Проєкт Закону про внесення змін до Закону України "Про автомобільний транспорт" щодо окремих питань перевезень швидкопсувних харчових продуктів автомобільними транспортними засобами

КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

з питань транспорту та інфраструктури

вул. М. Грушевського, 5, м. Київ, 01008, www.rada.gov.ua

В И С Н О В О К

на проект Закону України

«Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт»

щодо окремих питань перевезень швидкопсувних харчових продуктів

автомобільними транспортними засобами»

(реєстр. № 13636 від 15.08.2025 р.)

Відповідно до статті 93 Регламенту Верховної Ради України Комітет

Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктури на своєму

засіданні 05 листопада 2025 року (протокол № 111) розглянув проект Закону

України «Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт»

щодо окремих питань перевезень швидкопсувних харчових продуктів

автомобільними транспортними засобами», реєстраційний № 13636 від

15.08.2025, поданий Кабінетом Міністрів України.

Метою прийняття законопроекту, відповідно до пояснювальної записки до

нього, є запровадження виконання положень Угоди про міжнародні перевезення

швидкопсувних харчових продуктів та про спеціальні транспортні засоби, які

призначені для цих перевезень (УПШ), учиненої 01 вересня 1970 року в

м. Женеві1, для покращення умов збереження якості та безпеки харчових

продуктів, які швидко псуються під час їх перевезення, а також забезпечення

рівних конкурентних умов для міжнародних перевізників України на територіях

договірних сторін.

У цій сфері правового регулювання діють такі акти законодавства:

Угода про міжнародні перевезення швидкопсувних харчових продуктів та

про спеціальні транспортні засоби, які призначені для цих перевезень (УПШ),

учинена 01 вересня 1970 року в м. Женеві (далі – Угода);

закони України «Про міжнародні договори України», «Про транспорт»,

«Про автомобільний транспорт», «Про технічні регламенти та оцінку

відповідності», «Про акредитацію органів з оцінки відповідності», «Про основні

принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», «Про

інформацію для споживачів щодо харчових продуктів», «Про основні засади

державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»;

Указ Президента України від 02.04.2007 № 262 «Про приєднання України

до Угоди про міжнародні перевезення швидкопсувних харчових продуктів та про

спеціальні транспортні засоби, які призначені для цих перевезень (УПШ)»;

1 - офіційний текст (актуальна редакція) англійською та іншими мовами за посиланням https://unece.org/text-and-

status-agreement

2

постанови Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 № 1266 «Про

визначення компетентного органу з виконання Угоди про міжнародні

перевезення швидкопсувних харчових продуктів та про спеціальні транспортні

засоби, які призначені для цих перевезень (УПШ)», від 22.12.2010 № 1166 «Про

єдині вимоги до конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів,

що експлуатуються», від 08.11.2006 № 1567 «Про затвердження Порядку

проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)»;

наказ Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 «Про

затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в

Україні», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568.

Законопроектом пропонується надати визначення термінів «ізотермічний

транспортний засіб», «свідоцтво ізотермічного транспортного засобу» та

«швидкопсувні харчові продукти», а також встановити обов’язкові вимоги щодо

отримання свідоцтв ізотермічних транспортних засобів для транспортних

засобів, які перевозять швидкопсувні харчові продукти.

Водночас, законопроектом встановлюються вимоги до організацій, які

набувають право здійснювати технічну перевірку на відповідність вимогам

Угоди та визначається повноваження Державної служби України з безпеки на

транспорті щодо інформування Європейської економічної комісії Організації

Об’єднаних Націй (ЄЕК ООН) стосовно відповідальних в Україні за видачу

свідоцтва ізотермічного транспортного засобу, з метою їх визнання країнами

учасниками Угоди.

В той же час, встановлюється перехідний період (один рік після

завершення воєнного стану) щодо обов’язкового запровадження вимог Угоди до

внутрішніх перевезень швидкопсувних харчових продуктів.

Як обґрунтування зазначається, що відповідно до Указу Президента

України від 02 квітня 2007 року № 262/2007 Україна приєдналася до Угоди, яка

набрала чинності в Україні 25 липня 2008 року.

Відповідно до Угоди перевезення швидкопсувних харчових продуктів

повинно здійснюватися виключно ізотермічними транспортними засобами, які

відповідають вимогам Угоди та отримали свідоцтво про відповідність

транспортного засобу.

