Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення державного суверенітету України

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих

актів України щодо відновлення державного суверенітету України»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Український народ згідно зі статтею 5 Конституції України є єдиним

джерелом влади в державі, а захист суверенітету та територіальної цілісності,

забезпечення національної, економічної й інформаційної безпеки є

найважливішими функціями держави (стаття 17 Конституції України). Втім,

упродовж останніх років у законодавство України були запроваджені

положення, які істотно обмежили можливості держави здійснювати власні

конституційні функції.

По-перше, у сфері формування державних органів та контролю за їх

діяльністю.

Внаслідок прийняття ряду законодавчих актів у процеси відбору та

призначення членів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії

суддів, Рахункової палати, суддів Конституційного Суду України, Вищого

антикорупційного суду, Спеціалізованого окружного адміністративного суду та

Спеціалізованого апеляційного адміністративного суду, керівництва

Національного антикорупційного бюро, Національного агентства з питань

запобігання корупції, Державного бюро розслідувань, Спеціалізованої

антикорупційної прокуратури, Бюро економічної безпеки України, Державної

митної служби України, Національного агентства України з питань виявлення,

розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших

злочинів, було залучено іноземних експертів або представників міжнародних

організацій. Їм надано не консультативні, а вирішальні чи блокуючі

повноваження, що фактично дозволяє зовнішнім суб’єктам визначати склад

ключових інституцій судової влади та контролюючих (правоохоронних) органів.

Така модель викликає сумніви у її відповідності Конституції України,

оскільки суперечить принципу народовладдя, за яким виключно український

народ має право формувати систему державної влади та контролювати її

функціонування. Крім того, іноземні експерти залишаються пов’язаними з

державами свого громадянства та підпорядковуються їх правовим системам, що

об’єктивно створює ризики конфлікту інтересів і ставить під сумнів

неупередженість у вирішенні питань, важливих для національної безпеки

України.

По-друге, подібна ситуація склалася й у сфері управління об’єктами

державної власності. Так законодавчими змінами було запроваджено інститут

«незалежних» членів наглядових рад державних підприємств, господарських

товариств, державних банків, кількість яких повинна становити більшість у їх

складі. Більш того, дозволено призначення до складу наглядових рад громадян

іноземних держав.

У результаті, в стратегічних для економіки та безпеки країни компаніях та

державних банках, зокрема, АТ «Нафтогаз України», АТ «Укрпошта», АТ

2

«Українська оборонна промисловість», АТ комерційний банк «ПриватБанк», АТ

«Державний ощадний банк України» тощо – у наглядових радах присутні

іноземні громадяни. Вони мають вплив на діяльність виконавчих органів

підприємств, формування їх фінансової політики, стратегій розвитку, кадрових

рішень. Це фактично позбавило Уряд України можливості повноцінно

реалізовувати конституційне повноваження, передбачене пунктом 5 статті 116

Конституції України, – здійснювати управління об’єктами державної власності.

За таких умов держава, навіть володіючи контрольними пакетами акцій,

часто перетворюється на номінального власника, тоді як реальний контроль за

економічно потужними компаніями здійснюють інші особи, у тому числі

іноземні громадяни, які керуються власними, а не державними інтересами.

Особливої ваги ці питання набувають у період воєнного стану. Сьогодні

народ України захищає не тільки свою незалежність, а й фундаментальні

європейські цінності – свободу, людську гідність та право на самовизначення.

Під час збройної агресії Український народ довів свою відданість цим цінностям,

об’єднавшись у боротьбі за демократію. Це яскраво свідчить про його здатність

приймати відповідальні рішення, управляти своєю державою та обирати своє

майбутнє без зовнішнього втручання. Протягом останніх десятиліть Україна

продемонструвала високу політичну зрілість – від референдуму 1991 року до

сучасних реформ, спрямованих на утвердження демократичних інституцій та

прозорості державного управління.

У такій ситуації участь іноземних експертів у формуванні державних

органів або управлінні стратегічними підприємствами, державними банками не

лише знижує рівень довіри громадян до влади, але й може розглядатися як

обмеження національного суверенітету та прояв недовіри до Українського

народу, який власними силами і самопожертвою довів здатність відстоювати

свою державність.

Важливо підкреслити, що демократичні реформи в Україні можуть і

повинні здійснюватися за участі українських фахівців та громадянського

суспільства, яке за роки незалежності стало невід’ємною частиною механізму

громадського контролю. Водночас кінцеві рішення повинні залишатися за

національними органами влади для забезпечення стійкості та легітимності

інституцій в очах самого Українського народу.

Таким чином, Український народ – не меншовартісний і здатен самостійно

приймати рішення щодо управління державою, особливо в умовах, коли він

власними зусиллями й самопожертвою захищає незалежність, свободу та право

на самовизначення.

Отже, сформована законодавча модель управління державними справами

й об’єктами власності призвела до істотного звуження суверенних прав України

та суперечить конституційним засадам народовладдя та державотворення.

За таких обставин виникла необхідність в усуненні зазначених загроз і

відновленні державного суверенітету України.

3

2. Мета і завдання прийняття акта

Метою законопроєкту є відновлення повноти державного суверенітету

шляхом усунення правових механізмів, що дозволяють іноземним громадянам та

міжнародним організаціям брати участь у формуванні органів державної влади

та управлінні об’єктами державної власності.

