Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки та паркування на місцях для осіб з інвалідністю

КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

з питань транспорту та інфраструктури

вул. М. Грушевського, 5, м. Київ, 01008, www.rada.gov.ua

В И С Н О В О К

на проекти законів України

«Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні

правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення правил

зупинки, стоянки та паркування на місцях для осіб з інвалідністю»

(реєстр. № 13576 від 31.07.2025 р.)

та

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення

відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки та паркування на

місцях для осіб з інвалідністю»

(реєстр. № 13576-1 від 18.08.2025 р.)

Відповідно до статті 93 Регламенту Верховної Ради України Комітет

Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктури на своєму

засіданні 08.10.2025 (протокол № 109) розглянув проект Закону України «Про

внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо

посилення відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки та

паркування на місцях для осіб з інвалідністю», реєстр. № 13576 від 31.07.2025,

поданий Кабінетом Міністрів України (далі – законопроект № 13576), та

альтернативний проект Закону України «Про внесення змін до деяких

законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення

правил зупинки, стоянки та паркування на місцях для осіб з інвалідністю»,

реєстр. № 13576-1 від 18.08.2025, поданий народним депутатом України

Грищуком Р. П. та іншими народними депутатами України (далі – законопроект

№ 13576-1).

Законопроект № 13576, як зазначено у пояснювальній записці до нього,

розроблено з метою посилення відповідальності за порушення вимог

законодавства в частині пріоритетної зупинки чи стоянки на спеціально

відведених місцях для паркування лише тих транспортних засобів, якими

керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, а також

унормування права водіїв з інвалідністю або водіїв, які перевозять осіб з

інвалідністю, користуватися всіма перевагами, що надаються водіям з

інвалідністю, у разі встановлення на таких транспортних засобах розпізнавального

знака «Водій з інвалідністю» разом з інформацією щодо наявності інвалідності у

формі унікального електронного ідентифікатора (QR-коду).

Основними цілями і завданнями законопроекту № 13576-1, відповідно до

пояснювальної записки до нього, є:

2

- вдосконалення механізму та порядку притягнення осіб до

адміністративної відповідальності у разі вчинення правопорушень,

передбачених частиною шостою статті 122 та частиною шостою статті 1521

Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- посилення громадського контролю за дотриманням водіями положень

законодавства щодо реалізації особами з інвалідністю наданих їм переваг у сфері

дорожнього руху;

- підвищення адміністративної відповідальності водіїв за зупинку, стоянку

та паркування транспортних засобів на місцях, призначених для осіб з

інвалідністю.

У цій сфері суспільних відносин діють такі нормативно-правові акти:

Конституція України; Кодекс України про адміністративні правопорушення;

закони України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в

Україні» та «Про дорожній рух»;

постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388

«Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з

обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на

шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів,

напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та

мопедів», від 10 жовтня 2001 року № 1306 «Про Правила дорожнього руху», від

3 грудня 2009 року № 1342 «Про затвердження Правил паркування транспортних

засобів», від 25 травня 2011 року № 585 «Про затвердження Порядку надання

пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому

числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з

інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність

у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання

транспортних засобів».

Законопроектом № 13576 пропонується внести зміни до статей 122, 1521,

219, 255, 2645, 277, 2791, 288 Кодексу України про адміністративні

правопорушення (далі – КУпАП), стосовно унормування та одночасного

посилення адміністративної відповідальність за:

• зупинку чи стоянку транспортних засобів без встановленого згідно з

вимогами законодавства на них розпізнавального знака «Водій з інвалідністю»

та інформації щодо наявності інвалідності у формі унікального електронного

ідентифікатора (QR-коду) на місцях, що позначені відповідними дорожніми

знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише

транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які

перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само

створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з

інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів,

неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака

«Водій з інвалідністю» шляхом збільшення розмірів штрафів з 60-100

3

неоподаткованих мінімумів доходів громадян до 300 неоподаткованих мінімумів

доходів громадян (5 100 грн. замість чинних від 1 020 до 1 700 грн.);

• паркування транспортного засобу без встановленого згідно з вимогами

законодавства на ньому розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» та

інформації щодо наявності інвалідності у формі унікального електронного

ідентифікатора (QR-коду) на місцях, призначених для безоплатного паркування

транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які

перевозять осіб з інвалідністю, шляхом збільшення розмірів штрафів з 60-100

неоподаткованих мінімумів доходів громадян до 300 неоподаткованих мінімумів

доходів громадян (5 100 грн. замість чинних від 1 020 до 1 700 грн.).

