами розгляду та обговорення законопроекту Комітет Верховної

Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів ухвалив цей

висновок і прийняв рішення рекомендувати Верховній Раді України проєкт

Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо

надання базової соціальної допомоги (реєстр. № 14051 від 18.09.2025), поданий

Кабінетом Міністрів України, включити до порядку денного чотирнадцятої сесії

Верховної Ради України дев’ятого скликання та, керуючись пунктом 1 частини

першої статті 114 Регламенту Верховної Ради України прийняти за основу.

Співдоповідачем на пленарному засіданні Верховної Ради України визначити

голову підкомітету з питань соціального захисту і реабілітації осіб з інвалідністю

та регулювання діяльності їх підприємств і громадських об'єднань Комітету

Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів

Гривка С.Д.

Проєкт Постанови додається.

Голова Комітету Галина ТРЕТЬЯКОВА