Абзацом сьомим частини сьомої статті 6 Закону України «Про

автомобільний транспорт» (далі – Закон про АТ) визначено, що центральний

орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань

безпеки на наземному транспорті, здійснює видачу свідоцтва про відповідність

транспортного засобу вимогам Угоди. Проте, на сьогодні Україною жодного

свідоцтва про відповідність транспортного засобу вимогам Угоди не видано.

Відсутність законодавчо врегульованих процедур технічної перевірки

транспортних засобів, що використовуються для міжнародних перевезень

швидкопсувних харчових продуктів, не дає змогу вітчизняним перевізникам

знаходитися в рівному конкурентному середовищі по відношенню до своїх

іноземних колег. Українські перевізники вимушені проводити перевірку свого

3

транспортного засобу на відповідність вимогам Угоди за кордоном, що потребує

додаткових коштів та час для доставки транспортного засобу в іншу країну.

Українські перевізники, які здійснюють міжнародні перевезення

швидкопсувних продуктів, вимушені отримувати свідоцтво про відповідність

транспортних засобів у Республіці Польща, хоча відповідно до пункту 3

доповнення 1 додатку 1 до Угоди, свідоцтво видається компетентним органом

країни, у якій транспортний засіб має бути зареєстрованим або поставленим на

облік. Крім того, траплялися непоодинокі випадки, коли органи контролю

учасників Угоди застосовують штрафні санкції (близько 50000 грн.) та

затримують транспортні засоби без наявності в українських перевізників

свідоцтва про відповідність транспортного засобу вимогам Угоди.

У зв’язку з цим, перевізниками неодноразово піднімалося питання щодо

невиконання Україною положень Угоди.

Реалізація Закону, як зазначає розробник законопроекту, дозволить

забезпечити виконання Україною положень Угоди як її Договірної сторони,

надасть можливість розпочати процедури технічних перевірок для вітчизняних

перевізників на території України, а також створить поступовий перехід до

застосування міжнародних вимог до перевезень швидкопсувних харчових

продуктів внутрішнім автомобільним транспортом.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України

(далі – ГНЕУ), підтримуючи у цілому спрямованість законопроекту на

врегулювання питань перевезення швидкопсувних харчових продуктів, у тому

числі, з огляду на необхідність приведення законодавства у відповідність до

міжнародних зобов’язань України, одночасно у висновку від 27.08.2025

висловило щодо окремих положень законопроекту деякі міркування, зауваження

і пропозиції. А саме:

1. Стосовно терміну «свідоцтво ізотермічного транспортного засобу»

(ст. 1 Закону про АТ у редакції законопроекту) звернуто увагу, що у тексті Угоди

(як, власне, і в чинному абз. 7 ч. 7 ст. 6 Закону про АТ) вживається поняття –

«свідоцтво про відповідність транспортного засобу» (ст. 2 Угоди, додаток 1

доповнення 3 до неї).

Також оновленою редакцією абз. 7 ч. 7 ст. 6 Закону про АТ передбачається

інформування центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію

державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, «Європейської

економічної комісії Організації Об’єднаних Націй щодо органів з інспектування,

відповідальних в Україні за видачу свідоцтва ізотермічного транспортного

засобу». Натомість такий обов’язок вказаного центрального органу виконавчої

влади не випливає із положень Угоди.

2. Змінами до ст. 1 Закону про АТ пропонується доповнити

термінологічний апарат Закону про АТ новим терміном «швидкопсувні харчові

продукти – харчові продукти, визначені Угодою про перевезення швидкопсувних

продуктів, що потребують дотримання особливих умов зберігання і перевезення,

4

які під впливом навколишнього природнього середовища втрачають показники

безпечності та окремі показники якості харчових продуктів».

На погляд ГНЕУ, вміщення визначення вказаного терміну у Законі про АТ,

який «визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту»

(преамбула), не відповідає його предмету. Натомість національне законодавство

містить Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та

якості харчових продуктів» (далі – Закон про безпечність та якість ХП), який

«регулює відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку

харчових продуктів та споживачами харчових продуктів і визначає порядок

забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що

виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну

територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї» (преамбула) і

саме у ньому вбачається юридично коректнішим врегульовувати питання

(включаючи визначення відповідних термінів), пов’язані із «швидкопсувними

харчовими продуктами».