При цьому, від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не

створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх

повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про

адміністративні правопорушення правил паркування транспортних засобів і

накладати адміністративні стягнення мають право відповідні уповноважені

посадові особи - інспектори з паркування.

Водночас, відповідно до нового пп. «і» п. 2 ч. 3 статті 2654 «Тимчасове

затримання транспортних засобів інспекторами з паркування» КУпАП, для цілей

цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво

перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо

транспортний засіб «розташовано без встановленого згідно з вимогами

законодавства розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» та інформації щодо

наявності інвалідності у формі унікального електронного ідентифікатора

(QR-коду) на позначених відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою

розміткою місцях, призначених для безоплатного паркування транспортних

засобів, якими керують водії з інвалідністю, або водії, які перевозять осіб з

інвалідністю».

Таким чином, зазначені транспортні засоби може бути тимчасово

затримано шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи

стоянку – здійснено їх евакуацію.

Законопроектом № 13576-1 пропонується внести зміни до статей 142, 122,

1521, 219, 255, 258 , 2652, 272, 277, 2791, 283, 288, 289, 291 КУпАП та статтей 384,

386 Кримінального кодексу України, якими пропонується:

• запровадити механізм фіксації окремих порушень правил зупинки,

стоянки, паркування транспортних засобів випадковими свідками за допомогою

Єдиного державного вебпорталу електронних послуг у порядку, встановленому

Кабінетом Міністрів України, та механізм притягнення осіб до адміністративної

відповідальності за зазначені правопорушення у порядку, передбаченому для

порушень, зафіксованих в автоматичному режимі або за допомогою фотозйомки,

відеозапису, у тому числі із накладенням адміністративного стягнення на

належного користувача транспортного засобу. При цьому протокол про

адміністративні порушення в таких випадках складатись не буде;

4

• збільшити розміри штрафу за адміністративні правопорушення,

передбачені ч. 6 статті 122, ч. 6 та ч. 7 статті 1521 КУпАП, а саме за:

- зупинку чи стоянку ТЗ на місцях, що позначені відповідними дорожніми

знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише

транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які

перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само

створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з

інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів,

неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака

«Водій з інвалідністю» ― з 60-100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян

до 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (5 100 грн. замість чинних

від 1 020 до 1 700 грн.);

- паркування транспортних засобів на місцях, призначених для

безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з

інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, водієм, який не має

документів про наявність у нього чи в одного з пасажирів інвалідності (крім явно

виражених ознак інвалідності) ― з 60-100 неоподаткованих мінімумів доходів

громадян до 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (5 100 грн.

замість чинних від 1 020 до 1 700 грн.);

- необлаштування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках

для паркування транспортних засобів, у тому числі біля житлових будинків (крім

індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, на тротуарах (із числа

місць для зупинки та стоянки транспортних засобів), місць, призначених для

паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії,

які перевозять осіб з інвалідністю, чи облаштування таких місць без дотримання

вимог щодо їх розміщення ― з 60-100 неоподаткованих мінімумів доходів

громадян до 100-500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (від 5 100 до

8 500 грн. замість чинних від 1 020 до 1 700 грн.);

• посилення контролю за дотриманням відповідних правил шляхом

надання органам місцевого самоврядування, в особі інспекторів з паркування,

повноважень щодо розгляду справ та винесення постанов за правопорушення,

передбачені частиною шостою статті 122 та частиною шостою статті 1521

КУпАП;

• встановити кримінальну відповідальність за подання завідомо

недостовірних або підроблених доказів у справі про адміністративне

правопорушення до органу (посадової особи), що розглядає справу про

адміністративне правопорушення, суду ― карається виправними роботами на

строк до одного року або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням

волі на строк до одного року.