Завданнями законопроєкту є:

•виключення із законодавства положень, які передбачають участь

іноземних експертів у формуванні судових і контрольних (правоохоронних)

органів;

•повернення суб’єкту управління об’єктами державної власності

права визначати позицію держави у діяльності наглядових рад державних

підприємств;

•закріплення принципу, що члени наглядових рад діють від імені

держави та в її інтересах;

•усунення практики залучення іноземних громадян як незалежних

членів наглядових рад державних підприємств.

3.Загальна характеристика та основні положення законопроєкту.

Законопроєктом передбачається, зокрема:

•внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України,

Митного кодексу України, законів України «Про Конституційний Суд України»,

«Про Вищу раду правосуддя», «Про Вищий антикорупційний суд», «Про

Національне антикорупційне бюро України», «Про запобігання корупції», «Про

прокуратуру», «Про Державне бюро розслідувань», «Про Рахункову палату»,

«Про Бюро економічної безпеки України», «Про Національне агентство України

з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від

корупційних та інших злочинів», «Про Регламент Верховної Ради України» з

метою вилучення норм, які допускають участь міжнародних експертів у

формуванні чи діяльності органів правосуддя та контролю;

•внесення змін до законів України «Про управління об’єктами

державної власності», «Про акціонерні товариства», «Про банки і банківську

діяльність», «Про особливості реформування підприємств оборонно-

промислового комплексу державної форми власності», «Про фінансові

механізми стимулювання експортної діяльності», «Про Фонд часткового

гарантування кредитів у сільському господарстві» в частині порядку формування

наглядових рад, зокрема, щодо включення до їх складу виключно громадян

України як представників держави, встановлення обов’язку представників

держави діяти в межах доручень Уряду;

•запровадження діяльності Національної Асамблеї Героїв України як

постійно діючого консультативно-дорадчого органу, який у визначених законом

випадках бере участь у формуванні державних органів та контролі за їх

діяльністю. До складу Асамблеї входять громадяни України, яким присвоєно

звання Героя України за участь у бойових діях по захисту державного

4

суверенітету та територіальної цілісності України та які надали згоду на участь

у її роботі.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового

регулювання.

Правові відносини у вказаній сфері регулюються Конституцією України,

Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України,

законами України «Про Конституційний Суд України», «Про Вищу раду

правосуддя», «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищий антикорупційний

суд», «Про Національне антикорупційне бюро України», «Про запобігання

корупції», «Про прокуратуру», «Про Державне бюро розслідувань», «Про

Рахункову палату», «Про Бюро економічної безпеки України», «Про

Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління

активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», «Про Регламент

Верховної Ради України», «Про управління об’єктами державної власності»,

«Про акціонерні товариства», «Про банки і банківську діяльність», «Про

особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу

державної форми власності», «Про фінансові механізми стимулювання

експортної діяльності», «Про Фонд часткового гарантування кредитів у

сільському господарстві», «Про застосування англійської мови в Україні».

5. Фінансово-економічне обґрунтування.

Реалізація законопроєкту не потребує додаткових витрат із Державного

бюджету України. Очікується, що підвищення ефективності управління

державними підприємствами сприятиме зростанню надходжень до бюджету та

зміцненню фінансової системи.

6. Прогнозовані соціально-економічні та інші наслідки прийняття

законопроєкту

Прийняття законопроєкту матиме важливі соціально-економічні наслідки для

держави та суспільства.

По-перше, воно сприятиме забезпеченню вирішальної ролі громадян

України в управлінні державними справами та державними підприємствами

підвищить рівень довіри населення до державних інституцій. В умовах воєнного

стану та післявоєнного відновлення це стане важливим чинником суспільної

єдності, мобілізації внутрішніх ресурсів і консолідації нації навколо спільної

мети – захисту незалежності та відбудови держави.

По-друге, відновленню повноцінного державного суверенітету в управлінні

державними підприємствами та у формуванні ключових органів державної

влади. Це дозволить Кабінету Міністрів України та іншим уповноваженим

органам реально виконувати конституційні функції з управління об’єктами

державної власності, формувати економічну політику та контролювати її

реалізацію в інтересах усього суспільства.

5

По-третє, обмеження впливу іноземних громадян на діяльність наглядових

рад і державних органів дозволить мінімізувати ризики конфлікту інтересів,

витоку стратегічної інформації, а також забезпечить пріоритет національних

інтересів при ухваленні управлінських і фінансових рішень. Це зміцнить

економічну безпеку України, унеможливить використання ключових державних

компаній у чужих політичних або економічних інтересах.

По-четверте, реалізація запропонованих змін сприятиме більш

ефективному використанню державних ресурсів. Повернення контролю за

фінансовими потоками стратегічних підприємств державі дозволить спрямувати

додаткові кошти на першочергові потреби: оборону, відновлення

інфраструктури, соціальний захист громадян, модернізацію енергетичного та

транспортного секторів.

По-п’яте, ухвалення законопроєкту засвідчить здатність України

самостійно управляти власними державними інституціями та економікою, що є

ознакою зрілої демократії й сильного суверенного суб’єкта міжнародних

відносин.

Таким чином, соціально-економічними наслідками прийняття

законопроєкту стане відновлення реального державного контролю над

стратегічними сферами, підвищення довіри громадян до влади, посилення

економічної незалежності та конституційних засад народовладдя, що особливо

важливо в умовах воєнного стану та майбутнього відновлення України.

Народні депутати України