3. У законопроекті пропонується доповнити Закон про АТ новою ст. 201,

відповідно до якої, серед іншого, передбачається встановити, що «свідоцтво

ізотермічного транспортного засобу видається органом з інспектування у

порядку та відповідно до вимог, встановлених Угодою про перевезення

швидкопсувних продуктів та з урахуванням вимог Закону України «Про

адміністративну процедуру», складається українською і англійською мовами за

формами визначеними Угодою про перевезення швидкопсувних продуктів» (ч. 3).

З приводу цих новел зазначено, що у чинному Законі про АТ, до якого

поданим законопроектом пропонуються зміни, вже встановлено, що «відносини

щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку,

виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері автомобільних доріг

регулюються Законом України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням

особливостей, визначених цим Законом» (ст. 2 Закону про АТ).

У зв’язку з цим, звернуто увагу, що Закон України «Про адміністративну

процедуру» встановлює єдині/загальні, базові правила адміністративної

процедури для надзвичайно широкого кола відносин. Згідно з ч. 2 його ст. 3

«законом можуть бути встановлені особливості адміністративного провадження

для окремих категорій адміністративних справ. Такі особливості повинні

відповідати принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом».

Це означає, що у разі, якщо у певній сфері відносин мають місце

особливості, які потребують врахування в адміністративних провадженнях, то

відповідні зміни, які б адаптували ці процедури до загальної адміністративної

процедури, мають вноситись безпосередньо до спеціальних (галузевих) законів.

Аналіз положень чинного Закону про АТ дає підстави для висновку, що

особливості адміністративної процедури у цій сфері правовідносин, на

регулювання яких він спрямований, чітко не визначені і потребують уваги

законодавця. Однак, з огляду на вищенаведене, запропоноване формулювання –

«… з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» …»

5

(ч. 3 нової ст. 201 Закону про АТ) – не додає чіткості та визначеності у питаннях

внормування особливостей адміністративних проваджень у сфері автомобільних

перевезень, про які йдеться у законопроекті.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету у висновку (дата

засідання – 17.09.2025) зазначив своє рішення, що законопроект не матиме

впливу на показники бюджету. У разі прийняття відповідного закону він може

набирати чинності у термін, визначений законодавством.

Міністерство фінансів України у своєму експертному висновку від

02.09.2025 до законопроекту зазначило, що не має зауважень до нього,

законопроект відповідає законам, що регулюють бюджетні відносини, а

реалізація положень акта не потребуватиме витрат з бюджетів.

Комітет Верховної Ради України з питань інтеграції України до

Європейського Союзу у своєму висновку (дата засідання – 29.10.2025) зазначив,

що законопроект не суперечить Угоді про асоціацію та міжнародно-правовим

зобов’язанням України.

Слід зазначити, що з огляду на вимоги підпункту 1 пункту 2 Постанови

Верховної Ради України «Про деякі заходи щодо виконання зобов’язань України

у сфері європейської інтеграції» від 29 липня 2022 року № 2483-ІХ, листом

Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції

України Т. Качки від 10.10.2025 № 25303/0/2-25 надано висновок щодо

відповідності законопроекту відповідним положенням права Європейського

Союзу (acquis ЄС) та міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері

європейської інтеграції (у формі постатейної таблиці відповідності). При цьому

щодо окремих положень законопроекту зазначено оцінку відповідності як

«не суперечить» стосовно відповідних положень:

Регламенту (ЄС) № 852/2004 Європейського Парламенту та Ради від

29 квітня 2004 року про гігієну харчових продуктів;

Директиви Ради 96/53/ЄС від 25 липня 1996 року, що встановлює для

певних дорожніх транспортних засобів, які експлуатуються в межах

Співтовариства, максимально допустимі габарити в національному та

міжнародному дорожньому сполученні та максимально допустимі ваги в

міжнародному дорожньому сполученні;

Регламенту (ЄС) № 1071/2009 Європейського Парламенту і Ради від

21 жовтня 2009 року про встановлення спільних правил стосовно умов, яких

потрібно дотримуватись для заняття діяльністю оператора автомобільних

перевезень і про припинення дії Директиви Ради 96/26/ЄС.

Згідно з висновком, зазначеним у Звіті за результатами експертно-

аналітичного опрацювання законопроекту від 27.08.2025, підготовленому

експертами проекту міжнародної технічної допомоги «Програма підтримки

інтеграції України до ЄС (UA2EU), законопроект не суперечить Угоді про

асоціацію, Угоді та Регламенту (ЄС) № 852/2004 Європейського Парламенту та

Ради від 29 квітня 2004 року про гігієну харчових продуктів.