Прийняття законопроектів № 13576 та № 13576-1, як передбачається,

сприятиме підвищенню рівня соціальної захищеності осіб з інвалідністю, у тому

числі осіб з інвалідністю внаслідок війни, а також підвищенню суспільної

відповідальності та свідомості. Також дозволить забезпечити ефективне

5

використання місць для паркування, призначених для осіб з інвалідністю,

зменшити кількість порушень у цій сфері та збільшити обсяг надходжень до

бюджету в умовах дефіциту бюджету.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України

(далі – ГНЕУ) надало свої висновки від 05.09.2025 на законопроекти № 13576 та

№ 13576-1, у яких висловило зауваження та пропозиції.

Зокрема, на погляд ГНЕУ, суттєве збільшення розмірів штрафу в санкціях

ч. 6 ст. 122 та ч. 6 ст. 1521 КУпАП (в редакції законопроектів) виглядає дещо

сумнівним, і запропоновані розміри штрафу в санкціях виглядають занадто

суворими.

Також стосовно законопроекту № 13576 та запропонованих ним змін щодо

нового пп. «і» п. 2 ч. 3 ст. 2654 «Тимчасове затримання транспортних засобів

інспекторами з паркування» КУпАП ГНЕУ зазначило, що відсутність знаку

«Водій з інвалідністю» та інформації щодо наявності інвалідності у формі

унікального електронного ідентифікатора сама по собі не означає, що цим

автомобілем користується особа, яка не має інвалідності, або яка не здійснює

перевезення людини з інвалідністю. Наприклад, будь-який водій може

одноразово підвезти людину з ампутованими кінцівками до лікарні,

скориставшись місцем для паркування для інвалідів та вийти з автомобіля для

супроводу такої особи. Або інформація за унікальним електронним

ідентифікатором внаслідок непередбачуваного збою в електронних системах є

помилковою і не містить підтвердження щодо законності встановленого знаку

«Водій з інвалідністю» у конкретному випадку. Попри це, вказані події

формально даватимуть змогу застосувати евакуацію транспортного засобу

відповідно до ст. 2654 КУпАП.

Зазначені вище ризики враховано в чинній редакції ч. 6 статті 1521 КУпАП,

якою адміністративним порушенням визнається «паркування транспортного

засобу на місцях, призначених для безоплатного паркування транспортних

засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з

інвалідністю, водієм, який не має документів про наявність у нього чи в одного

з пасажирів інвалідності (крім явно виражених ознак інвалідності)».

При цьому, згідно зі змінами, запропонованими законопроектом № 13575

до статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з

інвалідністю в Україні» форма та спосіб встановлення знаку на транспортному

засобі, а також інформація щодо наявності інвалідності у формі унікального

електронного ідентифікатора (QR-коду), що додається до знаку, визначаються

Кабінетом Міністрів України. Тобто, навряд чи це буде послугою, яку можна

отримати за декілька хвилин за допомогою засобів електронної комунікації.

Враховуючи зазначене, можливість застосування до особи, яка вчинила

правопорушення, передбачене ч. 6 статті 1521 КУпАП, такого заходу

забезпечення адміністративного провадження, як тимчасове затримання

транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний

майданчик чи стоянку, виглядає доволі ризиковим законодавчим кроком.

6

Водночас, всі зауваження та пропозиції, висловлені ГНЕУ у своєму

висновку щодо законопроекту № 13576 є актуальними також і для законопроекту

№ 13576-1, оскільки частина його положень за своїм змістом є ідентичними тим,

що містяться у проекті № 13576.

Окрім цього, ГНЕУ звернуло увагу на ті проблемні положення, які

містяться саме у законопроекті № 13576-1.

Так, законопроектом № 13576-1 вносяться зміни, зокрема, до статті 142

КУпАП, якими фіксація свідком зазначених вище порушень правил зупинки,

стоянки, паркування транспортних засобів за допомогою Єдиного державного

вебпорталу електронних послуг прирівнюється до автоматичної фіксації

правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за допомогою

технічних засобів – приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху

з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про

захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах, або за

порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів,

зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів

з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації).

