Проєкт Закону про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо приведення процесуальної процедури до міжнародних зобов'язань України у сфері кримінальної юстиції)

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо приведення процесуальної процедури до міжнародних зобов’язань України у сфері кримінальної юстиції)»

Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Забезпечення прав і законних інтересів особи у кримінальному судочинстві відповідно до тих міжнародно-правових зобов’язань, які взяла на себе Україна, істотним чином зумовлюється не лише належним розумінням положень міжнародно-правових договорів, а й імплементаційною діяльністю законодавця та правозастосовною діяльністю державних органів.

За змістом ч. 1 ст. 9 Конституції України, неправильне застосування судом положень ЄКПЛ, інших загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, а також міжнародних договорів України, що є частиною національного законодавства, істотне порушення їх норм може бути підставою для скасування або зміни вироку чи постанови суду. Окрім того, «суд не може застосовувати закон, який регулює правовідносини, що розглядаються, інакше як міжнародний договір».

Відповідно до ст. 9 Конституції України, обов’язковому застосуванню у кримінальному судочинстві підлягають підписані, належним чином ратифіковані і офіційно опубліковані міжнародні договори України. Останні визнаються частиною національного законодавства і зокрема кримінального процесуального. КПК закріплює відповідні положення у ст. ст. 8,9, де вказано, що принцип верховенства права та законності застосовується з урахуванням практики ЕСПЛ.

Тому нагальною є реалізація гострої проблеми подальшої імплементації українського законодавства до міжнародних стандартів з прав людини у сфері кримінального судочинства, що є необхідною передумовою повноцінного входження України до світової спільноти як повноправного члена з відповідно розвиненою правовою системою.

Характер загальновизнаності тієї чи іншої норми визначається не самим статусом даної норми як існуючої автономно, а ставленням держави, і в першу чергу громадянського суспільства даної держави до цієї норми як загальновизнаної.

Тому, поки не буде чітко визначена позиція держави, така норма буде мати декларативний характер і по суті ігноруватиметься правозастосовником:, слідчим, прокурором, суддею.

Необхідність впровадження міжнародних стандартів прав людини у сфері кримінального судочинства, зумовлена декількома факторами. Насамперед, підвищеною увагою до існуючих міжнародних стандартів в сфері захисту прав людини з боку світової спільноти. А зважаючи на інтеграцію України як до європейської, так і до світової спільноти, дотримання та реалізація міжнародних стандартів з прав людини у сфері кримінального судочинства, є чи не головною умовою для утвердження України як правової держави.

Загальна декларація прав людини (далі - Декларація), прийнята й проголошена резолюцією 217 А (ІП) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 р., яка, по суті, з’явилася як один з перших документів ООН, що встановлюють єдині стандарти, до яких необхідно прагнути державам стало одним з перших ефективних кроків, розпочатих ООН з міжнародно-правового закріплення основних прав і свобод людини.

У Міжнародному Пакті про громадянські й політичні права розвинуті ідеї, закладені у Декларації. Тому його також варто відносити до категорії документів, захисту всіх осіб, яких піддають затриманню або ув’язненню у якій би то не було формі.

Основною й характерною рисою зазначених стандартів у сфері регламентації прав осіб, щодо яких обрані або можуть бути обрані примусові заходи, є те, що мета даних стандартів, як це підкреслюється в п. 2 Мінімальних стандартних правил поводження з ув’язненими: створювати постійне прагнення до подолання практичних труднощів, що стоять на шляху до їхнього здійснення, оскільки в загальному розумінні вони відображають ті мінімальні умови, які Організація Об’єднаних Націй вважає прийнятними.

Згідно з Декларацією основних принципів правосуддя для жертв злочину й зловживання владою й резолюцією Генеральної Асамблеї ООН по її здійсненню жертва має право на доступ до механізмів правосуддя і якнайшвидшу компенсацію за понесений нею збиток відповідно до національного законодавства, а саме, у всіх випадках особа, що потерпіла від злочину, має право: на одержання інформації про хід вирішення поданої нею скарги; на вираження й врахування її думки; на надання належної правової допомоги; на вживання заходів охорони її особистого життя; на забезпечення її безпеки, а також безпеки її родини; на запобігання невиправданих затримок з виплати компенсації.

Разом з тим існуюча система українського кримінального судочинства не є досконалою і потребує змін для ефективного розвитку системи кримінального судочинства.

З метою вдосконалення чинного законодавства України з питань доступу до правосуддя, захисту прав і свобод громадян, які піддані кримінальному переслідуванню або постраждали від злочину пропонується внести зміни до ряду статей Закону, шляхом удосконалення законодавчих норм, узгодивши їхній зміст з положеннями діючого законодавства.

2. Цілі і завдання законопроекту

Метою та завданням законопроекту є удосконалення норм чинного законодавства України у сфері кримінального процесу і судочинства.

3. Загальна характеристика та основні положення законопроекту

Законопроектом пропонується унести ряд змін до Кримінального процесуального кодексу України, з метою імплементації міжнародних стандартів щодо дотримання основних прав та свобод людини у кримінальному судочинстві.

Також законопроект містить певні техніко-юридичні правки, направлені на забезпечення правової визначеності шляхом розширення визначення основних термінів Кодексу.

Пропонується визначення поняття процесуальної дії, надання статусу захисника особам, як надають правову допомогу особам, до яких застосовується екстрадиція, а також до осіб, до яких застосовані заходи забезпечення кримінального провадження, без визначення процесуального статусу.

Крім того, термін захисник уведений до основних термінів Кодексу, наряду з визначенням, прокурор, слідчий, суддя.

Одночасно, пропонується забезпечити належну правову процедуру у кримінальному провадженні шляхом процесуальної заборони на використання у якості доказів інформації, отриманої з порушенням права особи на захист та захищеної адвокатською таємницею.

Законопроектом також пропонується розповсюдити підслідність Державного бюро розслідувань на кримінальні правопорушення, вчинені адвокатами, виходячи з загальних положень глави 37 КПК Украни.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють зазначене питання є Кримінальний процсуальний кодекс України.

Реалізація положень поданого законопроекту після його прийняття не потребує внесення змін до інших законів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація цього законопроекту не потребує додаткових витрат із Державного та місцевих бюджетів.

6. Прогноз соціально - економічних та інших наслідків прийняття акта

Прийняття законопроекту забезпечить імплемендацію міжнародних стандартів у кримінальне судочинство та матиме позитивний вплив на якість та ефективність здійснення правосуддя в цілому.

Народні депутати України

Вельможний С.А. (посв. 313)

Сухов О.С. (посв. 312)