6

Комітет Верховної Ради України з питань антикорупційної політики свій

висновок щодо законопроекту не надав.

Міністерство розвитку громад та територій України та Державне

підприємство «Державний автотранспортний науково-дослідний та проектний

інститут» повідомили про підтримку законопроекту, а Міністерство юстиції

України, Міністерство охорони здоров’я України, Державна служба України з

безпеки на транспорті, Державна регуляторна служба України, Державна служба

України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів

повідомили про відсутність пропозицій та/або зауважень до законопроекту.

Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України

надало пропозиції до законопроекту. При цьому зазначило, що Закон про

безпечність та якість ХП регулює відносини між органами виконавчої влади,

операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів і

визначає порядок забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових

продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на

митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї.

Частиною другою статті 2 Закону про безпечність та якість ХП визначено,

що законодавство про безпечність та окремі показники якості харчових

продуктів повинне відповідати положенням цього Закону. У разі невідповідності

законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів

положенням цього Закону застосовуються положення цього Закону.

Згідно з пунктами 7, 44, 48 та 55 частини першої статті 1 Закону про

безпечність та якість ХП відповідно:

безпечний харчовий продукт – харчовий продукт, який не справляє

шкідливого впливу на здоров’я людини та є придатним для споживання;

небезпечний харчовий продукт – харчовий продукт, що є шкідливим для

здоров’я та/або непридатним для споживання;

непридатний харчовий продукт – харчовий продукт, який містить сторонні

речовини та/або предмети, пошкоджений в інший спосіб та/або зіпсований у

результаті механічних, та/або хімічних, та/або біологічних факторів;

оператор ринку харчових продуктів (далі – оператор ринку) – суб’єкт

господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання

прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється

первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів

та/або інших об’єктів санітарних заходів, і який відповідає за виконання вимог

цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості

харчових продуктів. До операторів ринку належать фізичні особи, якщо вони

провадять діяльність з метою або без мети отримання прибутку та займаються

виробництвом та/або обігом харчових продуктів або інших об’єктів санітарних

заходів. Оператором ринку також вважається агропродовольчий ринок.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 49 Закону про безпечність

та якість ХП оператори ринку повинні дотримуватися, зокрема, температурного

7

режиму, який унеможливлює розмноження мікроорганізмів і формування

токсинів. Такий режим не повинен перериватися.

Водночас частиною першою статті 2 Закону України «Про інформацію для

споживачів щодо харчових продуктів» (далі – Закон № 2639) визначено, що цей

Закон встановлює загальні принципи надання та вимоги до інформації про

харчові продукти, що надається споживачам, зокрема щодо маркування

харчових продуктів, а також обов’язки операторів ринку харчових продуктів із

доведення цієї інформації до інших операторів ринку харчових продуктів та до

споживачів.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2639 передбачено, що дія

цього Закону поширюється на:

а) операторів ринку харчових продуктів на всіх етапах харчового ланцюга,

якщо їхня діяльність підпадає під вимоги щодо надання споживачам інформації

про харчові продукти;

б) харчові продукти, призначені для кінцевого споживача, включно з

харчовими продуктами, що реалізуються у сфері громадського харчування, та

харчовими продуктами, що постачаються системі громадського харчування.

Відповідно до пунктів 4 та 12 частини першої статті 1 Закону № 2639:

дата «вжити до» – граничний термін (календарна дата) споживання

харчових продуктів, які через свої мікробіологічні властивості є

швидкопсувними, визначена оператором ринку харчових продуктів,

відповідальним за інформацію про харчовий продукт, після спливу якої

харчовий продукт може вважатися небезпечним для здоров’я людини;

мінімальний термін придатності харчового продукту – дата, до настання

якої характеристики харчового продукту залишаються незмінними у межах,

визначених оператором ринку харчових продуктів, відповідальним за

інформацію про такий харчовий продукт, за умови його зберігання відповідно до

вимог, встановлених таким оператором ринку.

З огляду на вищевикладене та з метою уніфікації термінів, що вживаються

у законопроекті, Мінекономіки запропоновано абзац четвертий пункту 1

розділу I законопроекту викласти в такій редакції:

«швидкопсувні харчові продукти – харчові продукти, визначені Угодою

про перевезення швидкопсувних продуктів, що потребують дотримання

особливих умов зберігання і перевезення, які унеможливлюють розмноження

мікроорганізмів і формування токсинів. За дотримання зазначених умов такі

харчові продукти залишаються придатними для споживання до закінчення

мінімального терміну придатності або граничного терміну споживання (дати

«вжити до»), визначеного оператором ринку, відповідальним за інформацію про

харчовий продукт».

Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України (АсМАП

України) зазначила, що після набуття чинності цієї Угоди і до сьогоднішнього

дня в Україні свідоцтва на відповідність транспортних засобів, які виконують

перевезення швидкопсувних харчових продуктів, встановленим нормам

8

(свідоцтва УПШ) не видаються, що створює проблему для учасників Асоціації.

Українські перевізники замовляють такі свідоцтва УПШ та проводять

випробування рефрижераторів на уповноважених станціях іноземних держав.

Такі способи отримання свідоцтва УПШ в інших країнах призводять до втрати

часу та коштів перевізників та непорозуміння з іноземними контролюючими

органами.

Оскільки законопроект передбачає покладення на Укртрансбезпеку

функцій подання до ЄЕК ООН інформації про органи інспектування, що

уповноважені видавати свідоцтва УПШ, АсМАП України вважає за доцільне

доручити Укртрансбезпеці ведення обліку (реєстру) таких виданих свідоцтв.

Американська торговельна палата в Україні (далі – Палата) зазначила, що

експерти компаній-членів Палати провели ґрунтовний аналіз положень

законопроекту. Вбачаючи важливість імплементації та виконання положень

Угоди, експерти компаній-членів Палати висловили підтримку його прийняття

Верховною Радою України за умови:

• усунення термінологічних суперечностей;

• визначення чіткого розподілу функцій між різними органами виконавчої

влади;

• доопрацювання законопроекту щодо поширення його дії лише на

міжнародні перевезення, як це передбачено Угодою.

З приводу висловлених до законопроекту окремих міркувань, зауважень і

пропозицій та в доповнення до них варто зазначити таке.

1. Законопроектом запропоновано статтю 1 Закону про АТ доповнити

такими термінами як «ізотермічний транспортний засіб», «свідоцтво

ізотермічного транспортного засобу» та «швидкопсувні харчові продукти».

Однак, ці терміни та їх визначення не в повній мірі відповідають Угоді, а окремі

передбачені Угодою терміни та їх визначення не охоплені законопроектом, що

не дозволить повноцінно забезпечити виконання відповідних положень Угоди

(на що звертало увагу ГНЕУ).

Так, в статті 1 Угоди зазначається, що під час здійснення міжнародних

перевезень швидкопсувних харчових продуктів «ізотермічними транспортними

засобами», «транспортними засобами-льодовниками», «транспортними

засобами-рефрижераторами», «опалюваними транспортними засобами» або

«рефрижераторами і опалюваними транспортними засобами» можуть

називатися лише ті транспортні засоби, які задовольняють визначення й норми,

зазначені в додатку 1 до цієї Угоди.

Тобто «ізотермічний транспортний засіб» це лише один з п’яти типів

транспортних засобів, які за Угодою можуть здійснювати міжнародні

перевезення швидкопсувних харчових продуктів (за умови виконання

відповідних вимог щодо їх перевірки та отримання свідоцтва про відповідність

транспортного засобу вимогам Угоди). Отже цей єдиний передбачений

законопроектом термін не може замістити усі інші терміни, що містить Угода,

9

тому у разі прийняття Закону у запропонованій законопроектом редакції, він

не забезпечить належне виконання положень Угоди.

При цьому слід зазначити, що Закон про АТ оперує терміном

«транспортний засіб спеціалізованого призначення», якому у тій же статті 1

надано таке визначення:

«транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб,

який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів

(автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій,

самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний

автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний

автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний

спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо)».

Тобто перелічені в Угоді транспортні засоби охоплюються визначенням

терміна «транспортний засіб спеціалізованого призначення».

Стосовно терміну «свідоцтво ізотермічного транспортного засобу», то у

тексті Угоди вживається термін «свідоцтво про відповідність транспортного

засобу» (стаття 2 Угоди, доповнення 3 до додатку 1 до Угоди). Саме такий термін

передбачений чинними нормами абз. 7 ч. 7 ст. 6 Закону про АТ.