При цьому протоколи про такі порушення не складаються (зміни до статті 258

КУпАП), процедура притягнення до адміністративної відповідальності є

ідентичною процедурі притягнення до адміністративної відповідальності за

правопорушення зафіксовані в автоматичному режимі та в режимі фотозйомки

(відеозапису) (зміни до статей. 277, 2791, 283, 288, 289, 291 КУпАП), а особа, яка

надала дані про таке порушення за допомогою Єдиного державного вебпорталу

електронних послуг за своїм правовим статусом визнається свідком (зміни до

статті 272 КУпАП).

Таким чином, у разі прийняття законопроекту, притягнення особи до

адміністративної відповідальності відбуватиметься на підставі «повідомлення»

за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (див.

статтю 13 Закону України «Про дорожній рух» в редакції законопроекту

№ 13575-1). Ймовірно, з огляду на загальний контекст статті 142 КУпАП (у

редакції законопроекту), у даному випадку йдеться про фото або відео, надані

випадковою особою, шляхом передачі їх до відповідного реєстру. Хоча

системний аналіз поданого проекту та законопроекту № 13575-1 не дає змоги

визначити це остаточно.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності у спрощеному

порядку на підставі самого лише повідомлення від одного свідка ГНЕУ вважає

вельми сумнівним законодавчим кроком.

Відтак, недоцільною, на погляд ГНЕУ, є й криміналізація на рівні окремої

частини 3 ст. 384 Кримінального кодексу України такого діяння, як «подання

завідомо недостовірних або підроблених доказів у справі про адміністративне

правопорушення до органу (посадової особи), що розглядає справу про

адміністративне правопорушення, суду». Тим більше, що пропоновані діяння, на

думку ГНЕУ, повністю охоплюються ч. 1 ст. 384 Кримінального кодексу

7

України, у якій встановлюється відповідальність, у тому числі, за «подання

завідомо недостовірних або підроблених доказів».

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету у своєму висновку

(дата засідання – 17.09.2025) зазначив про ухвалені рішення, що законопроекти

№ 13576 та № 13576-1 є такими, що матимуть опосередкований вплив на

показники державного бюджету та бюджетів місцевого самоврядування (можуть

призвести до збільшення доходів бюджетів залежно від виявлених

правопорушень). У разі прийняття відповідного закону він може набирати

чинності згідно із законодавством.

Комітет Верховної Ради України з питань інтеграції України до

Європейського Союзу та Комітет Верховної Ради України з питань

антикорупційної політики свої висновки на законопроекти № 13576 і № 13576-1

не надали.

Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини підтримується

законопроект № 13576 та не підтримується законопроект № 13576-1 (надано

позицію разом із зауваженнями та пропозиціями до тексту цього законопроекту).

Міністерство розвитку громад та територій України повідомило про

відсутність зауважень і пропозицій до законопроектів № 13576 та № 13576-1.

Міністерством у справах ветеранів України та Міністерством соціальної

політики, сім’ї та єдності України підтримується законопроект № 13576, а

законопроект № 13576-1 – підтримується за умови доопрацювання, оскільки він

не містить відповідних норм, передбачених законопроектом № 13576.

Міністерство внутрішніх справ України та Національна поліція України

повідомили про відсутність зауважень і пропозицій до законопроекту № 13576,

водночас вважають, що законопроект № 13576-1 потребує доопрацювання.

Автори законопроекту № 13576-1 та змістовно пов’язаного з ним

законопроекту № 13575-1 пропонують внести зміни до статей 13 і 531 Закону

України «Про дорожній рух» та до Кодексу України про адміністративні

правопорушення (далі – КУпАП), запровадивши фіксацію громадянами

(свідками) за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг

порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів на місцях,

що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на

яких дозволено зупинку, стоянку чи паркування лише транспортних засобів,

якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.