Водночас, можна погодитись з тим, що визначення нового терміну

«швидкопсувні харчові продукти» (англ. «perishable foodstuffs») логічно

вміщувати не у Законі про АТ, як це пропонується законопроектом, а в Законі

про безпечність та якість ХП. Однак, у тексті Закону про безпечність та якість

ХП у жодній з його статей не застосовується цей термін, тому доцільність

внесення вказаного терміну до цього Закону є сумнівною.

Разом з тим, термінологічний апарат Закону про АТ, який «визначає засади

організації та діяльності автомобільного транспорту» (преамбула) та є

базовою складовою частиною законодавства з питань перевезень вантажів

автомобільним транспортом, доцільно доповнити іншим новим терміном –

«швидкопсувні вантажі». Цей термін має своє застосування як у міжнародних

договорах України, так і в українському законодавчому полі.

Зокрема, термін «швидкопсувні вантажі» (англ. «perishable goods»)

застосовується у Міжнародній конвенції про узгодження умов проведення

контролю вантажів на кордонах від 21 жовтня 1982 року (м. Женева)2, а також

безпосередньо у Законі про АТ (у ч. 9 статті 20) та в Правилах перевезень

вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом

Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстрованим в

Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568 (далі – Правила).

У розділі 29 Правил містяться правила перевезень швидкопсувних

вантажів у міжміському сполученні, де зазначено, що до швидкопсувних

вантажів належать продукти харчування та інші вантажі, перевезення яких

потрібно здійснювати у відповідному середовищі і при відповідному

2 - офіційний текст (актуальна редакція) англійською мовою за посиланням

https://unece.org/DAM/trans/conventn/ECE-TRANS-55r2e.pdf

10

температурному режимі. Швидкопсувні вантажі перевозяться спеціалізованим

рухомим складом (авторефрижераторами) з додержанням температурного режиму.

Тож, швидкопсувні вантажі залежно від того, чи призначені вони для

споживання людиною або ні, поділяють на швидкопсувні харчові продукти

(рослинного та тваринного походження, продукти переробки) та швидкопсувні

нехарчові продукти (розсада, квіти живі та зрізані, інші рослини, деякі продукти

тваринного походження, призначені для сільськогосподарського або

промислового використання, для використання у фармацевтиці, тощо).

Положеннями Угоди охоплено частину швидкопсувних вантажів –

швидкопсувні харчові продукти, які зазначені у додатках 2 і 3 до Угоди та

перелічені у контексті вибору належних транспортних засобів і температурних

умов, яких потрібно дотримуватися під час перевезення таких вантажів.

2. Впровадження в національне законодавство положень Угоди має

здійснюватися саме у рамках Закону про АТ, як галузевого закону з питань

перевезень вантажів автомобільним транспортом (що й пропонується

законопроектом), а не Закону про безпечність та якість ХП, враховуючи також,

що Закон про АТ та Закон про безпечність та якість ХП мають різні предмети

правового регулювання.

Закон про безпечність та якість ХП відповідно до його статті 2 належить

до законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів

і дія цього Закону відповідно до його статті 3 поширюється на: санітарні заходи,

об’єкти санітарних заходів; вимоги до окремих показників якості харчових

продуктів; операторів ринку та потужності. Закон про безпечність та якість ХП

містить стосовно транспортних засобів по суті тільки гігієнічні вимоги до них

(насамперед у статті 44), а отримання необхідних документів передбачено не в

частині відповідності конструкції транспортних засобів певним вимогам.

Зауважимо, що у статті 5 Закону про АТ зазначається, що основним

завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного

транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення

вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

У ч.1 статті 19 Закону про АТ визначена класифікація транспортних

засобів за своїм призначенням, серед яких виокремлено транспортні засоби

спеціалізованого призначення, які призначені для перевезення певних категорій

вантажів та мають спеціальне обладнання.

Статтею 20 Закону про АТ встановлені вимоги до транспортних засобів і

частин до них. Так, конструкція та технічний стан транспортних засобів, а також

їх частини мають відповідати вимогам, порядок визначення яких установлює

Кабінет Міністрів України, та забезпечувати відповідність, крім зазначених у цій

статті вимогам, ще й іншим вимогам законодавства (у тому числі вимогам

міжнародних договорів України).