Водночас відповідно до статей 251 (Докази), 252 (Оцінка доказів) КУпАП

обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на

складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених

статтею 255 (Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні

правопорушення) КУпАП.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які

фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова

8

особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення,

винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для

правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про

адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта,

речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що

мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, зокрема тими, що

використовуються особою, яка притягається до адміністративної

відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі,

чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що

використовуються особою, яка притягається до адміністративної

відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі

або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за

виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки

дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування

транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного

засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та

інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних

та резервістів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,

що ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх

обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 272 (Свідок) КУпАП як свідок у справі про

адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є

дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню за цією

справою.

На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває

справа, свідок зобов’язаний з’явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення,

повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.

Питання подання фото- та відеодоказів свідками адміністративного

правопорушення повністю врегульоване КУпАП, тому, на думку МВС та

Національної поліції, недоречно забезпечувати їх подання за допомогою

Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.

Крім того, свідок, на відміну від уповноважених посадових осіб органів

державної влади, не уповноважений перевіряти документи в правопорушників,

що може призвести до неправдивого повідомлення про адміністративне

правопорушення, за що пропонується запровадити кримінальну відповідальність

шляхом доповнення новою частиною статті 384 (Введення в оману суду або

іншого уповноваженого органу) Кримінального кодексу України.

Згідно з положеннями законопроектів № 13575-1 і № 13576-1 право

зафіксувати адміністративне правопорушення матиме необмежена кількість осіб

(свідків).

9

Звернуто увагу на те, що особу (порушника) не може бути притягнуто до

відповідальності двічі за одне й те саме правопорушення, а в разі фіксації

адміністративного правопорушення декількома свідками постане питання

розмежування таких повідомлень.

Водночас статтею 247 (Обставини, що виключають провадження в справі

про адміністративне правопорушення) КУпАП визначено, що наявність по тому

самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної

відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про

накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про

закриття справи про адміністративне правопорушення є обставиною, що

виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Міністерство юстиції України надало низку зауважень до законопроекту

№ 13576-1.

Міністерство цифрової трансформації України надало зауваження та

пропозиції до законопроекту № 13576-1.

Так, законопроектом № 13576-1 пропонується внести зміни до низки

законодавчих актів України, зокрема до статей 289, 142, 258, 272, 277, 2791, 288,

289, 291 КУпАП, передбачивши використання засобів Єдиного державного

вебпорталу електронних послуг для фіксації свідками порушень правил

дорожнього руху.

Відповідно до пункту 1 Положення про Єдиний державний вебпортал

електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від

4 грудня 2019 р. № 1137 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від

16 серпня 2022 р. № 937), це Положення визначає мету, основні завдання,

функціональні можливості та суб’єктів Єдиного державного вебпорталу

електронних послуг (далі - Портал Дія), зміст розміщеної на ньому інформації та

порядок її внесення, порядок ведення Реєстру адміністративних послуг, а також

інші питання щодо функціонування Порталу Дія. Власником (держателем)

Порталу Дія та виключних майнових прав інтелектуальної власності на його

програмне забезпечення є держава в особі Мінцифри. Власник (держатель)

Порталу Дія забезпечує, зокрема, розроблення та прийняття нормативно-

правових актів щодо функціонування Порталу Дія. Технічний адміністратор

державне підприємство «ДІЯ», що належить до сфери управління Мінцифри;

здійснює створення, модернізацію, розвиток, адміністрування та забезпечення

функціонування Порталу Дія, що включає в себе, зокрема: розроблення,

створення, модернізацію, розвиток, впровадження та супроводження

програмного забезпечення Порталу Дія.

Звернуто увагу, що для реалізації положень законопроекту № 13576-1 у

разі його прийняття у запропонованій редакції необхідне доопрацювання

порталу Дія, що потребує залучення значної кількості державних ресурсів, які

наразі не вбачається за можливе забезпечити за рахунок потенційних

надходжень до державного бюджету внаслідок такої ініціативи.

10

Враховуючи положення абзацу четвертого пункту 3 Положення,

відповідно до якого власником (держателем) Порталу Дія та виключних

майнових прав інтелектуальної власності на його програмне забезпечення є

держава в особі Мінцифри, а також особливості технічної реалізації відповідного

функціоналу Порталу Дія, запропоновано виключити із законопроекту

№ 13576-1 положення, які передбачають використання засобів Єдиного

державного вебпорталу електронних послуг для фіксації свідками порушень

правил дорожнього руху.

Міністерство фінансів України у своїх експертних висновках від

15.08.2025 до законопроекту № 13576 та від 01.09.2025 до законопроекту

№ 13576-1 зазначило, що зауважень законопроектів немає, їх положення не

суперечать нормам законодавства, що регулює бюджетні відносини, а реалізація

актів не потребуватиме додаткових витрат із державного та місцевих бюджетів,

тому пропозиції щодо можливостей фінансового забезпечення відсутні.

Громадська спілка «Всеукраїнське громадське об’єднання «Національна

асамблея людей з інвалідністю України» повідомила про підтримку

законопроекту № 13576.

Слід зазначити, що законопроект № 13576 змістовно взаємопов’язаний з

проектом Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо

користування перевагами, що надаються водіям з інвалідністю», реєстр. № 13575

від 31.07.2025, поданим Кабінетом Міністрів України (раніше і далі –

законопроект № 13575).

Метою законопроекту № 13575 є унормування права водіїв з інвалідністю

або водіїв, які перевозять осіб з інвалідністю, користуватися всіма перевагами,

що надаються водіям з інвалідністю, лише у разі встановлення на таких

транспортних засобах розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю» разом з

інформацією щодо наявності інвалідності у формі унікального електронного

ідентифікатора (QR-коду), що додається до знака.

Законопроектом № 13575 передбачається внесення змін до частини шостої

статті 30 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в

Україні» (вказана частина викладається у новій редакції) та до частини другої

статті 16 Закону «Про дорожній рух».

В свою чергу, законопроект № 13576-1 змістовно взаємопов’язаний з

проектом Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо

користування перевагами, що надаються водіям з інвалідністю», реєстр.

№ 13575-1 від 18.08.2025, поданим народним депутатом України Грищуком Р.П.

(раніше і далі – законопроект № 13575-1).

Основними цілями і завданнями законопроекту № 13575-1 є: забезпечення

належних умов для безперешкодного паркування транспортних засобів, якими

керують водії з інвалідністю або водії, що перевозять осіб з інвалідністю;

посилення громадського контролю за дотриманням водіями положень

законодавства щодо реалізації особами з інвалідністю наданих їм переваг у сфері

11

дорожнього руху; підвищення ефективності превенції адміністративних

правопорушень у вигляді зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів

на місцях, призначених для осіб з інвалідністю.

Законопроектом № 13575-1 передбачається внесення змін до статті 30

Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та

статей 13, 16, 531 Закону «Про дорожній рух».

Законопроекти № 13576 та № 13576-1 було розглянуто 06.10.2025 на

засіданні підкомітету з питань безпеки дорожнього руху та безпеки на

транспорті, за результатами якого було ухвалено рішення рекомендувати

Комітету Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктури

розглянути ці законопроекти на своєму засіданні та ухвалити рішення

рекомендувати Верховній Раді України:

законопроект № 13576 за наслідками його розгляду у першому читанні

повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання;

законопроект № 13576-1 за наслідками його розгляду у першому читанні

повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Ураховуючи викладене та результати обговорення на засіданні, Комітет

Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктури ухвалив рішення

рекомендувати Верховній Раді України:

1. Проект Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про

адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за

порушення правил зупинки, стоянки та паркування на місцях для осіб з

інвалідністю», реєстр. № 13576 від 31.07.2025, за наслідками його розгляду в

першому читанні повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на

доопрацювання;

2. Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих

актів України щодо посилення відповідальності за порушення правил зупинки,

стоянки та паркування на місцях для осіб з інвалідністю», реєстр. № 13576-1 від

18.08.2025, за наслідками його розгляду в першому читанні повернути суб’єкту

права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

3. Направити висновки Комітету Верховної Ради України з питань

транспорту та інфраструктури про розгляд зазначених законопроектів до

Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності.

Голова Комітету Юрій КІСЄЛЬ