На виконання цієї норми затверджено постанову Кабінету Міністрів

України від 22 грудня 2010 р. № 1166, додатком до якої є Єдині вимоги до

конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, що

11

експлуатуються (далі – Єдині вимоги). У пункті 2 цих Єдиних вимог

встановлено, що вимоги до конструкції та технічного стану колісного засобу,

технічного стану предметів спеціального обладнання залежно від призначення

наведено в маркуванні колісного засобу, його складників, а також, серед іншого,

у міжнародних угодах України з питань автомобільних перевезень, що містять

вимоги до конструкції та технічного стану колісного засобу.

Також у статті 20 Закону про АТ зазначено, що у транспортному засобі,

призначеному для міжнародних перевезень швидкопсувних вантажів, крім

документів, що підтверджують їх відповідність вимогам, визначеним цією

статтею, мають бути документи про допущення до перевезень таких вантажів,

які видаються в порядку, встановленому уповноваженим органом.

Варто відзначити, що Угода містить вимоги до конструкції транспортних

засобів, які призначені для перевезень швидкопсувних харчових продуктів,

методи і порядок проведення вимірювань і контролю ізотермічних властивостей

і ефективності обладнання для охолодження або для обігріву таких транспортних

засобів, ким здійснюються перевірки (вимірювання і контроль) відповідності

транспортних засобів встановленим вимогам, які документи видаються за

результатами цих перевірок (протоколи випробувань, свідоцтва – щодо

транспортних засобів, а не швидкопсувних харчових продуктів) та інше.

Отже очевидно, що Угода стосується безпосередньо транспортної галузі,

саме тому вона належить до компетенції Робочої групи з перевезень

швидкопсувних харчових продуктів (WP.11) Комітету з внутрішнього

транспорту ЄЕК ООН, яка регулярно вносить поправки в текст самої Угоди та

додатків до неї та оновлює їх текст.

3. Законопроектом пропонується щоб незалежні органи з інспектування,

акредитовані відповідно до Закону України «Про акредитацію органів з оцінки

відповідності» та з відповідною сферою акредитації, здійснювали технічну

перевірку транспортних засобів на відповідність вимогам, встановленим

Угодою, та видавали свідоцтво ізотермічного транспортного засобу (ч. 2 та ч. 3

нової статті 201 Закону про АТ в редакції законопроекту). Однак, ці норми не в

повній мірі відповідають Угоді та не дозволять повноцінно забезпечити

виконання її положення щодо технічної перевірки транспортних засобів.

Так, у пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що

«… Угодою передбачено контроль та перевірку ізотермічних транспортних

засобів за рахунок випробувань проведених випробувальними станціями або

залученням відповідних експертів, які повинні бути призначеними

компетентними органами.

Водночас, Угодою встановлюються правила, настанови та характеристики

щодо діяльності випробувальних центрів стосовно перевірки ізотермічних

транспортних засобів та її результатів, а також встановлює технічні вимоги,

яким повинен відповідати ізотермічний транспортний засіб та визначає

методи контролю, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані

такі вимоги, та відповідно до яких здійснюється оцінка відповідності продукції.

12

Необхідно звернути увагу, що питання оцінки відповідності регулюється

Законом України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», абзацом

двадцять першим частини першої статті 1 якого передбачено, що орган з

оцінки відповідності – орган (підприємство, установа, організація чи їх

структурний підрозділ), що здійснює діяльність з оцінки відповідності,

включаючи калібрування, випробування, сертифікацію та інспектування.

В той же час, необхідно зазначити, що одночасно проведення випробувань

та прийняття рішення про відповідність з оформленням свідоцтва про

відповідність можуть здійснювати органи з інспектування, діяльність яких

регламентується державним стандартом ДСТУ EN ISO/IEC 17020:2019

«Оцінка відповідності. Вимоги до роботи різних типів органів з інспектування».

Також, абзацом п’ятнадцятим частини першої статті 1 Закону України

«Про технічні регламенти та оцінку відповідності» визначено, що

інспектування – перевірка продукції, процесу, послуги чи установки або їх

проекту та визначення їх відповідності конкретним вимогам або, на основі

професійного судження, загальним вимогам.

Відповідно до абзацу шостого з статті 10 Закону України «Про

акредитацію органів з оцінки відповідності» національний орган України з

акредитації може акредитувати органи з інспектування.

Враховуючи вищевикладене, в Україні наявні інструменти, необхідні для

запровадження дієвого механізму щодо виконання вимог Угоди із залучення

акредитованих органів інспектування та створення умов для розповсюдження

вимог Угоди для внутрішніх перевезень швидкопсувних харчових продуктів, але

виникає необхідність законодавчого врегулювання порушених питань, у зв’язку з